То чого ж все-таки бракує нашій освіті?

Чимало батьків, учнів та педагогів залишивши Батьківщину із повномасштабним вторгненням, змогли порівняти навчання за кордоном з українською системою освіти. Багато хто відзначає високий рівень знань, які мають українські діти.

При цьому, чимало й таких, які вважають невиправданою ціну такої науки: мовляв, діти не надто охоче відвідують українські школи або й зовсім не люблять шкільне життя.

В чому секрет навчальних закладів за кордоном, куди учні з України ходять охоче?
Варвара Арапова з Донецька, яка через війну опинилася у Великій Британії й там працює в школі, поділилася у мережі Facebook своїми спостереженнями.

Ось головні тези її допису:

Перерви… перерви по 30 хвилин. І на всіх перервах діти обов’язково на вулиці. Вони відриваються по повній – бігають, стрибають, верещать, грають і т.п. Ніхто не сидить на підлозі просто так, ніхто не нудьгує.

Телефонів діти не мають. Тобто вони є, але вдома. Тому ніхто і не сидить, втикаючи в телефон.

Ще одне важливе зауваження від Варвари:

В школі багато часу приділяється спорту. Окрім уроків фізичного виховання, окремим «предметом» є ігри.

Звичайно, на свіжому повітрі.

Також уроки музичного виховання не умовні, а дуже важливі. Кожна дитина грає на якомусь музичному інструменті, всі співають. Ніхто з дітей і не думає, що фізру та музику можна прогуляти.

Особливості харчування
Українка відзначила те, що двічі за час перебування у школі діти отримують перекуси у вигляді овочів та фруктів.

В моїй школі також є харчування у їдальні. Є страви для вегетаріанців, є і м’ясні обов’язково. Багато свіжих овочів – просто нарізані та у вигляді салатів.

По території школи є декілька кранів з питною водою. Вчителі постійно нагадують дітям про важливість питного режиму.

Варвара вважає, що коли в раціоні достатньо овочів та фруктів, та й основне харчування повноцінне, то дітей «на вреднощі не тягне».

Ніхто не приносить з дому цукерки або чіпси. І коли запитуєш дітей про улюблені страви, то ніхто не називає шоколадки та снеки, цукерки та колу, – розповідає педагогиня.

Про недоліки української школи
Працюю зараз і майже кожного дня в мене сльози на очах, – зазначає Варвара.

Бо я працюю у школі мрії, а нашим українським школам до такого рівня як до Місяця чи до Сатурна.

Українка стверджує, що вчителі в Британії не отримують найбільшу зарплатню у своїй країні.

Але вони не озлоблені на дітей, тут ніхто не оре як чайка. Вчителі дійсно люблять свою роботу, люблять дітей. І діти люблять школу, своїх вчителів, і ніхто не намагається прогуляти.

Я сама ніколи не почувала себе так комфортно та спокійно у школі, – продовжує українка.

Бо тут колеги-це дійсно друга сім’я. Бо тут адміністрація – як старші брати та сестри – завжди допомагають і піклуються про всіх. Бо тут директорка – це наша мама, яку ми любимо, поважаємо і цінуємо, а не боїмось дихати у її присутності.