Косівський район потопає у смітті і в димах від його спалювання, – мешканці. ВІДЕО
Днями до нас у редакцію WestNews звернувся мешканець Косівського району і поскаржився на масове спалювання сміття в його селі.
Мовляв, люди взагалі не реагують на будь-які зауваження. Ігор Лукіянюк переїхав до села Старі Кути на Косівщині з Києва разом із родиною, адже був певний, що тут – комфортні умови для життя посеред чистої природи і на свіжому повітрі. Однак, як переконує чоловік, дикі “звичаї” мешканців спалювати сміття або викидати його десь у лісі чи в ріку, постійний дим та кіптява від масштабного спалювання відходів, стерні, листя – це не те, на що очікували кияни.
Ситуація в пана Ігоря склалася така, що він намагався вирішувати проблему спалювання самостійно, але наштовхнувся на кпини й агресію людей. Тоді він вирішив фіксувати на відео і викликати пожежників для того, щоб ті гасили небезпечне полум’я. Натомість же отримав п’ять протоколів по ст. 183 КУпАП – “Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб”. Зараз зрозуміло, що всі протоколи мають бути скасовані за абсурдністю своєї появи на адмінкомісії. Але проблема байдужості людей до того, як і чим дихають вони і чим будуть дихати їхні діти, залишається.
Ігор поділився з нами відеозаписами “з місця події”, коли викликав пожежників для гасіння реальних загорянь.
На саму скаргу Ігоря Лукіянюка першим відреагував журналіст “Всеукраїнського дорожнього контролю” та громадський активіст Віталій Мацьоцький. Нам пан Віталій розповів, що в самому Косові справді проблему сміття вирішують дуже оперативно та якісно, а от по селах району є місця, буквально завалені непотребом. І байдуже, річка це, узлісся чи дорога. Головна біда цих сіл – те, що сільські голови не дуже налаштовані на співпрацю з підприємцями та на те, що вивіз сміття треба буде якось фінансувати. А люди чомусь звикли палити купи всяких відходів в себе на городі чи везти до найближчого лісу.
Ми поспілкувалися з ішими жителями Косівського району про проблему. Виявилося, що мешканці райцентру досить задоволені роботою міської влади у сфері благоустрою. Сміття в Косові справно вивозять за ціною 10 грн кожного тижня, а за спалювання трави та листя, викидання сміття у невідведених місцях і в неправильний час – штрафують.
Тут одна з проблем – що самі мешканці району часто не гребують тим, аби вивезти свої побутові відходи в райцентр. Такий “подарунок” місту, звичайно, не залишається без уваги, люди змушені вивозити те сміття назад.
“Договір на вивіз з однієї особи 10 гривень. Вивозять раз на тиждень в місті Косів. А в районі біда. Можете показати ліси, яри, придорожні смуги забиті сміттям“, – прокоментував косівчанин Назар Александрук.
Тож що можна на це сказати? Ми самі знищуємо свою планету, як би пафосно не звучало, бо помалу всі глобальні проблеми протягнуть до нас свої маленькі руки. Онкологія, алергії й астма, інші пульмонологічні хвороби, страшні спеки і затяжні дощі з паводками – це не фантасмагорія й антиутопія, це наша щоденна реальність. І відповідальність за зміни в довкіллі лежить на нас: на людях, які можуть винести сміття до лісу чи спалити пластмасу посеред городу, або ж адекватно посортувати відходи й заплатити за їхній вивіз для переробки чи захоронення, на тих, хто зумисне заплющує очі на викинуті після пікніка пляшки, пакети й інший непотріб прямісінько в лісі, на пожбурене з автомобіля на ходу сміття, на заводи з фантастичними канцерогенними викидами в атмосферу, замаскованими в документах як “допустимі” – адже завод дає нам роботу! (чи думає хтось, скільки він забирає в нас і в наших дітей та внуків життя!), на масштабні вирубки лісу і крадену деревину в лісовозах – аби лише очі замилити, що ліс зникає, бо його “їсть шкідник”… Нема коли розганятися і збиратися з духом для того, аби протидіяти змінам в екології – це треба робити вже й чітко, не вдаючись до сентиментів, кумівства-родичання і фінансової вигоди.
Шукайте деталі в групі Facebook
