За попередніми даними, у січні-грудні 2020 року обсяг переказів трудових мігрантів в Україну становив 12,121 млрд доларів – це на 200 млн доларів більше, ніж у 2019-му (11,921 млрд доларів).
Про це свідчать дані НБУ.

Зазначається, що через коррахунки банків у 2020 році в Україну надійшло 4,7 млрд дол (у 2019 – 3,8 млрд), через міжнародні платіжні системи – 2,69 млрд дол (у 2019 – 2,2 млрд дол), неформальними каналами – 4,7 млрд дол (у 2019 – 5,8 млрд дол).

Дані наведені без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.

“Приватні грошові перекази за методологією платіжного балансу представляють собою дохід домашніх господарств, що надходить від інших домогосподарств з-за кордону, та пов’язані з тимчасовою або постійною міграцією населення.

Перекази можуть здійснюватись як за офіційними каналами – через банки, міжнародні системи грошових переказів, поштові відділення, так і неофіційними – шляхом передачі наявних грошей та інших
матеріальних цінностей від одного домогосподарства іншому”, – пояснили в НБУ.

Нагадаємо, обсяг грошових переказів трудових мігрантів в Україну в липні 2020 року становив 922 мільйони доларів, що на 13,5% менше, ніж в липні 2019 року (1,07 мільярда доларів).

Рим – У трудових мігрантів з України, які незаконно перебувають в Італії і задіяні у сфері домашніх послуг та сільського господарства, з’явилася можливість отримати легальний статус жителя країни. Вперше за останні вісім років італійські урядовці оголосили (вибіркову) міграційну амністію. Це передбачено в останньому законі про подолання соціально-економічних наслідків епідемічної кризи коронавірусу. Планують узаконити понад 200 тисяч мігрантів. Нелегали-українці вже активно шукають місцевих правників та консультантів з трудового права, щоб вчасно подати запит і після років поневірянь отримати омріяне «пермессо» (дозвіл на проживання в Італії). Термін подачі документів – від 1 червня до 15 липня.

За тридцять років масової економічної міграції українців на Апеннінах сформувалася стала діаспора людей з так званим довгостроковим міграційним проєктом. Вони гідно називають себе «трудовими мігрантами, інтегрованими у суспільство», і важке життя у статусі нелегала для них – гіркий спомин минулого. За італійською державною статистикою, близько 240 тисяч вихідців з України мають дозвіл на проживання в Італії (permesso di soggiorno).

Є й інша категорія українських громадян, невидима, – це люди без дозволу на проживання. За різними даними українських джерел, неврегульованих мігрантів може бути щонайменше удвічі більше. Найчастіше йдеться про жінок, які працюють у сфері домашнього господарства (догляд за хворими і літніми, за дітьми, прибирання). Вони називають себе «тимчасовими заробітчанами у підвішеному стані», і питання документів для багатьох – давня мрія закріпитися в країні на законних підставах.

«Відчути себе вільною»
«Сподіваюся, що зможу відчути себе вільною людиною тут», – говорить 52-річна доглядальниця Катерина (ім’я змінене) із Рима. Українка з 2002 року працює, як каже, «наїздами»: прибуває і залишає країну з польською короткотривалою візою. Так робить більшість її співвітчизників. Ця віза з терміном дії на 6 і більше місяців дає право на роботу лише у Польщі, але з нею жінка вільно пересувається країнами зони Шенгену. Якою б обачною вона не була, 2005 року її нелегальний статус викрила поліція – жінка вимушено покинула Італію. Через шість років вона знову в той же спосіб прибула на заробітки і нині, доглядаючи 85-літню неповноспроможну синьйору, щомісяця отримує 900 євро.

«На скількох роботах я була, мені всі хотіли законний контракт зробити, але за відсутності «пермессо» це не виходило. Адвокат родини вже працює над моїм питанням, господарі дали згоду врегулювати мій статус і скоро будемо подавати документи. Повернуся додому, а там що, сидіти у дітей на шиї? Треба чіплятися тут і заробляти гроші», – розповідає для Радіо Свобода Катерина. За увесь період їй ніколи не вдалося отримати дозвіл на проживання і тепер уродженка Івано-Франківська вірить, що настав таки її час.

Хто виїхав, тому не можна
Протягом останніх трьох років, відколи між Україною та ЄС діє безвізовий режим перетину кордонів, чимало українців дістаються також Італії як туристи або гості родичів і протягом дозволених 90 днів перебування прилаштовуються на роботу, свідомо порушуючи законодавство країни. Біометричний паспорт не дає дозволу на працевлаштування в країнах ЄС, за винятком Польщі.

Серед українців поширене нарікання на те, що через вірус та пов’язану з ним кризову ситуацію люди змушені були виїхати додому і тепер не можуть повернутися
Ігор Дорош
Частина мігрантів з короткотривалими візами або той, хто був по безвізу, залишили Італію у березні-квітні в період дії карантину. Вони автоматично вилучені з когорти потенційних претендентів на легалізацію. Одна з вимог закону наступна: заявник-іноземець не повинен був залишати Італію з 8 березня 2020 року і слід довести своє перебування в країні до цієї дати.

«Серед українців поширене нарікання на те, що через вірус та пов’язану з ним кризову ситуацію люди змушені були виїхати додому і тепер не можуть повернутися. Багато працювали роками нелегально і відчувають соціальну несправедливість, адже вони не підпадають під дію положення про легалізацію», – розповідає Радіо Свобода український юрист з Неаполя Ігор Дорош.

Кому можна
Дія програми легалізації поширюється лише на тих, хто працює або має намір працювати у сфері агропромислового комплексу, догляду за літніми людьми та домашнього господарства. Про це говорить стаття «Виявлення трудових відносин», над якою тижнями сперечалися в урядовій коаліції, готуючи до ухвалення закон (третій за ліком) про надзвичайні заходи медичної та соціально-економічної підтримки населення у зв’язку з епідемією COVID-19. Кабінет міністрів керувався двома нагальними потребами: посилити епідеміологічний контроль населення після карантину та врегулювати і надолужити робочу силу, яка збиратиме врожай на сільгоспугіддях і доглядатиме літніх людей чи дітей в італійських сім’ях.

Положення закону говорить про два основні шляхи легалізації. У першому випадку роботодавець заявляє про укладення трудової угоди з іноземним працівником, заплативши при цьому 500 євро збору. У другому випадку сам іноземець із простроченим «пермессо» від 31 жовтня 2019-го подає запит на отримання тимчасового дозволу на проживання (на 6 місяців) з метою пошуку роботи у визначених секторах економіки. У такому разі заявник-мігрант сплачує 130 євро. За попередніми підрахунками, нова хвиля легалізації іноземців поповнить держскарбницю Італії на 94 мільйони євро.

Фахівці ще очікують від уряду додаткових роз’яснень про вимоги до кандидатів на легалізацію. Але вже надрукована редакція закону, на думку багатьох, дає можливість подавати запит і прохачам міжнародного захисту, серед яких від 2014 року помітно побільшало й українців. Останніми роками через брак програм легалізацій в Італії значне число економічних мігрантів вдаються саме до такої практики отримання «пермессо».

Прохачі притулку на період розгляду свого запиту отримують тимчасовий дозвіл на проживання з дозволом працювати. І якщо роботодавець має намір оформити з ним трудові відносини офіційно, то це в рамках нового закону. Але не факт, що роботодавець захоче це робити, застерігають правники. Не слід недооцінювати, що через відсутність чітко прописаних норм у законі роботодавець може відмовитися від врегулювання трудових відносин і, відповідно, легалізації іноземця.

Наразі виникає низка інших технічних питань, як діяти саме цій категорії претендентів, зауважує римська адвокатка з питань імміграції Кармен Ковеллі.

Ми очікуємо відповіді від МВС на уточнення багатьох нюансів
Кармен Ковеллі
«Наприклад, на момент подачі запиту, який документ на посвідчення особи вони мають пред’явити, оскільки паспорт згаданих прохачів утримують правоохоронні органи? Чи тимчасове «пермессо» на стадії розгляду прохання про міжнародний захист може слугувати посвідченням особи? Подаючи запит на оголошену легалізацію, прохачі притулку повинні відмовитися від процедури на отримання міжнародного захисту? Ми очікуємо відповіді від Міністерства внутрішніх справ на уточнення багатьох нюансів», – зазначила адвокатка Кармен Ковеллі для Радіо Свобода.

Корисне рішення уряду
Відповідно до приблизних оцінок італійського уряду, планують легалізувати трохи більше ніж 200 тисяч мігрантів. Йдеться про надзвичайну легалізацію і законом встановлені конкретні обмеження. Критики вже назвали оголошену нормативу екстремальною і дуже вибірковою (секторальною). З цієї причини її вагаються називати справжньою санаторією, коли врегулювати статус перебування в країні дозволяють працівникам з різних сфер зайнятості.

Під час дебатів у середині коаліційної більшості лівоцентристи намагалися просунути більш амбіційні наміри і легалізувати значну частину з-поміж 600 тисяч іноземців без дозволу на проживання, які, за останніми підрахунками, живуть на півострові. Та популісти «Руху 5 зірок», особливо його праве крило, наполягли на суттєвих обмеженнях, щоб скоротити число претендентів і пов’язати положення з гострою проблемою нестачі робочих рук для збору овочів і фруктів на полях Італії.

Саме у цьому останньому секторі найбільш поширені незаконні трудові відносини та експлуатація дешевої робочої сили, коли робітники змушені жити й працювати в нелюдських умовах, кажуть фахівці. Згодом під тиском профспілок, економістів і медиків урядовці розширили дію закону і на працівників-нелегалів домашнього сектору. Як результат народився загальний і недосконало прописаний текст, що не повністю враховує інтереси зацікавлених мігрантів та їхніх роботодавців, вважають фахівці з імміграційного права. При цьому більшість експертів позитивно оцінює нововведення уряду.

Це виводить людей з тіні
Ігор Дорош
Правник Ігор Дорош вважає нормативу цікавою і дуже потрібною: «Що це дасть трудовим мігрантам? Це виводить людей з тіні, надає їм соціальні права і гарантії, що є дуже важливим для їхнього щоденного життя за кордоном, дасть можливість укладати офіційні контракти на оренду помешкання, на купівлю нерухомості і бути резидентом Італії, відчувати себе людиною. Мігранти отримають ідентифікаційний код та медичну картку, щоб стати на облік до дільничого лікаря».

Головне – ніхто не зможе використовувати нелегальне становище іммігрантів як метод тиску на них
Ігор Дорош
«І головне, – зауважив він, – ніхто не зможе використовувати нелегальне становище іммігрантів як метод тиску на них. З моменту отримання «пермессо» і прописки вони стають резидентами країни і потім дозвіл на проживання поновлюють у відповідності до норм місцевого законодавства».

На думку українського правника, вибірковий принцип легалізації за кризових обставин цілком виправданий з боку місцевого законодавця. За його словами, для узаконення трудових відносин обрали саме ті сектори економіки, де найбільше «на чорно» задіяні іноземні робітники, в тому числі й українці, і де роботодавці частіше вдаються до зловживань.

Сумнівні моменти програми легалізації
Італійські фахівці зі свого боку зауважують, що часткова легалізація не призведе до помітного зменшення числа нелегалів на півострові і тим паче не сприятиме вирішенню болючого для країни феномену незаконної імміграції. Ба більше, вказані реквізити не гарантують успіху навіть потенційним кандидатам із заявлених сфер діяльності, що є також слабким місцем статті закону, вважає римська адвокатка з імміграційного права Кармен Ковеллі.

Ця секторальність ризикує збільшити спекуляцію фіктивних трудових угод та інших документів
Кармен Ковеллі
«Слід документально довести своє перебування в країні до 8 березня 2020 року (ще чітко незрозуміло, як саме), або треба мати попередній дозвіл на проживання, термін дії якого закінчився після 31 жовтня 2019 року, або пред’явити старий контракт на роботу у зазначених сферах… Ця секторальність ризикує збільшити спекуляцію фіктивних трудових угод та інших документів, необхідних для оформлення запиту. Ділки-спекулянти за високими цінами можуть скористатися відчайдушною ситуацією тих, хто живе й працює в Італії роками і бачить цю легалізацію як єдину можливість для отримання давно бажаного дозволу на проживання», – коментує для Радіо Свобода Кармен Ковеллі.

До пакету документів не можна долучати підробні папери, бо за це передбачена кримінальна відповідальність
Ігор Дорош
Щоб уникнути подібних ситуацій і не потрапити в халепу, правники радять звертатися за допомогою до компетентних фахівців-консультантів і не довірятися послугам псевдопомічників на лавочках у парках. «Слід затямити, що до пакету документів не можна долучати підробні папери, бо за це передбачена кримінальна відповідальність. Не пробувати подавати заявку, перебуваючи за межами Італії, бо це можна перевірити, адже закон чітко говорить про безвиїзне перебування в країні після 8 березня цього року. Краще утриматися від порушень закону», – радить юрист Ігор Дорош.

Від 1986-го до 2012 року в Італії відбулися сім санаторій, якими скористалися понад півтора мільйона нелегальних іммігрантів. Найбільш масовими стали легалізації 2002 року (понад 630 тисяч осіб) та 2009-го (майже 300 тисяч). Міграційну амністію 2020 року пов’язують насамперед з критичною епідемічною ситуацією, хоча такі наміри уряд прем’єра Джузеппе Конте обговорював і напередодні кризи коронавірусу.

Через сильний супротив ультраправих опозиційних сил, для яких антиімміграційна пропаганда є провідною у виборчій риториці, предметний розгляд питання хитка правляча коаліція відкладала. Через два місяці буде відомо, скільки зареєстровано кандидатів на отримання дозволу для проживання в Італії. Очевидно, що нинішня міграційна амністія змінить і офіційний кількісний склад української громади на півострові.

16×9 Image
Наталка Кудрик
Кореспондентка Радіо Свобода в Італії

Працівники-іноземці, задіяні в аграрній галузі Італії, зможуть отримати тимчасову посвідку на проживання. Це стосуватиметься близько 500 тисяч працівників-нелегалів.

Про це інформує La Stampa.

“На вечірньому засіданні уряду прийняли угоду, що передбачає шестимісячні дозволи на проживання, але з правом наймати лише тих, хто раніше працював у аграрному секторі”, – йдеться у повідомленні.

Таким чином уряд Італії має намір легалізувати сотні тисяч іноземних працівників-нелегалів для потреб сільськогосподарської галузі. Урядова коаліція узгодила відповідний компроміс.

Зазначається, що це стосуватиметься близько 500 тисяч нелегальних працівників, задіяних у сільському господарстві країни.

Урядова ініціатива передбачає, що мігрантам надаватиметься шестимісячний дозвіл на проживання в країні з метою пошуку роботи. У разі працевлаштування з укладенням офіційної угоди з працедавцем такий дозвіл подовжуватиметься на термін працевлаштування згідно з трудовою угодою. До працедавців, які захочуть легалізувати колишні незаконні трудові відносини, штрафних санкцій не застосовуватимуть.

Фото: zazoom.it

Польща має свої “козирі”, аби затримати українських трудових мігрантів, які можуть виїхати на Захід, зокрема до Німеччини, яка з 1 березня 2020 року лібералізує умови працевлаштування для іноземців з-за меж ЄС, зокрема, України.

Про це зазначив польський експерт, директор компанії з працевлаштування EastWestLink Анджей Коркус, повідомляє “Укрінформ”.

Більш відкритий для мігрантів європейський ринок становитиме значну конкуренцію для польських компаній, але Польща має декілька козирів. З року в рік у Польщі спостерігаємо зростання зарплат, зокрема і серед працівників з України, а польські органи змогли збільшити кількість виданих дозволів на працю, – зазначив Коркус.
За його словами, ці аргументи дозволять Варшаві поборотися з Берліном за працівників з України. На його думку, Польща зараз повинна сконцентруватися на затриманні відтоку спеціалістів, які вже вивчили польську мову і здобули досвід, але котрі мусять виїхати через проблеми з продовженням свого перебування в РП.

На кінець року очікується близько 11,5 мільярдів доларів, що відповідає показнику минулого року.

Трудові мігранти за січень-жовтень поточного року перерахували в Україну 9,7 мільярда доларів. Про це повідомив журналістам заступник голови Національного банку України Дмитро Сологуб. «За приватними переказами з-за кордону є актуальна цифра за 10 місяців – це 9,7 млрд дол. Це майже як торік – там було на 7% менше. На кінець року ми очікуємо близько 11,5 млрд дол., і це також відповідає минулому року», – сказав Сологуб.

За його словами, це говорить про те, що тенденція відтоку робочої сили за кордон майже зупинилася. Також Сологуб повідомив, що бізнес цього року вже перерахував на користь іноземних інвесторів за межі України близько 3 млрд дол. дивідендів, а в цілому за рік показник буде на пару сотень мільйонів доларів нижче, ніж торік.

В НБУ відзначають, що закордонні зарплати українців ростуть, а ось число трудових мігрантів – не дуже

Незвичайно низький курс долара, який ми спостерігали у липні, експерти пов’язують з активним випуском Мінфіном державних цінних паперів, які, з огляду на високу прибутковість, користуються великим попитом у зовнішніх інвесторів. Мовляв, саме покупці облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) наповнили український ринок доларами. Тим часом, в нинішньому році зростають надходження доларів в країну і з інших джерел.

Зарплати заробітчан чи ОВДП?

В останні роки грошові перекази від трудових мігрантів виступають одним з найбільш істотних каналів надходження валюти в країну. Причому вони істотно перевищують суми інвестицій. Так, в 2018 році грошові перекази від трудових мігрантів в Україну, за даними МВФ, склали майже 11,5 млрд доларів. У той же час загальна сума зовнішніх державних запозичень не дотягувала до 4 млрд дол. (103 млрд грн)

У 2019 обсяг грошових переказів в Україну тільки за перший квартал (останні дані) склав 3 млрд дол. – на 18% більше аналогічного періоду минулого року. І суми цих надходжень, згідно зі статистикою, кожен наступний квартал більше попереднього. Навіть якщо допустити, що підсумки першого півріччя на 18% будуть більше аналогічного періоду минулого року, вийде, що в якості грошових переказів від трудових мігрантів в Україну зайшло вже понад 6,2 млрд доларів. У той же час, як повідомило на минулому тижні Міністерство фінансів, інвестиції нерезидентів в українські облігації внутрішньої державної позики з початку 2019 року (тобто за підсумками майже 7 місяців) складають тільки 2 млрд доларів (51 млрд грн).

Впливають зростаючі обсяги грошових переказів від трудових мігрантів в Україну на курс долара? Експерти вважають, що такий вплив безсумнівний.

“Продаж гривневих ОВДП, звичайно, впливає на курс долара. Але більше впливають надходження грошей від трудових мігрантів. Тому що цих надходжень набагато більше, ніж інвестицій в ОВДП”, – вважає директор Українського аналітичного центру Олександр Охрименко.

Президент інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак підтверджує: курс долара тримається на мінімальному рівні в тому числі від активного надходження грошей від трудових мігрантів. Однак він не вважає, що цей фактор став вирішальним у надмірному зміцненні гривні.

“Гроші від трудових мігрантів надходили в Україну і в минулому році. Найбанк оцінив ці перетікання приблизно в 12 млрд доларів. А ось таких “скажених” грошей на ОВДП, як зараз, в минулому році не було. Тобто, коли ми говоримо про те, що вплинуло, ми повинні зрозуміти, що змінилося. Взагалі, найбільше валюти приходить в країну від експорту товарів. А потім вже – гроші від трудових мігрантів і від покупки ОВДП. Також потрібно враховувати суми, які випливають з країни. Але при цьому, коли говорять про зміни, шукають в першу чергу той фактор, який змінився останнім часом. Так ось збільшення припливу грошей під ОВДП – це і є зміни”, – каже він.

За інформацією Міністерства фінансів, з початку 2019 року, інвестиції нерезидентів в українські ОВДП зросли в 8 разів! Правда, практично рівноцінну суму – понад 2 млрд доларів – Нацбанк викупив для поповнення золотовалютних резервів і виплат за держборгом.

Добре працюємо!
Коли говорять про гроші від трудових мігрантів, більшість читачів напевно уявляють собі українців, які виїхали в Польщу або іншу європейську країну на заробітки і відправляють сюди зарплати своїм сім’ям. Однак це не зовсім так. Ті, хто працює за кордоном, вважають за краще передавати гроші в Україну неофіційними шляхами – через знайомих, водіїв або привозячи їх особисто. Офіційними ж шляхами надходить в Україну переважно зарплата тих українців, які фізично продовжують перебувати в Україні, але працюють віддалено на закордонного роботодавця. Наприклад, таких багато у сфері IT-технологій, серед копірайтерів тощо.

Раніше в Нацбанку прогнозували скорочення трудової міграції з України і, відповідно, суми грошових надходжень від “заробітчан”. Так, у звіті про фінансову стійкість за червень НБУ відзначає, що динаміка оплати праці, отриманої з-за кордону, зменшилася з 34-35% в 2017 році до 12,8% у другому півріччі 2018 го.

“Це обумовлено зниженням інтенсивності трудової міграції. Зокрема, в минулому році була утруднена для роботодавців процедура влаштування іноземців на роботу в Польщі … Тому там зменшилася кількість зареєстрованих декларацій про доручення робіт іноземцям. У той же час спрощуються умови працевлаштування іноземців в інших країнах Європи. Однак, ймовірно, зростання числа трудових мігрантів з України в подальшому буде сповільнюватися через уповільнення економік в ЄС і зменшення диференціалу між українським і європейським рівнях зарплат”, – вважають в Нацбанку.

Однак водночас в НБУ відзначають, що приріст переказів з-за кордону пов’язаний зі збільшенням сум оплати праці тих фахівців, які фізично знаходяться в Україні, але виконують роботи для іноземних роботодавців.

“У структурі грошових переказів продовжують рости надходження з оплаті праці. Це, серед інших чинників, може пояснюватися розширенням аутсорсингових послуг ІТ-фахівцями”, – відзначають в НБУ. І прогнозують: “Грошові перекази від трудових мігрантів зростатимуть в 2019-2021 роках завдяки підвищенню їх доходів за кордоном. У той же час кількість трудових мігрантів буде залишатися майже незмінною внаслідок конвергенції заробітних плат і насичення ринку праці”.

Серед усіх країн Центральної та Східної Європи гірша ситуація лише в Латвії та Болгарії.

Понад третину робочої сили втратить Україна до 2050 року, адже населення країни скорочується і старіє. Такі дані демонструє велике дослідження Міжнародного валютного фонду, розповіли в ефірі “Сніданку з 1+1”, передає ТСН.

До 2030 року Україна втратить приблизно 15% робочої сили, а 2050 року падіння сягне 30%. Серед усіх країн Центральної та Східної Європи гірша ситуація лише в Латвії та Болгарії.

Населення України невпинно скорочується, молодь їде за кордон, народжуваність не перекриває цих втрат і середній вік українця постійно зростає. Загалом така ситуація у всіх країнах центру та сходу Європи, виняток – Туреччина, має негативну динаміку.

Для вирішення питання, приміром, Чехія, Польща та Словаччина спрощують процедури для трудових мігрантів. Саме ними вони перекривають нестачу робочої сили і як джерело трудової міграції розглядають саме Україну.

В Україну ж трудові мігранти не їдуть. Тому в нашій країні МВФ радить активніше брати на роботу співробітників старшого віку – це 55 років і старше. У нашій країні є деякі категорії компаній, що мають у штаті багато таких співробітників.

Та все ж більшість українських компаній шукають молодих. Левова частина вакансій на сайтах з пошуку роботи, де чорним по білому написано: вік – до 35-ти.

“Через те, що складалося десятиріччями упередження, що найкращий вік для кандидата 25-35, а після 30 то вже така рання старість, а далі вже загалом рахувати нема кого, то навіть у нас з вами середній вік 70 років, то виявляється, що роботодавцям після 35 ми не дуже потрібні”, – розповіли у студії. Однак, прогнози МВФ щодо України – найоптимістичніші.

Помірні реформи на їхню думку здатні компенсувати половину втрат робочої сили. Фонд радить активніше залучати до роботи чоловіків старших 55 років та жінок старших 35, збільшити пенсійний вік та зменшити витрати на медицину та пенсію.

Кількість трудових мігрантів з України до Польщі з 2014 року зросла уп’ятеро: з понад 300 тисяч до приблизно півтора мільйона. Про це розповіла керівник консульського відділу Посольства України в Польщі Світлана Криса, передає Укрінформ. «Дійсно, з початку 2014 року спостерігається різке збільшення кількості громадян України, які перебувають у Польщі.

Якщо до 2014 року їхня кількість оцінювалася приблизно в 320 тисяч, то зараз, за неофіційними даними, це півтора мільйона осіб», – повідомила Криса. Вона додала, що за офіційною статистикою Управління з питань іноземців Польщі, на сьогодні громадянам України видано 196 тис. дозволів на проживання.

Збільшення кількості українців в Польщі підтверджується і різким зростанням кількості консульських дій, здійснених консульським відділом у Варшаві.

Зокрема, у 2014 році консулами у Варшаві було здійснено майже 3,5 тисяч консульських дій, а у 2018 році – ця кількість різко зросла майже до 18 тисяч, тобто в п’ять разів.

За словами консула, збільшення кількості дій також спостерігається і в інших українських консульських установах – у Кракові, Гданську та Любліні. За нинішні півроку у Варшаві здійснено вже 8,5 тис. консульських дій, що на 10% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Криса поінформувала, що найбільш популярною послугою серед українців у Польщі зараз є постановка на консульський облік, яка займає 60% від загальної кількості усіх дій в українських консульствах. Це пов’язано із запровадженням у листопаді 2018 року змін до Митного кодексу України щодо порядку ввезення транспортних засобів на іноземній реєстрації на територію України.

«Зараз процедура транзиту відмінена, залишилася лише процедура ввезення транспортних засобів на іноземній реєстрації в режимі тимчасового ввезення. Право ввезення транспортного засобу на 60 днів упродовж року в Україну мають лише ті громадяни, які є власниками легкового автомобіля та перебувають на консульському обліку.

Через це основною консульською дією в Польщі став консульський облік», – пояснила український дипломат. Консул зазначила, що українці в Польщі, в основному, виконують просту фізичну роботу, а саме: працюють на будівництві та ремонтних роботах, у транспортній сфері, сільському господарстві, сфері обслуговування, на виробництві заводів і фабрик.

«Взагалі зараз, напевно, немає такої галузі в Польщі, де б не працювали українці»,- зауважила консул. Вона додала, що у Польщі є також невеликий відсоток громадян України, які працюють у сфері IT-технологій, у вищих навчальних закладах, у сфері медобслуговування.

Україна має угоди більш ніж з 20 державами, за якими українці можуть розраховувати на іноземні виплати

Трудові мігранти з України можуть розраховувати на польську пенсію. Це стосується, наприклад, тих, хто платить податки в Польщі і працює в країні офіційно. І не тільки в Польщі. Українські заробітчани в Росії, Німеччині, Португалії, Італії, Ізраїлі та інших країнах мають таке ж право. Україна уклала договори про соціальне забезпечення з більш ніж 20 державами.

У цих угодах йдеться про право на пенсію. І з кожною країною різні умови. Одні готові виплачувати пенсію за відпрацьований період, робота ж в інших країнах просто зараховується до трудового стажу на батьківщині. Але якщо працювати в країні, з якою домовленостей немає – стаж не зарахують.

На яку пенсію можуть розраховувати українські заробітчани, розбирався сайт “Сьогодні”.

Хто може отримувати закордонну пенсію

Без достатнього страхового стажу можна залишитися без пенсії. Тепер для виходу на заслужений відпочинок треба мати не 15 років страхового стажу, а 25. Таке нововведення набуло чинності з 2018 року. До того ж, вимога до стажу підвищиться ще раз, до 35 років до 2028 року.

А якщо відпрацьованих років недостатньо – не буде і пенсії. Все, на що можна розраховувати – 1497 грн соціальної допомоги від держави. У зоні ризику особи, які працюють неофіційно і заробітчани. За даними Міжнародного валютного фонду, озвученими у січні 2019 року, на заробітках перебуває три мільйони українців.

Але українські гастарбайтери можуть також розраховувати на іноземну пенсію або на залік свого трудового стажу в Україні. Це, правда, стосується тільки тих країн, з якими Україна має домовленості про соціальне забезпечення.

“Якщо людина працює за кордоном офіційно, то роботодавець там платить за неї соціальні внески. Міністерство соціальної політики і Міністерство закордонних справ ведуть роботу з країнами, куди їдуть українські заробітчани, і підписують угоди про соціальне забезпечення та взаємний залік стажу”, – розповідає Лідія Ткаченко, старший науковий співробітник Інституту демографії та соцдосліджень НАН України.

Сюди відносяться всі країни, які входять до Співдружності незалежних держав: Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизька Республіка, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. Заробітчани в цих країнах можуть розраховувати на залік свого стажу роботи в Україні.

Але є країни,які готові виплачувати пенсію за трудовий стаж, отриманий на її території. Це Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія, Польща. Тобто українець, що працює в Польщі може розраховувати на польську пенсію.

Підводні камені закордонних пенсій
З кожною з перерахованих країн Україна підписала різні угоди. Вони відрізняються в деталях законодавств. Наприклад, щоб отримувати пенсію в Польщі, треба відпрацювати мінімум рік офіційно. При цьому роботодавець повинен платити соціальні внески за працівника. Це важливо, оскільки зараз заробітчан до Польщі їде більше, ніж в інші країни. Щоб туди потрапити, не потрібна віза, а умови для працевлаштування дуже гнучкі. Людина може поїхати працювати, не отримуючи дозволу на роботу (це стосується сезонного працевлаштування). Але в легкому доступі на ринок праці є підступ.

“Країни, які використовують нашу робочу силу, намагаються зробити краще для себе, свого бізнесу і громадян. Якщо мова йде про короткострокове працевлаштування, сезонну роботу, то за заробітчанина можуть і не сплачувати соціальні внески. Наприклад, Польща зараз намагається зробити українську робочу силу ще дешевшою. Навіть якщо це короткострокова зайнятість, то їх роботодавці не платять внески, або платять дуже маленькі”, – пояснює Лідія Ткаченко.

Тобто, сезонні працівники не можуть претендувати на польські виплати.

Проблема ще й у тому, щоб самі заробітчани не цікавляться, чи платить роботодавець соцвнески, чи ні. Хоча кожен працівник в Польщі реєструється в ZUS – Управлінні соціального страхування. Трудовому мігранту привласнюють номер і кожен місяць польський роботодавець робить туди відрахування. Людина може простежити, були відрахування, чи ні. Якщо людина працювала, а роботодавець не відраховував внески, то цей термін не йде в стаж, розповідає Віталій Махинько, керівник профспілки українських робітників в Польщі “Трудова солідарність”.

Що потрібно знати заробітчанам в Польщі і Росії
Щоб Пенсійний фонд України зарахував стаж, треба його підтвердити.

Перша умова – офіційне працевлаштування за кордоном і сплата податків з заробітної плати. Друга – наявність угод між Україною і іншою державою, зауважує Діна Дрижакова, директор юридичної компанії “Прима Лідер Груп”. Наприклад, з США такого договору немає, а значить ні термін роботи в Штатах не зарахують в Україні, ні американський уряд не буде перераховувати українцеві виплати.

“І якщо все це є, то можна переходити до підготовки документів: це копія контракту, за яким працювали, копія дозволу на роботу в державі працевлаштування, документ, що підтверджує сплату страхових і пенсійних виплат в державі працевлаштування (довідка працедавця, можливо банківський документ, довідка з податкової або пенсійного фонду держави працевлаштування тощо), і, відповідно, заяву до пенсійного фонду”, – говорить Діна Дрижакова.

Особі, яка працювала в країнах СНД пенсія буде нараховуватися за законодавством України з урахуванням стажу та зарплати за періоди роботи. Щоб страховий стаж за кордоном врахували в Україні, треба звертатися до Пенсійного фонду.

За угодою з Польщею Україна враховує стаж роботи в Польщі тільки для визначення права на пенсію.

Якщо для призначення пенсії за українським законодавством у людини відсутній необхідний страховий стаж, то для визначення права на пенсію може враховуватися стаж, отриманий в Польщі. При цьому розмір пенсії буде визначатися виключно за страховим стажем, отриманим в Україні. Заробітна плата, отримана в Польщі, не враховується.

Але українці можуть розраховувати на польські виплати.

“Документом, що засвідчує страхового стажу в Польщі, є довідка про страховий стаж (формуляр PL/UA- 6). Її видає компетентне відомство Польщі на запит територіального органу Пенсійного фонду України”, – пояснюють в Пенсійному фонді.

Щоб призначити пенсію за польський страховий стаж, українцеві треба звернутися до відділення Пенсійного фонду за місцем проживання і заповнити заяву. З собою треба мати обліковий номер PESEL і документи, що підтверджують страховий стаж на території Польщі. Зазначені документи направляються в Польщу на розгляд.

“У разі призначення пенсії її переказ здійснюватиметься польськими органами щоквартально на особистий рахунок заявника в банку України без посередництва органів Пенсійного фонду України”, – прокоментували в Пенсійному Фонді.

Такий же принцип і для інших країн, з якими Україна має домовленості про соцзабезпечення. Це Чехія, Португалія, Болгарія, Словенія, Німеччина та інші країни. Але виплати з цих країн навряд чи будуть великими. Наприклад, в Польщі для отримання мінімальної пенсії треба відпрацювати 20 років жінкам і 25 чоловікам, а пенсійний вік настає в 67 років. Заробітчанин отримуватиме польську пенсію тільки за той період, який він пропрацював в Польщі, і до мінімальної пенсії поляка дотягувати ця сума, звичайно, не буде.

Близько трьох мільйонів українців постійно працюють за кордоном, підрахували в МВФ. Значна частина вакансій — платна. Заробітчани не мають вихідних, змушені працювати понаднормово і при цьому отримують меншу платню, ніж було обіцяно, повідомляє Обозреватель.

OBOZREVATEL поспілкувався з трудовими мігрантами і з’ясував, чим ризикують українці, які зважилися на нелегальну роботу в Польщі.

Головне:

• половина заробітчан з України працює нелегально, вони не мають жодних прав і ризикують залишитися ні з чим;
• тисячі українців стали жертвами шахраїв і відпрацьовані гроші так і не отримали;
• правоохоронці фіксують випадки, коли у заробітчан забирають паспорти і б’ють.

“Почуваєшся рабом”: як живуть українські заробітчани
Щоб працювати за кордоном за професією, її ще належить підтвердити, розповідає HR-експерт Олександр Білоус. Абсолютна більшість трудових мігрантів — сезонні працівники. Найпоширеніші вакансії: робітники на фабрики, швачки, слюсарі, вантажники на склади, збирачі на полях. Найчастіше це ті місця, на які не претендують місцеві жителі.

“Їдуть навіть по безвізу на 3 місяці. Кілька місяців нелегально працюють, потім повертаються і витрачають півроку. У маленьких містах досі можна зустріти зарплати у 4-5 тис. грн. Люди їдуть до Польщі на 15 тис. грн і впевнені, що в Україні стільки не заробити. Хоча у Києві, Одесі, Харкові, Дніпрі робітник може заробляти не менше”, — впевнений Білоус.

Такі цифри також підтверджуються даними дослідження Міжнародної організації праці. 82,7% українців, що працюють за кордоном — це “короткотермінові трудящі”. До того ж майже половина з них (47,9%) офіційно дозвіл на роботу не отримують, податки вони не платять і жодних прав не мають.

Причому без офіційного договору ніхто не може гарантувати, чи заплатить роботодавець чи ні. Наприклад, жителька Мелітополя Олена провела 50 днів у Польщі. За цей час їй вдалося заробити 3,7 тис. грн. І таких як вона — сотні, а то й тисячі.

“Заплатили мені замість мінімалки (12 тис. грн) всього 500 злотих (3,7 тис. грн)! Працювала з 6.30 до 16.30. За переробку ніхто не доплачував. Працювала швачкою. Шили тільки дрібні партії, змушували постійно переробляти”, — розповідає OBOZREVATEL жінка.

Після невдалого місяця роботи Олена вирішила шукати інше місце. За 200 злотих (1,5 тис. грн) їй “продали” вакансію в одному з кафе. Працювати доводилося без вихідних. “Жила зі знайомою в кімнаті, де було ще 2 жінок. Дуже просила вихідний. Два тижні так попрацювала і зрозуміла, що не можу. Ні за які гроші. Мені переслали квиток і поїхала. Обіцяли за ці два тижні заплатити, але досі чекаю”, — розповідає українка.

Щоправда, є й успішніші приклади. Так, Євген кілька років поспіль проводить по три-чотири місяці у Польщі. Після всіх витрат (харчування, проживання) додому привозить близько 25 тис. грн. При цьому працювати у полі доводиться з раннього ранку і до вечора. Чим більше збереш ягід, тим більше заплатять.

“Почуваєшся рaбом. Тебе привозять, відвезли, разом з дорогою працюєш по 12 годин на день. Спиш як убuтий — все бoлить”, — розповідає молодик.

“На автобусах привозять, на автобусах відвозять. Один вихідний — у неділю. Жив минулого разу із двома жінками. Вони мені в матері годилися, так що, мабуть, у них материнський інстинкт прокинувся. Готували і на мене. Взагалі почуваєшся рaбом. тебе привозять, відвезли, разом із дорогою працюєш по 12 годин на день. Спиш як убuтий — все бoлить”, — ділиться враженнями українець. Незважаючи на це, відмовлятися від заробітків хлопець не планує.

На спеціалізованих форумах зустрічаються сотні повідомлень від українців, які відпрацювали в Польщі і так і не отримали гроші, а місцеві правоохоронці регулярно затримують сучасних “рабoторговців”. Наприклад, як повідомляє Морський відділ прикордонної служби Польщі, в кінці минулого року у торгівлі людьми звинуватили 42-річного чоловіка. Разом із подільниками він знаходив українців та жителів інших країн, запрошував на роботу, а потім забирав паспорт, бuв і відправляв на будівництва. Зароблені гроші залишав собі.

“Згідно з результатами розслідування, 42-річний чоловік організував примусові роботи, під час яких залякував працівників, принижyвав їх, ображав і навіть бuв. Часто також використовував критичне становище приїжджих, які не мали засобів до існування, і мали розраховувати тільки на зарплату”, — йдеться у повідомленні прикордонної служби.

За оцінками слідства, від работорговця постраждали 540 осіб. Їм не заплатили за виконану роботу в сумі близько 4,5 млн злотих (34,1 млн грн).

Як “врятувати” ситуацію
Головна причина міграції, впевнений Білоус, — низькі зарплати в Україні. Для прикладу, мінімальна зарплата у Литві — 400 євро, у Румунії — 408 євро, в Угорщині — 445 євро, у Польщі — 503 євро, а в Україні — всього 128,12 євро (еквівалент 4173 грн).

Але і в країнах ЄС українці здебільшого заробляють менше, ніж місцеві жителі. Роботу за фахом знаходить лише незначна кількість мігрантів. 40% трудових мігрантів знайшли низькокваліфіковану роботу, а ще 23,8% працюють не за своєю спеціальністю.

“Значна частка зайнята роботою, яка не вимагає ніякої кваліфікації або кваліфікації в іншій галузі”, — йдеться у звіті МОП. Так, 39,2% мігрантів виконує елементарну роботу, 24,7% — займаються ремеслом, 16,5% — у сфері продажів і послуг.

Ще одна проблема, зазначає старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко, левова частка трудових мігрантів працює всього кілька місяців у році, а потім повертаються додому і витрачають зароблене. В результаті багато хто просто відвикає від постійної роботи і втрачає інтерес до українського ринку праці.

“Якщо в Україні зростатимуть зарплати, можливо хтось змінить плани. Але контингент, який їздить на регулярні заробітки, швидше за все, буде важко переналаштувати на щось інше. Люди виробили стандарт трудової поведінки. Вони поїхали, попрацювали, потім мають досить велику перерву. Крім того, у них є можливість пожити в іншій країні, побути подалі від своїх рідних”, — заявила Ткаченко.

Українці стають дешевою робочою силою для Польщі та інших країн Європи, водночас на власному ринку праці спостерігається дефіцит робочих кадрів. Міністерство освіти слюсарів і зварювальників включило до переліку професій “державного значення” — їх просто не вистачає.