День Петра і Павла: прикмети, історія та традиції свята

Православна церква відзначає День Петра і Павла 12 липня. Святі широко шануються віруючими з давніх часів, тому в свято існують усталені народні звичаї та прикмети.

День Петра і Павла – християнське свято на честь святих апостолів Петра і Павла, це свято, яке відзначається 12 липня за новим стилем.

Історія свята Петра і Павла Це свято відоме з часів раннього християнства і святкувалося в Римській імперії, як на Сході, так і на Заході. Він названий на честь апостолів Петра і Павла, які проповідували християнство по всьому світу.

Обидва вони прийняли мученицьку смерть за віру – з різницею в один рік. В цей день в 258 році в Римі були перенесені їх мощі. Однак зміст цієї події втратилося в століттях, і тепер це свято сприймається як поминання мучеництва обох апостолів.

Почитати святих великомучеників стали відразу після їх страти. Для перших християн місце їх поховання було священним. У IV столітті Костянтином Великим були споруджені храми в честь святих апостолів у Римі і Константинополі. Спільне святкування – 29 червня (ст. ст.) – вже в перші століття християнства було поширене.

Православна Церква в день пам’яті цих святих, прославляє духовну твердість святого Петра і розум святого Павла, прославляє в них образ звернення грішних і тих, хто виправляється: в Петрі – образ грішного від Господа і що покаявся, у Павлові – образ того, хто чинив опір проповіді Господній і потім повірив. За церковними переказами, князь Володимир привіз з Корсуня ікону святих апостолів Петра і Павла, яка згодом була піднесена в дар Новгородському Софійському собору. У цьому ж соборі досі збереглися фрески XI століття із зображенням апостола Петра. У Київському Софійському соборі є настінні розписи, що зображують святих, вони відносяться до XI–XII століттям.

Слов’янські традиції на свято Петра і Павла. Існував звичай у це свято влаштовувати гулянки, водити хороводи і гойдатися на гойдалці. Іноді затівали гри з угадуванням: хлопці ходили серед дівчат, закривши обличчя хустками. Вгадати передбачалося незабаром зіграти своє весілля. Раніше до цього свята ретельно готувалися, адже день Петра і Павла символізував закінчення купальських свят і літніх весіль, а також підготовку до сінокосу.

Готуючись до свята, люди наводили порядки в своїх будинках і дворах, робили букети і вінки з різних польових квітів, з якими потім йшли на церковну службу.

Також в цей день пекли коржі, які в народі називалися мандариками, в честь подорожей по світу святих апостолів Петра і Павла, і влаштовували справжні свята з піснями, танцями та змаганнями. В цей день традиційно прийнято було влаштовувати сімейні святкові обіди і проводити час, спілкуючись з близькими на природі. Разом з святами Аграфени Купальниці та Івана Купала Свято складає єдиний святковий цикл, що знаменує повний розквіт природних сил.

Прикмети на Петра і Павла якщо на Петра

зозуля кує – до лиха; як іде на Петра дощ, то буде гнити картопля; ясно на Петрів день – рік буде хорошим; якщо на Петра один дощ – врожай непоганий, два – добрий, а три – багатий; як на Петрів день спека, то на Різдво мороз. На західній Україні існувало повір’я, що ключі від землі святий Петро зберігає весь рік, а з приходом весни він передає їх святому Юрію; в Петрів день ключі знову повертаються до Петра, і тоді вже наближається настання осені.

У Сербії апостола Петра вважають, що “він роз’їжджає на златорогому олені по небесному полю над колосистими земними нивами”.

У народі цей день вважався повним розквітом природних сил, екватором літа, коли в силу вступають сорок спекотних днів.

Традиції та обряди на день Петра і Павла

Однією з головних традицій на День Петра і Павла є звичай “вартувати сонце”. Цей обряд був призначений для молодіжних розваг. Жителі сіл збиралися разом і йшли на околицю села, вибирали саме піднесене місце і вдивлялися в небо, щоб швидше побачити схід сонця.

У ніч перед сходом хлопці та дівчата до світанку палили вогнища, на яких готували кашу, танцювали і веселилися.

Ще одним традиційним гулянням вважалася “гра весілля”. У Петрова день для святкування була характерна любовно-шлюбна тематика.

“Нареченим” був хтось із юнаків, а на роль “нареченої” вибирали сміливу, швидку і артистичну жінку середніх років. Відомо, що під час гулянь прикрашали два колеса, на них садили “нареченого” і “наречену”, і здійснювали різні весільні обряди”.

Відомо, що в Петрів день у слов’ян заведено ходити до церкви, йдуть до церкви, ставлять свічки і моляться біля ікони апостолів, а після водять хороводи, гойдаються на гойдалках і, звичайно, ворожать. Також молодь іноді влаштовувала ігри з угадуванням. Хлопці ходили серед дівчат, закривши обличчя хустками. Того, хто вгадував, передбачалося незабаром зіграти своє весілля.

Шукайте деталі в групі Facebook