Незважаючи на весь пережитий жах, військовий заявляє, що повторив би свій подвиг заради держави.

Захисник Азовсталі Руслан (Давид) Сербов, який брав участь у важких боях, втратив ногу та пережив полон розповів, як несправедливо з ним вчиняють.
У Instagram Руслан поділився своєю історією. Рік тому його серйозно поранили, проте до сьогодні він не отримав ні пенсії з інвалідності, ні іншої грошової допомоги, яку обіцяє держава.

“Те позорисько у вигляді некомпетентних та ледачих людей, з яким я зіштовхнувся, не йде ні в які рамки”, – заявив військовий.

Щоб допомогти своїм побратимам, чоловік прилетів на гелікоптері до оточеного і вже окупованого Маріуполя у квітні 2022 року, де й отримав тяжке поранення, через яке йому ампутували ногу. Більше того, після цього російські окупанти захопили його в полон на півтора місяці.

Незважаючи на весь пережитий жах, військовий заявляє, що повторив би подвиг заради держави, яка, у свою чергу, не поспішає про нього подбати після поранення.

“Я не жалкую ні про що, повернувши б час назад – я зробив би те ж саме, та знищив б ще більше ворогів. Але те, з чим стикаються люди після поранень, які готові були жертвувати життям за свободу нашої держави та придбали білет у один кінець – незрозуміле і неправильне, з цим треба боротися”, – написав Руслан.

У боях за Бахмут загинув український захисник Іван Ліщинський. Попрощатися з воїном та провести його в останню путь вийшло все його село.

Джерело:

“Ямпільські вісті”

Перед штурмом Іван встиг відправити своїй дружині зворушливе смс й сказав, що в нього все добре.

Що відомо про захисника Івана Ліщинського

Його мобілізували 9 листопада 2022 року. На фронті він був навідником 3-го аеромобільного відділення 3-го аеромобільного взводу 9-ої аеромобільної роти 3-го аеромобільного батальйону в/ч А4335. Захисник України загинув 8 березня 2023 року під час бойових дій в районі Бахмута.

Народився Іван 28 листопада 1985 року в селі Черепин Київській області в багатодітній родині. Мав ще двох менших братів і сестру. У юному віці обоє його батьків померли, внаслідок чого Іван став сиротою.

У пошуках кращої долі Іван вирушив до Вінницької області, де зустрів свою майбутню дружину Наталю з сином Ярославом. Подружжя прожило разом 16 років, 7 із них – у селі Придністрянське.

Односельці Івана відгукуються про нього, як про доброго, чуйного та гарного сім’янина. Сусіди розповідають, що він добре ладив з онуками, вчив їх людяності та доброти. Також чоловік ніколи не скаржився на життя та службу й був переконаний, що Україна переможе.

Останні дні Іван Ліщинський перебував під сильними обстрілами. Перед штурмом написав дружині Наталі коротке смс-повідомлення: “Дякую. У мене все ок. Цілую…”.

Захисника поховали 13 березня
Героя провели 13 березня у селі Придністрянське Ямпільської територіальної громади Вінницької області, де він проживав. Попрощатися з воїном вийшло все село. Також на прощання приїхали його побратими.

Дружині полеглого Наталі вручили Прапор України та Грамоту Пошани й Скорботи з підписом Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

На те, аби узаконити свої стосунки перед країною і перед Богом, Любомир та Ірина мали менше доби. Саме на стільки часу нареченого відпустив командир частини, у якій нині той служить.

Тепер вони офіційно – подружжя. А познайомилися Любомир та Ірина ще 8 років тому. Згодом – почали зустрічатися. А через два роки чоловік зробив своїй коханій пропозицію, пишуть Версії з посиланням на Вежу.

Самойленко вільно володіє англійською, тому розповідає про “Азовсталь” ще й західним ЗМІ

Історії українських військовослужбовців вражають та пронизують до глибини душі. Одна з них про офіцера полку “Азов” Іллю Самойленка, який напередодні зі стін маріупольської “Азовсталі” казав, що вони не мають права здаватися.

Інформацією про українського бійця поділилися на Facebook-сторінці Національної Гвардії України.

Надійне джерело новин про війну – підпишись на наш Telegram

“Багато хто вчора дивився інтерв’ю командирів Азова з Маріуполя. Але ми впевнені, що мало хто знає про те, хто такий Ілля Самойленко”, — зазначили у Нацгвардії.

Зазначається, що боєць “Азову” вільно володіє англійською мовою. А серед фактів про нього, які дійсно вражають, були озвучені такі:

він втратив у бойових діях ліву руку, а замість неї має титановий механічний протез;
Самойленко втратив праве око — тепер око штучне;
навчався на історичному факультеті Київського університету, а після війни він мріє завершити навчання.
Попри вищевказане, військовий продовжує обороняти Україну й давати гідну відсіч російським загарбникам.

Російські військові вбили відомого полтавського скульптора та кераміста Святослава Пашинського. Українець загинув від ворожої кулі, захищаючи країну від навали кремлівських окупантів.

Про це повідомляється на Facebook-сторінці Полтавського обласного методичного кабінету. Там зазначили, що до війни чоловік викладав у дитячій художній школі.

“Святослав Пашинський був членом Національної спілки художників України, лауреатом премії в галузі скульптури ім. М. Ярошенка. Близько 10 років він займався виготовленням картин, світильників, статуеток та інших виробів із глини”, – сказано у повідомленні.

Зазначимо, кілька днів тому на Полтавщині попрощалися з ще одним героєм, який віддав життя за Україну, – офіцером Сил протиповітряної оборони ЗСУ Віктором Сушковим. Люди вшанували воїна, опустившись на одне коліно на знак пошани та скорботи.

Як повідомляв OBOZREVATEL, за час війни, яку веде Путін проти українського народу, загинули 143 дитини, ще 216 отримали поранення. Найбільше неповнолітніх постраждало у Київській (67), Харківській (49), Донецькій (53), Чернігівській (38) та Миколаївській (30) областях.

19 березня стало відомо про загибель від російських окупантів мешканця Івано-Франківщини Михайла Луцика.

Про це у спільноті Типовий Тлумач повідомив активіст Петро Пісак.

“Сумна звістка облетіла с. Яківка (Тлумацького району., Івано-Франківська область) про смерть земляка Луцика Михайла. Він відстоював свободу власної держави. Та на жаль, не повернувся живим з поля бою російсько-української війни. Ми бережемо спогади про кожного з Героїв.

Вічна їм слава! Герої не вмирають!”, – зазначив Пісак.

Від рук російських окупантів загинув захисник зі Снятинщини Станіслав Святун.

Про сумну звістку повідомила у соцмережі очільниця Центру допомоги учасникам АТО/ООС Коломийського району Оксана Вандич, передає Фіртка.

Герою було 19 років. Він родом із села Підвисоке.

Хлопець служив у 79-й роті в місті Миколаєві. 7 березня після потрапляння снаряду у казарму, де перебував юнак, зв’язок із ним обірвався.

«Снятинщина втратила свого Героя. Співчуття рідним. Вічна пам’ять Герою».

У боях із російськими окупантами загинув український захисник Андрій Цебро. Йому було 22 роки.

Про це у Facebook повідомила голова Оржицької територіальної громади (Полтавська область) Олена Сидоренко. Як пишуть близькі друзі, воїн загинув під час бою за Охтирку. “Наш юний захисник… Андрій Цебро… Вічна слава та пам’ять тобі, наш хлопчик, воїн”, – написала Сидоренко.

“Дуже дорога мені людина. Я пишаюся тобою! Дякую!” – додала Наталія Стасенко. Андрію Цебро було 22 роки. Він був випускником Одеської академії сухопутних військ.

Від початку доби зафіксовані 5 порушень режиму припинення вогню.
Про це повідомляє штаб ООС у Фейсбуці.

Поблизу Водяного, що на Приазов’ї, російсько-окупаційні війська двічі застосували гранатомети різних систем і стрілецьку зброю.

Біля Авдіївки ворог відкрив вогонь з автоматичних станкових гранатометів і великокаліберних кулеметів.

У районі населеного пункту Мирне російські найманці обстріляли наші позиції зі станкових протитанкових гранатометів.

Неподалік Березового окупанти вели вогонь з автоматичних станкових гранатометів.

Один військовослужбовець зі складу Об’єднаних сил отримав поранення несумісні з життям.

Командування Об’єднаних сил висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого.

На ворожі обстріли наші захисники відкривали вогонь у відповідь.

На сході країни, в зоні проведення Операції Об’єднаних Сил у вівторок, 29 грудня, помер 22-річний український військовий Вадим Єфременюк.

Про це сьогодні, 30 грудня, повідомили на сайті Вінницької ОДА.

“Вадим Володимирович Єфременюк, 1998 р. н. помер 29 грудня 2020 року в зоні проведення ООС. Обставини його смерті уточнюються. Військовослужбовець проживав у Вінниці”, – йдеться в повідомленні пресслужби.

Повідомляється, що в померлого Єфременюка Вадима залишилися батьки, два брати і сестра.