“На щастя, весілля тpиває лише день”: Щoб виїхати за кордон, чернівчанка викоpистала чоловіка, який її кохав
Життя – річ чудова та непередбачувана й часто не знаєш, чого чекати не лише від оточення, але й від самого себе.
Алла була красунею, розумною і старанною в усьому. І коли вступила у медичний вуз, з головою поринула у навчання. Та попри це, дівчина не буда «заучкою» – активно брала участь у всіх заходах вузу, розважалася з друзями. Залицяльників у Алли вистачало, та жодні стосунки вона не сприймала особливо серйозно. На запитання родичів, коли ж таки влаштує сімейне життя, вона лише жартувала та казала, що рано ще. На часі в неї було закінчення навчання та пошук більш-менш пристойної роботи.
Все почалося з мрії
– Жодних ілюзій щодо успішної кар’єри та безбідного життя в мене не було, розуміла, що навряд чи дівчині із простої родини все це так легко дістанеться, – згадує Алла. – Тому намагалася якомога краще вчитися, а заодно й іноземні мови вивчати – ану вдасться виїхати за кордон і вже там спробувати влаштуватися. Це була мрія, про яку нікому не казала, та й сама не вірила, що все вдасться. Адже щоб поїхати куди-небудь, потрібні гроші, а їх у мене не було.
Випадкове знайомство стало шансом почати нове життя
Роки навчання пролітали швидко, і, коли до закінчення залишився рік, дівчина познайомилася із сином друзів своїх батьків. Хлопець жив у Канаді, мав там хорошу роботу і якраз завітав до батьків у гості. Молоді люди відразу ж знайшли спільну мову.
– Перше враження про Юрія у мене склалося досить незрозуміле. Зовні він мені не надто сподобався, та спілкуватися з ним було цікаво: розумний, начитаний, на все мав власний погляд. Тому вирішила, що поки він в місті, чому б не поспілкуватися, тим паче що жив Юра за кордоном, і було цікаво дізнатися, як там насправді, – каже дівчина.
Майже щовечора молоді люди разом гуляли, ходили в клуби. Юрій часто порівнював свою нову домівку з Чернівцями і постійно вказував на недоліки рідного міста. І вже за два тижні сказав Аллі, що хоче повертатися назад у Канаду, до кінця відпустки залишилося не так уже й багато.
– Коли Юрій їхав, то спочатку добирався до Києва, а вже потім на літак. Тому із ввічливості пішла його проводжати, обіцяла, що писатиму, – згадує Алла. – Так воно й трапилося. Ми переписувалися ледь не щодня у соцмережах, обмінювалися фото. Коли він довго не писав, я навіть іноді сумувала та хвилювалася, чи не трапилося чогось. Та й батьки Юри почали бачити в мені потенційну невістку. Коли приходили в гості, завжди запитували, як наші стосунки, чи спілкуємося. Мене це спочатку трохи лякало, але з часом зрозуміла, що така їхня підтримка мені може стати при нагоді.
Після цього Алла по-іншому почала спілкуватися з Юрою. Тепер вона більше писала як сумує, просила приїхати швидше. Хлопця такий поворот подій, судячи з усього, потішив. Тепер вони спілкувалися не просто як друзі, а практично як пара.
Використала його кохання аби добитися свого
А влітку Юрій знову приїхав погостювати до батьків. Та цього разу вся його увага була зосереджена лише на Аллі, був готовий носити її на руках. Весь вільний час пара проводила разом. Батьки ж раділи за них та сподівалися, що нарешті ті влаштують своє життя.
Алла не була у такому ж захопленні від Юрія, та приховувала це, аби не втратити. Тепер вона вбачала в ньому практично безпрограшний варіант виїзду за кордон. Тому щосили демонструвала свою любов і натякала, що хотіла би бути разом завжди.
Наприкінці літа Юрій таки освідчився дівчині. Алла була на сьомому небі від щастя – тепер вона була за крок до мрії.
За місяць справили маленьке скромне весілля, покликали найближчих родичів та друзів. Дівчина не була у захваті від церемонії, але знала, що воно того варте.
– Вінчання, вечірка, привітання – все це, якщо чесно, дратувало. А ось Юра просто сіяв від щастя. Мені навіть шкода було його, та нічого не вдієш, – каже Алла. – На щастя, весілля триває лише день, а вже наступного ми поїхали подавати документи для виїзду.
Коли все було готово, молодята вирішили ще кілька днів побути вдома. Батьки постійно давали їм настанови на майбутнє спільне життя, радили як краще. Алла ж знала, що ніякого спільного життя не буде і тому особливо всім тим не переймалася, та все ж роль турботливої дружини старанно виконувала.
І ось настав той день, якого Алла так чекала – молодята вирушили додому до Юрія. Перші тижні за кордоном Аллі сподобалися неймовірно. Там і атмосфера, і люди – все було зовсім іншим.
– Я зрозуміла, що хочу тут жити. Але не з чоловіком. Він робив для мене все, та відчувала, що це «не моє», а тому доки Юрій був на роботі, шукала собі житло, а заодно і роботу, – пригадує дівчина. – Коли ж нарешті знайшла більш-менш непогану роботу, а зробити це зі знанням мови було неважко, і кімнату – вирішила, що настав час йти.
Чернівчанка завинила перед коханням
Алла зібрала речі і поки чоловіка не було вдома, переїхала. Написала йому лишень смс-повідомлення з прощанням та пояснила, що не може бути з ним, бо не кохає.
Юрій же безмежно кохав Аллу й не уявляв, як житиме без неї. Він не знав, що робити і як бути. Повертати силоміць не міг собі дозволити, а на слова та благання жінці було байдуже.
Коли розповів батькам, ті відразу ж звинуватили Аллу, її батьків. Казали, що вона лицемірна й корислива та обманула їхнього сина. Жінку ж осуд батьків мало хвилював, адже вона втілила свою мрію.
Востаннє подружжя бачилося, коли вони обоє приїхали в Україну аби розлучитися. Після цього зустрічі в них більше й не було.
З часом Юрій перестав дзвонити та писати Аллі, та пробачити так і не зміг. Вона ж активно взялася за влаштування власного життя: знайшла кращу роботу, вступила до вузу, аби підтвердити медичний диплом.
Тепер коли все налагодилося, жінка мріє про сім’ю, та цього разу справжню.
Шукайте деталі в групі Facebook
