Віктор Гандзюк також назвав судове засідання спектаклем: «Розподілені ролі, відомий фінал».

Батько вбитої херсонської активістки Катерини Гандзюк обурений м’якими вироками, які суд виніс причетним до убивства його доньки.

У суді на останньому засіданні Віктор Гандзюк не був – за його словами, не зміг змусити себе прийти. Пронизливий пост він написав на своїй сторінці у Facebook, назвавши судове засідання спектаклем: «Розподілені ролі, відомий фінал».

«Сьогодні зачитали вирок.
Іменем України.
Від трьох до шести років.
За вбивство.
З особливою жорстокістю.
З причиненням особливих мук.
Вчинене групою осіб за попередньою домовленістю.
На замовлення.
За гроші.
Боляче, гидко, соромно перед світлою пам’яттю Каті.
Соромно за державу», – йдеться в дописі.

Він також наголосив, що засуджені становлять небезпеку для суспільства і дуже скоро опиняться на волі.

«Кілька років швидко минуть. П‘ятеро вбивць, п’ять хижих тварюк, що майже безкарно скуштували смак людської крові та відчули азарт від вбивства вийдуть на свободу, житимуть серед людей.
Люди схаменіться, вам не страшно?
Мені – дуже. Ні, я не за себе, я вже все втратив.
Мені страшно за вас», – написав Віктор Гандзюк.

До слова, у четвер, 6 червня, Покровський суд Дніпропетровської області оголосив вирок виконавцям нападу на відому харківську активістку та волонтерку Катерину Гандзюк.

Справжні патріоти Росії (без Путлера!) – незалежні журналісти, політичні оглядачі та експерти, висловлюють гостру стурбованість з приводу того, що Віктор Золотов, якого Путлер призначив ватажком своєї особистої банди «національна гвардія», стане новим російським диктатором.

Подібні висновки напрошуються виходячи з того, що єдиним інструментом, який Путлер підготував для відступу (після досягнення критичної точки мовчазного несприйняття власним народом кремлівського карлика, досягнення умов революційної ситуації з соціально-економічних причин або можливого викриття фальсифікацій на майбутніх виборах) – йому не знайдеться безпечного місця на планеті Земля окрім росії, котра буде мати нового диктатора.

Для управління своєю бандою Путлер використовує випробуваний у попередні роки свого “царювання” так званий інститут “особистої відданості”, хоча окремі експерти висловлюють сумнів у тому, що кремлівському вожакові вдасться утримати владу над даною структурою в ситуації крайньої соціальної напруженості.

“У мене є питання до путіна: а на підставі чого він вважає, що він утримає це в руках? Ось чому він думає, що, створюючи цю армію, яка підпорядковується тільки йому, у нього є гарантії того, що ця армія буде продовжувати завжди йому підкорятися? Що є тут його інструментом? – задається питанням журналіст Пархоменко і дає на нього відповідь:

“Ну, відповідь зараз тільки одна: особиста відданість Віктора Золотова. Це єдине, за що він тримається”, – підкреслює він.

Журналіст наводить на доказ своєї позиції, перш за все, епізоди з біографії самого Путлера, який, як вказує Пархоменко, сам був викритий у зраді: “Ось путін, наприклад, був багато років особисто відданий Березовському, як всі ми знаємо. І Тані з Валею, сім’ї Єльцина, він був особисто відданий. І Собчаку він був особисто відданий. Ми знаємо, чим це справа кінчилася для Собчака”, – нагадує журналіст.

Експерти, у свою чергу, схиляються до думки, що Березовський є одним з тих, хто забезпечив нинішньому “царю” сходження до влади, в тому числі завдяки медійним ресурсам, які були в олігарха. Однак, після початку конфлікту з Путлером, опальний медіамагнат був змушений тікати з росії, де з 1999 року проти нього було порушено більше десяти кримінальний справ.

Що стосується колишнього мера Петербурга Анатолія Собчака, то ряд джерел, включаючи французький портал Slate, фактично звинуватили Путлера у вбивстві свого “політичного батька”, який помер саме від отруєння, а не через природні причини (судячи за ознаками, Путлер отруїв Собчака полонієм 210).

У свою чергу, особистий і найвірніший охоронець Путлера – Золотов мав тісний зв’язок з одним із лідерів кримінального світу Романом Цеповим: “Золотов був багато років – як теж тепер добре відомо – особисто відданий петербурзькому авторитету Роману Цепову. Є багато фотографій на цю тему і багато різних текстів, які про це написано”.

Про те, що Віктор Золотов допомагав Роману Цепов створювати систему, яка дозволяла їм бути посередниками між владою і криміналом, розповідав раніше журналіст Дмитро Запольський в інтерв’ю “Радіо Свободи”.

“Мені здається, що сьогодні, коли створена національна гвардія, на чолі якої з’явився Віктор Золотов, ми отримали з вами важливу вказівка на те, чим скінчиться путінський режим, і як звуть завтрашнього диктатора росії”, – резюмує Пархоменко.

Нагадаємо, що кілька днів тому Путлер оголосив про створення своєї власної банди – «нациАнальная ґвардія», якій дано «право» розстрілювати на місці без суду і слідства всіх незадоволених, у тому числі жінок і дітей.

Ватажком банди опричників-”вєртухаєв” призначений Віктор Золотов, давній спільник і особистий охоронець Путлер. Згідно з оцінками, наведеними РБК, ринкова вартість нерухомості і земельних ділянок сім’ї Віктора Золотова становить понад 750 млн рублів. Аналогічна власність чоловіка дочки Золотова – Юрія Чечіхіна – коштує від 523 млн до 952,4 млн руб.

За словами історика Бориса Володарського, “за два терміни Путлера він просунувся від полковника до генерал-полковника. Він увійшов в найтісніше, в найближче коло царя”.

Про те, що нова банда створена з метою захисту власної персони і сучасного кремлівського політичного режиму від фізичної ліквідації з боку патріотичних або нелояльних до теперішнього “раскладу” сил, заявили багато експертів. Однак, на їх думку, це не зможе захистити Путлера в ситуації глобального соціального стресу або навіть в умовах конфлікту між конфліктуючими (процес уже розпочався) силовими відомствами.

Джерела:

– http://www.ixtc.org/2016/04/ella-paneyah-esche-odna-armiya/

– http://www.rbc.ru/opinions/society/08/04/2016/5707a4129a79477ed499665e

– http://echo.msk.ru/programs/sut/1743916-echo/

Кремлівський режим визнав

Катиньський злочин на офіційному рівні. Вина Сталіна і НКВС – це об’єктивна реальність. І доказом тому конкретні факти: документи, які показують, як приймалося рішення, як оформлялися справи, проводилося етапування, здійснювався розстріл, хто брав участь у розстрільній акції. Виконавці відомі поіменно – 125 чоловік були нагороджені за це вбивство.

Цьому визнанню передувало майже півстоліття радянських “тверджень”, що польських офіцерів у 1941 році нібито розстріляли гітлерівці.

Ця фальсифікація була офіційно оформлена у вигляді повідомлення про результати розслідування надзвичайної комісії, яку в момент призначення назвали Комісією з розслідування вбивства польських офіцерів німецько-фашистськими загарбниками в Катиньському лісі. Такою назвою вже був заданий результат цього розслідування. Звичайно, це була відповідь на німецьке розслідування, яке відбулося за півроку до того: виявлення могил, ексгумація. І потім на підставі так званого розслідування так званої Комісії Бурденко були сфабриковані ті докази і знайдені ті «свідки», яких підсунули цієї комісії НКВС і КДБ.

Збережені робочі документи цієї комісії, у тому числі документи їх внутрішнього листування, вказують на те, що Бурденко все ж знав істину. Є легенда, що нібито Бурденко, будучи тяжко хворий, перед смертю все ж зізнався комусь із своїх близьких, що насправді польських офіцерів розстріляли “савєти”. Є записка, яка свідчить про його сумніви: він листувався з кимось із НКВД, мало не з Меркуловим, коли мова йшла про те, кому з членів комісії довірити виступ на прес-конференції для іноземних журналістів в січні 1944 року в Смоленську. І він говорив, що цього краще не потрібно робити, тому що у нього є сумніви.

Це про те, що передувало офіційному визнанню в 1990 році провини НКВС. Але в повідомленні ТАСС дуже сором’язливо постаралися уникнути абревіатури НКВС, там було сказано, що це лиходійство – справа рук Берії, Меркулова та їхніх підручних, тільки б не образити саме відомство.

Товариством «Меморіал» спільно з польським Центром «Карта» підготовлена книга пам’яті «Убито в Катині», здано до друку і у вересні буде представлена публіці.

У цій книзі вперше російською мовою список розстріляних в Катині. Для кожного з 4 415 польських військовополонених, страчених в Катиньському лісі навесні 1940 року, наведені посилання на документи, що підтверджують його трагічну долю.

Поіменно назвати всі 22000 розстріляних польських військовополонених неможливо. Ось що говорить упорядник книги Олександр Гур’янов:

«Зараз в документах є прізвища всього лише 18000. Якщо говорити про жертви катиньського злочину, то це п’ять груп. Три групи – полонені з трьох таборів, і дві групи – ув’язнені з в’язниць Західної України і Західної Білорусії. Так от, за укладеними в’язниць Західної Білорусії жодних документів, жодних імен немає. Решта 4 групи – це 18000, їхні імена відомі. Термін «Катиньський злочин» – збірний, але наша книга відноситься тільки до однієї групи – до Козельського табору, який і був розстріляний саме в Катиньському лісі, це 4415 людина, як ми зараз встановили. Мета – зібрати всі документи.

Посилання на ці документи важливі, наприклад, з точки зору поіменної реабілітації, визнання людей жертвами політичних репресій, від чого головна військова прокуратура РаSSєї навідріз відмовляється».

А тепер дивіться, перед вами катинські фотографії…

Джерело – http://novayagazeta.livejournal.com/3550057.html