Снятинський районний суд Івано-Франківської області визнав жителя села Прутівка винним у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ в особливий період.

Чоловік адміністрував закриту Viber-групу, у якій систематично поширювали інформацію про місця проведення мобілізаційних заходів.

За 

матеріалами вироку, Viber-групу створили у серпні 2023 року, а жителя Прутівки визначили її суперадміністратором. Він забезпечував роботу спільноти, публікацію інформації та наповнення її повідомленнями відповідної тематики. При цьому чоловік зробив групу приватною та налаштував її так, щоб інші учасники самостійно надсилали повідомлення із зазначенням місця, часу та адреси, де військові ТЦК та СП проводили мобілізаційні заходи.

Фактично йшлося вже не про поодинокі повідомлення, а про організований механізм збору та поширення інформації для тих, хто уникав військового обліку та призову. У період із 20 жовтня 2023 року до 29 червня 2024 року учасники групи опублікували 40 повідомлень із конкретними місцями роботи військових. Зокрема, у чаті повідомляли про проведення мобілізаційних заходів біля Новоселицької гімназії, відділення «Нової пошти» у Снятині, магазинів та кав’ярень, на автостанції в Косові, перехрестях у Коломиї та на автомобільних дорогах між населеними пунктами. Частина повідомлень стосувалася так званих постів у Снятині. В окремих випадках користувачі зазначали навіть транспортні засоби, які пов’язували з роботою військових ТЦК та СП.

Слідство встановило, що суперадмін розумів призначення створеного ним так званого інформаційного ресурсу та знав, що в групі систематично публікують відомості, які дають військовозобов’язаним змогу уникати мобілізаційних заходів. Навіть якщо частину повідомлень писали інші учасники, саме адміністратор забезпечував постійну роботу групи, створив механізм збору такої інформації та підтримував її функціонування.

Тут і пролягає межа між звичайним листуванням та свідомим перешкоджанням військовим. Коли людина створює цілу систему, яка збирає та поширює подібні повідомлення, йдеться вже не про випадковий допис у чаті. Кожна оприлюднена локація давала комусь можливість оминути зустріч із групою оповіщення. А потреба Сил оборони у комплектації підрозділів нікуди не зникала — її просто доводилося закривати іншими людьми, які вже служили або ставали до війська замість тих, хто ховався.

У вироку прямо зазначено, що цілеспрямоване поширення таких відомостей створювало перешкоди для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову та комплектування Збройних Сил України й інших військових формувань.

10 січня 2025 року чоловік уклав із прокурором угоду про визнання винуватості. Він беззастережно визнав провину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину. Зокрема, обвинувачений надав детальні показання про діяльність і технічне функціонування Viber-групи та повідомив слідству обставини, які раніше не були відомі правоохоронцям.

Снятинський районний суд визнав чоловіка винним за частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України. Йому призначили п’ять років позбавлення волі, однак звільнили від відбування покарання з випробуванням та встановили один рік іспитового строку. Упродовж цього часу засуджений повинен періодично з’являтися для реєстрації до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без відповідного погодження.

До 5 років ув’язнення засудили мешканця Тернопільщини, який активно перешкоджав мобілізаційним заходам, публікуючи повідомлення у Viber-групі «Антиполіцай».

Про це 

стало відомо з вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

У квітні 2024 року мешканець села Стегниківці Тернопільського району вирішив перешкоджати мобілізаційним заходам, які проводили районні та міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у Тернопільській області.

Для цього він за власною ініціативою долучився до Viber-групу «Антиполіцай», яка налічувала 2 409 учасників. Ставши активним учасником і дописувачем, чоловік із червня до грудня 2024 року публікував у чаті відомості про місця й час перебування військовослужбовців ТЦК та СП у конкретних локаціях.

У вироку суду згадано 12 таких повідомлень. Зокрема, 13 червня 2024 року чоловік повідомив учасникам групи про перебування військовослужбовців ТЦК та СП біля Гаївського мосту в Тернополі, 16 серпня і 21 серпня інформував про КПП у напрямку міста Збараж, а 13 жовтня про Тернопільський центральний ринок.

Всі ці повідомлення відповідали фактичним місцям перебування військовослужбовців ТЦК та СП у відповідний час і були доступні всім учасникам Viber-групи. За висновком суду, поширення таких відомостей давало військовозобов’язаним громадянам України уникати мобілізації.

Такі дії створювали перепони для комплектування Збройних Сил України та інших збройних формувань за штатами воєнного стану, а також перешкоджали веденню Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Діючи таким чином, мешканець Тернопільщини послаблював Сили оборони України та сприяв армії російської федерації, а також сприяв відтворенню негативних стереотипів щодо військовослужбовців ЗСУ, які проходять службу в ТЦК та СП.

20 лютого 2025 року прокурор, обвинувачений і його захисник уклали угоду про визнання винуватості. При її укладенні врахували беззастережне і повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та вчинення злочину вперше.

Суд затвердив угоду і призначив громадянину України узгоджене покарання — 5 років позбавлення волі з випробуванням на 3 роки. На час іспитового строку засуджений має періодично з’являтися для реєстрації до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання і не виїжджати за межі України без погодження.

Мобільний телефон iPhone 13 Pro із сім-карткою «Київстар», з якого чоловік писав повідомлення до Viber-групи «Антиполіцай», суд визнав засобом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення, тому постановив застосувати до нього спеціальну конфіскацію.

Пʼять місяців житель Ічні «полював» на групи оповіщення ТЦК та СП. АЗС, гімназія, базар, переїзд, спиртзавод — жодна точка не залишилась поза його увагою.

Ічнянський районний суд Чернігівської області визнав чоловіка винним

 у перешкоджанні ЗСУ і призначив п’ять років позбавлення волі.

Конспірація на рівні дилетантів, шкода на рівні ворога

Організатор схеми (матеріали щодо якого виділені в окреме провадження) підійшов до справи із розмахом. Він створив Телеграм-групу, яка за короткий час розрослася до понад 400 учасників — переважно жителів Ічні та прилеглих населених пунктів. Щоб уникнути зайвих очей, до групи додавали лише «перевірених» осіб за рекомендаціями.

Одним із ключових помічників організатора, який отримав права адміністратора чату та активно його наповнював, став уродженець Липецька (рф) та громадянин України.

Для конспірації зловмисники розробили власну систему шифрів. Співробітників поліції називали «синіми», військових ТЦК та СП — «зеленими», а спільні патрулі позначали як «сині з зеленню» або навіть «зелені водорості». У вироку суду зафіксовано десятки епізодів, наприклад:

• «Зеленые штук 10 возле ментовки стоят готовятся…» — писав обвинувачений, фактично зриваючи виїзд мобілізаційної групи.
• «Синие за переездом на гмырянку», «Авиас чисто», «Зеленые возле базара» — щоденні звіти зловмисника охоплювали всі стратегічні розв’язки, заправки, автостанцію та центральні вулиці міста.

Торгівля майбутнім: ціна «чистих» доріг

Своїми діями адміністратори групи не просто допомагали окремим особам ховатися від військового обліку. Вони системно перешкоджали законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

За короткими повідомленнями на кшталт «Авіас чисто», «зелені біля базару» чи «сині поїхали в центр» стояла цілком конкретна реальність: хтось отримував сигнал, де можна уникнути зустрічі з групою оповіщення, а Сили оборони втрачали час, ресурс і можливість поповнювати підрозділи.

Особливо цинічно це виглядає з огляду на те, проти кого була спрямована діяльність. Серед військових у центрах комплектування багато тих, хто вже пройшов фронт, отримав поранення, контузії, втратив побратимів і після лікування або ротації продовжив службу там, де держава потребує їхнього досвіду. Але в таких спільнотах їх знеособлювали до кольорових міток на карті, висміювали, обкладали мовою ворожнечі й плювали у спини.

Кожен такий «клік» у телефоні та повідомлення про «чисту АЗС» — це не дрібна побутова хитрість. Це свідомий удар по армії, яка тримає країну. Це торгівля безпекою держави заради ілюзорного спокою того, хто боїться власного обовʼязку.

І тут питання вже не лише юридичне, а моральне. Бо поки одні повертаються до служби після окопів та госпіталів, інші будують для ухилянтів «чисті маршрути» та називають це взаємодопомогою. Насправді — це допомога не армії, не громаді й не країні. Це допомога страху, безвідповідальності та ворогу, який тільки і мріє про те, щоб українське суспільство воювало не з ним, а з власними військовими.

Вирок суду

Під час розгляду справи обвинувачений повністю визнав провину та пішов на угоду зі слідством. Суд визнав його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України (Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань, вчинене за попередньою змовою групою осіб). Суд призначив 5 років позбавлення волі, однак звільнив засудженого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю один рік. Мобільний телефон «iHUNT-68», який був знаряддям злочину, конфісковано в дохід держави.

Правоохоронці вкотре наголошують: створення, адміністрування та активне ведення таких «інформаційних пабліків» є прямим пособництвом ворогу. Рано чи пізно кожен, хто «зливає» позиції та маршрути українських військових, опиниться на лаві підсудних. Ціна затишного чату — реальний тюремний термін.

Військовослужбовці ТЦК та СП — це переважно люди з бойовим досвідом та після поранень різного характеру. Перешкоджання їхній роботі карається законом.

У Кропивницькому суд оголосив вирок чоловіку, який адміністрував Telegram-канал з даними про пересування військових ТЦК та СП та закликами до опору владі.

Вирок 

ухвалив Фортечний районний суд Кропивницького 30 квітня 2025 року.

За даними справи, місцевий підприємець протягом грудня 2024 року та лютого 2025 року створив і адміністрував Telegram-канал, де публікувалися повідомлення про місця вручення повісток та маршрути мобільних груп територіальних центрів комплектування.

Слідство встановило, що адміністратор особисто модерував усі дописи: користувачі надсилали інформацію, а він перевіряв і публікував її від свого імені.

У повідомленнях використовували завуальовані слова — «гроза», «хмари», «дощ», «зелені» — щоб позначати присутність військових ТЦК та СП.

Наприклад, у каналі з’являлися попередження на кшталт «обережно, облава» або «хмарно біля автовокзалу», що дозволяло підписникам уникати зустрічі з військовими.

Правоохоронці вважають, що така діяльність фактично допомагала громадянам ухилятися від мобілізації та створювала перешкоди для комплектування Збройних Сил у період воєнного стану. У вироку зазначено, що це призвело до зниження ефективності мобілізаційних заходів.

Окремим епізодом стало поширення дописів із закликами до насильницької зміни влади. За висновком експерта, у публікаціях містилися прямі заклики до повалення керівництва держави та «скидання президента».

Чоловіка визнали винним за двома статтями Кримінального кодексу — перешкоджання діяльності ЗСУ в особливий період та поширення матеріалів із закликами до захоплення влади.

Сторони уклали угоду про визнання винуватості. Суд призначив 5 років позбавлення волі, однак звільнив від відбування покарання з іспитовим строком у 2 роки. Серед пом’якшувальних обставин — щире каяття, співпраця зі слідством, наявність хронічного захворювання та утримання дитини.

Крім того, суд постановив конфіскувати мобільний телефон Samsung Galaxy A30s, за допомогою якого адмініструвався канал, та стягнути з обвинуваченого майже 9 тисяч гривень витрат на експертизи.

Вирок міг бути оскаржений в апеляції.

Жахливий злочин приголомшив усю Україну: школярка вбила власну дитину. Суд у сусідінй області з Тернопільщиною виніс свій вирок.

Як інформує “REZONANS”, за вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 8 травня 2024 року, учениця 11 класу з Запорізької області, яка проживає у Долині, вчинила вбивство своєї новонародженої дитини та звернулася до свого хлопця з проханням викинути тіло. Суд вирішив призначити їй іспитовий строк на рік.

Трагічна подія: вбивство новонародженої дитини у Долині

Історія сталася 3 січня 2024 року, коли дівчина самотужки народила дитину. Після цього вона двома руками стиснула голову новонародженої дитини, що призвело до серйозних тілесних ушкоджень, включаючи закриту черепно-мозкову травму з переломом лівої тім`яної кістки, крововиливи в різні частини мозку та мозочка, а також набряк головного мозку. Після цього, щоб приховати злочин, вона помістила тіло дитини у пакет і передала своєму хлопцеві, запевнивши, що дитина народилася мертвою. Хлопець викинув тіло, виконуючи прохання дівчини.

Визнання вини та покарання: рішення суду у справі про вбивство

У суді дівчина визнала свою вину та висловила розкаяння. Її визнали винною у вчиненні кримінального правопорушення згідно зі статтею 117 Кримінального кодексу України (Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини) та призначили покарання у вигляді позбавлення волі на два роки. Згідно зі статтею 75, 104 КК України, суд звільнив її від відбування цього покарання з іспитовим строком на один рік.

Личаківський районний суд Львова виніс вирок 39-річному чоловіку, який зґвалтував 16-річного у бомбосховищі у Винниках. У суді педофіл не визнав свою провину, але суд, дослідивши усі докази, призначив йому дев’ять років тюрми.

Про це пиши zaxid.

Як вказано у вироку суду, який винесли у грудні 2023 року, випадок трапився у липні 2022 року у Винниках, що під Львовом. На той час 38-річний чоловік ремонтував бомбосховище на вул. Лісній у Винниках, ввечері 13 липня до нього прийшли місцеві підлітки, щоб допомогти. Чоловік наливав їм спиртне та заманив одного з хлопців (на той час йому було 16 років) у бомбосховище, де вступив з ним у статеві зносини попри спротив підлітка.

У суді неповнолітній розповів, що він з друзями пішов до бомбосховища, щоб допомогти з ремонтом укриття. Чоловік наливав підліткам горілку та наполягав, щоб вони її пили. Через якийсь час чоловік пішов у бомбосховище, потім повернувся та знову почав наливати горілку. Чоловік сказав, щоб потерпілий пішов з ним у бомбосховище, закрив двері, змусив роздягнутись та вчиняв дії сексуального характеру. Прийшовши додому, хлопець розповів усе мамі. Хлопець боявся ґвалтівника, бо він був одягнений у камуфляжну форму та носив пістолет. Згодом виявилось, що він був пневматичним.

Інші хлопці підтверджували, що чоловік жартував на сексуальні теми, до всіх чіплявся і хотів, щоб його хтось поцілував.

У суді обвинувачений свою провину не визнав та заявив, що того вечора до нього прийшли підлітки, вони сиділи у палатці біля бомбосховища та пили пиво, згодом стріляли по порожніх бляшанках з пневматичного пістолета, який належить обвинуваченому. Один з хлопців начебто сказав, що того дня вони курили траву. Обвинувачуваний стверджує, що після цього пішов у бомбосховище, де заснув. Стверджує, що не вчиняв насильницьких дій щодо неповнолітнього. Щодо знайденого у його телефоні порно та переписок з іншими чоловіками заперечив, сказав, що телефоном могли користуватись інші люди, бо у бомбосховищі немає інтернету, і йому про це нічого не відомо.

Справу розглянув суддя Роман Головатий, який дослідив усі матеріали у ці справі, зокрема висновки експертів, та визнав 39-річного чоловіка винним у зґвалтуванні неповнолітнього хлопця. Педофілу призначили дев’ять років ув’язнення. У чоловіка вилучили два пістолети (пневматичний та для спортивної стрільби), їх мають конфіскувати та знищити. На вирок ще може бути подана апеляція.

На суді військовий провину визнав та розкаявся.

У Закарпатській області до 5 років позбавлення волі засудили військового, який на фронті отримав поранення ноги, проте ВЛК визнала його придатним до служби.

Про це йдеться у вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

На суді військовий пояснив, що не може ходити, а тому не прийшов на шикування
За даними суду, контрактник, який нагороджений медаллю “Захисник вітчизни”, від 2 лютого до 23 квітня 2023 року був відсутній на службі. На суді військовий вину визнав та пояснив, що 25 лютого 2022 року він отримав травми ноги (розтрощено пальці лівої стопи). У січні 2023 року його внесли до списків резерву запасної роти.

“Обвинувачений ствердив, що 16 лютого 2023 року не прийшов на ранкове шикування, неодноразово повідомляв, що за наслідком отриманої травми ноги, не може пересуватись. Незважаючи на те, що лікарською комісією його визнано придатним до військової служби, він свідомо відмовився від проходження служби”, – йдеться у матеріалах суду.

Що відомо про травму бійця
За даними суду, військовий 25 лютого у Луганській області дійсно отримав травми ноги за ампутацією частини пальця. 11 липня 2022 року лікарською комісією він був визнаний придатним до військової служби. У січні 2023 року військового зараховано до списків особового складу однієї із частин.

Проте чоловік у лютому не прийшов на шикування. Суд встановив, що у цей період він не звертався за медичною допомогою.

“Довідкою військово-лікарської комісії від 17 травня 2023 року №1610/3034 підтверджується, що за результатами отриманого поранення обвинувачений перебував на лікуванні, він є придатним до служби”, – йдеться у матеріалах суду.

Вирок суду
Мукачівський районний суд визнав військового винним за частиною 5 статті 407 КК України та засудив його до 5 років позбавлення волі.

Цей вирок ще можна оскаржити в апеляційному суді.

Близько ста вироків за ухилення від мобілізації українські суди винесли у травні. Серед покараних за цей злочин є і закарпатці.

Найчастіше порушникам призначають умовний судовий термін. Кілька відкритих судових справ із цього питання описує Today.ua.

Так, вироки виносяться військовозобов’язаним чоловікам, які вирішили ухилитися від призову на військову службу. У відкритому реєстрі судових справ є випадки із різних регіонів України, більшість із них — із західних областей.

У більшості випадків суди визнають ухилянтів винними та призначають їм покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з випробувальним строком на один або два роки (умовне покарання).

Наприкінці березня у Мукачеві на Закарпатті батька двох малолітніх дітей було засуджено до 5 років в’язниці за відмову від мобілізації.

“Допитаний на судовому засіданні обвинувачений провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав у повному обсязі, пояснив, що справді будучи військовозобов’язаним, пройшов комісію ВМК і був визнаний придатним. Він письмово відмовився від призову на військову службу, оскільки на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей 6-ти років та 1,5 місяця, на той час дружина була вагітна. Крім того, з ним проживає і його мати, яка є пенсіонеркою і також перебуває на його утриманні”, — йдеться в судовому протоколі.

Суд врахував щире каяття підсудного та замість 5 років за ґратами призначив йому 3 роки умовного покарання.

Житель Волинської області, який вирішив, що його не заберуть, бо має проблеми зі здоров’ям, отримав рік умовного покарання. Пом’якшувальною обставиною було щиросерде визнання призовника своєї провини.

“Допитаний на судовому засіданні обвинувачений свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав у повному обсязі та повідомив, що справді він о 16 годині 23.09.2022 отримав повістку про явку до пункту збору цього ж дня о 20.00. До цього двічі в інші дати до цієї події він був доставлений з пункту збору, проте через деякий час повернений додому у зв’язку зі станом здоров’я, оскільки він хворіє на синдром Рейно [захворювання нервової системи], тому він вважав, що і цього разу буде повернутий, а тому вирішив не прийти на пункт збору о 20 годині 23.09.2022 р. Також повідомив суду, що його рідний брат є військовослужбовцем і перебуває в полоні, про скоєне шкодує, просить суд суворо не карати і не позбавляти його волі”, – сказано в судовому протоколі.

Подібні рішення із присудженням умовного строку покарання. були винесені у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях. Всім ухилянтам надали умовний термін.

Тепер уже колишньому інспектору поліції Івану Приходьку було оголошено підозру у вбивстві, скоєному з необережності.

У місті Переяслав-Хмельницький (Київська область) міський районний суд озвучив вирок у резонансній справі про вбивство п’ятирічного Кирила Тлявова.
Попередньо відомо, що обвинувачений у вбивстві колишній коп Іван Приходько отримав чотири роки ув’язнення.

Про це стало відомо завдяки повідомленню одного з українських телеканалів.

Повідомляється, що Іван Приходько має виплатити мільйон гривень моральної шкоди родичам загиблого хлопчика: батькам – 800 тисяч грн, бабусі – 200 тисяч грн. Крім цього, з нього стягнуть понад 135 тисяч гривень на користь держави.

Іншому правоохоронцю Володимиру Петрівцю суд призначив випробувальний термін на два роки за зберігання патронів.

Ще двох фігурантів справи – Дмитра Кривошея та сина Петрівця, який на момент злочину був неповнолітнім, – суд виправдав.

Справа про вбивство Кирила Тлявова
У 2019 році 31 травня четверо людей, серед яких двоє поліцейських, відпочивали та вживали алкоголь у дворі приватного сектору у Переяславі-Хмельницькому.

Під час відпочинку чоловіки домовилися постріляти по металевих банках із вогнепальної зброї. Пізніше виявилося, що куля потрапила до хлопчика, котрий був у сусідньому дворі. 3 червня п’ятирічний Кирило Тлявов помер у лікарні.

За підозрою у вбивстві затримали двох поліцейських: Івана Приходька та Володимира Петрівця. Після смерті дитини справу перекваліфікували на навмисне вбивство. Поліцейських заарештували на два місяці без права внесення застави. Вони не визнали своєї провини та відмовилися від співпраці зі слідчими.

У липні того ж року слідство оголосило підозру ще двом громадянам, один із яких – неповнолітній. А ось уже 5 листопада директор ДБР Роман Труба заявив, що слідчі з’ясували обставини, за яких було вбито 5-річного Кирила Тлява. Винуватцям було оголошено про підозри.