Проблеми української освіти: як та на що вплинуть втрачені 3 роки

Наші діти живуть в час освітньої кризи, що торкнулася всього світу. Так, будь-яка війна чи пандемія призводять до зниження якості навчання, а отже впливають на майбутню успішність у дорослому житті. Ми маємо це визнати, усвідомити та знайти шляхи, які дозволять мінімізувати наслідки цієї турбулентності для майбутнього цілого покоління молодих українців.

Нестабільне навчання вплине на рівень доходів генерації Z у всьому їх подальшому житті

Півтора року нестабільного навчання, пов’язаних з карантинними обмеженнями через COVID-19, вплинуть на рівень доходів генерації Z у всьому їх подальшому житті. За прогнозами аналітиків зі Всесвітнього економічного форуму кожен школяр сьогодення отримуватиме в дорослому житті на 3,9% менше. Світова економіка від цього вратить до 17 трлн доларів.

Дослідження наслідків Другої світової та війни у В’єтнамі також свідчать про зниження успішності дітей, які навчалися в період цих жахливих історичних подій. Навіть через 40 років після їх закінчення, діти війни отримували менший заробіток.

Українські діти вже втратили 3 роки повноцінного навчання

Українські діти вже втратили 3 роки повноцінного навчання. І не тому що система освіти в Україні якась не така, а тому що дитяча психіка замість фокусування на одному – навчанні – щодня піддається стресу, недосипу через ракетний терор, психічним травмам від поранення або втрати когось з близьких тощо. Тут і зараз, коли українська нація бореться за своє існування, осягнути наслідки від нестабільного навчання неможливо. Але певно, вони сягатимуть значно більших показників, аніж в аналітичному звіті ВЕФ.

Ситуація ускладнюється й тим, що значна частина школярів перебуває за кордоном. Лише в межах зони ЄС за приблизними підрахунками перебуває 700 тисяч дітей — це величезний людський ресурс, без якого становлення та відновлення України буде надскладним.

Тож що робити? Як нам всім, як батькам, допомогти нашим дітям отримати те, на що вони заслуговують – якісну освіту? Як їм надолужити втрачене, аби в недалекому майбутньому ми зверталися до грамотних лікарів, юристів, інженерів тощо?

Особисто я вбачаю декілька ключових моментів.

1. Партнерські відносини держави з приватним сектором освіти

Не зважаючи на те, що приватні школи з початку війни працюють в мінус, вони мають сили, конкурентоспроможні знання та освітні методики й найголовніше — бажання допомогти країні. За умови тісної співпраці та взаємодії з державою, вони можуть допомогти поновлювати або будувати нові навчальні заклади. В перспективі це допоможе повернути за шкільні парти сотні тисяч дітей.

2. Реактивні та непопулярні реформи від держави

На сьогодні ми маємо провести глибокий аналіз рівня знань наших дітей. Й в залежності від регіону, від безпекової ситуації та в цілому з урахуванням інтенсивності навчання протягом всього часу повномасштабної війни запровадити або додатковий рік навчання, або заняття на канікулах.

За даними того ж ВЕФ, додатковий рік навчання в середньому дає людині на 9% вищий дохід протягом усього життя. А навчання під час літніх канікул практикують в Ізраїлі.

3. Створення мотивації для повернення молодих українців додому

Уряд має амбітні плани щодо повоєнної відбудови країни. Ба більше, світлих умів та робочих рук країні для цього не вистачатиме. За підрахунками економістів Україна потребуватиме додатково 4,5 млн працівників.

Ключове завдання держави створити вигідні та конкурентоспроможні умови для повернення сотень тисяч українських дітей, які отримають європейську освіту.

Мене, як власника освітньої мережі, батька та українця, тішать настрої покоління, народженого в буремні часи історії України. Вони розуміють свою відповідальність. Вони готові навчатися, отримувати нові знання, а потім вкладати їх в розвиток нашої країни. І це не мої слова. Це думки випускників воєнного часу.

Наша місія допомогти нашим дітям отримати належне. Все інше вони реалізують самостійно.

Шукайте деталі в групі Facebook