МВС Чехії вирішили змінити правила видачі робочих карт для українців.

Про це повідомляє Radio Praha.

Насамперед зміни будуть стосуватися можливості змінити роботодавця після отримання першої робочої карти. Тепер це можливо зробити не раніше ніж через 6 місяців після її видачі. Звільнятися раніше зазначеного терміну можна в разі, якщо роботодавець порушує права працівника.

Кожен другий український трудовий мігрант хоче залишитися жити в іншій країні.

Такі дані було оприлюднено під час Міжнародного столу “Quo vadis, українцю?”, який відбувся у вівторок 5 березня в “Острозькій академії”, передає Gazeta.ua.

49% з українців, які коли-небудь працювали за кордоном, бажають виїхати в інші країни на постійне місце проживання. Із них 13% вже роблять певні кроки для цього, решта – чекає на сприятливі умови. 61% з тих, хто планує емігрувати, віддають перевагу Польщі, 17% – Німеччині, 11% – Чехії, на користь Росії висловилися лише 0,5% опитаних.

39% не готові покинути батьківщину за жодних обставин. 12% респондентів вагаються з відповіддю. Результати дослідження довели, що 64% трудових мігрантів з України планують надалі працювати за кордоном, з них 82% – протягом 2019 року. Про це свідчить соціологічне опитування, реалізоване Центром соціальних досліджень Національного університету “Острозька академія”. Дослідники опитали 1025 респондентів віком від 18 років з усіх регіонів України, за винятком Криму й окупованих територій Донецької і Луганської областей.

Аналіз досвіду роботи українців у Польщі показав, що на важкі умови праці й погані житлові умови скаржаться 25%. Саме це змусило б припинити роботу у Польщі 30% респондентів. Ще 6% опитаних нарікають на негативне ставлення місцевого населення до українців.

Найважчим у роботі за кордоном для 13% трудових мігрантів є туга за родиною. Головними причинами, що спонукають українців виїжджати на роботу за кордон, є низька заробітна плата (45%) і складна економічна ситуація в державі (32%).

“Дослідження підтвердило, що Україна поки що залишатиметься країною-донором людських ресурсів для ринків праці ЄС, адже трудова міграція – це щораз популярніший серед українських громадян життєвий вибір і модель роботи”, – зазначив Павел Кулага, голова Комітету з питань міграції та працевлаштування Польсько-української господарчої палати.

“Трудова міграція у наших сусідів почалася раніше і вони замислились над тим, яким чином можна забезпечити зростання економіки в умовах низької народжуваності та відтоку громадян за кордон. Реалістичний вихід було знайдено тільки один – залучення трудових мігрантів з інших країн до себе. Україні треба наслідувати цей приклад та запроваджувати подібні програми. Тільки робити це потрібно із розумом, не відкриваючи кордони для всіх підряд, а тримати процес під контролем”, – сказав Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.

До 2050 року населення України може скоротитися до 36 млн осіб.

В Україні стрімко зростає рівень міграції, позаяк усе більше людей у пошуках кращого життя виїздить за кордон.

Про це пише Ukrainianpeopleleaks із посиланням на міністра закордонних справ Павла Клімкіна.

Як зазначається, лише за період із 20 березня 2018-го по 28 січня 2019 року, з країни вже виїхали майже мільйон громадян України.

Згідно з даними Організації Об’єднаних Націй (ООН), стрімкий рівень міграції може привести до того, що до 2050-го населення України скоротиться на 18 % — до 36 млн осіб.

“Країна ризикує перетворитися на край старих людей і дітей. Один із головних факторів виїзду — трудова міграція”, — йдеться у повідомленні.

Раніше у Державної служби статистики заявляли, що населення в Україні 2018 року скоротилося на 200 тисяч людей.

Аналітики вважають, що 2019 року Україна втратить 1,5 % трудових ресурсів.

Якщо українські заробітчани ринуть на Захід, Польща може втратити до третини ВВП, що, звичайно, їй не на руку.

Досі в пошуках заробітку українці їхали переважно в Польщу, Росію, Італію, Чехію, Угорщину, Португалію. А цього року полювання на якісні кадри починає Німеччина.

В країні – переломний момент. Робочої сили не вистачає настільки, що парламент збирається ухвалити закон, на який не відважувався три десятиліття, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

“Попит на будівництво у Берліні дуже високий, усі будкомпанії зайняті під зав’язку. Я буквально вчора говорила з підприємцями, вони буває змушені відкладати замовлення або не можуть реагувати на спонтанні проекти, тому що у них просто не вистачає людей. І така ситуація на багатьох підприємствах”, – зазначає керівник центру з навчання будспеціальностей Герріт Вітшас.

От тільки тут без німецької вже ніяк.

Так вирішила і німецька влада. Базове володіння німецькою – передумова для трудової міграції. Більше не хочуть повторювати помилки післявoєнних років – коли мігрантів запрошували працювати, а не інтегруватися.

“Ми готові стати країною мігрантів для кваліфікованої робочої сили”, – заявив федеральний міністр економіки Петер Альтмайер.

Шукати роботу дозволять і на місці – відповідну візу даватимуть на півроку, головне мати гроші на шість місяців життя в Німеччині і не зазіхати на соціальну допомогу.

Закон про трудову міграцію збираються затвердити в парламенті Німеччини упродовж цього року. Діяти він почне вже з 2020. Тут кажуть – переломний момент в історії країни. Уже в перший рік в Німеччині очікують до 200 тисяч мігрантів. Вважають, що тільки так є шанс зберегти економіку і рівень добробуту в країні.

А де німецька гостинність наробила переполоху, так це в Польщі. Тут прогнозують – якщо українці поїдуть працювати в Німеччину, ВВП країни обвалиться на третину.

“Ми чули про те, що німці відкриють ринок праці для українців. У якійсь мірі ми сприймаємо це як загрозу для нас, поляків. Ми побоюємося того, що частина українських працівників емігрує до Німеччини і там буде працювати. У такій ситуації у нас могли б з’явитися проблеми із пошуком працівників”, – пояснює опеpаційний директор Ярослав Кшиштоф Лободзінський.

І здається острах поляка не марний. Якщо Німеччина дійсно відкриється, то більшість українців поїдуть у Німеччину, покинуть Польщу через заробітну плату.

Із відкриттям ринку праці Німеччина стає серйозним конкурентом за розумні голови і вмілі руки. І Україна дуже зручний для цього банк людських ресурсів.

Варшава, яка колись зробила ставку на українців і виграла – має чого переживати з цього приводу. Але тепер питання чи не пора переживати офіційному Києву і національному бізнесу, якщо країна зостанеться без слюсарів, медсестр, айтішніків і будівельників.

Бо як тільки вони скажуть “Я” на запитання “Шпрехен зі дойч?” ціна їх рук і голів підскочить у 5 чи навіть 10 раз. І втримати їх стане дуже важко.

Новий орган навряд чи принесе значні зміни, однак може ускладнити взаємодію з міністерствами інших держав

Створення органу з питань трудової міграції навряд чи принесе серйозні зміни, а поява профільного міністерства може ускладнити співпрацю з міністерствами інших держав.

Таку думку міністр закордонних справ України Павло Клімкін висловив на своїй сторінці в соцмережі Facebook.

“Новий орган з питань трудових мігрантів, про який зараз так багато говорять, – що він може реально змінити? Ускладнити взаємодію з органами і міністерствами інших країн, забюрократизувати природний процес? Хіба цього ми хочемо?”, – написав Клімкін, зазначивши, що в цілому, він не проти створення окремого органу з питань трудових мігрантів, але для цього необхідно визначитися з його цілями і ресурсами.

Сумніваючись в ефективності подібного міністерства, Клімкін як приклад навів історію зі створенням Українського інституту, на що було направлено чимало зусиль.

“І що ми бачимо тепер? Український інститут не те, що не став державним пріоритетом, він навіть не став пріоритетом у фінансуванні. Про що ми взагалі говоримо?”, – написав міністр.

Клімкін також зазначив, що робота відомства з питань трудових мігрантів в разі його створення, не повинна зводитися до простого консульського обслуговування і законного захисту прав українських громадян.

“Це те, що завжди робило і робить МЗС – це, так би мовити, “обов’язкове програма”. Але наші трудові мігранти, наші зарубіжні українці, наша діаспора – це активна творча сила, це наш національний ресурс, це те, чим ми не маємо права нехтувати”, – підсумував він.

Відтік робочої сили з країни визнано державною проблемою і загрозою українській економіці. Але стимулів, щоб працювати в Україні, у людей як і раніше немає.

«Продовження відтоку трудових мігрантів поточними темпами або його посилення призведе до негативних наслідків для потенціалу економіки», – такий прогноз дає Нацбанк у липневому інфляційному звіті, що описує економічні перспективи країни.

Йдеться про те, що Україна стрімко втрачає робочу силу.

За приблизними підрахунками Мінсоцполітики, не менше 3,2 мільйона українців постійно працюють за кордоном, ще 9 мільйонів наших громадян виїжджають на сезонні роботи. Інші підрахунки говорять, що на благо Європи постійно працюють від чотирьох до шести мільйонів українців.

З урахуванням того, що офіційна чисельність зайнятого населення України становить 16 мільйонів осіб, виходить, що лише на тимчасові заробітки їде кожен п’ятий українець, повідомляє Джерело.

«Сто тисяч залишає Україну щомісяця, і питання далеко не тільки в тому, що там високі зарплати. Це взагалі розуміння майбутнього і якості життя», – визнав у лютому міністр закордонних справ Павло Клімкін.

Мінсоцполітики вже називає трудову міграцію проблемою державного рівня. Б’ють на сполох і роботодавці.

«Зараз відчувається дефіцит робочих кадрів у абсолютно різних сферах, починаючи від робітничих професій і закінчуючи висококваліфікованими кадрами, – розповідає UA1 радник Конфедерації роботодавців України Родіон Колишко. – Їдуть люди у віці 20-25 років, здебільшого робітники».

Зростання трудової міграції набирає обертів: за даними Держстату, в січні у країні було близько 60 тисяч вакансій, а у червні їх кількість вже перевищила 82 тисячі – це люди, яких роботодавці не можуть знайти.

Вакансії ростуть практично у всіх сферах діяльності. З початку року потреба у робітниках збільшилася на 45%, фахівцях по роботі з технологічним обладнанням – на 40%, брак працівників у сільському господарстві зріс на 16%.

Будівництво, промисловість, сільське господарство, транспорт і зв’язок – за даними Нацбанку, з цих сфер йде найбільш швидкий відтік робочої сили. Через це підприємства не можуть наростити обсяги виробництва, що позначається на загальній картині економіки України.

І прогноз НБУ на найближче майбутнє невтішний: трудова міграція зростатиме завдяки спрощенню працевлаштування у Польщі та Чехії через дефіцит робітників на ринку праці цих країн.

У Держслужбі зайнятості констатують, що зниження темпів трудової міграції можливе лише в умовах стабілізації економіки та створення робочих місць з гідною оплатою праці. За підрахунками міністра соцполітики Андрія Реви, середня зарплата на рівні 15 тис. гривень повинна цю проблему вирішити.

Зараз середня зарплата становить трохи більше 9 тис. гривень і, можливо, до кінця року буде дорівнювати 10 тис. гривень. Але саме поняття «середня зарплата» занадто умовне.

За даними Держстату, середньомісячна зарплата в авіаційній сфері становить 32,8 тис. гривень, а в сфері поштових послуг – 4901 гривню. На основі цих даних і виводиться далекий від реальності показник середньої зарплати по країні у розмірі 9 тис. гривень.

В НБУ вважають, що трудова міграція українців до Польщі може продовжитися, оскільки польські зарплати за різними видами діяльності перевищують українські в чотири-шість разів.

Усі на виїзд

Стрімке зростання трудової міграції, за даними Нацбанку, почалося приблизно з середини 2015 року. У цей період Польща та інші країни ЄС активно взялися вирішувати проблему нестачі робочих рук за рахунок українців. І до сьогодні роблять це досить успішно.

Наприклад, недавно одна з великих рекрутингових компаній Польщі розробила мобільний додаток, що дозволяє українцям швидко знайти роботу, протягом тижня оформити документи і виїхати на заробітки. Окрім того, додаток допомагає оперативно вирішити питання страховки, оренди житла, відкриття банківського рахунку.

Додатковим ресурсом для польської економіки стають українські студенти, які дедалі частіше виїжджають на навчання за кордон.
«У нас скоро всі студенти поїдуть вчитися до Польщі, Німеччини та Словаччини, – скаржиться у бесіді з UA1 професор Київського національного університету, політик Микола Томенко. – Цьогоріч держзамовлення Міносвіти за різними оцінками складає 35-40% випускників. Іншим потрібно шукати гроші на навчання».

При цьому, за його словами, українські вузи обкладено податками, так само як і бізнес: високий земельний податок, немає пільг на оплату комунальних послуг – університети просто змушені піднімати вартість навчання.

«У польських регіональних вузах освіта набагато дешевша. За нашої бідності це означає, що випускник їде за кордон», – констатує Томенко.

Навчаючись у європейських вузах, українські студенти шукають можливість знайти там роботу і залишитися. На користь такого рішення говорять не лише більш високі зарплати, економічна та політична стабільність, а й труднощі з пошуком роботи в Україні.

За даними Держслужби зайнятості, середній рівень безробіття в Україні становить 9,7%, в той час як у країнах ЄС цей показник дорівнює 7,4%. При цьому найбільша кількість українських безробітних саме серед людей у віці до 24 років – їх майже 20% від усієї кількості наших співгромадян, які не можуть знайти роботу.

У результаті активних зусиль наших зарубіжних партнерів, які успішно вирішують проблему трудової міграції за рахунок українців, роботодавцям в Україні дедалі складніше знайти потрібних співробітників.

«Зараз багато компаній стикаються з труднощами підбору співробітників, і наша не виняток, – говорить UA1 провідний фахівець з персоналу компанії Carlsberg Ukraine Інна Циона. – Найбільш проблемними вакансіями є робітничі професії: водій навантажувача, приймальник, оператор на лінію».

Серед причин кадрового голоду, за її словами, на першому місці стоїть трудова міграція. Проблем додає і неготовність робочих до змінного графіку роботи, а також розбіжність запитів кандидатів з можливостями компанії і реаліями ринку.

Схожою є ситуація з висококваліфікованими кадрами: їх уже фізично немає в країні, а українські вузи не встигають за вимогами ринку.
«Ми дуже гостро відчули відтік молодих професіоналів за кордон, люди їдуть працювати в Європу, – ділиться своїми спостереженнями з UA1 директор по персоналу Vodafone Україна Надія Сіренко.

– Наприклад, одним з найбільш актуальних напрямків для нашої компанії є пошук data-аналітиків і розробників, які аналізують і використовують великі обсяги даних. Це люди, які повинні не лише володіти глибокими знаннями в математиці та аналізі, а й бачити прикладне застосування своїх знань у створенні продуктів. Але в Україні немає навчального закладу, який готує data-аналітиків».

Керівник експертно-аналітичного центру Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна Катерина Криворученко погоджується, що українським компаніям доводиться докладати дедалі більше зусиль, аби знайти потрібного фахівця.

«У сфері продажів найчастіше шукають менеджерів по роботі з клієнтами та фахівців роздрібної торгівлі. У сфері ІТ і телекому потрібні розробники та інженери. У виробництві не вистачає працівників харчової промисловості та машинобудування», – говорить вона.

Також, за інформацією Криворученко, в десятку найбільш гарячих вакансій увійшли будівельники. Складно знайти бажаючих працювати у сфері страхування, сервісу, автомобільного бізнесу і консультування. Найважче з кадрами в Миколаївській, Полтавській, Тернопільській, Кіровоградській та Херсонській областях.

Причини і наслідки

Поки в міністерствах і відомствах констатують факти та розводять руками, великий бізнес взявся аналізувати проблему і шукати вихід з кадрового глухого кута.

«Як і будь-який бізнес, компанії-члени Європейської Бізнес Асоціації стикаються з труднощами під час пошуку кваліфікованих кадрів, оскільки попит на якісних фахівців дуже високий», – каже UA1 виконавчий директор цієї організації Анна Дерев’янко і перераховує основні проблемні фактори.

По-перше, згідно з національним демографічними прогнозами, до 2025 року чверть українців досягне віку 60-65 років. Водночас, у деяких роботодавців діють вікові критерії відбору кандидатів. А з урахуванням того, що молодь мігрує з країни, виникає нестача цінних працездатних кадрів.

По-друге, трудова міграція. «За попередніми підрахунками, кількість трудових мігрантів становить близько 5 мільйонів осіб. Причому дефіцит кадрів спостерігається як серед робітників, так і на рівні фахівців, – констатує Дерев’янко. – Ключова причина міграції – пошук більш високого заробітку.

Наприклад, у Польщі за окремими спеціальностями дохід в 4-10 разів більший. А для деяких фахівців міграція – це можливість займатися цікавими проектами, оскільки в Україні немає матеріально-технічного забезпечення, наприклад, для тих же вчених».

По-третє, негативну роль відіграє недостатня підготовка молоді у навчальних закладах. «Уміння та навички молодих людей після закінчення навчання в Україні не завжди відповідають тим професійним запитам, що є у бізнесу, – говорить виконавчий директор ЄБА.

– Крім того, постійно з’являються нові професії, яким не вчать, наприклад, діджитал маркетолог. Деяким спеціальностям усього 3-5 років, і за ними у вузах повністю відсутня підготовка».

Водночас, студенти, які навчаються за кордоном, в Україну часто не повертаються, залишаючись працювати в Європі.
Цю тенденцію підтверджують і результати опитування HeadHunter Україна: 92% респондентів хочуть знайти роботу за кордоном. Найбільш затребувані напрями – Німеччина, США, Канада, Польща і Чехія.

Сумнівні переваги

Є у трудовій міграції й інший бік. За прогнозами Нацбанку, відтік робочої сили за кордон призведе до того, що роботодавці будуть боротися за збереження кожного співробітника, підвищуючи зарплату.

Крім того, буде рости й так чимала сума грошових переказів в Україну. За останніми даними НБУ, лише за п’ять місяців 2018 року заробітчани переказали в Україну 4,5 млрд доларів. Це вдвічі більше, ніж Нацбанк очікує від МВФ цьогоріч.

Збільшення суми переказів банкіри пояснюють як подальшим зростанням трудової міграції, так і зростанням доходів українців, що працюють за кордоном.

Втім, у роботодавців з цього приводу немає ілюзій – жодні суми не замінять відсутність робітників у країні.

«Якщо в країні не буде кому робити хліб, то цими доларами можна тільки обвішатися – хліб не з’явиться, – наводить приклад Колишко. – І якщо буде текти труба в квартирі, то дірку доларами не заткнеш».

Крім того, на його думку, заробітчанські мільярди мало сприяють економічному підйому.

«Ці гроші люди в економіку не вкладають, вони самі не знають, куди їх вкладати, – вважає Колишко. – Максимум, це вклад в нерухомість, будівництво, але що потім робити з цими квартирами, люди теж уже не знають, тому що попиту немає».

Разом з тим, радник Конфедерації роботодавців України впевнений, що у найближчій перспективі ситуація не зміниться.

«Відтік професійних кадрів за кордон збережеться, – прогнозує він. – І питання вже не в тому, що людина хоче бути не слюсарем, а інженером. Питання в тому, що цих людей вже фізично немає в країні. І найближчими роками ці тенденції будуть лише наростати».

Тим часом бізнес намагається шукати вихід із ситуації, що склалася, пропонуючи створити умови для роботи в Україні людей з інших країн.

«У багатьох компаніях за кордоном можна перевестися на роботу в іншу країну, або ж просто знайти роботу в іншій країні. Це джерело ефективних кадрів зараз в Україні не задіяне, люди з країни виїжджають, а іноземці не можуть приїхати влаштується на роботу», – каже Дерев’янко.

На її думку, слід лібералізувати міграційну політику, насамперед, спростити отримання дозволу на працевлаштування.

«Сьогодні цей процес досить тривалий і може займати близько чотирьох місяців, – наводить приклад експерт. – Процеси не автоматизовано, й іноді треба кілька днів, аби просто подати документи для отримання дозволу.

Мінімізація бюрократичних процедур і запуск сервісу електронних черг, за прикладом консульських установ, допоможуть розвинути цю можливість».
Водночас, Колишко поки не бачить зовнішнього джерела трудових ресурсів для нашої країни.

«У ближньому зарубіжжі є розуміння, що у них порожні робочі місця можуть зайняти українці. А хто займе ці місця в Україні? Хто до нас поїде? Такого розуміння немає, і питання залишається відкритим», – резюмує він.

Окрім того, що українцям не платили за роботу, під надуманими приводами штрафували, у них ще й відбирали паспорти.

Про це повідомляє «24 Канал», з посиланням на телеканал «Україна».

Відтак, громадянин Польщі на ім’я Мирослав зі спільником постачав працівників місцевим кафе. Серед постраждалих десятки громадян України.

«Люди у нього працювали за копійки. Тобто це було 6-7 злотих за годину. Працювали в ресторанах, де зарплата була мінімум 15, а він заробляв собі дуже багато: забирав і у людей, і у роботодавців –заробляв подвійно. Окрім цього, він людям знімав хостели, де вони жили, і ще продумав систему покарань.

Не виніс сміття на смітник – мінус сто злотих, чи, наприклад, повернувся додому після 22:00. Це були майже тюремні умови», – йдеться в повідомленні.

До слова, про виявлені факти примусової праці польські правоохоронці повідомляють чи не кожен місяць. Втім, як кажуть правозахисники, найчастіше жертви самі бояться звертатися в поліцію під загрозою депортації або навіть розправи.