Часто життя закидає нам підказки із майбутнього. Три роки поспіль мені снилося будівля і люди, яких я у житті не знав. Вони говорили якимись іншими мовами. Але часто цей сон повторювався з тими ж самими персонажами. Якось мені приснилося, що один із тих людей передав мені конверта. І на конверті був тільки один напис – Азерра. Я не знав, що він означає – місто, країну, ім’я чи фірму. Але це слово чомусь запам’ятав, пише популярна на Закарпатті газета «Поради».

Рік тому я поїхав на заробітки в Італію. Посередники нас кинули на тисячу доларів. Обіцяли і житло, і роботу, і страхування. Посередниками, звичайно, були українці. І ми почали самі шукати роботу в чужій країні. В нас з’явилося кілька варіантів, адже пошукам роботи ми присвячували весь свій вільний час. А вільного часу в нас зараз було багато.

Ми вже мали запаси – щось із десяток різних фірм. Але раптом я опинився перед стінами однієї будівлі і закляк на місці. Це була та сама будівля, яка снилася мені три роки поспіль. Я зайшов у цей дім і тут мені теж запропонували роботу. Робота виявилася найменш оплачувана із всіх наших можливих варіантів. Тож друзі вибрали інший варіант.

Тільки я один вирішив обрати цю роботу. Про свій сон розказувати товаришам не хотів. Бо це б виглядало якось по-дитячому. І от ми стали працювати. Через кілька місяців виявилося, що всі роботи. на які влаштувалися друзі. були мильними бульками. Вони взяли хлопців на випробувальний строк. Не заплатили гроші повністю.

Рідко таке трапляється в Італії. Але якраз у цих фірмах орудували українці та інші іноземці. Вони чудово знали менталітет українців, які чіпляються за першу-кращу роботу і готові тягнути найважчий шмат роботи. Наприкінці випробувального строку роботодавці пред’явили претензії. Складалося так, ніби хлопці ще винні за свою роботу. Ну, так, як колись це було ще у радянському колгоспі.

А я спочатку отримав більш скромну зарплатню. А потім шеф придивився до моєї праці і надав вищу кваліфікацію. За рік в мене відбулося стрімке кар’єрне зростання. Мені вже довіряли керувати невеликими будівельними майданчиками, бо знали що я – майстер на всі руки і тому всіх можу тримати на контролі. От тоді я й привів у бригаду своїх хлопців. Робота просто закипіла. Вони віддячили гарною працею.

Я вже 10 рік в Італії. Італійці, які колись мені вперто снилося, згодом стали моїми друзями. Я розповів їй про це чудо, що бачив їх раніше у сні. Вони ніби повірили, але хто їх там знає – як вони думали насправді. А сестра одного із цих друзів стала згодом моєю дружиною. Як ви думаєте її звати? Азерра! Думаю, що дівчину для мене приготувала сама доля. Інакше чому мені б наснилося її дивне ім’я, яке я ніколи не чув і жодного разу не зміг почути і нафантазувати.

Автор – Іван МАСЛЯНИК