На Львівщині мотоцикліст наїхав на дев’ятирічного велосипедиста. Про це УНН повідомляє з посиланням на пресслужбу ГУНП в області.

Дорожньо-транспортна пригода сталась 13 вересня близько 17:30 на автодорозі “Лешнів – Корсів” в одному з сіл Бродівського району.

Як попередньо встановили правоохоронці, 24-річний житель села, керуючи мотоциклом Musstang, скоїв наїзд на дев’ятирічного велосипедиста, також місцевого жителя, який саме виїжджав з подвір’я.

Внаслідок наїзду хлопчик отримав тілесні ушкодження, зокрема перелом гомілки, та був госпіталізований, додали у поліції.

За цим фактом відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху) КК України.

Максимальне покарання, передбачене санкцією статті – до трьох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Поліцейські встановлюють обставини події.

Минулих вихідних Франківськ прийняв 10 міжнародний велофорум. Близько 200 учасників і 40 спікерів з восьми країн взяли участь у дискусіях, воркшопах і пленарних сесіях під гаслом «Створюємо велостолицю».

Говорили про розвиток велоінфраструктури та велотранспорту, ділилися проблемами і хвалилися досягненнями.
Як розвивають велоінфрастуктуру у Вінниці і водночас зменшують кількість ДТП на дорогах міста, розповів спеціаліст з розслідувань ДТП та урбан-активіст Віктор Перлов. За його словами, наполеглива систематична робота з мерією може зменшити на дорогах кількість аварій і збільшити кількість роверів.

Розповідає, що за останні півроку у Вінниці вдалося провести невелику революцію. Але почалася робота ще у 2016-му, коли Вінниця приєдналася до німецької програми «Інтегрований розвиток міст України». Тоді почали розробку концепції Вінниця-2030, утворили експертну групу «Транс­порт і мобільність», до якої увійшов і Перлов.

«Ми написали дуже класну сучасну концепцію, але по факту у Він­ниці і далі відбувалися речі, які їй суперечили, – говорить Віктор Перлов. – В якийсь момент наша група прийшла до мера і показала проблеми у доступності центру Вінниці. На них мешканці роками скаржилися, але ніяких змін не було. Ми нагадали, що є стратегія, якої ніхто не дотримується, показали, як пішоходи почуваються на тротуарах, запропонували, як можна вирішити непродуману організацію вулиць».

Каже, за два тижні вдалося усі світлофори Вінниці перевести на цілодобовий режим роботи. Це одразу зняло проблеми на аварійних перехрестях. Ще одне досягнення за останні півроку – мапа доступності і звернень. Тепер усі скарги людей щодо доступності вносять на окрему карту, і чиновники мають півроку, аби їх вирішити. Раніше такі звернення просто губилися в кабінетах.

«Контроль і покарання – не найкращий варіант. Найкращий – це розбудова такої інфраструктури, яка не дає змоги порушувати правила дорожнього руху, – говорить Віктор Перлов. – Однак, така співпраця далася не одразу. До того кілька років ми аналізували аварійність кожної небезпечної ділянки дороги, збирали дані. А потім чітко пояснювали, які конкретно фактори впливають на аварійність і одразу давали кілька варіантів вирішення цієї проблеми. А коли почалася співпраця з німцями, вони теж почали доносити нашу думку. Крім того, ми намагалися максимально співпрацювати з небайдужими чиновниками у департаментах. І всі ці сукупні систематичні зусилля згодом дали результат».

Вітер у волоссі
Поляк Олександр Вйонцек, зас­новник ініціативи «Україна на роверах» їздить у веломандрівки з Польщі до України з 2013 року. Перша подорож була з Любліна до Одеси. Каже, велосипеди – найкращий транспортний засіб для відвідин України.

«Можна їхати автобусом, але ніколи не знаєш, чи водій впустить вас з ровером, – розповідає Вйонцек. – Ще можна везти ровери на машині, але найкращий варіант – піші переходи. У Польщі таких лише два».

Олександр Вйонцек каже, найцікавіші у таких велоподорожах – малі села. Для поляків це найдешевший варіант мандрівки, а для українських сіл – можливість заробити.

«Дуже вигідно купувати у маленьких кафе і магазинчиках у селах. Але дороги інколи зовсім погані. Коли міністерство інфраструктури будує дороги, має думати і про окремі велодоріжки. Тоді велотуристи залишатимуть в Україні більше грошей. А якщо поєднати два чудових міста окремою велодоріжкою, вийде дешевше, ніж будувати дороги».

«У Польщі люди думають, що тут, на Заході України, бігають люди з автоматами, – говорить Вйонцек. – Також проблемою є недружній кордон, на якому треба годинами чекати своєї черги. А ще – погані дороги та водії, майже відсутня промоція України у польському просторі. У Польші складно знайти комерційні велосипедні тури – є кілька до Європи і жодного в напрямку України».

Дан Коллар із Братислави розповідає про рух «Велоспорт без віку», який виник у 2012 році в Данії. Літніх людей волонтери безкоштовно катають на велорикшах, аби ті знову змогли відчути вітер у волоссі. Каже, у 2016-му до цього руху приєдналася і Словаччина.

«Велоспорт без віку» залучає людей, які не їздять щодня – волонтерів і соціальних працівників. Вони теж починають задумуватися над ровером як засобом пересування. Це також створює велоімідж у суспільстві, – говорить Дан Коллар. – Ми організовуємо події, заїзди, концерти, протести чи фестивалі, головна тема яких – велосипеди. Це можуть бути як регулярні, так і одноразові акції. Наприклад, щотижневий заїзд містом «Критична маса» у Братиславі стартував у 2010 році. З того часу ми щоп’ятниці збираємося на тому ж місці і в один час. Щоразу до нас долучаються нові люди. Крім того, такий заїзд може бути першим безпечним досвідом для дітей на вулицях міста».

Корисно для здоров’я, вигідно для бізнесу
Представниця європейської ініціативи з мобільності CIVITAS Анна Рубан каже, що в усіх містах України, де відбувається розвиток велоінфраструктури,був міжнародний посередник, який зміг достукатися до влади. Тож радить активістам шукати спів­праці із закордонними фондами, яких нині є досить.

«Така співпраця допомагає впроваджувати ініціативу мобільності. Зокрема, міста можуть брати участь в обмінах, форумах чи інших міжнародних заходах, знайти партнерів для наступних проектів, – говорить Рубан. – Якщо привести у місто проект, то влада буде змушена прийти і слухати».

Представник європейської федерації велосипедистів, асоціації велосипедистів Данії та муніципалітету Єнс Петер Хансен розповідає, аби втілити усі переваги велоруху, достатньо переконати кілька політиків у владі, що велосипед – це корисно для мешканців і вигідно для бізнесу.

«Влада повинна розуміти усі переваги, які можна отримати від розвитку велоруху в місті. Адже такі інвестиції можуть стати хорошим бізнесом, – говорить Єнс Петер. – Багато політиків кажуть, ми не можемо собі цього дозволити. Але є й інший бік – ви не можете собі дозволити не інвестувати у велорух. Бо люди витрачають час у автомобільних заторах, хворіють від забруднення повітря, від того, що мало рухаються».

За його словами, розвиток велоінфрастуктури – перший крок до того, щоб пересадити людей на велосипеди. Каже, вже проїхав на ровері понад 200 км Україною і побачив, що у нас вулиці достатньо широкі. Тому організувати чи перепланувати простір під велосипедистів не буде складно чи витратно. Залишається лиш робити.

Все частіше в теплу пору року франківці обирають велосипед як засіб пересування. Можливо, вони ще не їздять ним на роботу щоденно, але вони цілими сім’ями виїжджають на велопрогулянки.

У 2018 році місто зробило ставку на велосмуги, адже це — швидший і дешевший спосіб організації руху велосипедистів й виділило 8 км велосмуг, розповів міський голова Руслан Марцінків:

“Завершують велодоріжку на Галицькій. Також чекаємо на передачу на баланс Набережної, вже й листа на область готували. Там ще є дрібні роботи, які треба завершити й передавати місту. Бо трохи надовго затягнулося.

Далі плануємо сполучати між собою вже існуючі велодоріжки та велосмуги. А в жовтні Івано-Франківськ приймає масштабний «Велофорум», куди приїдуть галузеві спеціалісти з усієї України та Європи”.

Івано-Франківськ працює над тим, щоб місто таки стало велосипедною столицею України, переконаний міський голова.

В Івано-Франківську хочуть заборонити рух велосипедів у центральній частині міста.

Нещодавно така пропозиція з’явилася на сайті петицій до влади Івано-Франківська, повідомляє Франик.

“Оскільки стометрівка не має статусу тротуару – по ній вільно та хаотично рухаються велосипедисти наражаючи на небезбеку пішоходів (в тому числі дітей). Тому ПРОХАННЯ визнати стометрівку тротуаром або пішохідною доріжкою для пішоходів- і заборонити проїзд велосипедам. Дитину страшно на крок відпустити вбік щоб велосипедист її не збив. ПДР-Велосипед- це транспортний засіб, а не пішохід”, – йдеться у петиції.

Швидко, зручно і без витрат. Вулиці Івано-Франківська заполонили велосипедисти. Молодь дедалі більше пересідає на двоколісний транспорт. Це зафіксували під час недавнього дослідження, яке провели місцеві активісти.

Володимир Чорноус — юрист та депутат міської ради. Має 44 роки стажу їзди на двоколісному. Не зраджує звичці ні влітку, ні в негоду. Пересувається завжди і всюди на своєму велосипеді — чи то на пари до студентів, чи на засідання сесії.

Володимир Чорноус, юрист: «Навіть якби я знайшов гроші зараз на автомобіль чи виграв би автомобіль, я би без жалю його продав і купив би ще кращий велосипед. В цих умовах транспортного колапсу ніколи, ні за які гроші не пересяду за кермо автомобіля».

Інженер Роман досі живе без водійських прав та машини, бо переконаний, що для невеликого Івано-Франківська — це зайві клопоти та витрати. А от велосипед — зовсім інша справа: швидко доставить та тримає у формі.

Роман Шкромида, інженер: «Це дешевше, швидше, бо по Франківську — це по-любому, що швидше, ніж маршрутками їздити. Ну, та й трохи треба рухатись, бо робота сидяча».

Наприкінці весни місцеві активісти велоруху вирішили провести дослідження і з’ясувати, хто та для чого їздить на велосипеді в Івано-Франківську. Результати стали несподіванкою.

Віктор Загреба, координатор велоініціативи: «Багато більше людей їздять на велосипедах у будній день, ніж на вихідні. Різниця майже у 2 рази. На відміну від, наприклад, Києва. Це свідчить про те, що в нас, в Івано-Франківську, велосипед, в першу чергу, відіграє роль транспорту, тобто люди їздять на роботу та з роботи».

Користуються двоколісними здебільшого чоловіки, хоча й жінки не відмовляють собі у цьому задоволенні. Як-от активістка велоруху Катя Чередніченко, раз на рік до цієї справи агітує прекрасну половину населення Франківська і гуртом прогулюються на велопараді у спідницях.

Катя Чередніченко, велосипедистка: «У спідниці зручно. Єдине тут треба корегувати довжину, щоби сама спідниця не застрягла в ланцюгу велосипеда».

Прикарпатські активісти велоруху переконані, на вулицях міста було би ще більше велосипедистів, якби до них шанобливіше ставилися інші учасники дорожнього руху. Цю проблему здатні хоча б частково вирішити спеціально облаштовані велодоріжки. Але поки їх у місті одиниці.

джерело http://galtv.if.ua/news/view/2015/06/12/6466/

У місті активно встановлюють антипаркувальні стовпчики для боротьби із незаконним паркуванням автовласників на тротуарах, –  пишуть у спільноті “Вело-Франківськ“.

Ці стовпчики будуть корисними для велосипедистів, адже передбачатимуть можливість двостороннього кріплення велосипедів до рами завдяки конструкції стовпця.

Мешканців запрошують подавати пропозиції, де саме варто встановлювати ці ствопці.

“Є 10 штук. Їх варто встановлювати разом із звичайними стовпчиками, наприклад: 7-8 звичайних та 1-2 з можливістю кріплення велосипеда. Давайте разом подумаємо, де доцільно та необхідно їх встановити в першу чергу”, – написав Назар Рогів, працівник Департаменту комунального господарства МВК.