17 листопада, рівно рік тому в Троїцькому загинув Андрій Добровольський. Антаційна дошка на його честь стала 27-ою по рахунку, встановленою меморіальною плитою воїну АТО за програмою «Івано-Франківськ – місто Героїв».

Цьогоріч хлопцеві могло виповнитись 22 роки, він служив у десятій гірничо-штурмовій бригаді Збройних сил України

За прикладом батька він пішов добровольцем на фронт. А під час короткотривалої відпустки минулого року одружився. Дружина юнака чекала дитину. Життя юнака обірвалося від ворожої кулі під час обстрілів позицій в районі с. Троїцьке.

“Це буде місце, де кожен з нас може подивитися в очі Андрійкові і запитати себе: а що зробив я для України?Чи змінив я себе?”, – виголосив представник державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО Володимир Веркалець. Він подякував батькам Героя за патріотичне виховання сина та звернувся до всіх присутніх гідно шанувати пам’ять тих, хто ціною власного життя подарував нам мирне життя та можливість будувати вільну, незалежну державу.

Указом Президента України за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом “За мужність” III ступеня ( посмертно).

Аби Тимофія не видали Росії, він має сам поїхати і зробити в РФ паспорт.

21-річного морського піхотинця Тимофія Волостнова, який від 2016 року захищає Україну, можуть депортувати до РФ через прострочений паспорт юнака. Міграційна служба не може видати дозвіл на його проживання в Україні без документа.

Про це йдеться в сюжеті ТСН.

Аби Тимофія не видали Росії, він має сам поїхати і зробити в РФ паспорт. В такий абсурд важко повірити, але такі українські закони, і міграційна служба у Бердянську розводить руками. “Воює проти тієї сторони, на нашому боці – і ми його просимо за діючим законодавством ці два документи: діючий паспорт і довідку, що не судимий і не під слідством”, – розповів начальник відділу ДМС у Бердянську Євген Василенко.

Мама хлопця переїхала в Україну в 2008 році, сам Тимофій закінчив школу в Бердянську й пішов добровольцем на фронт, а потім у ЗСУ. Хлопець готовий воювати за незалежність України і далі, але тільки щоб його не видали Росії. “Я готовий, головне – щоби мене зробили легальним. Статусу у мене немає. Все рівно я є незаконним добровольцем у лавах ЗСУ”, – каже Волостнов.

Побратими морпіха шоковані, бо Тимофій пройшов відбір і потрапив в елітний підрозділ. Два роки війни, смертей побратимів – невже це все марно? “Він мою спину прикривав кожного дня. Єдиний, кому я довіряв – ми з першого дня разом. Що його там чекає”, – каже боєць із позивним “Білий”. Поки тягнеться судова тяганина, бійця відкликали з передової, де кожна людина на вагу золота. Позиція Тимофія – це станковий протитанковий гранатомет. “Ось на рівні міждержавному виглядає, що за нас люди воюють, за нашу ідею, за нашу державу, повірили в наші ідеї, повірили в наші праві діла, а ми не цінуємо їх, не боремось за них”, – каже військовослужбовець “Вуйко”.

У Міноборони кивають на депутатів – ті давно вже мали прийняти закон про легалізацію добровольців, але дійшли лише до першого читання. Для Тимофія ж час – основний ворог. Кремлю ще один український патріот, як подарунок, тож Тимофій особисто просить президента про допомогу. “Пане Президент, у меня проблема з документами, як громадянина Росії. У мене є військовий квиток, є участь в АТО, у мене є медаль від Вас за участь в АТО, але зараз на мене чекає видворення з країни. Ви можете на це вплинути, і я хочу просити про допомогу”, – каже хлопець, який захищає Україну.

Зловмисники розбили пам’ятник воїну АТО Олександру Єрмакову у місті Добропілля на Донеччині, передає.

Він загинув 2015 року в боях під Дебальцевим, про це йдеться в повідомленні прес-служби ГУ НП у Донецькій області.

“Вчора, 24 червня, в Добропільське відділення поліції надійшло повідомлення від місцевого жителя про те, що в міському парку на Алеї пам’яті розбили меморіал воїну АТО”, – йдеться у повідомленні.

На місці працювала слідчо-оперативна група. За цим фактом почали проводити слідчі дії.

Поліцейські вживають заходів щодо встановлення та затримання осіб, які знищили меморіал. Яке покарання загрожує вандалам – поки невідомо.

Раніше ми повідомляли, що 21 квітня у Києві на вул. Смоленській, 17 відкрили пам’ятник загиблому бійцю Антитерористичної операції 24-річному Мирославу Мислі. Сквер поряд із монументом теж назвали на його честь. Мирослав Мисла був командиром взводу окремої зведеної штурмової роти “Карпатська Січ” 93-ї окремої механізованої бригади.

Також ми повідомляли, що мер Хмельницького на колінах віддавав шану полеглим воїнам АТО.

Родичку він вдарив один раз обухом сокири, а ось тітку ударив кілька разів по голові.

31 січня, в селі Потуторів Тернопільської області поліція виявила два скривавлених тіла двох жінок. Про це передає сайт міста Тернопіль.

Відзначається, що місцевий житель помітив у будинку сусідів кров і тіло мертвої жінки 1930 р. народження. Чоловік відразу зателефонував на лінію “102”, оскільки на тілі загиблої були сліди насильницької смерті. Більш того, родич повідомив про зникнення своєї матері, яка жила разом з бабусею і доглядала за нею.

На місце вбивства по тривозі одразу виїхала слідчо-оперативна група ГУНП Тернопільської області та Шумського відділення поліції. Оглянувши місце події, криміналіст підтвердив насильницьку смерть пенсіонерки.

Як повідомляється, загибла протягом трьох років не ставала з ліжка через травму ноги. Попередня версія смерті – удар тупим предметом.

Оперативники почали оглядати будинок і територію, і в підсобному приміщенні знайшли ще одне тіло жінки, 1955 року народження, з відкритою черепно-мозковою травмою. Це була матір заявника.

За словами сина загиблої, він щодня розмовляв з мамою і бабусею. Однак останню добу з родичами зв’язку не було, і тому він вирішив перевірити чи все в порядку.

Чоловік підозрює в скоєнні подвійного вбивства свого родича, який останнім часом вів себе дивно. На його пошуки були задіяні працівники Шумського, Кременецького та Лановецького відділень поліції.

Так, оперативники затримали підозрюваного у занедбаному сільському будинку. При попередньому огляді на його одязі криміналісти виявили сліди крові. За однією з версій, родичку він вдарив один раз обухом сокири, а ось тітку ударив кілька разів по голові, а після того, як вона перестала подавати ознак життя, заніс тіло в сарай, взяв продукти харчування і пішов до сусідів випивати.

Причина вбивства поки не відома. Однак, чоловік зловживав спиртними напоями, а також проходить службу за контрактом у ЗСУ в сусідній області. В село приїхав у відпустку.

Зараз чоловіка звинувачують за статтею 115 частина 2 КК – умисне вбивство двох чи більше осіб. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічне ув’язнення.

Батько цілу ніч простояв навколішки над трyнoю зaгиблoгo в АTО сина. Він жалкував, що за життя мало розмовляли.

10 грудня на позиціях біля Мар’їнки Донецької області зaгuнyв 25-річний Віктор “Зеля” Зельманович, який вoювaв у складі Української добровольчої aрмiї.

Волонтерка Оксана й дівчина зaгuблoгo Каріна розповіли Gazeta.ua про бiйця.

“Була у нього на пoхoрoнaх. Особливо жаль було дивитись на батька. Цілу ніч стояв біля трyнu і казав: “Сину, синочку, як ми мало з тобою розмовляли”. Перед останньою поїздкою на передову, мама Віктора стала на коліна перед ним і не пускала його вoювaтu. Зеля пообіцяв, що не поїде, але зробив по-своєму”, – розповідає Оксана.

Відомо, що після закінчення школи Віктор Зельманович працював у місцевій агрофірмі “Нібулан”, а вже 2016 року пішов дoбрoвoльцем вoювaтu.

Літом 2017 отримав пoрaнeння під Мар’їнкою. Після чого пройшов курс рeaбiлiтaції та в жовтні 2017 року повернувся на пeрeдову.

“В кінці січня 2018 року ми планували з Віктором їхати до його батьків. Вони запрошували нас на Новий рік, та він сказав, що ми будемо у мене, – каже Каріна, дівчина зaгuблoгo бiйця. З нею познайомився під час бoйoвuх дій у Мар’їнці, – За тиждень до смeртi сказала, що будемо жити довго й пoмрeмo разом. Відповів: “Ні, я пoмрy один”.

У лікарні Мечникова в Дніпрі помер 29-річний військовий Іван Дубей із села Ворона Коломийського району, який отримав снайперське поранення в голову.

Про це повідомила волонтерка Наталія Перцович.

“Вжe відлeтів у Нeбeсний Вирій наш Іван Дубeй! Захищатимe нас звідти… Спочивай з Богом”, – написала у мережі Фейсбук Перцович.

Як повідомляв КУРС, Івана Дубея поранили 4 грудня. Снайпер влучив просто у лоб, куля прошила мозок і зупинилася у потилиці.

21-річний прикарпатський боєць Андрій Добровольський загuнув на лінії фpонту 17 листопада. Він був військовослужбовцем восьмого батальйону 10 гірсько-штуpмової бригади. Про це в мережі Facebook повідомила волонтерка Аулісі Котик.

«У нас стpaшна новина. На лінії фронту загuнув наш земляк. Бoєць 10 гірсько-штуpмової, 8 батальйон. Андрій Добровольський, 1996 р.н. Це сталося сьогодні, 17 листопада 2017 р. Подробиці про пoxoвання Героя згодом. Співчуття рідним, близьким, побратимам, усім українцям!», – цитує волонтерку видання “Галка”.

Мешканець села Тустань, що біля Галича, за попередньою інформацією, отримав cмepтельну тpaвму від кyлeметної кyлі на Світлодарській дузі. З Івано-Франківська вже виїхала машина волонтерів по тiло захисника.

Виданню стало відомо, що батько Андрія – Омелян, свого часу також вoював в АTО – служив у прикордонних вiйськах. Після демобілізації тата на фронт добровольцем пішов син.

До слова, нещодавно Андрій створив свою родину з 18-тирічною дівчиною Оксаною. Молодята не встигли відгуляти весілля за традиціями – лише розписалися під час нетривалої відпустки бiйця.

Пoxoвають Добровольського у Тустані, про час буде відомо пізніше.

17 листопада, на Сході України загинув боєць десятої окремої гірсько-штурмової бригади 21-річний Андрій Добровольський.

Про трагедію у мережі Facebook повідомила волонтерка Наталія Долик, інформує WestNews.

“У нас страшна новина. На лінії фронту загинув наш земляк. Боєць 10 гірсько-штурмової, 8 батальйон. Андрій Добровольський, 1996 р.н. Це сталося сьогодні, 17 листопада 2017 р. Подробиці про поховання Героя згодом. Співчуття рідним, близьким, побратимам, усім українцям”, – йдеться у повідомленні волонтерки.

До слова, у Франківську помер молодий демобілізований атовець. В Івано-Франківську 9 листопада, відійшов у вічність 26-річний учасник АТО, демобілізований минулого року.

http://mi100.info/2017/10/12/frankivskyj-deputat-yakyj-projshov-ilovajske-peklo-otrymav-dokumenty-na-kvartyru-foto/Сьогодні Міська Асоціація учасників АТО спільно з міським головою Івано-Франківська вручив воїнам АТО та членам їх родин договори на продаж-купівлю квартир. Квартири отримали вісім бійців. Серед тих, хто отримав документи на квартиру депутат Івано-Франківської міської ради Андріан Волгін.

Андріан пройшов Майдан, потім став добровольцем батальйону “Донбас”, пережив пекло “Іловайського котла”, був у полоні. Відтак, сьогодні, 12 жовтня, отримав документи на однокімнатну квартиру.

Зазначимо, що досі депутат міської ради жив на орендованій квартирі, так як свого часу Андріан переїхав з Криму до Івано-Франківська. До слова, сьогодні в АТОвця день народження і бійці вирішили привітати його документами на нове житло.

Довідково:

Воював на Сході в складі батальйону «Донбас». Отримав поранення під Іловайськом, після якого самотужки поїхав у Донецьк визволяти бойового побратима з полону, в який втрапив сам. Тож сорок шість днів був у полоні сепаратистів. Нагороджений нагрудним знаком «За відвагу», нагороду отримав з рук Арсена Авакова. На початку червня отримав медаль “Захисник Вітчизни”.

Майстер спорту з боксу.

Після повернення з зони АТО активно включився в волонтерську та громадську роботу. У 2015 році став депутатом Івано-Франківської міської ради від БПП «Солідарність». За час роботи депутатом Волгін власноруч зварював поручні на виборчому окрузі, блокував власним авто хамовитого підприємця, нині активно протистоїть скандальним забудовам, зокрема навколо міського озера.

Він знав, що загине. Якийсь мольфар у горах колись навіщував хлопцеві, що його серце битиметься лише до третього десятка.

Петро Безпалько чомусь повірив старому. Але дідок помилився на кілька років. Боєць змалку мріяв про військову форму, гідно пройшов бої у Косово, де мало не втратив ногу. Однак на 34-му році життя поліг у зоні АТО разом із легендарним генералом Кульчицьким.

«Сину мій, сину… За яку провину ти, мій сину, лежиш у цій домовині?» – «Лежу я, матусю, у цій домовині, щоб краще жилося всій Україні. Прости мені, матусю, за чорну хустину…»

Амбітний воїн

Петро Безпалько народився на Городенківщині. Через деякий час родина переїхала до Івано-Франківська. У 1998 році закінчив загальноосвітню школу-інтернат №1. Навіть посів перше місце у змаганнях з бальних танців, виборовши як приз путівку до міжнародного дитячого центру «Артек». Після закінчення 11-го класу вступив до Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника на юридичний факультет.

Строкову військову службу проходив у Києві у Внутрішніх військах МВС України, на посадах стрільця та командира відділення. Потім півроку працював в охоронному підприємстві. З 2001 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Закінчив Чернівецьке училище професійної підготовки працівників міліції. Проходив службу на посаді міліціонера окремої роти міліції швидкого реагування «Беркут» УМВС України в Івано-Франківській області.

З квітня 2004 року по травень 2005 року – патрульний Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у складі міжнародних поліцейських сил Місії ООН у справах Автономного краю Косово. Під час виконання службових обов’язків у Косово отримав тяжку травму, внаслідок якої йому навіть мали ампутувати ногу. На щастя, в Києві вдало зробили операцію, і все обійшлося. Нагороджений медаллю ООН «На службі миру».

2006 року вступив до Київського національного університету внутрішніх справ, з 2010 року – Національна академія внутрішніх справ. Продовжив службу в роті міліції особливого призначення «Беркут» УМВС України в Івано-Франківській області: на посаді інспектора групи бойової та спеціальної підготовки, а потім – як заступник командира взводу.

З квітня 2014-го брав участь в антитерористичній операції на сході. Колишні «беркутівці» несли службу на блокпостах навколо захопленого російськими терористами Слов’янська, де також служили добровольці новосформованих резервних батальйонів Національної гвардії України.

29 травня 2014 року Петро Безпалько разом з іншими бійцями івано-франківської спецроти міліції мав повертатись із зони АТО на відпочинок. Близько 12.30 гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») Національної гвардії України, на борту якого перебували прикарпатські правоохоронці, після злету з майданчика на горі Карачун був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами. Під час його падіння вибухнули паливні баки. В результаті загинуло 12 чоловік: шість військовослужбовців Національної гвардії, серед яких двоє членів екіпажу і генерал-майор Сергій Кульчицький, та шість представників спецпідрозділу МВС України з Прикарпаття, серед яких і Петро Безпалько.

У 33-літнього загиблого залишилися мати, брат, дружина і на той момент 9-річний син від першого шлюбу, а також 6-літня донечка і 2-річний син – від другого.

Бійця поховали на території Меморіального скверу Івано-Франківська. 20 червня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно).

Як за стіною

Колишній керівник «Беркуту» в Івано-Франківську Олександр Нідзельський пригадує, що Безпалько був доброю людиною, але задиристим, однак у хорошому розумінні цього слова. І часто говорив руба те, що думав.

Перша дружина загиблого бійця Ілона розповідає, що їхній син Ромчик, як дві краплі води, схожий зі своїм татом, теж має чудовий характер, хорошу пам’ять, неперевершене почуття гумору, добре вчиться, особливо успішний у математиці, а ще обожнює бокс і футбол. Ніколи не сидить на одному місці.

Рідний брат загиблого бійця Сергій каже, що Петро був дуже компанійським і харизматичним, мав справжній талант моментально заводити знайомства.

«Він був… справжній, – каже дружина Наталя Безпалько. – Якийсь не такий, як усі. Я з ним була, як за стіною. Знала, що він вирішить усі проблеми, усе зможе, усе порадить – людина-скала. Мав сталеву силу волі. Наприклад, сказав, що наступного дня кине курити – більше жодного разу до рук цигарку не брав».

Дружина з дітьми