Одна з учасниць групи «Лісапетний Батальйон» – Марія Іванівна – вийшла заміж.

Церемонія одруження відбулася в селі П’ятничани. «Молоді» вінчалися в сільській церкві, пише Znaj.ua.

Цікаво, що зі своїм обранцем, Миколою, Марина Іванівна прожила 47 років, і лише на восьмому десятку років вони все-таки вирішили закріпити свої стосунки.

Весілля проходило в кращих українських традиціях-храм, весільна молитва, весільний рушник (його, до речі, Марія Іванівна вишила сама). І звичайно ж весільний вінець, який над головою Марії Іванівни тримала її колега по «Лісапетному батальйону».

Весілля –  найяскравіша та найщасливіша подія у житті молодят. Однак клопотів у них – море! Знаю не з чуток: видала заміж рідну сестру. Оскільки весільного координатора не замовляли, вся організація свята впала на плечі наречених і родини.

Здавна порою весіль вважаються літо-осінь. Але вибрати дату святкування не так просто, як здається на перший погляд. По-перше, важливо не потрапити на період посту. По-друге, ресторан треба замовляти завчасно – бажано за рік! Бо на призначену дату всі ресторани можуть бути зайняті. У нашому випадку в жовтні було важко знайти вільну дату на липень. Тож раджу майбутнім молодятам спочатку шукати ресторан, а потім визначати дату весілля.

Вдало вибраний ресторан – запорука гарного святкування. Але знайти заклад, де якісно обслуговують, смачно годують і ціни хороші, непросто. Вартість місця за особу стартує від 500 гривень. Це мінімум. Але на цьому клопоти з наїдками не закінчуються. Чи не у всіх ресторанах – зокрема у тому, який ми обрали, – потрібно привозити свій солодкий стіл, м’ясне, фрукти, aлкoголь, воду. Додаючи ці витрати, виходить, що на одну людину витрачається 1000 гривень.

Крім того, гостей негоже проводжати з весілля з порожніми руками: кожному дають із собою кошичок з весільними пляцками. У нас з боку нареченої було спечено 40 пляцків – на фуршетний стіл і на роздачу гостям. Вартість кожного – близько 200 гривень, враховуючи роботу господині, яка пекла солодке.

Замовляти задовго до весілля треба не лише зал, а й музику. У багатьох музикантів весільний період також розписаний по днях, тому, як тільки визначилися з датою, домовляйтеся за музику. Не відкладайте це на потім. Більшість музичних гуртів оцінюють свою роботу у 300−400 доларів. Наша музика обійшлася в 11 тисяч гривень. На цьому економити не варто: від того, як музиканти будуть забавляти гостей, залежить атмосфера весільної забави. До речі, обравши веселих музикантів, можна обійтися і без тамади. Деякі гості скаржаться, що він забагато говорить і починає набридати. Фахові музиканти впораються і з функціями тамади: порозважають гостей, проведуть традиційні конкурси, церемонії на кшталт благословення, викупу нареченої і знімання фати.

Важливо мати професійних фотографа і відеооператора. Про їхні послуги також слід домовлятися завчасно. За світлини треба викласти не менш ніж 200 доларів: нам послуги фотографа обійшлись у 250 «зелених». У ціну входить зйомка весілля від ранку нареченої до першого весільного танцю та післявесільна фотосесія. А от за якісне відео доведеться віддати вдвічі, а то й утричі більше: відеооператор нашого весілля оцінив свої послуги у 700 доларів.

Для молодої найвідповідальніша місія – вибір сукні. У відомих весільних салонах Львова вартість суконь визначається у доларах. За найскромнішу з торішньої колекції доведеться викласти щонайменше 300 «зелених». Ексклюзивна сукня потягне на 1000 (а то й більше) доларів. Для порівняння завітали на базар. Тут ціни значно демократичніші: можна знайти сукню навіть за 2000 гривень. Звісно, за такі гроші вона вже далеко не «останнього писку моди». Хоча є й інші, цілком симпатичні сукні. Але коштують вдвічі-втричі дорожче.

Наша наречена Зоряна свою весільну сукню, яка коштує 11 тисяч гривень, знайшла в одному з салонів у центрі міста. Доповнити образ необхідно було фатою – на неї витратила ще 1000 гривень. За туфлі віддали 2400 гривень. Зачіска, макіяж і манікюр обійшлися у понад 1000. Тож, аби зібрати молоду до шлюбу, треба викласти з кишені мінімум 15 тисяч гривень.

Витрати на молодого значно менші. Ціни на чоловічі костюми стартують від 1500 гривень. Наречений Левко придбав свій весільний костюм за 4000 гривень. Взуття молодого не таке дороге, як жіноче, – 800 гривень. Метелик до сорочки – 100. Навіть на сорочку витрачатися не потрібно: згідно з весільними традиціями, її повинна купити наречена. А от наречений має придбати молодій весільний букет. Ціни – від 500 до 1500 гривень. Левко витратив 650 на букет і 50 собі на бутоньєрку.

Останнім часом модно організовувати весілля у певному кольорі. У нас весілля було персикове. Персиковим було оформлення залу, букет нареченої, букетики гостям, стрічки на весільних дрібничках, прикраси, сукні дружок і метелики дружбів.

На весіллі я була другою подругою нареченої. З першою дружкою вирішили, що маємо вдягнутися однаково. Сукні можна купувати або шити – найпростіші обійдуться не менш ніж у 1000 гривень. Ми вибрали бюджетніший варіант – прокат. За оренду кожної сукні заплатили 350 гривень, ще 50 – за метелики дружбам під колір наших суконь.

На плечі дружок падає чи не уся організаційна робота. Ми мали придбати бутоньєрки для всіх 160-ти гостей весілля, кожному причепити їх на одяг. Звичайний бантик коштує 1 гривню 30 копійок, букетики для дружбів і старостів – по 50 грн. Однак щедрі гості віддають дружкам у рази більше – по 10, 20, 50 гривень. Я «напрацювала» 860 грн «чайових».

Перед початком весільного застілля є можливість заробити у молодших братів і сестер нареченої. Молодий повинен викупити у них своє місце біля молодої. Здавалося б, Левкові пощастило: сестра у Зоряни тільки одна, тож витрати невеликі. Після хвилинного торгу я «здерла» з нареченого аж 2500 гривень.

Зворушлива традиція – перший весільний танець. До нього наречені готувалися заздалегідь, відвідуючи уроки танців. Одне заняття коштує 100 гривень, ще 80 – оренда танцювального залу. Аби вивчити найпростіший танець, знадобилося чотири заняття. Роблять дійство ефектнішим різноманітні сердечка і холодні вогні. Таке задоволення не з дешевих: три хвилини спецефектів обійшлись у майже 2000 гривень.

Незважаючи на захмарні ціни, можна сказати, що витрати на весілля повернулись. З речей подарували лише телевізор. Решта подарунків – виключно гроші. І порожніх конвертів, на щастя, не було.

Тема, про яку я хотів би зараз говорити дуже особиста та специфічна. Ми будемо торкатися речей, ще більш особистих і глибоких, ніж плотські стосунки. Ми будемо говорити про віру в Бога та чесність перед самими собою. Ми будемо говорити про нашу любов до себе, до свого партнера та про те, як зробити свої стосунки з Богом глибшими та змістовнішими. А відтак – наша розмова буде про те, як стати щасливими не тільки після смерті, але ще тут, у своїх життєвих обставинах. Спробуємо пошукати відповідь на питання: як із допомогою Господа та нашого подружнього партнера – , коханого чи коханої, наповнити власне життя справжнім сенсом. Отже, почнемо.

Що таке шлюб по своїй природі?

У позацерковному житті, чи як кажуть по-іншому «в миру», шлюб – це союз двох осіб чоловічої та жіночої статі задля певної мети. У різні часи та в різних народів сенс та значення такого союзу могли суттєво відрізнятися. Тут варто особливо підкреслити, що світська мета шлюбу завжди залежить від духовного, морального та інтелектуального рівня партнерів.

Для когось шлюб – це в першу чергу узаконене статеве життя. Для когось – це впорядковані домашні справи та побут – завжди гарячий борщ та свіжі пиріжки з часником. Інші одружуються заради дітородження та радощів батьківства. Іншим у шлюбі потрібен партнер-інтелектуал, із яким можна обговорювати пережите чи прочитане. Ще комусь потрібен партнер задля будівництва будинку та ведення господарства, або для спільних вічних розваг.

Звісно, не можна сказати, що в таких випадках партнер стає виключно засобом досягнення певних цілей, без уваги на нього самого. Все ж, у більшості випадків, світська оболонка шлюбу частіше надає нареченому чи нареченій цінність лише відповідно до того, наскільки якісно він чи вона справляються із покладеними на них обов’язками. Якщо не справляються – логіка та «здоровий» глузд дозволяє зовсім просто поміняти одну людину на іншу.

Саме тому в наш час спостерігається настільки вражаюча статистика розлучень. До вибору подружніх партнерів підходять із суто меркантильних, навіть цинічних підстав: Якщо ти будеш давати мені те, що мені в цей момент хочеться, я буду і надалі в міру сил створювати для тебе прийнятні умови проживання зі мною, намагаючись зробити наше співжиття максимально тривалим і комфортним. Якщо ж ти перестанеш задовольняти мої потреби – вибачай. Незамінних людей не існує.

Розуміння онтологічної єдності в шлюбі

На такому прикладі дуже добре помітно, якими фальшивими та хиткими з самого початку можуть бути стосунки, побудовані на егоїзмі та речах, що мають лише тимчасову цінність. Безперечно, що одружуватися заради статевих відносин хтось і може. Особливо в молодому віці. Але жити лише цією пристрастю все життя – не розумно, та й не можливо. Для нормального, повноцінного сімейного життя потрібно щось інше та значно більше.

Так само й з дітьми. Я цілком припускаю, що люди можуть одружитися заради спільної мети – народження дітей. Однак, якщо це станеться, метою життя таких осіб буде не власне життя, і не турбота один про одного, але гіперопіка власного потомства. Зазвичай, такі пари розлучаються як тільки діти виростуть, а ті діти виростають самозакоханими нарцисами, дощенту наповнені амбіціями та гординею, але цілком порожні та зіпсовані всередині.

Правда про церковний шлюб

Ключова різниця між світським і Церковним шлюбом полягає в тому, що для віруючих законний шлюб має безумовну цінність та авторитет, у той час, коли для людей не віруючих він є лише інструментом отримання певних благ і насолод. При першій-кращій нагоді його можна припинити, скажімо, пояснюючи це тим, що «не зійшлись характерами».

Для віруючих людей шлюб нерозривний і вічний. А відтак, сімейне життя людей, які цінують власні стосунки з Богом, має зовсім інший хронологічний, понад-часовий вимір. Але це не єдина ознака шлюбу, яка відрізняє ці два схожі зовні, але принципово різні за своєю природою феномени.

Оскільки ціль земного життя полягає в обоженні людиною своєї природи то, відповідно, ціль християнського шлюбу полягає в максимальному сприянні їй у цьому ділі. Незалежно від чеснот, культурного, інтелектуального рівня чи інших чинників, як самої людини, так її подружнього партнера, у кожної родини є спільне завдання: маленькою, домашньою Церквою звершувати власне спасіння та допомагати один одному в цьому.

І тепер зауважте: в той час, коли світські пари розлучаються через те, що «не зійшлись характерами», для віруючої пари кожна спільна проблема в стосунках це лише підстава для пошуку своїх недоліків та причин суперечки у самому собі. Будь-який конфлікт у віруючій родині це сигнал, що потрібно не зупинятися, а далі працювати й вдосконалюватися для власного та родинного добра. Там де атеїсти та пасивні віруючі ставлять крапку в своєму щасті, віруючі пишуть чергову кому та йдуть далі. Ось, очевидний плюс повноцінної християнської сім’ї.

Сімейне життя це не вічне свято, але й час величезних випробувань бідністю чи багатством, смертями чи хворобами близьких, славою чи ганьбою, фортуною чи постійними невдачами. Не всі можуть це здолати однаково мужньо.

Християнський шлюб – це союз чоловіка, дружини та Господа, Який їм у всьому сприяє. Метою шлюбу є духовно-тілесна єдність подружжя, взаємодопомога та взаємодоповнення на шляху до спасіння. Шлюб християн – єдність не двох, а ТРЬОХ осіб. Така сім’я – це триєдина благодатна єдність, що ґрунтується на любові. Там де чогось бракує в дружини чи чоловіка, Христос поповнює Своїм милосердям, співчутливістю та любов‘ю.

Зовнішня форма звершення Таїнства Шлюбу полягає в особливому богослужінні, чин якого формувався та поглиблювався впродовж тривалого часу. Не зупиняючись летально на його символізмі лише зауважу, що невід’ємним моментом такого чину є обіцянка вірності наречених один одному, дана перед священиком і всією Церквою. У відповідь на це визнання, їх союз благословляється на образ єдності Христа та Церкви. А далі, в особливих молитвах пресвітер від свого імені та ввіреної йому громади просить у Бога благодать чистої однодушності для нового подружжя та благословення на народження та християнського виховання дітей. Хоча, ціллю шлюбу є не дітонародження, але сам шлюб: взаємодоповнення, взаєморозкриття потенціалу наречених, єдність двох «у плоть єдину».

Багато пар, які живуть разом, свідомо утримуються від вінчання мотивуючи це цілком прагматичним висновком: Вінчання – це звичайний церковний обряд, один із сотень інших обрядів, який звершують над членами церкви. При цьому, він не дає жодних очевидних благ сім’ї, не позбавляє її труднощів, ніяк не вберігає від розлучення. Отже, Вінчання не створює сім’ю, а оцерковлює її, себто – надає їй «церковного зовнішнього вигляду» і все.

Чи дає вінчання в храмі гарантію від розлучень і проблем? Ні, звісно. У нього зовсім інші цілі. Під час вінчання вся Церква (я підкреслю, що тут мається на увазі не просто церква як будівля, а саме вся Церква, як Тіло Христове) молиться за подружжя та за його добру долю. Кожне Таїнство Церкви, а Шлюб тут не виняток, пропонує людям зернятко віри, яке далі потрібно зрощувати. І в Хрещенні, і в Миропомазанні, і в Священстві. Все це потенціал святості, який потрібно розвивати та вдосконалювати.

Вінчання відкриває парі зовсім інший вимір сімейного життя та пропонує для неї неймовірні перспективи. Однак, взамін вимагає від подружжя максимальної відповідальності та «дорослості». Люди повинні розуміти, що для будівництва людського щастя Господь іноді змушений послуговуватися людськими руками. Він хоче, щоб за своє щастя ми боролися, не очікуючи його як мани з неба.

Молода православна християнка, ще не одружена, написала так:

«Для мене Таїнство Вінчання- це насамперед один із кроків, через який ми наближаємося до Бога. Так як і в інших Таїнствах прикликаємо Божу благодать, так і тут. Найважливіше – це створення малої Церкви, це прообраз Трійці: чоловік, жінка та Христос. Для мене вінчання – це наче прийти до Бога і сказати Йому: “Господи, я люблю цю людину і хочу бути з нею все життя, любити її, служити їй при будь-яких обставинах. Прийди Господи і будь з нами, і допоможи в цьому доброму намірі, бо наші сили – одна неміч, і важко нам буде без твоєї допомоги…”