Шеф-кухар, співавтор реформи шкільного харчування в Україні та ідеолог проєкту зі зміни культури харчування CultFood Євген Клопотенко працював на кухнях шкільних їдалень. Діти його приємно шокували своїми поглядами на харчування.

А от деякі кухарі дуже неприємно вразили. Про це Євген Клопотенко розповів OBOZREVATEL.

За словами шеф-кухаря, п’ять років тому, коли він тільки починав розвивати CultFood, попрацював на кухнях шкільних їдалень – і вражень отримав чимало.

Він багато спілкувався з дітьми, опитав на тему харчування понад 2 тис. учнів. І вони його шокували – але шок був зі знаком плюс.

“Я був в шоці, коли з’ясував, що насправді маленькі українці хочуть харчуватися правильно, вживати більше овочів та фруктів, крім того для них важливо чи привабливо виглядає страва на їхніх тарілках”, – розповів Клопотенко.

А от неприємно йоговразила байдужість деяких кухарів.

“Вони іноді готують такі страви, що на них дивитися боляче. І справа тут не у обладнанні чи навичках, а саме у байдужості. Це мені болить”, – поділився шеф-кухар.

Якщо у школі з якихось причин ще не налагодили харчування по-новому, в такому разі Клопотенко радить батькам взяти на озброєння ті самі технологічні карти страв з нового меню. І поки ситуація буде вирішуватися, готувати страви самостійно і давати дітям з собою до школи.

“Ми спеціально виклали всі технологічні карти у вільний доступ – будь хто може зайти на портал “ЗнаЇмо”, обрати рецепт страви зі шкільного меню і приготувати вдома. Наприклад, закритий пиріг чи пан де калатрава, львівський сирник чи кіфлик”, – зазначив шеф-кухар.

Про реформу шкільного харчування
Зміни у шкільному харчування почались із розроблення та затвердження МОЗ Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти – він набув чинності 1 січня 2021 року. А 24 березня Кабмін затвердив норми та порядок організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку (постанова № 305).

Реформу шкільного харчування започаткувала перша леді Олена Зеленська навесні 2021 року. Меню розробив шеф-кухар Євген Клопотенко з командою його проєкту CultFood. Оновлене меню для їдалень презентували у травні 2021 року, початково воно було розраховане на 4 тижні й містить 160 страв. Зокрема, такі:

яєчня скрамбл;

італійський омлет фрітата;

італійський овочевий суп мінестроне;

курячі нагетси;

шпундра – свинина, тушкована з буряком у буряковому квасі;

верещака – свинячі реберця, запечені в квасі зі спеціями і часником;

Загалом у меню має бути менше хліба, солі, цукру, жирів і водночас – більше овочів, фруктів, м’яса. А у шкільних буфетах тепер заборонено продавати булочки, солодкі газовані та негазовані напої, продукти з високим вмістом цукру чи солі, консервантів, барвників та ароматизаторів.

Оновлене меню в школах було впроваджено з 1 вересня 2021 року – це був старт перехідного періоду, який тривав до 1 січня 2022 року. Від нового року нових норм зобов’язані дотримуватись усі школи та дитячі заклади оздоровлення та відпочинку.

Мешканець Чернівців Олександр став першим українцем, в якого підтвердили коронавірус, і першим, хто одужав від COVID-19.

Олександр розповів ВВС News Україна, де він заразився, як він усвідомив, що хворий і як проходило лікування.

За словами Олександра, 27 лютого він з дружиною повернувся з подорожі до італійського міста Бергамо.

“Вже 28 лютого в мене почала підійматись температура. Спершу відчув слабкість. Поміряв температуру – 37.1. В обід – 37.4. Слабкість залишалася. Я подумав, що це акліматизація. Під вечір ситуація погіршилася – температура піднялася до 37.9. Спробував випити парацетамол. Вже прийшло розуміння, що якась небезпека є”, – зазначив він.

“Коли тобі кажуть: в тебе – вірус… Ти не розумієш, що далі. Зрозуміло, що далі щось буде. Але як воно буде? Я знав, що щось почнеться, але що саме не уявляв. Не було страшно. Лише нерозуміння. Нерозуміння того, що взагалі відбувається. Страшно, що я один із тих, кому не пощастило. Чомусь я перший…” – поділився він враженнями.

Чоловік розповів, що в лікарні лікування проходило “симптоматично”, тобто лікували “від симптомів, які проявляються на даний момент”.

Олександр каже, що спав у дуже холодному боксі: “Я спав у куртці. Я думав, що це тимчасово! Я не уявляв, що в таких умовах можна довгий час провести! Я казав лікарям: “Давайте щось робити!” Мені відповіли: “Попросіть, щоб хтось приніс вам обігрівач”. А я дивлюся – в боксі самому тільки дві розетки, куди можна включити цей обігрівач, і вони поплавлені”.

“Важко спочатку, коли вас від вашого звичного побуту кидають в екстремальні умови. Оце був для мене шок. Перші дні я не міг змиритися! Я до останнього думав, що через кілька днів прийде негативний результат, і мене відпустять додому. Я мало засічки не робив, скільки годин мені залишається. Та коли мені сказали, що в мене позитивний результат, і я тут надовго…Просто довелося змиритися і адаптуватися”, – сказав він.

Чоловік загалом провів в інфекційному відділенні повних 20 днів.

“З них два тижні, дійсно, в стані хвороби. Тобто, медикаментозне лікування повноцінне: системи, уколи, антибіотики. А останній тиждень, коли організм почав боротися, тоді ставало легше. Тоді вже просто чекав на виписку”, – розповів Олександр.

“70% всіх медикаментів ми купували за власні кошти. Ситуація покращилася десь за тиждень мого перебування. Поступово ліками забезпечувала клініка. До кінця ми просто купували якісь дрібниці”, – додав він.

Західна Україна – справді особливий куточок світу. Американець Пітер Сантенелло подорожував разом з дівчиною Карпатами і знімав їх цікаві відкриття.

З першого дня перебування в державі Пітер Сантанелло постійно чув про Західну Україну та що мусить там побувати.

“Перше враження, яке в мене склалося про Івано-Франківськ, – це те, що місто живе у розміреному темпі – таке собі затишне маленьке містечко. Це був ранок неділі”, – каже Пітер.

Відразу рушили далі на південь – у напрямку гір.

“Одна з перших речей, на які я звернув увагу у Карпатах, – це церкви. Я не знаю чому, але ззовні люди виглядають більш релігійними. В основному вони греко-католики, а православних тут менше. Для українців це звична річ, а іноземцям така зміна релігій впадає в око”, – зауважує американець.

У першому пункті призначення – приємній приватній садибі – разом з дівчиною зупинилися на кілька днів. Піднялися на Говерлу, незважаючи на важкий маршрут та сильний дощ.

“На вершині було щось подібне на святкування, на вечірку, бо люди відкорковували шампанське. На мою думку, найбільша цінність цієї країни – це те, як тут взаємодіють люди”, – дивується гість.

Після цього пара рушила далі подорожувати на південь.

“Дощило, дощило, знову дощило. А згодом знову дощило. Все було красивішим. Села були доглянутими, справді милими. Красиві села!”

Маршрут пролягав до Закарпаття.

“Неочікувано для України, дороги були справді хороші, рівні та нові. Але щойно я це сказав – все змінилося і вони стали саме такими, якими люди зазвичай уявляють їх, коли йдеться про шляхи у сільській місцевості”.

З наближенням до кордону з Румунією Пітер почав помічати, що люди трохи відрізняються від тих, яких він зустрічав раніше в Україні. Біля кордону його вразили величезні недобудовані маєтки.

Кордон разом з супутницею вирішили перетнути пішки, і Румунія завдяки мові та архітектурі дуже нагадала Італію. Після кількагодинної прогулянки повернулися в Україну та поїхали до наступного пункту призначення у Карпатах.

Американець відзначає, що українці приймали його вдома з неймовірною теплотою. Останній господар запропонував прогулянку горами.

“Ми не гуляли захмарними вершинами. Це не Гімалаї, Кавказ чи Альпи, але це особливе місце, дуже. Воно дуже душевне. Багато людей тут мають літній заробіток зі збирання чорниць та маленьких червоних ягід, я навіть не знав, що такі є”, – дивується Пітер.

“Ось що пропонує ця країна – це справжній скарб, що лежить під поверхнею. І не важливо, що на тій поверхні, бо під нею є такі глибини. І я розумію, що в усьому є темна сторона, але, крім того, є ще й дуже світла людська сторона. І так добре бути частиною цього”, – підсумовує гість.

Складні почуття від Флоренції, дуже складні. Зовсім не те, що очікував за розповідями знайомих. Зазвичай намагаюся не писати перших вражень, тому що вони як правило оманливі, ось і тут утримаюся (насправді ні).

Флоренція – це суміш Харкова і Парижа. Від першого в ній безпардонність, розв’язність і огидні дороги, від другого – жорстокий до зачарованих туристів ритм і трошки конвеєрності, тому вся Флоренція схожа на пластмасовий китайський магнітик з Понте Веккьо.

Щоб розважити себе, взяв на обід салат з морепродуктів. Не повторюйте моєї помилки: величезна порція гумових виробів в кислющому лимонному соусі. Зміг з’їсти тільки тих мешканців моря, яких неможливо ідентифікувати. А ось восьминогів Петра і Бартоломео не зміг, залишив. Нехай перейдуть наступному відвідувачеві кафе. Коли офіціант відвернувся, боягузливо заїв Настиною лазаньєю, такою милою і рідною на смак.

Піду здрімну і перезавантажу матрицю. Може, просто встромив не той штекер в це красиве взагалі то місто?

Якщо не прокинуся, прошу вважати мене лобстером.

Коли подобається, то подобається відразу. Хоч і дощ, хоч і втомилися, хоч і наближається до кінця.

Незламний запах смаженої мойви на вулицях, пафосні і від цього смішні серед смартів лакшери джипи, близько піцерій сидять представники тієї самої справжньої цільової їх аудиторії – смагляві роботяги в пріпиленний побілкою черевиках, вправляють сигарети в ще недожований роти; повз біжать молоді індуси в підкатаних на литках штанях і немолоді і від цього красиві італійці в дорогих піджаках.

Місто схоже на ескіз олівцем, нібито інженер розкреслив проспекти і рівні, немов південні радянські санаторії, будинки хайтеківськими лініями, а потім хтось домалював химерні, вигадливі завитки ліпнини, намітив рвані контури пальм і акцентами розставив важкі благородні дверні ручки.

Величезні шматки піци, залиті сиром в печах, намети з розгорнутими на вітрі хустками по п’ять євро, жалюзі, всувають в стіни будинку. Знову мойва, знову запашна нота кави, знову Граціа милле.

І гігантські агресивні мармурові орли на центральному вокзалі.

Дівчата захотіли в Мілан. Тепер по піці – і спати, вдихаючи легкий запах мокрих пальм.

Після гарячих канікул в Іспанії, Холостяк повернувся в Україну, щоб познайомитися з батьками дівчат.

Галя, Ліда, Юля і Стелла чекали цей тиждень з величезним хвилюванням. А Дмитро зізнався, що знайомство з родиною дівчини для нього дуже серйозний крок, який він не робив ніколи раніше.

Перше знайомство пройде в рідному селі Галини – Первозванівка. Дівчина проведе Дімі екскурсію по місцях свого дитинства. У школі, де навчалася Галя, Холостяк дізнався, що у неї є мрія, яку вона так і не змогла виконати в дитинстві. Тому вирішив допомогти Галі здійснити її.

Галя познайомить Холостяка з більшістю своїх родичів, і зустріч з її рідними принесе Дмитру чимало емоцій … але не всі вони виявляться приємними. Чому Діма засумнівався в щирості дівчини? І який  факт з життя Галини він дізнався від її батька, побачимо вже в цю п’ятницю, о 20:00 в ефірі романтичного реаліті «Холостяк-7» на СТБ?

А в ефірі пост-шоу «Як вийти заміж» з ведучою Розою Аль-Намрі експерти допоможуть розібратися в тому, чи варто батькам втручатися в життя своїх дітей.

Знаменита актриса відвідала Приморський край.

Знаменита голлівудська актриса Памела Андерсон, яка є затятим борцем за збереження природних ресурсів, зустрілася в рамках Східного економічного форуму з главою Мінприроди Сергієм Донським, повідомляють РІА Новини.

Донський і Андерсон обговорили проблеми збереження рідкісних видів тварин та екології. Міністр розповів актрисі про програми по збереженню чисельності далекосхідних леопардів та обліку амурських тигрів.

“Мені дуже сподобалося в Приморському краї. Я побачила, наскільки Росія відкрита, наскільки люди піклуються про збереження природи. Росія – загадкова країна для американців, і я рада, що люди тут дбають про збереження тварин”, – розповіла Андерсон про свої враження після візиту в РФ.

Памела Андерсон пробігла марафон в Нью-Йорку, зібравши $76 000 на допомогу Гаїті

Напередодні в середу Андерсон відвідала центр з реабілітації тварин в Приморському краї і відвідала лева, врятованого із затопленого в Уссурійську зоопарку.

Нагадаємо, на початку липня Памела Андерсон написала відкритий лист на захист китів, адресований президенту Росії Володимиру Путіну. Однак  актрисі не вдалося домогтися бажаного, оскільки Мінприроди Росії відхилило її прохання перекрити Північний морський шлях судну з 1,7 тисячі тонн м’яса фінвала, яке направляється з Ісландії до Японії.