24 березня російський шахед влетів у центр Івано-Франківська. Загинули двоє — нацгвардієць і його донька. Вони прийшли до перинатального центру провідати дружину, яка нещодавно народила. Прийшли до нового життя — і не повернулися.

Удар пошкодив пологовий будинок — вибито близько 60 вікон. Під час тривоги персонал і пацієнти встигли евакуюватися до укриття, тому жертв серед них вдалося уникнути. Постраждали й сусідні будівлі.

Поки кров загиблих ще не висохла на асфальті — в мережі з’явилася сторіс. Келих шампанського. І підпис російською: «Празднуем попадание по Ивано-Франковску».

Це написав Михайло Шпір. Людина, яка виросла у Франківську. Ходила тут до школи та університету. Дихала цим повітрям. Шпір — не випадковий персонаж. Це людина з біографією, яку важко назвати інакше, ніж послідовною зрадою.

Ким же треба бути, щоб святкувати обстріл пологового будинку та загибель земляка та його дитини?

Шпір працював редактором російського видання «Сноб». Балотувався до Верховної Ради від опзж. З 2021 року — москва. З 1 липня 2022 року — заступник директора департаменту в окупаційній адміністрації Херсонської області. Потім — заступник директора департаменту цифрового розвитку та масових комунікацій так званої військово-цивільної адміністрації. А з вересня 22-го — заступник окупаційного міністра.

7 червня 2023 року Івано-Франківський міський суд засудив його заочно до 10 років позбавлення волі.

Це не абстрактний колаборант десь далеко. Це — місцевий. Той, хто знає ці вулиці. І який святкує, коли по них б’є ракета.

Є речі, які важко пояснити раціонально. Можна зрозуміти людину, яку зламали. Можна — ту, яку залякали. Але як пояснити келих шампанського над загиблою дитиною зі свого міста?

Ростислав Шпук — письменник і громадський діяч — написав: «Міша Шпір. Воно виросло в селі Крихівці під Франківськом, ходило тут в школу, потім працювало журналістом і редактором журналів “Сноб” і “Золота каста”. Тепер воно п’є шампанське за гибель нашої дівчинки і не захлинеться».

«Воно» — не випадкове слово. Це не зневага. Це діагноз.

Є люди, які під час війни втрачають страх. Є ті, що втрачають близьких. Є ті, що втрачають дім. Михайло Шпір втратив щось інше — і зробив це задовго до війни. Добровільно. З келихом у руці.

Вирок суду — 10 років. Але є речі, які не вимірюються роками ув’язнення. Є ім’я, з яким неможливо повернутися. Є вчинок, після якого слово «земляк» вмирає.

Франківськ поховає своїх. Запам’ятає.

А Михайло Шпір залишиться тим, ким став — людиною, яка святкувала загибель дитини та обстріл пологового у своєму рідному місті. З келихом шампанського. російською мовою.

Чоловіка затримали, коли він передавав дані окупантам.

У Рівному затримали зрадника, який у соціальних мережах закликав розбомбити Київ, Львів, Дніпро та інші населені пункти. Також чоловік передавав росіянам дані про розташування ЗСУ.

Про це повідомляють СБУ та Офіс генерального прокурора.

За даними слідства, зрадник передавав росіянам дані про місця дислокації ЗСУ в Рівненській області. Також у чоловіка був свій телеграм-канал, у якому він закликав окупантів бомбити українські міста, зокрема мости та інфраструктурні об’єкти.

Співробітники СБУ затримали зрадника у Рівному під час спроби чергової передачі розвідданих РФ.

“Свої прокремлівські погляди зловмисник також неодноразово висловлював серед оточуючих. Таким чином він намагався знайти однодумців для проведення підривної діяльності проти України. Встановлено, що для збору інформації зловмисник проводив візуальне спостереження за об’єктами, а потім передавав їх координати через вказаний тг-канал ворогу”, – йдеться у повідомленні СБУ.

Під час затримання у зрадника вилучили мобільний телефон, де були докази його співпраці з окупантами. Також місцевий житель незаконно зберігав боєприпаси.

Жителю Рівного інкримінують такі статті:

ч. 2 ст. 114-2 (поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних сил України чи інших збройних формувань України);
ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами);
ч. 3 ст. 436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників) Кримінального кодексу України.
Чоловік перебуватиме під вартою без можливості внесення застави.

Ракетні обстріли енергетичної інфраструктури та зрадники на Рівненщині
У суботу, 22 жовтня, російські окупанти здійснили масовану ракетну атаку по енергетичних об’єктах в різних областях України. Понад мільйон абонентів залишилися без електроенергії у Хмельницькій, Миколаївській, Волинській, Черкаській, Рівненській, Кіровоградській та Одеській областях.

Раніше СБУ викрила на Рівненщині жительку міста Сарни, яка фотографувала військову техніку та українських військових на вулицях міста і передавала ці дані російській ФСБ. Підозрювана є громадянкою Росії, але багато років проживає у Рівненській області.

Служба безпеки України затримала мешканця Бучі під Києвом, який допомагав окупантам рф під час окупації, а потім хотів “замаскувати” свої злочини, вступивши в добровольчий батальйон. Про це повідомляє Служба безпеки України.

Цей зрадник брав участь у каральних рейдах рашистів і допомагав виявляти та фізично знищувати учасників руху спротиву.

Він з власної ініціативи запропонував свою допомогу рф, після чого йому видали зброю, військову форму російського зразка та “інструкції” щодо подальших дій проти українських захисників.

Слідчі встановили, що перебуваючи на БТРі він із російськими окупантами увірвався до будинку свого знайомого, де проводив незаконний обшук і намагався виявити бійців ТрО.

“У разі захоплення Київщини він планував увійти до складу окупаційної адміністрації. Колаборант залишився у звільненому місті, і намагаючись приховати свої злочини, вступив до лав добробату. У подальшому він планував відновити свої зв’язки з окупантами для передачі їм розвідданих”, – йдеться у повідомленні СБУ.

Проте СБУ своєчасно викрила зрадника. Йому повідомлено про підозру в колабораційній діяльності.

У 2014 році він перейшов на бік росіян.

Екс-військовий Збройних сил України Денис Подобєдов, який у 2014 році перейшов на бік окупантів, зараз керує їхніми силами ППО у Криму.

Про це повідомляє Державне бюро розслідувань.

Зазначається, що ДБР заочно повідомило про підозру 9 колишнім військовослужбовцям групи зенітних дивізіонів однієї з військових частин Збройних Сил України, які перейшли на бік ворога після окупації АР Крим.

Серед підозрюваних – начальник штабу, командир батареї, заступники командирів дивізіонів та інші офіцери. Ці екс-військові сприяли окупації Криму, а після повномасштабного вторгнення РФ в Україну більша частина з них продовжила воювати на стороні загарбників.

Один із зрадників – Подобєдов Денис. Наразі обіймає посаду заступника командира зенітного ракетного полку та керує російськими силами ППО в Криму.

Усі дев’ятеро підозрюються у дезертирстві та державній зраді (ч. 1 ст. 408 та ч. 1 ст. 111 КК України). Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років із конфіскацією майна.

Інформатором росіян виявився настоятель Лисичанського Свято-Тихвінського храму Московського Патріархату протоєрей Андрій Павленко. Відспівував тих, на кого давав наводку.

26 квітня після його затримання під час перевірки телефона було виявлено переписку з представниками незаконних збройних формувань, в якій цей громадянин передавав відомості щодо чисельності, дислокації, озброєння військових Збройних сил України в Сєвєродонецьку. Про це інформує “Вчасно”.

Перевертень в рясі від початку окупації росією частини Луганщини регулярно їздив на захоплену територію, має пристрасть до антикваріату: колекціонував дороге церковне начиння, старовинні православні реліквії та мощі. Останні, за інформацією парафіян, вивозив без благословення вищого єрарха на територію російської федерації.

Після повномасштабного вторгнення рашистів відспівував, зокрема, і загиблих сєвєродончан, на яких і наводив ворожу артилерію.

«По благословению правящего архиерея митрополита Никодима клирик Северодонецкой епархии протоиерей Андрей Павленко совершил чин погребения 2-х мирных жителей Северодонецка, которые погибли вследствие военных действий в городе», — повідомила російською 5 квітня на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук Сєвєродонецька єпархія.

26 квітня в Крихівцях на околиці Івано-Франківська відбулася акція протесту під будинком проросійського пропагандиста, котрий втік у Москву, Михайла Шпіра. 

Її влаштували активісти місцевих ГО “Блекліст ІФ” та ГО ,,Народний Контроль Обєднаних Громад” (НКОГ). Кілька десятків людей приїхали до будинку Шпіра, та повісили на паркан плакати з інформацією про його антиукраїнську діяльність. Також присутні водії посигналили під його помешканнням, пише Галка

.

“Нині акція під будинком Михайла Шпіра – зрадника України і зрадника Івано-Франківська. Нехай не думають, що їх хтось тут підтримує, що хтось вболіває за росію. Це зрадники українського народу. І всім їм ганьба”, – прокоментував акцію голова ГО “НКОГ” Олександр Чепура.

Нагадаємо, ще в березні 2021 року СБУ повідомила про підозру проросійському пропагандисту з Франківська Михайлу Шпіру.

Він неодноразово виступав на телеканалі «россия 24», до якого на території України введено санкції, та на «News Front», який діє на тимчасово окупованих територіях ОРДЛО і пропагує ідеї сепаратизму. Призначені слідчими експертизи засвідчили, що пропагандист просуває систему поглядів, яка цілеспрямовано прищеплює аудиторії ідею неповноцінності України, необхідності її демонтажу. Він популяризує ідеї створити на її місці інші суб’єкти, а частину території приєднати до рф.

Фігурант публічно закликав до розправ над учасниками Революції Гідності та АТО/ООС і їхніми родинами. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну – підтримує дії агресора і очікує перемоги окупантів.

Шпір давно втік до росії, і перебуває в розшуку. А в Івано-Франківську над ним вже триває заочний суд. Йому повідомлено про підозру в:

• посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України;
• порушенні рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками;
• виготовленні, поширенні комуністичної, нацистської символіки та пропаганді комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

Найближче засідання відбудеться 27 квітня.  До слова, це буде вже не перше судове засідання – активісти хотіли б, аби проросійський пропагандист швидше отримав вирок про свою вину перед Україною.

Віктора Медведчука впіймали. На фоні постійних новин про війну, ця інформація від СБУ значно підбадьорила українське суспільство. Кума путіна взяли на спробі втечі з Київщини – виглядав він жалюгідно. Тепер йому світить в’язниця – шансів його посадити стало значно більше. Та що це означає для його сподвижників?

Насамперед, соратникам-втікачам Медведчука слід бути більш настороженими – українські спецслужби таки можуть їх дістати. Їхній лідер – яскравий цьому приклад. Та й доказової бази на них – чимало. Як от на Михайла Шпіра, справа якого розглядається в суді. Що ми знаємо про нього?

Михайло Шпір родом з Івано-Франківська, де колись редагував журнал «Сноб» – маловідоме видання, якого вже давно не існує в природі. До 2014-го року Шпіра ніхто не знав. Та саме після Революції Гідності почалися його істеричні антиукраїнські випади. Шпір – умілий провокатор. Його замовник – Віктор Медведчук. До речі, Шпір намагався балотуватися від «ОПЗЖ» на минулих виборах, але безуспішно. Апогеєм впізнаваності Шпіра став момент, коли Медведчув створив свій медіахолдинг «Новини» – пул каналів «112», «ZiK» та «NewsOne». Там Шпіра позиціонували як «політичного експерта». Його головний меседж – Україна є державою, яка «не утвердилась». Він доносив, що українська мова – меншовартісна, мова «селюків та хуторян». Власне, цей меседж він доносив і на своїй сторінці у Фейсбук. Щоправда, у значно брутальнішій формі.

Або ж – висміює загибель українських солдатів.

Та для чого ці провокації? Очевидно – дестабілізація в українському суспільстві. Сіяння ненависті між українцями, намагання знецінити українську культуру та державність. Нині Шпіра, як і іншу агентурну мережу Медведчука, виводять на чисту воду.

Призначені слідчими експертизи засвідчили, що пропагандист просуває систему поглядів, яка цілеспрямовано прищеплює аудиторії ідею неповноцінності України, необхідності її демонтажу. Він популяризує ідеї створити на її місці інші суб’єкти, а частину території приєднати до рф.

Нині Шпір переховується в москві. І активно, у «своєму стилі», коментує російське вторгнення в Україну.

І це – мабуть найм’якіший його пост. Публікувати коментарі «експерта» про різанину в Бучі не будемо з етичних міркувань.

В ході судового процесу суспільство дізнається ще багато фактів, в тому числі, і про фінансування Шпіра.

Залишається лише одне питання – чи вистачить українським суддям духу винести справедливий вирок?

Але плани рф-ії вдалося зламати.

Колишній міський голова міста Рубіжне, що на Луганщині, Сергій Хортів не просто перейшов на сторону російських загарбників, а й передає окупантам інформацію про людей з проукраїнською позицією.

Про це повідомив голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай в ефірі державного телеканалу «Дом».

— Ось цей останній випадок з мером Рубіжного. Там зовсім все погано.

В тому плані, що мер, крім того, що перейшов на сторону окупантів, він ще й активно з ними співпрацює у плані виявлення українських активістів. Він їх просто здає.

Такий уже стовідсотковий зрадник, який здає окупантам людей з проукраїнською позицією.

Водночас Гайдай додав, що Україна змогла «трохи поламати плани орків, які хотіли зробити картинку, як мер міста передає окупантам ключі, і як їх з радістю зустрічають».

Очільник Луганщини зробив подання на президента, і 31 березня президент підписав указ про створення у Рубіжному військової адміністрації.

Це означає, що «мер тепер ніхто» і він не потрібен нікому, навіть окупантам.

Що відомо про зрадника Сергія Хортіва
1 квітня стало відомо, що мер Рубіжного Сергій Хортів зрадив Україну і перейшов на сторону російських військових. У мережі опублікували відео, в якому Хортів у стилі російської пропаганди називає ЗСУ «нацистами» і закликає скласти зброю.

3 квітня Гайдай повідомив, що у Луганській області серед голів громад виявилися чотири зрадники: у Рубіжному, Станиці Луганській, Міловому й Марківці.

Майже з перших днів війни з Хортівим не було зв’язку, тому 4 квітня Гайдай призначив керувати Рубіжним голову Сєвєродонецької РДА Романа Власенка.

Слідчі СБУ кваліфікували дії колишнього міського голови Рубіжного Сергія Хортіва як державну зраду.

У Рубіжному, як і на всій Луганщині, йдуть запеклі бої від початку війни. Втім, українські військові контролюють місто.

Портрет генерала армії російської федерації, уродженця Волині Михайла Зусько, який нині керує військами загарбників на Півдні України, до 2007 року висів у рідній школі села Ветли. Він був взірцем для учнів, з нього брали приклад. Сьогодні ж він воює проти рідного брата – полковника Збройних Сил України. Про це йдеться у сюжеті 12 Каналу.

Місцеві жителі розповіли журналістам цікаві факти про Михайла Зусько. Він народився та виріс у багатодітній сім’ї, яку загалом характеризують позитивно. То ж чому у ній виріс такий нелюд – місцеві не знають. У нього – 12 братів і сестер.

Як розповіла сільська голова села Ветли Любов Павлік, від рук підлеглих Михайла Зусько вже загинув один із жителів села, захищаючи Україну. Тіла Героя досі не можуть доставити на малу батьківщину, адже село, де він загинув – в окупації.

Ще з 2014 року Михайло Зусько вважається в Україні військовим злочинцем, адже воював на стороні росії на Донбасі. У Ветлах він не живе з 1989 року, однак, востаннє був там у 2012 році.

«Я не знаю, як його назвати. То нелюд», – каже про нього сільська голова.

Любов Павлік розповідає, що у школі він вчився посередньо, потім поступив у Рязанське військове училище і з того часу так і залишився в росії.

«До свого часу ми ним гордилися. Його портрет навіть висів у школі і ми ставили його у приклад діткам», – розповідає сільська голова.

У 2020 році померла мати Михайла Зусько, однак, на похорон він так і не приїхав. У Ветлах продовжують проживати дві його рідні сестри і брат. Однак, з журналістами вони не спілкуються.

Аналітики знають точно, що російська 58-а армія несе величезні втрати по Миколаївському напрямку, а її командир генерал-лейтенант проявив себе як бездарний стратег.

Найбільш драматичний факт у цій історії – Михайло Зусько воює проти свого рідного брата Миколи, який нині – полковник Збройних Сил України.

Михайло Зусько погубив цілий тактичний батальйон російської армії у спробі взяти місто Вознесенськ у Миколаївській області. Окрім цього Зусько втратив бойову тактичну групу 20 мотострілецької дивізії у марному наступі на Миколаїв.

За словами Любові Павлік, Михайла Зуська проклинають усі, а рідна мати відмовилася від сина незадовго до смерті.