Відомий цілитель помер від китайського вірусу в Запоріжжі

За кілька днів до цього Віктора Громова госпіталізували в інфекційну лікарню у важкому стані, повідомляли місцеві ЗМІ.

2 листопада він відсвяткував свій день народження, а 4 листопада йому стало погано, 8 числа він потрапив в інфекційну лікарню і вже через три дні (прим. – 11 листопада) його підключили до апарату штучної вентиляції легенів. 12 листопада Віктора Громова не стало.

Нагадаємо, цілитель закликав не панікувати через поширення вірусу.

“Паніка страшніша за вірус. Люди зараз розгублені, не зовсім розуміють, що відбувається, чому все закрито, чому введені суворі обмежувальні заходи. Мало того, багато хто втратив роботу, втратив у зв’язку з цим впевненість у майбутньому. А невідома хвороба, яка стрімко накрила практично всі країни світу, просто шокує-повідомлення про поширення вірусу виводять з себе, тримають в страху. А від нього до паніки півкроку. А панікувати не можна. У паніці людина беззахисна, вразлива. Як фізично, так і духовно”, — говорив нещодавно цілитель в одному з інтерв’ю.

При цьому він не заперечував необхідності дотримуватися запобіжних заходів.

“…особливо небезпечним він [вірус] буде, як мінімум, до нового року. Захищатися від нього тому обов’язково потрібно. Яким чином? Носити маски. І міняти їх постійно. Звичайно ж, потрібно мити руки”, – говорив цілитель.

Зазначимо, що Міністерство охорони здоров’я України очікує спаду захворюваності китайським вірусом на 15 – 20% через два тижні, коли повинен подіяти введений “карантин вихідного дня”.

Віктор Громов народився з церебральним паралічем. Батьки злякалися невиліковно хворого сина і кинули його в інтернаті. Віктор провів своє дитинство у Верхньодніпровському інтернаті в Дніпропетровській області. Потім жив і практикував у Запоріжжі.

До Віктора Громова протягом багатьох років, щодня зверталися десятки людей, серед них знаменитості-політики і зірки шоу-бізнесу. Серед його клієнтів були Філіп Кіркоров, Андрій Данилко, Віталій Кличко, Андрій Григор’єв-Аполлонов, Наталія Крачковська та інші.

Філіп Кіркоров не раз лікувався в українського цілителя. Віктор Громов лікував артиста після серцевого нападу в 2011 році, а також передбачив народження дочки і сина. Як відомо, у Кіркорова двоє дітей Алла-Вікторія і Мартін.

Ще з юних років Микола Андросюк допомагає хворим. Божим даром і своєю методикою зцілює від різних хвороб. Лікує серцеві недуги, жіночі та чоловічі болячки, нирки, доброякісні пухлини, безпліддя, туберкульоз… Очима просвічує людину наскрізь, як рентген. А ще вміє знімати порчу і навіть бачить, яке майбутнє чекає пацієнта, пише “Вісник+К”.

Дві бабусі були знахарками

Спочатку двері його хати не зачинялися у селі Нужель Ковельського району, тепер до нього в надії на порятунок їдуть у Ковель. За сорок літ, що допомагає хворим, не надбав статків. Живе самотньо у крихітній «хрущовці», що давно не бачила ремонтів. Не має ні дружини, ні дітей.

– Такі люди не бувають ні богатими, ні сімейними, ні щасливими, – тихим голосом промовляючи, гірко посміхається. – Колись Ванга казала, чи то дар, чи наказаніє, бо то не життя.

А дар свій Микола Васильович відчув років у двадцять. Тоді після закінчення у російському місті Череповець медичного училища повернувся додому – в село Нужель. Не міг влаштуватися медиком з російським дипломом, бо своїх спеціалістів на місцях вистачало. Тож закінчив ще Горохівський сільськогосподарський технікум.

Працював у колгоспі обліковцем. І важко захворів – душа боліла. Порятунку шукав у лікарів, знахарів, та одужання не приходило.

«І мені відкрилось. Бог дав», – каже небагатослівно про свій дар. Раптом побачив, де брат, який на тиждень пропав. Пішли разом з матір’ю у те місце – і там його знайшли.

– З того часу пішов про мене поголос у селі, – згадує Микола Васильович. – А раніше дві мої бабки лікували підорву, рожу, знімали порчу, «вітер». Але це обично передається по жіночій лінії. А чого мені? Досі не знаю.

Людські органи бачить, як малюнки

І потягнулися до нього хворі з усякими болячками. І звичайні люди, і лікарі та навіть священники, бо більшість з них не визнають знахарів. З тиском, серцевими хворобами, туберкульозом, безпліддям, жіночими та чоловічими болячками… Навіть зі звичайною застудою. Адже чоловік, помолившись і зосередившись, бачить людські органи, як малюнки.

– Наприклад, рак бачу як пухлину чи як пляму, злоякісний має корінчики. Якщо захочу, можу побачити і в людей на вулиці. Але я цього не роблю, навіть не стараюся дивитися. Бо то, дорогенька, можна здуріти, – зізнається.

Микола Васильович запевняє, що лікує усі хвороби, крім психічних та раку, хоча з доброякісними пухлинами бореться. Не береться за туберкульоз, коли є вже каверзи, тобто дірки в легенях, лише на початкових стадіях. Каже, що важко піддаються лікуванню очі.
Варикоз – тільки медикаментозно. Якщо підо­зрює алергію, то направляє на аналізи, щоб у подальшому підібрати лікування. Запевняє, що після його прийому багато бездітних пар тепер тішаться малюками. Раніше пияків зцілював, тепер – ні, бо «тільки душу вимотають».

– Я ясновидящий, знахар, ще й медик.

Нехрещених не приймає

Колись Микола Васильович приймав сотні хворих із самого ранку і до пізньої ночі. Проте зараз лише дві години в день, бо лікування забирає чимало сил. Деякі хвороби пацієнтів повертаються цілителю, тому треба відновлювати організм. Як – це таємниця знахаря.

Прийом триває приблизно 15 хвилин. Микола Васильович не питає, що привело до нього, лише цікавиться, як звати пацієнта – і все. Далі молиться і бачить, чим хвора людина. Також може сказати, чи є у людини порча та заздрість.

Але перед тим визначає, чи хрещена людина. Якщо від доторку його рук падає, значить, ні. Такого Микола Васильович не приймає. Не читає чужих думок, але подальшу долю пацієнта бачить.

– Я не Бог, не завжди можу допомогти, але зазвичай другий раз до мене рідко приїжджають, – розповідає. – Останнім часом багато неврозів, стресів. Людина думає, що то хвороба, а то душа больна. Там уже священник треба. До конкретного батюшки не направляю, бо людині треба йти в церкву. Не священник душу очищає, а енергетика храму.

Собі допомогти не може

Лікує ковельський знахар медикаментами, біотоками, лікарськими рослинами. З питань фітотерапії його консультує кандидат медичних наук з Києва. З нею познайомився через її племінницю, яка приїхала по допомогу.

А ще Микола Васильович зцілює гіпнозом, яким можна вплинути на органи – активізувати до дії та відновлення. Але, за словами Андросюка, гіпнозу піддаються не більше 20% хворих.

– Коли потрібно вводити людину в транс, то обов’язково попереджаю. Якщо треба застосувати слабкий гіпноз, просто дивлюся в очі і роблю свою роботу.

Може побачити людські болячки і по фото, але роздрукованому на папері. Тому що цифрове зображення з телефону розсіюється. До речі, Микола Андросюк дозволяє знімати себе тільки збоку. Не фотографується навіть з вдячними пацієнтами, які приїздять звідусіль: з Білорусі, Польщі, Німеччини, Канади, Штатів, Африки. Пояснює, що по знімках можна завдати людині великої шкоди, особливо якщо видно очі.

– Не хочу, щоб мені зробили вред маги, відьми. Вони кусають мене, бо коли я відробляю людям, уся погань йде на них, – каже. – Якби могли, то розірвали б мене…

За сорок літ Микола Андросюк зцілив тисячі хворих. А от собі зарадити не може. Не допоможе йому навіть учень, якому передає знання, бо сам сильніший від нього.

– Це Дмитро Дмитрук з Ковеля, дуже обдарована Богом людина. Я побачив, що в нього є дар, і попередив, що він не буде мати сім’ї. Бог не питає, чи згодна людина. Якщо дає дар, то забирає все…

Династія цілителів із села Підзамче Рівненської області налічує багато поколінь народних лікарів. Вся справа в знанні трав.

Династія цілителів із села Підзамче Рівненської області налічує багато поколінь народних лікарів. Без гучної реклами до сім’ї Валецких їдуть стражденні з усієї України – за сотні і тисячі кілометрів.

Через кілька років повертаються, щоб просто сказати “спасибі”. На рахунку нинішнього продовжувача династії знахарів 51-річного Ігоря Валецкого – десятки врятованих життів тих пацієнтів, від яких відмовилися лікарі. Серед них – неходячі хворі, що пролежали паралізованими по 20-30 років після інсультів, онкохворі, яких не змогла поставити на ноги офіційна медицина, що страждають епілепсією та іншими тяжкими захворюваннями.

До речі, цілителем Ігор Валевський себе не вважає і не визнає у себе якогось особливого природного дару. Каже, що вся справа – в знанні трав, умінні їх заготівлі, поєднанні і приготуванні настоїв, а також в допитливості, яка грає не останню роль. – Секрет простий – цілителем, як ви кажете, дійсно може стати кожен, – посміхається Ігор Валевський. – Звичайно, цьому передує багаторічний досвід, роки накопичення знань.

Але чи багато сьогодні цікавляться цим? Дійсно, незважаючи на те, що майже кожна “зайва” травинка у дворі, бур’ян може стати панацеєю від біди, більшість воліє залишати сотні і тисячі гривень в аптеках. А досконально це ремесло вивчає і згодом стає народним лікарем навіть не кожен тисячний. Саме тому в Підзамче до будинку вчителя (Ігор Валевський викладає у сільській школі біологію) прагнуть багато. Батько Ігоря, Євген, за життя був відомим знахарем. Починав шлях до народного визнання з себе – травами вилікував гепатит.

Покладатися було не на кого – до безрукому інваліду лікарі ставилися байдуже. Євген Валецкий ще в дитинстві втратив обидві руки, розбираючи з хлопцями знайдений на вулиці снаряд – йшли роки війни. Збирати, сушити і виготовляти цілющі настої з трав його навчила бабуся. Він передав свій досвід синові – Ігор в прямому сенсі став його правою і лівою рукою, збирав трави і готував настої.

Стати цілителем змусили пацієнти Після смерті батька продовжив його ремесло. Зробити це його змусили самі клієнти. – На ранок після смерті батька приїхав чоловік з 4-ю стадією раку шлунка, – згадує свого першого пацієнта Ігор Валецкий. – Поставив питання руба – лікуй, дарма, чи що, я стільки кілометрів проїхав. У нього вже пішли метастази, важив від сили 40 кілограмів. Діватися було нікуди – підібрав комплекс трав приготував і віддав настоянку. Через три роки він повернувся подякувати – здоровий, раздобревший, важив вже близько 100 кг – поправився більше ніж у два рази!

Розповів, що через рік після візиту до мене виявився у лікарів з іншою проблемою – апендицитом. Тоді ж медики вирішили перевірити інші органи. Від онкології і сліду не залишилося. Рівненський знахар також пригадує ще одну онкобольную, яку додому, в Україну виписали вмирати італійські лікарі. Там вона пройшла курс хіміотерапії, із-за чого додалася ще й серйозна проблема з печінкою.

У цьому випадку трави також допомогли – жінка телефонувала своєму рятівникові вже з Нью-Йорка, куди поїхала працювати. А ще знахар згадує паралізовану пацієнтку, яка майже 30 років пролежала без руху після інсульту. Її поставили на ноги ще настоянки батька. – До мене зазвичай їдуть ті, кого вже відправили помирати, – зазначає  Ігор Валецкий. – Буду відвертим – не все можна вилікувати травами просто через брак часу. Деколи з пізніми стадіями онкології людина згорає вже через місяць-два, а на лікування потрібно хоча б півроку. Та я і сам в екстрених випадках йду в аптеку. Якщо потрібно зняти серцевий напад, усунути розлад шлунка – аптечні ліки впораються швидше.

Травами краще лікувати хронічні, запущені випадки. Деякі рослини я також беру в аптеках – у нас вони або не ростуть взагалі, чи потрібно їхати їх збирати за 500 км. Наприклад, материнка – в області я наберу трав, яких вистачить лише на два місяці. А треба на цілий рік. Ліки з бур’янів Легше всього, за словами Ігоря Валецкого, лікувати грибкові або шкірні захворювання. Їх “вб’є” настоянка всього з чотирьох трав. Найскладніше – онкологічні. Для їх лікування знахар розробляє цілий комплекс з 47 трав. Без знань дії кожної рослини не обійтися – потрібно знати, які один одного посилять, а які, навпаки, зведуть нанівець властивості іншого. Секрети настоянок народний лікар відкриває неохоче, але своїм пацієнтам може написати і інструкції по виготовленню – нужденним не шкода. Кожна настоянка виготовляється в залежності від діагнозу і стану організму, індивідуальності здоров’я кожного.

Універсального ліки немає. – Одному може нашкодити те, що допоможе іншого, – зазначає Ігор Валецкий. – Цінна кожна рослина, навіть бур’ян – пирій, кульбаба. Є тільки три абсолютно непотрібних в народній медицині, серед них – псевдо-ромашка. Ще два я вже і призабув… багато років відрізняю рослини на вигляд, назви стираються в пам’яті. До речі, інший вид ромашки – сама корисна рослина з лікувальним дією. Взагалі-то не я лікую людей і навіть не мої трави – а їх же імунна система. Ось що таке онкологія – це збій імунної системи, є клітина, яка повинна була загинути. Треба привести організм в порядок, усунути цей збій, і він сам себе очистить. До речі, ліки Ігоря Валецкого і його батька запозичив відомий лікар, голова однієї з московських клінік. Спочатку запропонував у листі випробувати його зілля на пацієнтів в своїй лікарні. Ефект був вражаючий. А потім ці ліки з’явилися у продажу в Ізраїлі, куди той виїхав. Але волинський цілитель не ображається.

Не заперечують, що і сьогодні використовуються рослинні лікарські комплекси, але все це повинно бути сертифіковане і затверджено Міністерством охорони здоров’я. – Трави дійсно допомагають при деяких хворобах, цьому є тисячолітні підтвердження в історії, – зазначив заступник головного лікаря Львівської міської дитячої клінічної лікарні Роман Герега. – Краплі, витяжки, сиропи на травах – все це використовується в медицині, але тільки перевірений аптечний продукт, а не зілля знахаря-самоучки з початковою медичною освітою. Але вилікувати онкологію травами – це на грані фантастики і шарлатанства. Інститути і клініки всього світу працюють над лікуванням раку, і досі в неоперабельних випадках його не можна ліквідувати. Звичайно, такі пацієнти хапаються за будь-який шанс – звертаються до цілителів і знахарів, і їх не можна в цьому звинувачувати або заборонити, це їх право.