До 2030 року вища освіта має пройти масштабні реформи, спрямовані на підвищення загальної якості освіти та приведення її у відповідність до міжнародних стандартів.

Заступник міністра освіти і науки Михайло Вінницький розповів про ці зміни в недавньому інтерв’ю ZN.

Основний аспект реформи полягає в скороченні кількості університетів і модернізації їхньої діяльності. Зі 151 державної установи, які наразі перебувають у віданні Міністерства освіти і науки (близько 121), і майже 90 приватних університетів, за прогнозами, до 2030 року залишиться лише близько 100.

План реформи запроваджує нову структуру для української вищої освіти, розділяючи університети на три основні типи:

Ці заклади будуть зосереджені як на освіті, так і на дослідженнях у галузі гуманітарних, соціальних і природничих наук. Деякі з них включатимуть автономні медичні факультети, а їхні дослідницькі можливості будуть одними з найсильніших у країні. Понад 40% студентів у цих установах братимуть участь у магістерських та аспірантських програмах.

Приділяючи особливу увагу співпраці з бізнесом, прикладні університети надаватимуть пріоритет практичному навчанню, включно з програмами подвійного диплома, які поєднують навчання в класі з практичним досвідом роботи в галузі.

Мета цих університетів – підготувати випускників, які одразу ж будуть готові до працевлаштування.

Ці університети спеціалізуватимуться на вільних мистецтвах, мистецтві та музиці, приділяючи увагу не лише професійній підготовці, а й розширенню світогляду студентів. Прикладами таких закладів, які нині працюють, є Острозька академія, Києво-Могилянська академія та Український католицький університет.

Очікується, що нова система також сприятиме більшій конкуренції між університетами, спонукаючи їх підвищувати якість своїх пропозицій.

Реструктуризація дасть змогу студентам мати більше гнучкості у виборі освітніх шляхів, пропонуючи ширший спектр програм, що відповідають різноманітним потребам та інтересам.

З ініціативи Міністерства освіти і науки України планується поступове підвищення вартості навчання у закладах вищої освіти. Причиною такого рішення є дисбаланс між фінансуванням студентів-бюджетників і контрактників.

Ця ініціатива може суттєво змінити доступ до вищої освіти, особливо для тих, хто планує навчатися на контрактній основі.

За словами заступника міністра освіти Михайла Винницького, нині держава витрачає на одного студента-бюджетника значно більше, ніж контрактники сплачують за навчання. Наприклад, вартість навчання бюджетника становить близько 55–56 тисяч гривень на рік, тоді як середній контракт обходиться студенту в 25 тисяч гривень.

“Чи не виходить, що контрактники частково навчаються за рахунок держави? На жаль, так і є. А ще важливіше: чи можливо якісно підготувати студента будь-якої спеціальності за 25 тисяч гривень на рік? Очевидно, ні,” — наголошує Винницький.

Низькі ціни на контрактне навчання також впливають на фінансовий стан університетів. Через брак коштів викладачі не отримують достатньо доплат і премій, що, за словами чиновника, призводить до деградації освітньої системи.

“Університети стають неспроможними забезпечити належний рівень викладання. Це зачіпає і студентів, і самих педагогів,” — додає Винницький.

Підвищення вартості контрактного навчання може стати серйозним бар’єром для багатьох родин. Проте міністерство планує компенсувати це іншими формами підтримки. Серед ключових рішень — гранти на навчання для тих, хто не зможе вступити на бюджет.

“Кількість бюджетних місць залишається сталою через низьку платоспроможність населення. Однак впровадження грантової системи дозволить підтримати навіть тих, хто не пройшов на бюджет,” — пояснює заступник міністра.

Питання вартості вищої освіти в Україні продовжує залишатися одним із ключових у контексті реформування освітньої системи.

Докладніше про те, що МОН попередило про масштабне подорожчання вищої освіти, інформує Telegram-канал “Україна Online” та “Батальйон Монако”.

Заступник міністра освіти та науки Михайло Вінницький висловив думку, що у країні необхідно поступово підвищувати вартість навчання на деяких спеціальностях для студентів, які навчаються на контрактній основі.

Цей крок, за його словами, продиктований об’єктивними економічними реаліями, проте підхід до його реалізації має бути збалансованим та враховувати соціальні чинники.

Він заявив, що процес підвищення вартості не буде різким, а зміни будуть впроваджуватися поетапно.

“Нам поступово, не різко, але однозначно потрібно підвищувати вартість вищої освіти. Розуміючи, що платоспроможність нашого населення низька, ми не зменшуємо кількість бюджетних місць та впроваджуємо систему грантів для сильних студентів, які не потрапляють на бюджетні місця”, – зазначив він.

Експерти в галузі освіти стверджують, що нинішній рівень оплати за навчання на контрактній основі не відповідає реальним витратам вишів на підготовку спеціалістів.

Фінансування багатьох університетів обмежене, що призводить до зниження якості освітніх послуг, недостатньої матеріально-технічної бази та відсутності можливості залучення висококваліфікованих викладачів.

Загалом він назвав сім своїх спостережень щодо новоспечених студентів

Олександр Мірошниченко – актор, режисер, драматург та викладач у своєму блозі у групі Батьки SOS у Facebook виклав своє бачення прорахунків шкільної освіти, які «так чи інакше доведеться виправляти».

Він підкреслив, що ці сім пунктів – це не «поодинокі випадки». Це саме загальна тенденція. І про це говорять колеги з багатьох вишів:

Бал НМТ жодним чином не корелюється з реальним рівнем знань студента. Першокурсники з високим балом часто знають на порядок менше за першокурсників з відносно низьким балом НМТ. Себто бали взагалі ні про що не говорять. Жодного відношення до реальних знань вони не мають.
Величезна кількість «інформаційного сміття» в головах першокурсників. Себто формально вони наче «напхані» інформацією. Але часто це інформація, яка просто нікому крім Гугла і дуже вузьких спеціалістів, не потрібна.
Дуже слабке вміння переводити інформацію в практику. Себто знання як абстракція. Просто набір інформації в голові без розуміння, як цю інформацію використати практично.
Невміння говорити. Це одна з найбільших проблем. З давніх часів Риторика є основою всього. Уміння висловити грамотно свою дімку – це навіть важливіше за вміння грамотно писати. Але ніхто не вчить. Ніхто не пояснює в школі. Про риторику щось, звичайно, чули, але що це і до чого, діти не знають. У результаті, як та собака, яка «все розуміє, а сказати не може».
Нерозуміння задач навчання. Професійна орієнтація дуже і дуже слабка. Навіть (хоч це і парадокс) на творчих спеціальностях. Шкільна концепція «навчання заради самого навчання та оцінок» аж ніяк не сприяє розумінню, що питання не в оцінках, а в тому, чого ти реально навчишся.
Нерозуміння необхідності самостійної роботи. Школа привчила до колосальної кількості домашніх завдань без розуміння мети. Себто домашні завдання сприймаються як певний ритуал, за гарне виконання якого можна отримати оцінку. Відповідно, необхідності самостійної роботи діти не бачать. Самостійної роботи як шляху до оволодіння професією, а не шляху до оцінок.
Травмовані школою. Велика кількість таких дітей. З наслідками шкільного булінгу. З недовірою до вчителів. З купою комплексів. «Мені одинадцять років вчителі казали, що я дебіл, а ви чомусь мене хвалите», – фраза від розумної, але «доведеної до краю школою» дитини. Як подолати ці шкільні травми – питання.

Завершує Олександр Мірошниченко свої роздуми такими словами:

Звичайно, і в університетах свої проблеми. Але ми бачимо саме «наслідки» шкільного навчання.

Позитивні «наслідки» без комплексів і з реальними знаннями дітей, на жаль, поодинокі, як дощ в пустелі. Чи не варто б нам про це задуматись?

Бо питання ж не в університетах. Питання в тому, кого здебільшого випускають наші школи, чия в цьому провина і як це виправити?

Блог на різних платформах зібрав сотні коментарів і поширень. Однак, далеко не всі коментатори підтримали автора:

Віктор Мисан

Кому потрібні ці «соплі»? А вища освіта далеко втекла від середньої? Де ваші «фахівці»? На ринках, у будівельних бригадах, на касах супермакетів? То кого ж ви готуєте в універах?

Олена Кенц

Часто ВИШі беруть усіх!!! хто має фінансову можливість вчитися. В школі не вчився ЗОВСІМ!!!, а у ВИШі вчиться якось..

Mykola Petrovic

Якраз університети підготували тих вчителів, які формують таких учнів. Як їх навчили, так і вони вчать…

Vladimir Karolevich

Спілкуйтеся смсками.. Люди забудуть мову.

Наталія Клодніцька

Виправляти у виші прорахунки шкільної освіти. Це що? Жарт такий? Як можна виправити назавжди втрачене?

Татьяна Козубенко

Автор бачить проблеми в школі….Хочу зазначити, що виші готують на низькому рівні педагогічні кадри, які абсолютно відірвані від реалій сучасної школи.

Надія Троян

Кожен рік нові реформи. Хто таке витримає.І відношення до вчителів. Вони зовсім безправні.

Чим підтвердити навчання, щоб його зарахували?

До 1 січня 2004 періоди навчання за денною формою здобуття освіти у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі зараховуються до стажу роботи (пункт «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Періоди навчання можуть зараховуватися до стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці, якщо підставою для внесення записів до трудової книжки про зарахування на навчання та відрахування з навчання зазначено реквізити відповідних наказів або реквізити документа про освіту (диплом, свідоцтво тощо) – номер та дата видачі.

Водночас періоди навчання підтверджуються і дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Окрім того, для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального курсу або окремих його етапів (пункт 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637).

В Україні вже у межах цієї вступної кампанії абітурієнтам за успішно складений НМТ видаватимуть гранти на оплату навчання у ЗВО. Виш та спеціальність вступники обиратимуть самі й туди віддаватимуть ці кошти.

Джерело: hromadske.ua

Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий розповів, чи сприятимуть гранти конкуренції між закладами вищої освіти. І наголосив, що гроші надаватимуть вступникам, а не вишам.

Як впливатимуть гранти на роботу ЗВО
Посадовець каже: якщо абітурієнтові не подобається навчання в обраному виші, він може перевестися в інший університет. Але кошти за ним “не підуть”. Тож керівництво ЗВО у такому разі задумається.

Державні грантові кошти, які студент приносить в університет, залишаться не в його основному фонді, а у спецфонді – з нього вони можуть перейти в інший університет. Це сприятиме справедливій конкуренції,
– вважає очільник МОН.

І додає, що відомство збалансовує конкуренцію між регіональними та столичними ЗВО, рейтинговими та менш рейтинговими.

Є й інша важлива складова, яка теж сприяє рівномірному конкурентному розподілу. Ти можеш піти у великий столичний університет, наприклад, у КНУ. Там тобі треба буде до своїх грантових 50 тисяч докласти ще 40. А можеш піти на бакалаврат, приміром, у Прикарпатський університет, де теж непогані освітні програми – і там тобі цієї суми вистачить на все,
– зазначив посадовець.

Студент, за словами Лісового, оцінюватиме атмосферу в закладі освіти та розумітиме, чи доплачує він університету за рейтинг, хоча міг би прекрасно здобувати знання й у своєму регіоні чи просто в іншому місці.

Так, університетам доведеться конкурувати між собою, як і викладачам,
– додав міністр.

Він також вважає, що виші у такій системі можуть вбачати для себе і певну загрозу. Адже це вихід із зони комфорту, яка в Україні необхідна.

Як реформуватимуть вищу освіту, скільки це коштуватиме, як об’єднуватимуть університети та як працюватимуть гранти на навчання.

Уряд готує велику реформу вищої освіти. Усі державні університети, коледжі та інститути скоротять приблизно наполовину, а вже з 2024 навчального року студенти отримуватимуть гранти на навчання. Закладам вищої освіти (ЗВО) та студентам запропонують нові, “ринкові правила”. Абітурієнти конкуруватимуть за більшу суму гранту від держави, а ЗВО – за кошти платників податків.

Ідеологом реформи є заступник міністра освіти та науки Михайло Винницький – прибічник вільного ринку. У його кабінеті висить видозмінена версія картини Гранта Вуда “Американська готика”. На ній зображені люди, які не чекають допомоги від держави, самостійно будуючи свій добробут, а дисертація Кембриджського університету присвячена “еволюції ринкової сфери”.

Пояснюючи нагальність змін, він говорить про необхідність “дорослих, не завжди приємних, але потрібних рішень”. У цих словах – весь мотив реформи. Після вступу до ЄС українська освіта доєднається до мережі європейських університетів. Якщо все залишити, як є, то ЗВО не зможуть конкурувати з останніми. Як зміни посилять міцні університети та ліквідують слабкі?

Як реформуватимуть вищу освіту

Процес переходу вищої освіти на “ринкові рейки” має дві складові: укрупнення університетів і новий підхід до фінансування, частиною чого є запровадження грантів на навчання. Восени 2023 року Міністерство освіти і науки (МОН) розробило два законопроєкти, які мають створити для цього підґрунтя.

Перший законопроєкт має дати МОН більше повноважень щодо реструктуризації університетів та ліквідації територіально відокремлених від них структурних підрозділів. Зараз право об’єднувати ЗВО у відомства є, але його реалізація потребує тривалих узгоджень, у тому числі з місцевими органами влади.

Документ ще не зареєстрований у Верховній Раді. Уже понад пів року він перебуває на етапі громадських обговорень.

Заступник міністра освіти та науки Михайло Винницький

Другий законопроєкт стосується фінансування здобуття вищої освіти. Уряд пропонує запровадити гранти на здобуття освіти, пільгові кредити, а також створити умови для конкуренції університетів за абітурієнтів. 20 березня парламент ухвалив його за основу і документ готується до другого читання.

Як об’єднуватимуть університети

Необхідність укрупнювати ЗВО в уряді пояснюють демографічною ситуацією. За останні 15 років кількість учнів стрімко знизилася: якщо у 2008 році з 11 класу здобувати вищу освіту йшли близько 630 тис абітурієнтів, то у 2023 році ця цифра впала до 360 тис. Стільки ж очікують і за підсумками випуску 2024 року.

Протягом наступних 15 років, кажуть у МОН, ситуація буде погіршуватися. “З 2030-2035 років може виникнути катастрофічна ситуація з демографією, коли на одного працівника буде надто багато непрацюючих. Щоб урятувати економіку, потрібна дуже висока додана вартість”, – наголошує міністр освіти Оксен Лісовий.

Зменшення кількості ЗВО також є завданням на шляху України до членства в ЄС. Єврокомісія прямо говорить про необхідність оптимізації: “Мережа освітніх закладів, у тому числі вищих навчальних закладів, потребує оптимізації, щоб відповідати демографічним змінам в Україні та підвищити якість освіти”.

За словами Винницького, в Україні функціонує близько 170 державних ЗВО. МОН пропонує скоротити їх до 100. У міністерстві також наголошують, що середня кількість студентів в одному університеті замала – 6 178, а ціллю є 10 тис.

Як виглядатиме укрупнення університетів, невідомо. Рішення щодо обʼєднання, скорочення та реорганізації закладів вищої освіти ухвалює Кабінет міністрів. У МОН пояснюють: у кожному випадку застосовуватиметься унікальний підхід.

Під час зустрічі із Спілкою ректорів Винницький озвучив критерії, від яких буде залежати рішення щодо зміни кількості ЗВО. Якщо в місті мешкають до 100 тис людей, то в ньому працюватиме один ЗВО, 100-350 тис – не більше двох. Якщо населення перевищує 350 тис, то формуватиметься мережа різних закладів.

Під скорочення можуть потрапити релоковані з тимчасово окупованих територій ЗВО, каже ЕП президент Києво-Могилянської академії, ексміністр освіти та науки Сергій Квіт. За його словами, такі університети часто існують лише на папері, адже деякі міста, з яких їх релокували, можуть бути стерті з лиця землі.

“Ця мережа страшенно роздута і поповнюється закладами, яких немає. Нема сенсу туди приймати студентів, вони нічого не одержують”, – наголошує Квіт.

З часу призначення Лісового міністром освіти та науки в березні 2023 року було кілька спроб обʼєднання ЗВО. Деякі були успішними, деякі – ні.

Негативним прикладом є спроба приєднати Таврійський національний університет до Києво-Могилянської академії. Це викликало спротив з боку адміністрації та студентів першого і вивело питання в “політичну площину”. Віцепрем’єр-міністр з питань реінтеграції окупованих територій Ірина Верещук вступилася за Таврійський університет. Наразі процес обʼєднання призупинений.

Запровадження грантів

Якщо невдовзі депутати проголосують за другий законопроєкт, то вступна кампанія 2024 року ознаменується нововведенням у вигляді грантів на навчання.

Гранти – це безповоротна виплата студенту повної або неповної частки коштів на здобуття освіти.

У МОН пояснюють, що раніше 40% студентів отримували повне покриття державою свого навчання в університетах. Після впровадження грантів повним або неповним фінансуванням покриють 70% абітурієнтів. Річ у тім, що в більшості випадків фінансування покриватиме лише частину витрат на навчання, а решту студент сплачуватиме самостійно або коштом пільгового кредиту.

Відкладена ліквідація чи другий шанс? Що відбувається з єдиним вишем з Криму, який хотіли приєднати до Могилянки

Згідно із законопроєктом, у 2024 році гранти виплачуватимуть 60 тис студентів – половині від запланованої кількості вступників. Гранти розраховуватимуть на один навчальний рік у грошовому виразі, а не у відсотках від вартості навчання. Вони будуть “прикріплені” до інфляції. Розміри грантів визначатиме Кабмін.

Сума гранту залежатиме від конкурсного балу вступника та обраної спеціальності, а отже, буде унікальною. Нижче – її середні розміри.

Доля безкоштовної вищої освіти

До 2023 року повну оплату навчання державним коштом можна було отримати за так званим держзамовленням. “Навчання на бюджеті” є частиною радянської спадщини, коли держава готувала фахівців, які дійсно працювали на неї.

Державне замовлення в нинішніх реаліях – це безкоштовна вища освіта. У МОН натякають, що цей термін не відповідає суті, адже розрахувати потреби країни в студентах-філософах неможливо. Ніхто не знає, який є попит на цю професію, але певний відсоток таких вступників отримує державне фінансування.

Урядовий законопроєкт переосмислює поняття “навчання на бюджеті”. Повну оплату за навчання від держави можна буде отримати лише за спеціальностями, потребу в яких можливо розрахувати. Мова йде про лікарів, вчителів, атомних енергетиків, залізничників. Повний перелік спеціальностей визначить уряд.

Також у студентів бюджетної форми навчання зʼявляться зобовʼязання перед державою. До першого читання законопроєкт передбачав, що особа, яка претендує на повну оплату навчання з бюджету, має підписати контракт про працевлаштування на узгодженому з державою місці. Там вона мала б пропрацювати мінімум половину від терміну свого навчання.

Однак ця норма викликала критику в парламентському комітеті з питань освіти і була змінена. “Ми наполягали, щоб це було перше гарантоване робоче місце, а не щось схоже на рабство”, – пояснив ЕП голова комітету Сергій Бабак.

У версії документа до другого читання пропонується, щоб після проходження половини терміну навчання студент обирав між підписанням контракту на роботу з державою або переведенням на контрактну (платну) форму навчання.

У 2024 році за держзамовленням планують зарахувати 56 тис студентів. Якщо держава покриватиме тільки частину витрат на навчання, то інша частина лягає на плечі студента, як правило – на його батьків. У цьому випадку МОН також пропонує ринковий підхід: пільговий кредит або так зване співфінансування.

Зараз пільгові кредити на навчання можуть отримати окремі групи, наприклад, особи з інвалідністю, спричиненою війною. За законопроєктом, такі позики зможе отримати кожен студент контрактної форми навчання. Їх видаватимуть державні банки на термін до 15 років під 3% річних на основі поруки.

“Ідея співфінансування повʼязана з тим, щоб в освіті зʼявилося більше грошей, але за них доведеться конкурувати. Студенти матимуть більшу субʼєктність, зможуть обирати викладачів”, – зазначає Винницький, маючи на увазі можливість студента обирати, у який ЗВО інвестувати свої гроші і кошти держбюджету.

Скільки це коштуватиме

Запропоновані зміни мали б зекономити державні кошти: менше університетів – менше витрат. Однак у МОН та профільному парламентському комітеті спростовують цей мотив. Винницький наголошує, що мета реформи полягає в збільшенні обʼєму фінансування вищої освіти з недержавних джерел.

“Україна витрачає на освіту 5,5-5,7% ВВП. У розвинених країнах, за версією Організації економічного співробітництва та розвитку, цей показник становить 3,7%. Ми витрачаємо на освіту більше за будь-яку європейську країну. З одного боку, це позитивно, з іншого – показує, що маємо маленький ВВП. Очевидно, що ці кошти використовуються не особливо ефективно”, – наголошує чиновник.

За оцінками Єврокомісії, країни ЄС на освіту в середньому витрачають 5% ВВП.

На думку Винницького, збільшувати частку державного фінансування вищої освіти неможливо. Відповідно, стратегія реформи націлена на те, аби бюджет фінансував підготовку тих фахівців, які реально потрібні країні, а інші спеціальності фінансувалися грантами та коштами студентів.

Тим не менш, у фінансовому обґрунтуванні необхідності запровадження грантів не тільки не передбачена економія, а навпаки – прописане збільшення витрат з державного бюджету на оплату навчання студентів у наступні три роки: у 2025-му – 11,6 млрд грн, у 2026-му – 21,98 млрд грн, у 2027-му – 33,8 млрд грн.

Збільшення фінансування пояснюють зростанням кількості студентів, які отримуватимуть гранти. У 2024 році МОН планує витратити на фінансування грантів та бюджетне навчання 2,69 млрд грн.

“У 2024 році додаткових фінансових ресурсів не потрібно, оскільки все буде відбуватися в межах затвердженого державного бюджету. Зараз гроші потрібні, наприклад, на технічне вдосконалення електронного кабінету вступника. Для цього є ресурси завдяки скороченню кількості спеціальностей, на які буде державне замовлення, тому вивільняться кошти на гранти”, – зазначив Бабак.

Терміни запровадження реформи

Підготовлений до другого читання законопроєкт передбачає, що зміни щодо запровадження грантів та забезпечення обовʼязкового працевлаштування підготують до липня 2024 року. Отже, у разі ухвалення документа, шанси чого доволі високі, ця вступна кампанія проходитиме за новими правилами.

“Мало б сенс запустити систему державних грантів, дати їй рік попрацювати, а потім запровадити всі інші ідеї. Тоді можна було б упевнитися, що метою реформи не є економія коштів”, – говорить член освітнього комітету парламенту Ростислав Павленко, на думку якого реформа відбувається занадто швидко.

Коли має завершитися укрупнення університетів – невідомо. Як випливає зі слів представників МОН, це буде нескоро. Укрупнення закладів відбувається мінімум з 2016 року. Наприклад, за часів міністра Квіта скоротили близько 100 ЗВО.

Ректор одного з університетів Києва не під запис говорить, що на час вступної кампанії процес скорочення закладів вищої освіти, швидше за все, призупинять.

Джерело: Економічна правда

Верховна Рада ухвалила закон про запровадження індивідуальних освітніх траєкторій – 306 голосів «за»!

Цей закон є складовою комплексної трансформації системи вищої освіти, яку ми розпочали заради підвищення якості освіти в університетах.

Нагадаю, що ключова ідея цього закону – створити більше можливостей і дати більше свободи студентам. Наприклад, самостійно регулювати темп і тривалість навчання, а також, за потреби, змінювати спеціальність після року чи півтора навчання, завдяки запровадженню міждисциплінарних освітніх програм на бакалаврському рівні.

Тобто, якщо на момент вступу людина ще не визначилася зі спеціальністю, на якій хоче навчатися, вона зможе спершу вступити на міждисциплінарну освітню програму в межах однієї або декількох галузей знань.

А потім, після першого курсу, вже ухвалити остаточне рішення щодо спеціальності або здобувати міждисциплінарну освіту.

Також закон дає можливість студентам-контрактникам самостійно визначати тривалість навчання в університеті.

Так, хтось зможе завершити 4-річну бакалаврську програму за три роки або навпаки – поєднати навчання з роботою і завершити необхідні 240 кредитів ЄКТС за 6–8 років.

Водночас закон посилює автономію університетів. Заклади зможуть самостійно визначати інструменти для досягнення встановлених стандартом компетентностей з нерегульованих спеціальностей.

Стандарти вищої освіти оновлюватимуться впродовж наступних місяців, що вже давно на часі. А в цих стандартах з’явиться більше вибірковості, що зрештою збільшить конкуренцію в університетах – кращі викладачі з інноваційними курсами отримають більше можливостей, а студенти – вищу якість.

Для регульованих, таких як право, медицина чи правоохоронна діяльність, будуть детально визначені вимоги до компетентностей та результатів навчання. Адже для цих спеціальностей передбачені державні кваліфікаційні іспити.

Зміни до законодавства, які ухвалено, наближають нас до європейських стандартів вищої освіти та є важливим кроком на шляху якісної трансформації держави через освіту.

Автор: Оксен Лісовий, міністр освіти і науки України.

У Верховній Раді підтримали збільшення ваги творчого конкурсу при вступі у 2024 році до мистецьких вишів. Погодив відповідну законодавчу правку Освітній комітет.

Нардеп та членкиня профільного парламентського комітету Юлія Гришина уточнила, що мовиться про законопроєкт #10399 про гранти на навчання. І додала, що розгляд цього документа триває складно.

У ВРУ підтримали збільшення ваги творчого конкурсу при вступі
Гришина зазначила: на засідання підготували презентацію щодо конкретизації співвідношення балів ЗНО і результатів творчого конкурсу.

Мистецькі заклади освіти піднімають питання про збільшення ваги результатів творчого конкурсу порівняно з результатами ЗНО при вступі. На сьогодні це 40/60 відповідно,
– повідомила нардеп.

За словами Гришиної, Комітет підтримав рішення щодо підняття відсотків ваги творчого конкурсу до 70%.

Підтримую цю пропозицію. Вважаю, що діти, які вступають на мистецькі спеціальності, мають знати історію, мову тощо, але переважне значення повинен мати талант,
– резюмувала членкиня Освітнього комітету.

Очільник Освітнього комітету ВРУ Сергій Бабак повідомив, що законопроєкт про освітні гранти погодили з Офісом президента. І додав, що документ подадуть для голосування парламенту у другому читанні із строком надбання чинності 1 липня 2024 року.

Уже до кінця весни Міносвіти внесе на розгляд уряду постанову про експеримент у п’яти університетах України. У них докорінно змінюють підходи управління закладами, зокрема виборів ректорів.

Джерело: УП

Про це розповів очільник Міносвіти Оксен Лісовий. А також повідомив про інші зміни та експерименти відомства.

Які зміни очікують на сферу вищої освіти
Посадовець зазначив, що МОН експериментуватиме з повноваженнями наглядових рад, можливістю наглядовими радами обирати ректора, з інструментами обрання самих наглядових рад на відкритих конкурсах.

Дуже важливе включення до наглядової ради стейкхолдерів, власне, представників бізнесу, соціальної сфери, місцевих громад. Університет повинен стати осередком для розвитку місцевої громади,
– повідомив міністр.

Також він додав, що виш має працювати на свого ключового бенефіціара – на ринок праці, на ті галузі економіки, промисловості, суспільні, які потрібні для розвитку держави. Тому саме ці люди повинні входити в управління ЗВО, визначати ректора як СЕО і далі вимагати від нього результативності, встановлювати KPI і самим потім звітуватися на рівні держави.

Лісовий також зауважив, що на сьогодні в Україні є посттоталітарна і постколоніальна тяглість. Система освіти, за його словами, була середовищем, якому вся тоталітарна машина Радянського Союзу приділяла величезну увагу. Там побудували ієрархічну модель, де будь-яке критичне мислення, нелояльність до керівництва викорінювалася. Тому університети досі певною мірою є авторитарно орієнтованими.

Щоб це подолати, нам потрібні критично мислячі люди, які не бояться висувати свої гіпотези, не озираються на авторитети, не бояться творити, сперечатись і так далі. Наше завдання – впровадити іншу культуру в університетах,
– резюмував міністр.