Чому танець став обовʼязковим атрибутом свята Останнього дзвінка
Коли читаю у ФБ дописи і бачу силу-силенну світлин та відео про цьогорічний Останній дзвінок для 11-класників, мимоволі напрошується висновок, що його головною особливістю стали… танці.
Танцювали майже у всіх закладах. Гарно й не дуже. Юнаки з юнками, випускники із вчителями, або навіть із стільцями… У бальних нарядах і в джинсах, у вишиванках та у платтях, що добряче нагадували совєтську шкільну форму…
Гублюся в здогадках, чому саме танець став обовʼязковим атрибутом свята Останнього дзвінка? Креативність у організаторів зашкалює чи, навпаки, її нестача зумовила подібне явище?
Не засуджую і не критикую, просто хочу зрозуміти, чому так.
P.S. За кілька днів до свята батьки деяких випускників мені писали і розповідали про те, як їхніх дітей тренували до цього дійства. В основному – за рахунок уроків…
Ці батьки, у яких критичне мислення як одна із мʼяких навичок гарно присутнє, також думали над питанням: «А для чого? Яка мета?»
Для картинки? Для того, щоб отримали насолоду гості свята? Чи ще для чогось?
Чи проведення шоу в організаторів шкільних свят у крові?
Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.
Шукайте деталі в групі Facebook