Ще до минулого року крайній термін оформлення неоформлених паїв мав закінчитись 1 січня 2025 року. Однак у 2024 році продовжили термін оформлення невитребуваних паїв на 3 роки.

Оформлювати невитребувані паї можна ще 3 роки

Юрист Ігор Ясько у коментарі “24 Каналу” розповів, що раніше власники невитребуваних паїв мали оформити право власності до 1 січня 2025 року. Однак у 2024 році цей термін було продовжено до 1 січня 2028 року.

“Власники невитребуваних паїв або їхні спадкоємці мають додаткові три роки для оформлення права власності на земельні ділянки. Якщо до 1 січня 2028 року це не буде зроблено, вони вважатимуться такими, що відмовилися від одержання ділянки. Процедура та ж сама, але до кінця року ще може щось змінитися”,– зазначив керуючий партнер ЮК Winner.

Згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв)”, оформлення невитребуваних ділянок продовжено до 1 січня 2028 року. На сьогодні в країні нараховується близько 104,4 тисячі таких паїв.

Зверніть увагу! Це рішення стало відповіддю на виклики, пов’язані зі збройною агресією проти України, яка унеможливила своєчасне завершення оформлення землі багатьма громадянами.

Що буде, якщо не оформити пай до 2028 року Якщо власник паю або його спадкоємець не оформить право власності до зазначеного терміну, ділянка вважатиметься відмовленою. У такому випадку земля передаватиметься у комунальну власність територіальної громади як безхазяйне майно. Протягом семи років після оформлення права комунальної власності на такі ділянки їх заборонено передавати у приватну власність, за винятком повернення прав власникам паїв або їхнім спадкоємцям.

Закон також включає наступні положення:

продовжено до 2026 року пілотний проєкт з внесення даних до Державного земельного кадастру сертифікованими інженерами-землевпорядниками;
відновлено обов’язкове підвищення кваліфікації для інженерів-землевпорядників, геодезистів і оцінювачів земель з 7 лютого 2025 року;
землі під водними об’єктами загальнодержавного значення закріплено як державну власність;
уточнено використання коштів, отриманих від втрат сільськогосподарського виробництва.

В Україні хочуть скасувати інститут постійного землекористування для всіх категорій осіб, включаючи рядових громадян. Такий інститут передбачає право довічного володіння земельною ділянкою, але забороняє вільно розпоряджатися нею – продавати або здавати в оренду.

Скасування права постійного користування землею зніме існуючі заборони, однак для цього громадянам потрібно змінити форму власності на ділянку. Про це йдеться в законопроєкті № 5385 про внесення змін до Земельного кодексу, авторами якого виступила група народних депутатів від партії “Слуга народу”.

Згідно з пояснювальною запискою до документа, до 2002 року земельні ділянки могли надаватися в постійне користування як юридичним, так і фізичним особам. Громадяни могли таким чином отримати землю для ведення фермерського або особистого підсобного господарства.

Після 2002 року (коли вступив в силу новий Земельний кодекс) з переліку суб’єктів, які мають право постійного користування земельною ділянкою, були виключені фізичні особи. Тоді ж закон зобов’язав українців переоформити землю або на право власності, або на право оренди. Однак в 2005 році Конституційний суд визнав цю норму недійсною на тій підставі, що вона звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод громадян.

Таке судове рішення призвело до того, що тисячі українців, які набули право постійного користування землею до 2002 року, фактично стали заручниками ситуації – з одного боку, відповідно до чинної редакції Земельного кодексу, вони не можуть бути суб’єктами такого права, а з іншого – ця заборона не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Ситуація, що склалася, викликає численні конфлікти землекористувачів з органами влади. Зокрема, громадянам масово відмовляють у внесенні відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру, державній реєстрації права постійного користування.

Врегулювати існуючу проблему народні обранці пропонують шляхом виключення з головного земельного закону терміна “постійне користування”. Якщо законопроєкт буде підтриманий депутатами, то українці, які володіють земельними ділянками на праві постійного користування, зможуть трансформувати таке право двома способами:

оформити землю в оренду терміном на 50 років;

викупити ділянку з розстрочкою здійснення виплат протягом 30 років.

Разом з тим, як випливає з документа, громадяни і далі зможуть володіти своїми ділянками на правах постійного користування (хоч і без можливості вільно розпоряджатися ними). Однак проєктом Закону пропонується норма, яка, очевидно, “простимулює” громадян все ж переоформити право на землю – документ наділяє місцеві органи повноваженнями вилучати ділянки, які перебувають у постійному користуванні, для суспільних потреб.

Примітно, що законопроєктом не передбачається окремого порядку укладення договору оренди в разі переоформлення права постійного користування земельною ділянкою. Відповідно, в даному випадку буде застосовуватися загальний порядок, встановлений Законом “Про оренду землі”, який передбачає платність оренди. Тобто, якщо проєкт документа буде прийнятий в запропонованій редакції, то додаткових витрат громадянам у будь-якому випадку не уникнути.

Як повідомляв OBOZREVATEL:

вже з 1 липня 2021 року в Україні відкривається ринок землі. Однак, з цієї дати не кожен бажаючий зможе придбати ділянку;

в кінці квітня депутати Верховної Ради прийняли законопроєкт, який називають “земельною конституцією”. Він необхідний для повноцінного запуску ринку землі в країні.

Сьогодні, 4 березня, відбувся прийом міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа.

До нього звернулася жителька міста пані Марія. Вона розповіла, що має кімнату в гуртожитку, але не може її приватизувати. За її словами, через те, що має у власності ще 1/4 частину будинку в селі.

Згідно з довідкою, яку вона подала, частина будинку зараз знаходиться у аварійному стані.

Міський голова порекомендував додати до документів про приватизацію цю довідку та пообіцяв допомогти приватизувати кімнату.

Сходження на Говерлу для кожного українця є символічним. Це як засвідчення причетності до України. Щодня на вершину піднімаються тисячі туристів, а на День Незалежності – великі делегації.

Для мене це недавно сталося вперше. Я не є затятою гірською туристкою, більше люблю море і річки, але все ж вирішила підкорити вершину, помилуватися краєвидами та заодно оглянути принади Карпатського національного природного парку.

Щоб потрапити на територію парку, треба пройти пункт пропуску. Дерев’яна будка, лавка, вигорілий патріотичний стенд, на якому ледь проглядаються написи. Сонце ніби від злості стерло всі патетичні заклики про збереження природи. На протилежному боці – красиві колиби, насичене місцевими стравами меню. Територія контрастів.

Як виявилося, пропускний пункт контролює одна працівниця – жінка, яка веде облік туристів, що заїжджають на територію парку. Облік не те щоб детальний, але реєструють автомобілі, записують дані людей, і за цей весь “сервіс” – 20 грн. Ціна, звичайно, мізерна, чек на вимогу або як пощастить, але кому тут до чеків, коли кожен чимшвидше хоче перетнути заповідний “кордон”.

Це справді нагадує прикордонну зону: буси рвуться наперед, водії метушаться, нахабніші спереду, культурні – позаду. Тим часом у пані, яка реєструє, кипить робота. Сонце вже високо, туристи спішать, а вона ввічливо просить не шуміти і добросовісно оплачувати за всіх. Великий журнал, і для кожного відведена своя лінійка. Дехто запитує, для чого такий облік, жінка у відповідь каже, що для безпеки, мусимо знати, хто зайшов на територію. Це особливо доречно, коли проводиться безглузда реформа гірської рятувальної служби і найближчим часом нас у горах при потребі будуть рятувати полковники-пожежники. Але ж хто тим цікавиться, хто буде сперечатися, коли мова йде про життя та безпеку – всі довірливо платять гроші.

Звичайно, враховуючи, що це природний парк, заповідна зона, яка потребує догляду, то 20 грн – це дуже символічна сплата, але ж “сервіс” вражає, а ще закрадається думка: куди ж йдуть гроші, а за день це тисячі готівки? Повіримо, що все на совість?

Вже на території заповідника я не побачила жодного працівника, зате – купи сміття, колиби, маса торгових точок з китайським барахлом. Атмосфера далеко не відпочинкова і не врочиста поготів. Сміття всюди. Воно вже як частина флори і фауни. Не дивно, адже смітників немає. Біля озера Несамовитого туристи розклали намети, купаються, готують на вогні вечерю, що взагалі тут заборонено. Загалом, для туристів тут “рай”: ніхто нічого не контролює, роби що хочеш – і нічого тобі не буде… І так десятиліттями вже.

На що ж пішли мої (і ще тисяч туристів) 20 гривень, важко зрозуміти. Чому така активна туристична локація в такому жалюгідному стані? Чому це не можуть виправити роками? Впевнена, люди готові платити більше – тільки б ці кошти справді збиралися заради заповідника, для підтримки чистоти і порядку. А не розтікалися по чиїхось кишенях.

Не можу не нагадати основні завдання Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення:

• збереження природних комплексів;
• створення умов для відпочинку;
• пропаганда природоохоронних знань;
•  ведення наукових досліджень з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання території.

Що це відділення зберігає, які умови створені для туристів, я не помітила, але запах від туалетів і сміття мені в’ївся добряче.

Може, колись хтось і намагався якось це все впорядкувати, але зважаючи на повне свавілля і безлад в країні, кому яке діло до нашої Говерли? Наразі її “володаркою” є жіночка на пропускному пункті, яка механічно заповнює зошит і переконує всіх, що їхнє життя в безпеці.

Прикарпатці отримують неякісну електроенергію. Параметри постачальної електроенергії становлять – 220 вольт, натомість у пікові години напруга може падати до 160 вольт.

А трансформаторні підстанції ніхто не ремонтує, хоча кошти на це передбачено у тарифах за електроенергію.

Так, за зношеність фондів приватної структури «Прикарпаттяобленерго» платять звичайні люди.

Про це повідомила перший номер у списку до обласної ради від партії «ВОЛЯ» Ольга Галабала в ефірі телеканалу РАІ, передає прес-служба партії.

«Тому партія «ВОЛЯ» готує звернення в обласній раді до ПАТ «Прикарпаттяобленерго» з вимогою розробити план ремонту трансформаторних мереж на 2015-2020 рік, щоб ми чітко знали: що, де і як буде ремонтуватися. Тому що всі ці послуги люди отримують неякісні. Це є величезна біда», – констатує Галабала.

Нагадаємо, на Прикарпатті пос­та­чан­ня елек­трич­ної енер­гії здій­сню­єть­ся мо­но­по­ліс­том – ПАТ «Прикарпаттяобленерго», яке належить олігарху Ігорю Суркісу, так само, як й Івано-Франківський облгаз належить олігархові Дмитру Фірташу.

«Ми вимагаємо, щоби була проведена перевірка всіх облгазів і обленерго, приватизованих за останні п’ять років. Ми повинні через суд повернути їх у державну власність. Тому що ми чудово розуміємо, в який спосіб нас грабують і це є стратегічні об’єкти», – повідомив народний депутат від «ВОЛІ» Юрій Дерев’янко.

Нагадаємо, “ВОЛЯ” ініціює створення центрів по тарифах і енергозбереженню, за принципом “Єдиного вікна”, щоб розвернути владу обличчям до людей, допомогти людям перезимувати.

Єдині центри по тарифах надаватимуть людям таку допомогу: 

– надання субсидій усім, хто має право їх отримати. Допомагаючи людям оформити документи та швидко організовуючи роботу для того, щоб люди субсидію отримали;

– допомога в отриманні від держави 10 тис. грн. для утеплення будинків та встановлення пластикових вікон — 30% енерговтрат припиняються тоді, коли міняються вікна;

– допомога в отриманні від держави відшкодування на заміну котлів з газових на твердопаливні;

– встановлення двохфазних електролічильників за співфінансування місцевої влади;

– консультації з ощадливості та правильної організації побуту, що дозволяє економити до 40% за комунальні послуги.