Авторка проєкту «Світовий тріумф Щедрика» Тіна Пересунько в інтерв’ю “УНІАНУ” розповіла про те, яке велике значення мала композиція “Щедрика” для України.

Так, під час інтерв’ю Тіна Пересунько зазначила наступне:

Широкий загал не знає, що до війни Симон Петлюра був арт-критиком, театральним рецензентом, оглядачем театральних прем‘єр. Він знав музичний світ, знав Олександра Кошиця, Миколу Леонтовича.

1 січня 1919 року хор Кошиця виступав в Молодому театрі в Києві. На концерт прийшов і головний отаман української армії Симон Петлюра. Почувши хор, у нього майнула думка, що піснею можна зацікавити Європу.

Проголошена незалежність України (IV Універсал) не була визнана ключовими країнами Європи та Америки. За задумом Петлюри, капела мала поїхати насамперед до Парижу, де йшла Паризька Мирна конференція та засідали країни Антанти. У Петлюри там була репутація бандита більшовика, адже інформаторами на конференції були росіяни та поляки. Відповідно, в Європі не хотіли підтримувати УНР, бо більшовизм вони не сприймали, а фінансували «білу армію» Колчака та Денікіна.

По суті, через промоцію української культури Петлюра сподівався здобути визнання для України. Показати піснею, ми – не більшовики, навпаки, воюємо з більшовиками.

2 січня він запросив до себе Олександра Кошиця та композитора Кирила Стеценка, дав доручення створити хор для закордонного турне. Гарантувалося державне фінансування та політична воля. До виконання проєкт акумулювалися профільні Міністерства освіти та мистецтв і Міністерство закордонних справ УНР.

Коли з’явився закон про створення та утримання капели, почалися репетиції. В лютому хор мав виїхати в Європу, а у квітні повернутися. Петлюра хотів неформально вплинути культурною дипломатією. Щоб, наприклад, президент США Вудро Вільсон прийшов до паризького театру, почув «Щедрика» та зрозумів, що Україна – не Росія. Це інша культура та нація, а отже треба замислитися про її долю.