У Житомирі вранці 2 жовтня з-під варти у виправній колонії №4 втік 20-річний хлопець, який відбував покарання за крадіжку.

У колонії хлопець перебував з серпня 2019-го, відсидіти ж йому залишалося ще два роки. Про це OBOZREVATEL стало відомо з власних джерел.

За їхніми словами, засуджений покинув виправну установу через паркан – прямо під вишкою у вартового.

“Дивно, що він із таким коротким терміном пішов на втечу. Причиною могли стати або утиски, або борги”, – підкреслило джерело.

Зі свого боку у відділі комунікації поліції Житомирської області оголосили про розшук втікача.

Відомо, що місце відбування покарання самовільно залишив Дорошенко Віталій Юрійович, 23.12.1999 року народження, житель м. Малин Житомирської області. В 2019-му хлопця було засуджено до трьох років відбування покарання за ст. 185 (Крадіжка) КК України.

На момент втечі він був одягнутий у куртку з капюшоном чорного кольору та спортивні штани.

“Шановні громадяни! Якщо ви володієте будь-якою інформацією щодо місця знаходження розшукуваного, повідомте за номерами телефонів (0412) 40-74-75, 40-73-04, (093) 501-87-68, (096) 165-27-86 або “102” чи зверніться до найближчого відділу поліції”, – закликали правоохоронці.

Зазначимо, що Житомирська виправна колонія №4 – це установа середнього рівня безпеки з плановим наповненням 1850 осіб. На сайті колонії вказано, що в ній відбувають покарання чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за вчинення, серед іншого, тяжких та особливо тяжких злочинів.

Утримувані в тюрмах терористів «ЛНР» українці, про яких не писали в ЗМІ і не говорили в новинах, вносили до списків на обмін за гроші.

Про це розповів в інтерв’ю Цензор.НЕТ ексв’язень терористів «ЛНР» Денис Секацький.

«Я за свою свободу платив гроші. Тобто, вони вимагали з мене викуп — за те, щоб мене не вбили, щоб підтвердили, що внесли мене в списки на обмін з боку «ЛНР». Приїжджали люди, і віддавали гроші через мого адвоката», — розповів він, додавши, що за свою свободу заплатив 32 тисячі доларів.

Водночас, як зазначає Секацький, військових це не стосувалося.

«Їм пощастило — принаймні, тим хлопцям, які з нами з Луганська приїхали. Тому що про них відразу дізналися журналісти, про них згадували в новинах — і вони були недоторкані. Так, їх також утримували в нелюдських умовах. Але про них всі знали відразу, і замилити їх неможливо було, неможливо було сказати, що їх немає. Це нас можна було приховувати, не показувати, сказати, що нас ніколи не було. Я особисто був «зниклим безвісти» 5 місяців», – повідомив ексв’язень терористів.

Нагадаємо, 29 грудня відбувся обмін утримуваними між Україною і так званими «Л/ДНР». У рамках нього на підконтрольну українському уряду територію повернулися 76 українців — 12 військових та 64 цивільних.

Микола Шиптур 1978 року народження – житель Івано-Франківська, одружений, має сина, активної участі у громадсько-політичному житті загалом не бере, безпартійний.

До подій Майдану родина Шиптурів кілька років поспіль жила та працювала в Іспанії, потім повернулася до України. Нова стадія загострення революційних подій на початку позаминулого року застала Миколу Шиптура

(який, за словами його дружини, завжди відгукується на прохання про допомогу), безробітним.

На хвилі відчуття солідарності у січні 14-го року Микола їде до Києва, де переважно займатиметься охороною однієї з ключових революційних локацій – КМДА. На тій самій хвилі на заклик соратників їде до Криму підтримати акцію до 200-річчя Шевченка.

Трохи більше року потому, 28 квітня 2015 року суддя окупаційного Гагаринського районного суду міста Севастополя Володимир Олександрович Сибула виносить рішення про засудження громадянина України Миколи Шиптура до 10 років колонії суворого режиму за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 222 (незаконне перевезення зброї), а також ч.3 ст. 30 і пп. “б” та “е” ч. 2 ст. 105 КК РФ (замах на вбивство особи у зв’язку зі здійсненням цією особою службової діяльності або виконанням громадського обов’язку, здійснене суспільно небезпечним способом).

16 червня окупаційний Севастопольський міський суд при розгляді апеляції зняв обвинувачення в незаконному перевезенні зброї , а також з процесуальних причин зменшив покарання за звинуваченнями у замаху на вбивство – до 9 років. Але суть справи залишив незмінною.

Уже протягом півтора року Микола Шиптур перебуває в колонії №1 міста Сімферополя. Кожен його день минає в бараку в товаристві ще близько 100 засуджених, в жахливих санітарних умовах та з відповідним харчуванням.

Що сталося з майданівцем, чому він досі не повернувся з Криму та як так сталося, що його історія залишається невідомою для України?