facebook

Навчання у формі гри, а вчителів-предметників у школі замінять тьютори: несподівана пропозиція освітянина обурила українців

Українці розкритикували ідею директора дистанційної школи Unicorn School Володимира Страшка, реформувати школи так, щоб позбутися вчителів-предметників. Він запропонував замінити учителів універсальними тьюторами (наставниками або репетиторами), які зможуть організувати процес, де діти самі досліджуватимуть світ у ігровій формі.



На своїй сторінці у Facebook Страшко пояснив: економіка України не зможе забезпечити учителям гідну зарплату, тому їх ставатиме менше (про це свідчать дослідження). Тому варто уже готуватися до стрімкого зменшення кількості педагогів у школі і докорінно змінювати систему освіти.

Українців обурила така ідея, вони наголосили, що професія учителя – одна з найбільш престижних у прогресивних країнах. Учителі не лише дають знання з предмета, а й виховують у дітей норми поведінки, емоційний інтелект щодо.

У чому полягає ідея Володимира Страшка:

– роль вчителя як єдиного джерела знань застаріла: щоб дізнатися щось нове не обовʼязково чекати на урок, усе можна знайти у смартфоні;

– учителі програють конкуренцію зі студіями, які вкладають в контент мільйони і роблять його цікавим і захопливим. Однак це не означає, що учитель зовсім не потрібен;

– більшість дітей не хоче навчатися, але залюбки буде йти до школи, якщо навчання буде організовано в ігровій формі. Для цього потрібні не учителі-предметники, а педагоги, які мають міждисциплінарні знання і можуть організувати середовище, в якому діти самі будуть досліджувати світ;

Навчання у формі гри, а вчителів-предметників у школі замінять тьютори: несподівана пропозиція освітянина обурила українців
– у результаті отримуємо: якісний контент та сприятливе офлайн-середовище, створене під керівництвом педагогів-тьюторів. Діти на уроках будуть не слухати лекції, а більше взаємодіяти, брати участь в командних змаганнях та вчити один одного.

Читайте також:  Школярів після весняних канікул відправлять на додаткові вихідні: Названі дати

У коментарях до допису користувачі зазначають, що краще було би частіше піднімати питання про заррплати педагогам і спрямовувати фінанси на розвиток кадрів. Також українці вважаєть, що не усім дітям підходить навчання в ігровій формі.

У найпрогресивніших країнах світу професія вчителя – одна з найпрестижніших і найкраще оплачувана, бо розуміють, що в освіті – майбутнє країни! У нас потрібні бездумні раби системи… А як же вихованість? Емоційний інтелект? Норми поведінки та культури? Видно, що пост писала далека від дітей і освіти людина!
З точки зору економіки підприємства – цілком здравий підхід. Ще можна значно зменшити тривалість уроків, а збільшити тривалість перерв, щоб зекономити на погодинній оплаті. Також можна ввести у школі денний сон для всіх початкових та середніх класів, теж буде економія. До речі, якщо не треба буде учителів-предметників, то треба, щоб виші готували “міждисциплінарників”? Чи, скажімо, тижневого навчального курсу для аніматорів вистачить?

Якась нісенітниця, вчителям на достойну зарплату немає грошей, вони повинні з радістю опоновувати усе, а кормити та комуналку платити з арендою, за них святий Дух буде. Поки в нас зарплата баристи більше, ніж учителя та викладача, то й буде віддтік. Людям же й жить якось треба, без перспективи померти від навантаження, коли на 100 дітей, 1 вчитель.
Навчання – це складний процес, не завжди захопливий і цікавий, і грати далеко не всі люблять. Перебудувати нейрони треба зусилля, час, терпіння, нерідко і через певні протиріччя з собою. Мені підхід через суцільне захоплення та гейміфікацію здається навіть обмеженням для розвитку.

Ми є тими, ким є, закрема і через подалання невдач, криз, певних розумових страждань – 10 раз не вийшло, а тут раз і спрацювало. Ну і важливе фізичне оточення, спілкування, наставники. Щось можна автоматизувати, щось – ніколи.
Іноді мені здається, що ми таки не виберемось з прірви, в яку котимось. Може краще підняти питання, що гроші йдуть не туди, і замість “прибирання вчителів”, спрямувати фінанси на розвиток освіти і кадрів, які вирішують все.

Читайте також:  Батьки, увага: у школах почалася справжня "епідемія" - експерти б'ють на сполох

Ідея не нова. Деякі діти дійсно вчаться онлайн краще, для когось необхідно пряме спілкування з учителем, а комусь гра допомагає пристосовуватися у житті. Ми перше покоління, яке проходить такий етап, тому сказати точно як добре, а як ні, нам не відомо. Мені особливо імпонує ваша думка, що вчителю треба конкурувати з ШІ (а чи треба?).

Чомусь ніхто в світі ще до такого не додумався. Можна зробити просто: початкова школа обовязкова, далі – добровільно. Ну а що? Еліта буде вчитися, решта бульбу будуть копати.
На публікацію також відреагувала у Facebook кандидатка психологічних наук, соціальна психологиня, журналістка Ольга Духніч. Вона вважає, що для навчання дитини обов’язково потрібен дорослий. Крім того, життя “в принципі задоволення” не наближає до реальності, а навпаки, набудує захисні механізми, щоб від реальності якомога швидше втекти.

“Для того, щоб почати вчитися, людина має перестати гратися в один момент. Це сумна новина. Але вона виправдана. Бо гра не має іншої цілі, ніж задоволення, а навчання як будь-яка діяльність, має ціль, результат і наслідки. Якщо дитина не вчиться, а саме не має цілі, не отримує результату (оцінки, зворотнього з’вязку і знову ж таки фрустрації) вона не навчається. Навчання – це діяльність яка має бути складною і яка має розвивати не тільки емоційні механізми регулювання, але й вольові”, – зауважила еспертка.

Навчання – це частина психічного розвитку і для цього потрібен дорослий. Навчання йде через відношення дорослого до знання, яке він викладає дитині. При цьому в дитини може бути купа ідей, можливість їх реалізовувати з ровесниками, самому, в проєктній діяльності, з залученням інтерфейсу.

Читайте також:  В школі дитину скинули з висоти, а директор "умиває руки": деталі скандалу та відео

“Але вчитель має бути. І саме він є суб’єктом що навчає іншого суб’єкта, привносить в його життя (о боже) фрустрацію, і вчить як її знести і інтегрувати як досвід. Саме тому в школі потрібні оцінки, домашнє завдання, вчителі-предметники. Це про можливість вчитися, а не грати, наближатися до реальності, а не втікати від неї і, зрештою – дорослішати”, – переконана Духніч.

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.