У разі потреби працівники можуть скористатись відпусткою без збереження заробітної плати. Київська міська організації Профспілки працівників освіти і науки підготувала роз’яснення щодо видів відпусток без збереження заробітної плати.

Відпустка без збереження заробітної плати, що надається за згодою сторін на підставі статті 26 Закону України «Про відпустки»

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, не більше 15 календарних днів на рік.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки». Це означає, що відпустка без збереження заробітної плати за цією підставою може надаватися під час воєнного стану без обмеження строком.

Відпустка на підставі ст. 26 Закону України «Про відпустки» надається за згодою сторін. Роботодавець не має права її надати без заяви працівника. Водночас він і не має обов’язку надавати цю відпустку за заявою працівника. Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін на підставі ст. 26 Закону України «Про відпустки» без обмеження строком під час воєнного стану може надаватися, у тому числі і працівникам закладів освіти, які знаходяться за кордоном.

Відпустка без збереження заробітної плати, що надається за бажанням працівника в обов’язковому порядку на підставі статті 25 Закону України «Про відпустки»

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку:

матері або батьку, який виховує дітей без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – тривалістю до 14 календарних днів;
матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 Закону «Про відпустки», в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України; матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 Закону «Про відпустки», для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;
учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України – тривалістю до 14 календарних днів щорічно. Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», – тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, – тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно;
особам з інвалідністю I та II груп – тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
особам, які одружуються, – тривалістю до 10 календарних днів;
працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;
працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, визначеною у медичному висновку;
працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, – тривалістю
календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;
працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, – тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження закладу вищої освіти або закладу науки і назад;
сумісникам – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
ветеранам праці – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, – тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;
працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, – тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі.
За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Відпустка без збереження заробітної плати, що надається за бажанням працівника в обов’язковому порядку на підставі частини 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»

З 19 липня 2022 року з’явився окремий вид відпустки без збереження зарплати на час війни.

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Це означає, що відпустка без збереження заробітної плати на підставі частини 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надається:

в обов’язковому порядку за заявою працівника. Тобто, роботодавець не може відмовити працівнику в наданні цієї відпустки. Про це наголошується у коментарі Мінекономіки до Закону України від 1 липня 2022 р. №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»;
виключно працівникам, які виїхали за межі території України або набули статус внутрішньо переміщеної особи;
тривалістю – не більше 90 календарних днів у період дії воєнного стану. Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів, однак загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану. При цьому, 90 діб розраховуються, починаючи з 19 липня 2022 року;
за умови підтвердження того факту, що працівник «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи». Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку приймається роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт;
при поверненні працівника, який перебуває в зазначеній відпустці на територію України, з огляду на умови її надання, особа втрачає право вимагати продовження такої відпустки.

Підвищення мінімальної заробітної плати у наступному році планують відкласти з обіцяного липня на грудень 2021.

Про це йдеться у проєкті закону про державний бюджет України на 2021 рік.

“Враховано встановлення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2021 року – 6 000 грн, з 1 грудня 2021 року – 6 500 грн з відповідним переглядом видатків на оплату праці працівників бюджетної сфери”, – йдеться у пояснювальній записці до проєкту закону.

Колишній генпрокурор Юрій Луценко отримав майже 120 тисяч гривень зарплати за серпень.
Про це йдеться у відповіді Генпрокуратури на запит Українських Новин.

Зарплата Луценка за серпень становила 119 758 гривень.

Оклад становив 37 тисяч гривень, решта – надбавки, доплати і премії.

Як повідомляли Українські Новини, заробітна плата генерального прокурора Юрія Луценка за липень становила 96 727 гривень. Зарплата Луценка за червень становила 107 тис. гривень.

29 серпня Верховна Рада схвалила звільнення генерального прокурора Юрія Луценка, а новим генпрокурором призначений Руслан Рябошапка.

Тим часом Генеральна прокуратура не має інформації, скільки грошей витратив генпрокурор Юрій Луценко під час своєї відпустки у Франції в кінці липня.

Тоді Луценко їздив у відпустку в провінцію Прованс у Франції, де відпочивав в той час, як Зеленський чекав його на звіті у справі про вбивство журналіста “Української правди” Павла Шеремета. При цьому Зеленський сказав, що якщо Луценко у відпустці, то нічого не може вдіяти з цим.

Тим часом Солом’янський районний суд зобов’язав Національне антикорупційне бюро відкрити кримінальне провадження за фактом можливих зловживань генеральним прокурором Юрієм Луценком.

Найвищий заробіток робочі фахівці в Івано-Франківській області отримують у сфері будівництва – 15 000 грн/місяць.

Регіон входить в п’ятірку за окладами будівельників.

На другому місці транспортна галузь із середньою зарплатою 11 000 грн. Скільки платять представникам робочих спеціальностей в Івано-Франківській області та які професії популярні в країні – розповіли аналітики OLX Робота.

Рейтинг найбільш високооплачуваних робочих сфер Івано-Франківської області очолило будівництво. На другому місці транспортна галузь, там готові платити 11 000 грн.

Закривають ТОП-3 агроспеціалісти із середньою зарплатою – 10 000 грн. Вище офіційної середньої зарплати в Івано-Франківській області пропонують і на виробництві. Для даної сфери вона склала 9 000 грн, в той час як, за даними Держстату, на травень 2019 офіційна з/п по регіону – 8 800 грн.

В кінці рейтингу домашній персонал, його представникам платять 7 000 грн/ місяць.

У той час як у Київській області, за даними платформи OLX Робота, це одна з найбільш оплачуваних сфер діяльності й отримувати там можна майже вдвічі більше – 16 000 грн.

Івано-Франківська обласна організація Вільної профспілки медичних працівників України висловлює глибоке обурення та незадоволення ситуацією, що склалася з рівнем оплати праці медпрацівників.

У результаті підвищення мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року до 3723 грн та не підняттям посадового окладу І розряду Єдиної тарифної сітки (ЄТС) до даного рівня  (наразі він становить 1762 грн) відбулося повне нівелювання диференціації посадових окладів заробітних плат працівників з вищою, середньою спеціальною освітою та молодших працівників нашої галузі.

Про це йдеться у листі, адресованому  голові Конфедерації вільних профспілок України Михайлу Волинцю. Пропонуємо ознайомитися з його змістом.

«

Фактично зараз мінімальну заробітну плату отримують працівники з 1 по 12  тарифний розряд ЄТС. Так, посадовий оклад 12 тарифного розряду (а це в медичній галузі відповідає посаді лікаря І категорії  терапевтичного профілю або лікаря ІІ категорії хірургічного профілю ) з 1 січня становить 3735 грн, що всього на 12 грн перевищує мінімальну заробітну плату. Таким чином наразі однакову заробітну плату, а саме – мінімальну заробітну плату в медичній галузі отримують молодша медична сестра, медична сестра з середньою спеціальною освітою, незалежно від категорії, лікар-початківець, лікар ІІ категорії хірургічного й терапевтичного профілів та лікар І категорії терапевтичного профілю».

В умовах адекватного функціонування ЄТС, з підняттям 1 розряду ЄТС до мінімальної заробітної плати, враховуючи тарифний коефіцієнт (2,12) посадовий оклад 12 тарифного розряду з 1 січня 2018 року мав би становити 7883 грн, а  посадовий оклад лікаря вищої категорії хірургічного профілю (14 тарифний розряд з тарифним коефіцієнтом 2,42) – 9010 грн. Навіть такий рівень оплати праці далеко не відповідав би тим реальним інтелектуальним, морально-психологічним, фізичним навантаженням, які витрачає лікар під час своєї діяльності. Але з огляду на той складний  час, у якому зараз живе наша країна, у переважній своїй більшості високодуховні медичні працівники сприйняли б це з розумінням.

Проте, натомість маємо повне ігнорування ЄТС та цілковиту «зрівнялівку» в оплаті праці. Образливо й те, що навіть за цієї скрути уряд знаходить можливості підвищення заробітних плат певним категоріям працівників бюджетної сфери просто таки до непристойних рівнів. Таке враження, що нас черговий раз використовують, маніпулюючи нашими високими духовними і моральними якостями.

Рекомендації уряду та МОЗ роботодавцям галузі проводити диференціацію заробітних плат працівникам з вищою та середньою медичною освітою у вигляді максимального використання додаткових виплат (за складність і напруженість в роботі, за збільшений обсяг навантажень щодо встановлених нормативів, за розширену зону обслуговування, премій тощо), звучать більш ніж цинічно, оскільки можливості фондів заробітних плат на основі цільової медичної субвенції більшості медичних установ далеко не завжди перекривають обов’язкові виплати, так що говорити про якісь необов’язкові виплати (до яких належать надбавки, доплати та премії) за цих умов узагалі не доводиться.

Попри суттєве підняття рівня мінімальної заробітної плати упродовж останніх двох років, реальний прожитковий мінімум значно її перевищує.  Рівень інфляції призвів до разючого знецінення гривні і тепер зарплатня лікаря в доларовому еквіваленті заледве перевищує позначку в $150.

Такий низький рівень оплати праці медичних працівників у майбутньому обертається катастрофічно низьким пенсійним забезпеченням. Як наслідок, лікарі змушені працювати до глибокої старості, щоби бодай якось утримувати себе на належному рівні, а не злидарювати.

Настільки низький  рівень оплати праці у сфері охорони здоров’я, який є чи не  найнижчим серед працівників бюджетної сфери, є відвертим знущанням і приниженням медичних працівників. Така оплата праці лікаря є нічим іншим, як проявом зневаги до нього з боку власного міністерства, уряду та законодавчої влади».

Івано-Франківська обласна організація ВПОНУ закликає звернутися до Кабінету міністрів та Міністерства охорони здоров’я з ініціативою: прирівняти посадовий оклад І розряду ЄТС до мінімальної заробітної плати та збільшити фінансування галузі.

Завершується лист застереженням: «Ситуація в медичних колективах, що склалася внаслідок відсутності адекватних заробітних плат, є вкрай нездоровою і фактично – на межі соціального вибуху».

Головне управління статистики інформує. Середній розмір номінальної заробітної плати штатних працівників підприємств, установ, організацій та їхніх відокремлених підрозділів із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб у жовтні 2016р. становив 4329 грн, що у 3 рази більше від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати (з 1 травня 2016р. – 1450 грн). За середнім розміром заробітної плати серед регіонів держави область посіла 16 місце.

Найвищий рівень заробітної плати у жовтні 2016р. спостерігався в добувній промисловості та розробленні кар’єрів, на виробництві електричного устатковання, у сфері транспорту, де заробітки працівників перевищили середній показник по області у 1,7–1,9 раза. Найнижчими нарахування заробітної плати залишались у сфері поштової та кур’єрської діяльності (не перевищували 50,2% середнього показника по області).

Заробітна плата у жовтні 2016р. порівняно з вереснем 2016р. зменшилась на 4,4%, а відносно жовтня 2015р. збільшилась на 16,9%.

Індекс реальної заробітної плати у жовтні 2016р. по відношенню до вересня 2016р. становив 94,1%, до жовтня 2015р. – 106,2%.

Найвищу середню зарплату в Івано-Франківську мають містяни, що задіяні у виробництві електричного устаткування, сфері транспорту, видобувній й кар’єрній галузі. Найнижчу — поштарі й кур’єри.

Про це йдеться у звіті головного управління статистики, що аналізувало середню заробітню плату за жовтень штатних працівників у підприємствах, де працює більше 10-ти осіб.

Загалом середній рівень заробітної плати по місту за жовтень склав 4329 грн. Це втричі перевищує законодавчий мінімум у 1450 грн.

Заробітна плата у жовтні 2016 р. порівняно з вереснем 2016р. зменшилась на 4,4%, а відносно жовтня 2015 р. збільшилась на 16,9%.

За середнім розміром заробітної плати серед регіонів держави Івано-Франківська область посіла 16-те місце.