Мешканка Івано-Франківська купила путівку до Тунісу, однак туроператор скасував її, а кошти не повернув.

Як зазначається у матеріалах справи, жінка звернулась до суду з позовом до турагента та туроператора щодо стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди.

Вона пояснила це тим, що у січні 2018 року звернулась до турагента аби придбати путівку до Тунісу на липень. Туристичні послуги повинно було надати ТОВ «ОазісТревел Україна», яке є туроператором.

За день до подорожі позивачці повідомили, що тур анульовано, але кошти до цього часу в повній сумі їй не повернуто відповідачами. Вже на початку липня турагент повернув жінці 6 545 гривень, водночас 50 680 гривень – ні, пише Бліц-Інфо.

Позивачка додатково пояснила, що вона зверталась до турагента із проханням знайти інший тур на море в межах цінової категорії, яка була за тур до Тунісу, але його працівники не змогли належним чином надати їй туристичні послуги.

У судовому засіданні турагент пояснив, що діє від імені туроператора та за його дорученням. Всі кошти, які були отримані від позивачки були перераховані відповідачу ТОВ «Оазіс трепел Україна». Сума 6545 гривень, які вони повернули була агентською винагородою та залишилась в їхньому розпорядженні.

Інший відповідач – ТОВ «ОазісТревел Україна» до суду не з’явився, хоча судову повістку отримав.

Заслухавши всі сторони суд вирішив позов про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Окрім того туроператор повинен повернути франківці 50 680 гривень матеріальних збитків та 5000 гривень відшкодування моральної шкоди. Окрім того, позивачка має відшкодувати турагенту витрати на правову допомогу в розмірі 19 132 грн 20 коп.

За 13 років подружнього життя у Тунісі прикарпатка Мар’яна Москалюк (Беребаі) пережила всяке: чорну депpесію, злети і падіння в бізнесі… Але зрештою виграла щось дуже коштовне – щастя на березі моря, кохання із жасминовим ароматом і смачний кускус. Але який би не був красивий і комфортний Туніс, все ж дуже бракує українського повітря, “Галицький кореспондент”.

Немає сенсу чекати

Того дня Мар’яна Москалюк працювала промоутером у супермаркеті. Студентка з Косівщини навчалася в полтавському виші, якраз закінчувала п’ятий курс, намагалась якось підзаробити. Тоді була акція на майонезі. Набіл Беребаі прийшов до магазину якраз по майонез.

Набіл ходив попри дівчину туди-сюди, аж поки наважився заговорити. Попросив номер телефону. Дівчина, звісно ж, відмовила. «Я трохи злякалася, – з усмішкою пригадує Мар’яна. – До того часу я завжди вважала, що араби – небезпечні і краще з ними не зв’язуватися».

Хлопець не вгавав і дуже випрошував. Аби відчепився, Мар’яна сказала номер стаціонарного телефону, яким користувалася в орендованій квартирі.

Через кілька днів Набіл зателефонував: «Давай зустрінемося». Косівчанка зізнається, що й досі не розуміє, чому тоді погодилася прийти на побачення. Хоча завбачливо подбала про деталі – взула кросівки, аби в разі чого могла швидко втекти.

Втікати не довелося. Ба більше – обоє гуляли в парку майже до світанку, говорили про все на світі, наче рідні душі. Хоча Набіл дуже погано розмовляв російською. 30-річний тунісець якраз навчався на підготовчих курсах, збирався вступати до медичного вишу. Спокійний та вихований – Мар’яна майже одразу закохалася.

Вже вранці дівчина поїхала додому на Прикарпаття святкувати Великдень. Набіл, проводжаючи її на вокзалі, дав своє фото – аби бува не забула. Хоча Мар’яна мала незабаром повернутися до Полтави. «Пам’ятаю, коли зайшла до хати, то показала мамі його світлину і сказала: «За цього чоловіка я вийду заміж, – усміхається дівчина. – Навіть не знаю, чому я тоді так випалила».

Стосунки розвивалися дуже стрімко. Після приїзду Набіл з оберемком червоних троянд зустрів кохану і заявив, що вже замовив вантажівку, аби перевезти її речі у їхнє спільне помешкання.

А потім пара поїхала на канікули на батьківщину араба – в Туніс. Він дуже хотів познайомити Мар’яну з родиною. Нікому нічого не сказавши, вона полетіла на три тижні в Туніс, обманувши, що їде в Одесу на море.

На цьому спонтанні пригоди не закінчилися. На чужині просто під час відпустки пара одружилася. «У нас завтра весілля, – сказав Набіл одразу після приїзду. – Ти не проти?»

Сім’я тунісця дуже тепло прийняла дівчину. Виявляється, вони вже довгий час готувалися до святкування цього шлюбу. Вибрали і святкову залу, і музик, і навіть розкішну весільну сукню. Церемонія обійшлася без алкoгoлю, що є нормою для арабських традицій. Зате з великою кількістю солодощів, танцями і кількома сотнями гостей – в Тунісі такі помпезні весілля є звичними.

У туніських жінок заведено напередодні весілля йти з подругами до хамаму, робити там цукрову епіляцію, співати, а руки розмальовують хною в різні візерунки. У дівич-вечір наречена одягає сукню жовтого кольору, здебільшого вишиту бісером.

Жіноча мудрість творить дива

Араб пояснював коханій, що не бачить сенсу чекати і тягнути з одруженням, бо такої близької по духу людини він більше ніколи в житті не зустріне. Мар’яна відчувала те саме.

«Набіл має доволі складний характер, гарячий темперамент, – каже прикарпатка. – Але я швидко знайшла підхід до нього. Жіноча мудрість здатна творити дива у стосунках. Взагалі, я дуже гнучка людина. Думаю, саме тому мені було зовсім не важко прижитися в новій сім’ї, в чужій країні…»

Дівчина страшенно боялася розповісти про ці стосунки своєму батькові, який на той час працював у Португалії з марокканцями. Дуже погано про них відгукувався. Косівчанка знала – якщо скаже татові, що зустрічається з арабом, той знавісніє. Мама намагалася пояснити, що хлопець доволі непоганий. Але батько відрізав, що весілля буде лише через його тpyп.

Тато лишився живий-здоровий, а закохана пара щасливо почала сімейне життя.

Вони повернулися в Полтаву, планували почати бізнес, пов’язаний із продажем вуличної їжі. Але стpашна бюрократична тяганина і коpупція в чиновницьких кабінетах призвели до того, що молоде подружжя зневірилося й опустило руки. «На лапу» треба було дати більше, ніж пустити на розвиток справи. Вирішили переїхати до Тунісу. Набіл був із забезпеченої родини, тож і перспектив там вимальовувалося більше.

Не звикли сидіти вдома

На чужині Мар’яні спершу довелося дуже важко. Роботи не було. Сиділи на шиї у батьків Набіла. Цілий рік чорної депpесії. Дівчина одразу завагiтнiла, протягом багатьох місяців мала сильний тoксикоз. Наpоджувала в Україні, бо дуже бракувало маминої підтримки, особливо маминих маринованих огірків та помідорів…

Але через місяць знову повернулася до Тунісу, і морально стало ще гірше. Цілими днями прикарпатка сиділа з донечкою Інесою у кімнаті, не хотілося нікуди виходити, постійно плакала, вікна мали бути весь час закриті шторами. Інтернет-зв’язку не було, тому з батьками розмовляла лише раз на тиждень по п’ять хвилин, бо дуже дорого.

З часом дівчина опанувала мову, і стало трохи легше. Почала активно куховарити вдома, свекруха дуже допомагала. Туніська їжа доволі смачна і гостра. Головна страва – кускус – готується на пару на основі манки, овочів, м’яса і нуту.

Згодом Мар’яна відкрила дитсадок, який дуже швидко здобув високий рейтинг. Туди привозять дітей навіть з інших районів. Великою мірою через те, що власниця – українка. Місцеві жителі дуже люблять іноземців. Окрім цього, прикарпатка скрупульозно працює над програмою в дитсадку, постійно її удосконалює, діти весь час чимось займаються.

До речі, туніські жінки вдома не звикли сидіти, це більше притаманно українкам, які переїхали туди. Туніски працюють повсюди, навіть у службі таксі. Голову мало хто покриває. І навіть у морі купаються в звичайних купальниках. Місцеві панянки дуже гарно одягаються, вони навіть більші кокетки, ніж італійки. А ще туніски доволі корисливі. Вони виходять заміж лише за чоловіків, у яких є авто, будинок, добре оплачувана робота… Якщо чоловік на заручини прийде без кошика із золотими прикрасами, то отримає гарбуза.

Бракує українського повітря

Оскільки Туніс колись був французькою колонією, тут розмовляють здебільшого французькою або ж арабсько-французьким суржиком. «Туніський діалект дуже відрізняється від чисто арабської мови, – пояснює Мар’яна. – Наприклад, в Єгипті я погано розумію місцевих жителів, а в Лівії і Судані й поготів».

В Тунісі дуже висока вологість, тому зима холоднюча, а літній сезон спекотний. Погодних переходів, як-от весна чи осінь, немає. Влітку без кондиціонера тут узагалі життя важко уявити. Вдома, в крамницях, автівках, громадському транспорті – повсюди має бути кондиціонер. Інакше погодні умови просто неможливо фізично витримати.

А ще Туніс вважається країною жасмину, адже він тут повсюди. І навіть революцію, яка відбувалася в державі в 2010-2011 рр., назвали Жасминовою. «Завдяки тому перевороту вдалося скинути президента, який вже 20 років обіймав цей пост, – розповідає дівчина. – В перші роки його правління держава процвітала, хоч він і був диктaтором. А потім президент одружився вдруге, і його благовірна створила мафiозний клан. Фактично країною почала керувати ця жінка зі своїми братами. В людей відбирали землі, розпалювалася коpупція… Але, знаєте, після революції не стало жити краще. Навпаки – гірше. Зараз в Тунісі коїться якийсь хаос. Немає ніякого порядку. Після багаторічного диктаторського режиму люди не знають, що робити з демократією. З того не виходить нічого путнього».

Мар’яна розповідає, що долі українсько-туніських сімей тут складаються по-різному. Їй пощастило з чоловіком, але є багато жінок, які не живуть, а моpдуються. В Україні так само можна вийти заміж за недоброго чоловіка, але в чужій державі ця ситуація неабияк ускладнюється. Жінка може розлучитися, коли захоче, проте вона лишається сама-самісінька. Мало того, така панянка, швидше за все, ще й втрачає своїх дітей. За законом, батько може забрати їх повністю під свою опіку: «Одна з моїх подруг не бачила своїх дітей вже вісім років. Вона живе в Тунісі, не бідує, знімається в серіалах… Але чоловік, з яким вона розлучилася, забрав діточок на інший кінець країни та відмовляється їх навіть показати. І держава його захищає. Вона б уже давно повернулася в Україну, але надіється знову побачити дітей».

Прикарпатка з сім’єю багато подорожує Європою, а на вікенди йдуть гуляти в парк чи на пікнік біля моря. Мар’яна зізнається, що на чужині їй найдужче не вистачає рідного українського повітря, але вона вже звикла до цієї ностальгії.

Автор – Наталя МОСТОВА

Фото – ГК

Туніським військовослужбовцям вдалося знищити членів угруповання Окба ібн Нафа на чолі з Локманом Абу-Сакром.

Влада Тунісу заявила про ліквідацію ватажка терористичного угруповання Окба ібн Нафа, яке вчинило напад на національний музей Бардо. Зі слів прем’єр-міністра країни Хабіба ес-Сіда, туніським військовослужбовцям “вдалося знищити ключові елементи угруповання Окба ібн Нафа на чолі з Локманом Абу-Сакром”.

Міністр внутрішніх справ країни Нажем Гарсалі раніше заявляв, що саме Локман Абу-Сакр був організатором нападу на музей.

Крім того, в МВС Тунісу повідомили, що в той же вечір в провінції Гафса були вбиті ще 8 терористів Окба ібн Нафа. За інформацією відомства, ці бойовики вважалися одними з найнебезпечніших у країні.

Десятки тисяч людей вийшли на марш проти тероризму в Тунісі

Нагадаємо, напад на музей Бардо в Тунісі було скоєно 18 березня. В результаті загинули 25 людей. Серед загиблих – туристи з Італії, Колумбії, Японії, Великобританії, Франції, Іспанії.
За матеріалами: РБК

Жертвами атаки бойовиків в Тунісі стали 22 людини, також убиті двоє нападників.

У результаті стрілянини в музеї Тунісу загинули 20 іноземців і двоє тунісців, десятки були поранені, повідомляє BBC Україна.

“Серед загиблих – громадяни Італії, Іспанії, Польщі, Німеччини та Колумбії. Громадян України немає серед загиблих – про це раніше повідомив прес-секретар міністерства закордонних справ. Нападники атакували туристів, коли вони виходили з автобуса біля музею Бардо, який розташований біля будівлі парламенту”, – йдеться в повідомленні.

Також наголошується, що багатьох туристів бойовики взяли в заручники – їх звільнили силовики в ході спецоперації. При цьому двох озброєних чоловіків застрелили.

“За попередніми даними, люди у військовій формі прибули в район, де розташовані музей Бардо і Парламент Тунісу. У той момент, коли туристи виходили з автобуса, щоб увійти в музей, терористи почали в них стріляти. Люди спробували сховатися в музеї, але нападники погналися за ними”, – цитує прем’єр-міністра Тунісу телеканал новин 24.

Зараз поліція розшукує ще трьох людей, які можуть бути причетні до нападу.

Раніше Корреспондент.net повідомляв, що жертвами атаки бойовиків на прилеглий до будівлі парламенту музей в Тунісі стали 19 осіб, у тому числі 17 туристів.