Українська освіта стикається з кризою, яка може мати катастрофічні наслідки. Директор школи Дмитро Ламза у своєму зверненні до суспільства в соцмережі закликав звернути увагу на перевантаження педагогів.

Він наголошує, що недофінансування шкіл, високі суспільні очікування та недостатня законодавча регуляція перетворили роботу вчителів на нескінченний марафон, який руйнує їхнє життя.

“Вчителі після уроків мають йти додому”, – заявляє Ламза. За його словами, педагоги повинні мати можливість приділити час сім’ї, особистому розвитку чи відпочинку. Проте реальність зовсім інша. Багато освітян залишаються у школах після уроків або продовжують працювати вдома. Підготовка до занять, перевірка робіт, організація позакласних заходів – усе це займає години, які не оплачуються й виснажують людей.

“Ми маємо категорично заборонити овертайм для освітян. Це важливий крок до захисту їхніх прав і створення умов для якісного навчання”, – наголошує директор.

Постійне перевантаження призводить до хронічної втоми та професійного вигорання. Це безпосередньо впливає на якість освіти. Виснажені педагоги не можуть повноцінно навчати, а їхнє особисте життя стає жертвою роботи. “У моїх колег уже проблеми із зором, вони не мають сил на елементарні речі”, – розповідає одна з учительок.

В умовах дистанційного навчання ситуація лише загострилася. Робота перед комп’ютером з ранку до пізньої ночі, без перерв і належної підтримки, стала нормою для багатьох.

Дмитро Ламза пропонує кілька рішень, які можуть допомогти освітянам:

Учителі повинні мати право завершувати робочий день без ризику втратити репутацію чи місце.
Понаднормова робота має оплачуватися за прозорими та справедливими стандартами.
Вчителі не повинні виконувати роботу, яка не має прямого стосунку до навчального процесу.
Освітянам потрібна допомога у вигляді тренінгів, консультацій і ресурсів для боротьби зі стресом.
“Інвестиції в педагогів – це вкладення у майбутнє країни”, – підсумовує Ламза. Він закликає суспільство зрозуміти важливість підтримки вчителів. Без змін у підході до роботи педагогів, українська освіта ризикує втратити не лише якість, а й людей, які готові віддавати своє життя цій важливій справі.

Знання про можливості психологічної самодопомоги під час війни та вміння застосувати їх на практиці можуть зарадити професійному вигоранню педагога.

Професійним вигоранням називають стан психічного та фізичного виснаження, який виникає внаслідок тривалого стресу, перевантаження та невдоволеності на роботі. Це може виявлятися в емоційному виснаженні, відчутті втрати ентузіазму та мотивації, а також відчутті безсилля та безнадійності. Люди, які стикаються з професійним вигоранням, втрачають інтерес до своєї роботи, мають низьку працездатність, відчувають великий рівень стресу та втоми.

До основних професійних стресорів педагогічної діяльності психологи відносять:

✔ надмірно інтенсивне спілкування (як в офлайн, так і в онлайн режимі);

✔ високий ступінь відповідальності за інших людей (вчитель піклується та переживає за своїх учнів);

✔ інформаційні перевантаження (інформаційний вакуум або безрозбірне поглинання інформації з різних джерел);

✔ екстремальні ситуації, які потребують негайного реагування (повітряні тривоги, масовані обстріли, відсутність зв’язку тощо).

Термін «вигорання» запровадив Герберт Фройденбергер у 1974 році в роботі «Вигорання персоналу». Він використав його для опису стану емоційного, розумового та фізичного виснаження, що виникає внаслідок тривалого впливу високого рівня стресу та вимог на робочому місці, особливо у професіях, які спрямовані на допомогу іншим людям. Концепція професійного вигорання була розроблена під час роботи у безоплатних терапевтичних спільнотах, де Фройденбергер мав змогу спостерігати за волонтерами. Ці дослідження були багато в чому автобіографічними, бо він сам потерпав від значного психоемоційного вигорання внаслідок професійної діяльності.

Професійне вигорання — надзвичайно актуальна та поширена проблема сьогодення. Точної статистики немає, але близько 5—7% населення у світі мають прояви вигорання. Цей стан поширений в усьому світі та не є унікальним явищем для нашого часу. Освітяни посідають чи не перше місце серед спеціальностей з високим ризиком вигорання. За різними джерелами, від 20% до 75% педпрацівників перебувають у стані вигорання. Для розвитку професійного вигорання потрібні три ключові складові:

1. несприятливі умови праці;

2. індивідуальні особливості людини;

3. відсутність належної підтримки ззовні.

Сьогодні в Україні додався четвертий фактор: війна. Українські освітяни інтенсивно працюють, в умовах мультизадачності та постійного пошуку рішень за обмежених ресурсів. Вигорання не є проблемою окремого вчителя. Воно впливає на учнів та педагогічний колектив. У закладах освіти погіршується якість навчання та інколи порушуються взаємовідносини у трудовому колективі. Проблема професійного вигорання негативно впливає на загальну організаційну культуру і моральний дух педагогічної спільноти, порушує ефективність розподілу ресурсів, підриває довіру громадськості до системи освіти і науки загалом.

Причини професійного вигорання

Відсутність контролю. Часто, коли нам подобається наша робота, ми схильні залишатися на ній довше, щоб закінчити завдання. Однак недотримання робочого графіку та відсутність балансу між роботою і особистим життям може призвести до вигорання. Тому сформуйте чіткий робочий графік та усвідомлено виділяйте час на родину і друзів, — це збільшує можливість для відновлення.

Відсутність розуміння того, що від вас очікують. Якщо ви не впевнені в тому, що від вас очікує ваш безпосередній керівник та інші колеги, ви навряд чи відчуєте, що робите свою роботу добре. Тому визначте основні критерії успіху, за якими ви розумітимете, що добре виконали свою роботу.

Конфлікти з іншими. Інколи серед робочого колективу присутній мобінг (цькування працівника у трудовому колективі). Наприклад, щодо вас утворено напружену, ворожу, образливу атмосферу, зокрема таку, що змушує вас недооцінювати свою професійну придатність, або поширюють плітки, які підривають вашу ділову репутацію. Усе це посилює робочий стрес. Тому ви повинні знати не лише про свої обов’язки, але й про свої права на робочому місці, зокрема законодавство для запобігання та протидії мобінгу.

Відсутність зацікавленості та підтримки. Якщо ви почуваєтеся самотніми на роботі та в особистому житті, ви можете відчувати більший стрес. Тому ваше завдання — просити про допомогу; більшість людей готові надавати підтримку, бо так вони відчувають свою значущість.

Відсутність знань про задоволення базових потреб людини. Якість нашого щоденного життя залежить від задоволення наших базових потреб (біологічних, соціальних, духовних) та рівня енергетичного ресурсу.

Пам’ятайте: основними джерелами відновлення енергії є повноцінний сон, регулярна фізична активність і збалансоване харчування. Тому дбайте про якість свого сну. Намагайтеся бути активними протягом дня — використовуйте сходи замість ліфта, під час обіду виходьте на свіже повітря, обмежуйте себе у використанні гаджетів. Обов’язково поповнюйте свій водний баланс та енергетичний ресурс поживними речовинами.

Джерело:

Всеосвіта