Відтік робочої сили з країни визнано державною проблемою і загрозою українській економіці. Але стимулів, щоб працювати в Україні, у людей як і раніше немає.

«Продовження відтоку трудових мігрантів поточними темпами або його посилення призведе до негативних наслідків для потенціалу економіки», – такий прогноз дає Нацбанк у липневому інфляційному звіті, що описує економічні перспективи країни.

Йдеться про те, що Україна стрімко втрачає робочу силу.

За приблизними підрахунками Мінсоцполітики, не менше 3,2 мільйона українців постійно працюють за кордоном, ще 9 мільйонів наших громадян виїжджають на сезонні роботи. Інші підрахунки говорять, що на благо Європи постійно працюють від чотирьох до шести мільйонів українців.

З урахуванням того, що офіційна чисельність зайнятого населення України становить 16 мільйонів осіб, виходить, що лише на тимчасові заробітки їде кожен п’ятий українець, повідомляє Джерело.

«Сто тисяч залишає Україну щомісяця, і питання далеко не тільки в тому, що там високі зарплати. Це взагалі розуміння майбутнього і якості життя», – визнав у лютому міністр закордонних справ Павло Клімкін.

Мінсоцполітики вже називає трудову міграцію проблемою державного рівня. Б’ють на сполох і роботодавці.

«Зараз відчувається дефіцит робочих кадрів у абсолютно різних сферах, починаючи від робітничих професій і закінчуючи висококваліфікованими кадрами, – розповідає UA1 радник Конфедерації роботодавців України Родіон Колишко. – Їдуть люди у віці 20-25 років, здебільшого робітники».

Зростання трудової міграції набирає обертів: за даними Держстату, в січні у країні було близько 60 тисяч вакансій, а у червні їх кількість вже перевищила 82 тисячі – це люди, яких роботодавці не можуть знайти.

Вакансії ростуть практично у всіх сферах діяльності. З початку року потреба у робітниках збільшилася на 45%, фахівцях по роботі з технологічним обладнанням – на 40%, брак працівників у сільському господарстві зріс на 16%.

Будівництво, промисловість, сільське господарство, транспорт і зв’язок – за даними Нацбанку, з цих сфер йде найбільш швидкий відтік робочої сили. Через це підприємства не можуть наростити обсяги виробництва, що позначається на загальній картині економіки України.

І прогноз НБУ на найближче майбутнє невтішний: трудова міграція зростатиме завдяки спрощенню працевлаштування у Польщі та Чехії через дефіцит робітників на ринку праці цих країн.

У Держслужбі зайнятості констатують, що зниження темпів трудової міграції можливе лише в умовах стабілізації економіки та створення робочих місць з гідною оплатою праці. За підрахунками міністра соцполітики Андрія Реви, середня зарплата на рівні 15 тис. гривень повинна цю проблему вирішити.

Зараз середня зарплата становить трохи більше 9 тис. гривень і, можливо, до кінця року буде дорівнювати 10 тис. гривень. Але саме поняття «середня зарплата» занадто умовне.

За даними Держстату, середньомісячна зарплата в авіаційній сфері становить 32,8 тис. гривень, а в сфері поштових послуг – 4901 гривню. На основі цих даних і виводиться далекий від реальності показник середньої зарплати по країні у розмірі 9 тис. гривень.

В НБУ вважають, що трудова міграція українців до Польщі може продовжитися, оскільки польські зарплати за різними видами діяльності перевищують українські в чотири-шість разів.

Усі на виїзд

Стрімке зростання трудової міграції, за даними Нацбанку, почалося приблизно з середини 2015 року. У цей період Польща та інші країни ЄС активно взялися вирішувати проблему нестачі робочих рук за рахунок українців. І до сьогодні роблять це досить успішно.

Наприклад, недавно одна з великих рекрутингових компаній Польщі розробила мобільний додаток, що дозволяє українцям швидко знайти роботу, протягом тижня оформити документи і виїхати на заробітки. Окрім того, додаток допомагає оперативно вирішити питання страховки, оренди житла, відкриття банківського рахунку.

Додатковим ресурсом для польської економіки стають українські студенти, які дедалі частіше виїжджають на навчання за кордон.
«У нас скоро всі студенти поїдуть вчитися до Польщі, Німеччини та Словаччини, – скаржиться у бесіді з UA1 професор Київського національного університету, політик Микола Томенко. – Цьогоріч держзамовлення Міносвіти за різними оцінками складає 35-40% випускників. Іншим потрібно шукати гроші на навчання».

При цьому, за його словами, українські вузи обкладено податками, так само як і бізнес: високий земельний податок, немає пільг на оплату комунальних послуг – університети просто змушені піднімати вартість навчання.

«У польських регіональних вузах освіта набагато дешевша. За нашої бідності це означає, що випускник їде за кордон», – констатує Томенко.

Навчаючись у європейських вузах, українські студенти шукають можливість знайти там роботу і залишитися. На користь такого рішення говорять не лише більш високі зарплати, економічна та політична стабільність, а й труднощі з пошуком роботи в Україні.

За даними Держслужби зайнятості, середній рівень безробіття в Україні становить 9,7%, в той час як у країнах ЄС цей показник дорівнює 7,4%. При цьому найбільша кількість українських безробітних саме серед людей у віці до 24 років – їх майже 20% від усієї кількості наших співгромадян, які не можуть знайти роботу.

У результаті активних зусиль наших зарубіжних партнерів, які успішно вирішують проблему трудової міграції за рахунок українців, роботодавцям в Україні дедалі складніше знайти потрібних співробітників.

«Зараз багато компаній стикаються з труднощами підбору співробітників, і наша не виняток, – говорить UA1 провідний фахівець з персоналу компанії Carlsberg Ukraine Інна Циона. – Найбільш проблемними вакансіями є робітничі професії: водій навантажувача, приймальник, оператор на лінію».

Серед причин кадрового голоду, за її словами, на першому місці стоїть трудова міграція. Проблем додає і неготовність робочих до змінного графіку роботи, а також розбіжність запитів кандидатів з можливостями компанії і реаліями ринку.

Схожою є ситуація з висококваліфікованими кадрами: їх уже фізично немає в країні, а українські вузи не встигають за вимогами ринку.
«Ми дуже гостро відчули відтік молодих професіоналів за кордон, люди їдуть працювати в Європу, – ділиться своїми спостереженнями з UA1 директор по персоналу Vodafone Україна Надія Сіренко.

– Наприклад, одним з найбільш актуальних напрямків для нашої компанії є пошук data-аналітиків і розробників, які аналізують і використовують великі обсяги даних. Це люди, які повинні не лише володіти глибокими знаннями в математиці та аналізі, а й бачити прикладне застосування своїх знань у створенні продуктів. Але в Україні немає навчального закладу, який готує data-аналітиків».

Керівник експертно-аналітичного центру Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна Катерина Криворученко погоджується, що українським компаніям доводиться докладати дедалі більше зусиль, аби знайти потрібного фахівця.

«У сфері продажів найчастіше шукають менеджерів по роботі з клієнтами та фахівців роздрібної торгівлі. У сфері ІТ і телекому потрібні розробники та інженери. У виробництві не вистачає працівників харчової промисловості та машинобудування», – говорить вона.

Також, за інформацією Криворученко, в десятку найбільш гарячих вакансій увійшли будівельники. Складно знайти бажаючих працювати у сфері страхування, сервісу, автомобільного бізнесу і консультування. Найважче з кадрами в Миколаївській, Полтавській, Тернопільській, Кіровоградській та Херсонській областях.

Причини і наслідки

Поки в міністерствах і відомствах констатують факти та розводять руками, великий бізнес взявся аналізувати проблему і шукати вихід з кадрового глухого кута.

«Як і будь-який бізнес, компанії-члени Європейської Бізнес Асоціації стикаються з труднощами під час пошуку кваліфікованих кадрів, оскільки попит на якісних фахівців дуже високий», – каже UA1 виконавчий директор цієї організації Анна Дерев’янко і перераховує основні проблемні фактори.

По-перше, згідно з національним демографічними прогнозами, до 2025 року чверть українців досягне віку 60-65 років. Водночас, у деяких роботодавців діють вікові критерії відбору кандидатів. А з урахуванням того, що молодь мігрує з країни, виникає нестача цінних працездатних кадрів.

По-друге, трудова міграція. «За попередніми підрахунками, кількість трудових мігрантів становить близько 5 мільйонів осіб. Причому дефіцит кадрів спостерігається як серед робітників, так і на рівні фахівців, – констатує Дерев’янко. – Ключова причина міграції – пошук більш високого заробітку.

Наприклад, у Польщі за окремими спеціальностями дохід в 4-10 разів більший. А для деяких фахівців міграція – це можливість займатися цікавими проектами, оскільки в Україні немає матеріально-технічного забезпечення, наприклад, для тих же вчених».

По-третє, негативну роль відіграє недостатня підготовка молоді у навчальних закладах. «Уміння та навички молодих людей після закінчення навчання в Україні не завжди відповідають тим професійним запитам, що є у бізнесу, – говорить виконавчий директор ЄБА.

– Крім того, постійно з’являються нові професії, яким не вчать, наприклад, діджитал маркетолог. Деяким спеціальностям усього 3-5 років, і за ними у вузах повністю відсутня підготовка».

Водночас, студенти, які навчаються за кордоном, в Україну часто не повертаються, залишаючись працювати в Європі.
Цю тенденцію підтверджують і результати опитування HeadHunter Україна: 92% респондентів хочуть знайти роботу за кордоном. Найбільш затребувані напрями – Німеччина, США, Канада, Польща і Чехія.

Сумнівні переваги

Є у трудовій міграції й інший бік. За прогнозами Нацбанку, відтік робочої сили за кордон призведе до того, що роботодавці будуть боротися за збереження кожного співробітника, підвищуючи зарплату.

Крім того, буде рости й так чимала сума грошових переказів в Україну. За останніми даними НБУ, лише за п’ять місяців 2018 року заробітчани переказали в Україну 4,5 млрд доларів. Це вдвічі більше, ніж Нацбанк очікує від МВФ цьогоріч.

Збільшення суми переказів банкіри пояснюють як подальшим зростанням трудової міграції, так і зростанням доходів українців, що працюють за кордоном.

Втім, у роботодавців з цього приводу немає ілюзій – жодні суми не замінять відсутність робітників у країні.

«Якщо в країні не буде кому робити хліб, то цими доларами можна тільки обвішатися – хліб не з’явиться, – наводить приклад Колишко. – І якщо буде текти труба в квартирі, то дірку доларами не заткнеш».

Крім того, на його думку, заробітчанські мільярди мало сприяють економічному підйому.

«Ці гроші люди в економіку не вкладають, вони самі не знають, куди їх вкладати, – вважає Колишко. – Максимум, це вклад в нерухомість, будівництво, але що потім робити з цими квартирами, люди теж уже не знають, тому що попиту немає».

Разом з тим, радник Конфедерації роботодавців України впевнений, що у найближчій перспективі ситуація не зміниться.

«Відтік професійних кадрів за кордон збережеться, – прогнозує він. – І питання вже не в тому, що людина хоче бути не слюсарем, а інженером. Питання в тому, що цих людей вже фізично немає в країні. І найближчими роками ці тенденції будуть лише наростати».

Тим часом бізнес намагається шукати вихід із ситуації, що склалася, пропонуючи створити умови для роботи в Україні людей з інших країн.

«У багатьох компаніях за кордоном можна перевестися на роботу в іншу країну, або ж просто знайти роботу в іншій країні. Це джерело ефективних кадрів зараз в Україні не задіяне, люди з країни виїжджають, а іноземці не можуть приїхати влаштується на роботу», – каже Дерев’янко.

На її думку, слід лібералізувати міграційну політику, насамперед, спростити отримання дозволу на працевлаштування.

«Сьогодні цей процес досить тривалий і може займати близько чотирьох місяців, – наводить приклад експерт. – Процеси не автоматизовано, й іноді треба кілька днів, аби просто подати документи для отримання дозволу.

Мінімізація бюрократичних процедур і запуск сервісу електронних черг, за прикладом консульських установ, допоможуть розвинути цю можливість».
Водночас, Колишко поки не бачить зовнішнього джерела трудових ресурсів для нашої країни.

«У ближньому зарубіжжі є розуміння, що у них порожні робочі місця можуть зайняти українці. А хто займе ці місця в Україні? Хто до нас поїде? Такого розуміння немає, і питання залишається відкритим», – резюмує він.