Не всі знають про позаурочні повсякденні обов’язки вчителів, які заповнюють їх життя і фактично заважають викладанню, – пише Ангела Бартон, вчителька з 25-річним стажем з Лас-Вегаса, штат Невада.

1. Ми шукаємо в інтернеті цікаві уроки, розробки, наочні матеріали
Через скорочення бюджету підручники застаріли або відсутні. Викладачам доводиться лаятись (закреслено) і відшукувати для своїх уроків цікавинки у Мережі.

Ми щотижня не одну годину перелопачуємо сайти (такі, як «Всеосвіта – прим.пер.). Це праця, і досить виснажлива.

2. Ми вловлюємо рівень знань кожного, аналізуючи зошити, усні та електронні відповіді учнів.
Ми витрачаємо додаткову аналітичну енергію, виловлюючи із зошитів учнів та їх електронних робіт, а також із згадок про їх усні відповіді розуміння того, хто з учнів в якій темі «плаває», хто що не розуміє.

Це нібито автоматична властивість мозку – але все-таки це важка розумова праця: зрозуміти рівень знань кожного з кількасот дітей, ще й щодня динамічно оновлювати це розуміння.

3. Ми допомагаємо колегам-учителям
Вчителі колегіальні. Коли колезі потрібно позичити матеріали чи книги, ми позичаємо. Це відбувається майже щодня.

4. Ми документуємо, документуємо, а потім ще документуємо
Ми змушені щодня документувати всю академічну та соціальну діяльність. У деякі дні ця писанина не залишає ані хвилини вільного часу.

5. Ми підвищуємо кваліфікацію.
Це робота, і вона нескінченна

6. Ми витрачаємо час і сили на підготовку уроків щодня.
Нам потрібно переглянути матеріали та спланувати ефективні уроки. Це вимагає часу, і це зазвичай означає, що ми приходимо рано і залишаємося пізно.

7. Ми відвідуємо наради…
…і подеколи витрачаємо на них більше нервів, ніж на уроці з тим класом школи, який сьогодні поводився найгірше.

8. Ми відповідаємо на безліч питань батьків і учнів в інтернеті й телефоном
Хоча інтернет і мобайл полегшили наше життя, вони також зробили нас доступнішими. Якщо ми включені в шкільні групи вайберу чи телеграму і не вимкнули звук про повідомлення – смартфон дзеленчатиме мало не щохвилини. Або його «дзинь» лякатиме нас опівночі в найінтимніші родинні хвилини.

Ми отримуємо запитання в усіх месенджерах і соцмережах, де ми є. Зокрема, й дикі запитання під власними інста-фото – на кшталт «а хіба пристойно вчительці на пляжі в купальнику засмагати?». І ми повинні виділити час, щоб усім батькам відповісти.

9. Ми потужно «оремо» на копірувальних машинах, а то й лагодимо їх
Ми ксеримо, ксеримо, ксеримо.

Від такого навантаження шкільний копір ламається, якраз коли ми запізнюємось. Ми витрачаємо багато часу на його полагодження власноруч. Або на пошук того, хто починить.

10. Ми психологічно готуємо учнів до важливих перевіркових робіт і заспокоюємо після них
Учні піддаються стресу під час іспитів та контрольних, під час підготовки до них. Ми думаємо про це постійно – і робимо все, що може зменшити їх стрес.

11. Ми керуємо ІT-приладами в класі
Якщо в кабінеті є смарт-дошка, комп’ютер, принтер, планшети для роздачі учням – це все треба підключати, оновлювати програми, виправляти помилки користування, а то й лагодити. І чия це робота? Наша.

12. Ми наповнюємо корисними для учнів речами шафи в кабінеті
Якщо ми принесли в клас купу книжок, щоб учні їх брали читати – ми працюємо менеджерами цієї мінібібліотеки.

Якщо там іграшки чи настільні ігри – нам і контролювати їх використання учнями.

Якщо ж на відкриті полички шафи в класі щось прилітає від учнів і збиває всі наші картонні розробки на поличці – як би ми не намагалися змусити учнів все полагодити, скоріш за все, нам це розставляти доведеться власноруч. І це щодня.

13. Ми ведемо батьківські збори…
…і коли їх закінчимо, того ж вечора і в наступні дні багато тем продовжуємо обговорювати з батьками в електронний спосіб.

14. Ми читаємо книги з психології та педагогіки.
Це, власне кажучи, теж робота, а не дозвілля.

15. Ми ламінуємо наочні матеріали
Хочемо використати роздруківку двічі? Ламінуємо її.

Немає ламінатора в школі? Беремо свій гаманець, ідемо шукати ламінатор.

А врешті решт замовляємо рідним чи друзям «подаруйте мені на Різдво домашній ламінатор і побільше плівки до нього». Така доля кожного вчителя.

16. Ми ведемо соцмережеві акаунти своїх класів
Класні керівники Америки роблять усе можливе, щоби група Facebook та сторінка Instagram класу була оновлена свіжими світлинами й постами.

Також ми оновлюємо свої власні сайти – вони в маркетингових цілях є у всіх вчителів, що підробляють репетиторством.

17. Ми роздаємо багато канцелярії, ми її докуповуємо
Скільки б школа не закупила паперу для принтера чи прозорих файлів – учителям цього обсягу бракуватиме.

18. Ми заходимо в магазини перед роботою, щоби купити предмети, необхідні для уроку з науки
Знаєте, де я найчастіше випадково зустрічаю своїх колег? У сусідньому зі школою супермаркеті в будні дні десь о восьмій – вони підбирають щось для уроку.

Це потребує часу – і грошей.

19. Ми з першачками зав’язуємо взуття, розшукуємо капелюхи. А з підлітками ведемо дорогою додому довгі діалоги про кохання чи про розлучення їх батьків
Усі вчителі виходять за рамки уставу школи, щоб задовольнити індивідуальні потреби своїх учнів.

У старших класах це іноді означає пройти з і старшокласником зайву мілю, аби він міг вам розказати про важку ситуацію й послухати ваших порад.

20. Ми заохочуємо учнів не лише оцінками
Обійми, рукостискання, словесні компліменти – ми не забуваємо витрачати на це додатковий час.

У Росії заявили, що визнають “ЛНР” та “ДНР” у межах Донецької та Луганської областей. Це потенційне захоплення, по суті, 3/4 Донбасу, які сьогодні залишаються під контролем України.

Про це заявив голова комітету Держдуми у справах СНД Калашніков, повыдомляють “РІА Новини”. Хоча ще в понеділок, 21 лютого, заступник голови комітету Ради Федерації РФ у міжнародних справах Андрій Клімов заявляв, що Росія визнає “республіки” в “кордонах, які зараз фактично встановлені”.

Нагадаємо: 21 лютого президент РФ Володимир Путін визнав “незалежність” терористичних організацій “ЛНР” та “ДНР”. З таким проханням виступали ватажки “республік”, і навіть нелегітимна Держдума РФ.

Президент РФ Володимир Путін сказав це під час телефонної розмови з президентом Франції Емманюелем Макроном та канцлером ФРН Олафом Шольцем.
Про це повідомляє пресслужба Кремля.

“Путін інформував про підсумки розширеного засідання Ради Безпеки Російської Федерації, на якому розглядалася поточна ситуація навколо Донбасу в контексті визнання Донецької та Луганської народних республік”, – йдеться у повідомленні.

“З огляду на все це президент Росії повідомив, що найближчим часом має на увазі підписати відповідний указ”, – інформує пресслужба.

Президент Франції та федеральний канцлер ФРН висловили розчарування таким розвитком подій.

Уряди України та Італії підписали угоду про взаємне визнання та обмін водійського посвідчення.

Про це повідомили в Укрінформі.

Проєкт постанови розробило Міністерство внутрішніх справ України з метою виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання чинності угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Італійської Республіки про взаємне визнання та обмін посвідчень водія, учиненої 20 липня 2021 року у м. Рим, – йшлося в повідомленні.

Зазначили, що українці та італійці, які переїжджатимуть на проживання у країну іншої сторони, зможуть обміняти водійське посвідчення за спрощеною процедурою. Зокрема, не потрібно буде проходити практичних та теоретичних іспитів.

За повідомлення МВС, угоду уклали строком на п’ять років, проте вона набере чинності через 60 днів із дати отримання сторонами останнього письмового повідомлення про виконання ними внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання чинності угодою.

У Римі 20 липня було підписано міжурядову угоду, згідно з якою українські посвідчення водія знову визнаються в Італії. Домовленість діятиме протягом п’яти років.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на прес-службу Міністерства внутрішніх справ України.

Угоду підписали Міністр інфраструктури України Олександр Кубраков і міністр постійної інфраструктури та мобільності Італії Енріко Джованіні.

Дія Угоди поширюється на громадян України, які:

легально проживають в Італії;
є резидентами країни менше чотирьох років;
мають дійсні українські водійські права.
“Угода укладена строком на 5 років, набуде чинності через 60 днів з дати отримання дипломатичними каналами останнього письмового повідомлення сторін про виконання ними внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання чинності”, – йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, з 1 червня в Італії перестали визнавати українські водійські права, оскільки між країнами втратила чинність відповідна угода. Угода була підписана в 2015 році.

Івано-Франківськ – переможець щорічної премії Europe Prize.

Фото нагороди опублікував міський голова Руслан Марцінків на своїй сторінці у соцмережі, інформують “Вікна”.

“Отак виглядає нагорода паре,яку виграло наше місто!”

До слова, Президент Парламентської асамблеї Ради Європи Мікеле Ніколетті запевнив, що рішення про перемогу Івано-Франківська обгрунтоване жвавим розвитком міжнародного співробітництва. Адже місто має партнерські відносини з 24 європейськими містами.

Президент Росії Володимир Путін не виключає можливості визнання Російською Федерацією так званих “Донецької народної республіки” (ДНР) і “Луганської народної республіки” (ЛНР).

Про це російський лідер заявив в інтерв’ю програмі “Вести в суботу з Сергієм Брилевым”, передають російські федеральні ЗМІ.

“Я зараз не хотів би з цього приводу говорити. Бо чого б я не сказав, все може бути контрпродуктивно. Ми будемо дивитися на реалії, що виникають у житті”, – зазначив Путін, відповідаючи на питання про можливість визнання Росією самопроголошених республік”.

джерело http://www.rbc.ua/ukr/news/putin-isklyuchaet-priznaniya-rossiey-dnr-1429358490.html