Президент України Володимир Зеленський говорив телефоном із Максимом Кривошем, який утримував заручників в автобусі в центрі Луцька, близько 7-10 хвилин.

Про це розповів сам президент, слова якого цитує “РБК-Україна”. Зеленський зазначив, що з Кривошем протягом 9 годин розмовляли і психологи, і переговорники, а він погрожував і хотів, щоб були виконані його вимоги.

“Спочатку треба було оцінити його вимоги, оцінити наскільки він адекватна людина. Ми мали перерви у зустрічі з президенткою Швейцарії. Вона все розуміла, тому що ми хотіли знати, що відбувається і тримали все під контролем, тому що були трохи незрозумілі вимоги, через що це відбувається. А якщо навіть говорити про вимоги, чи відпустить він людей? Потім з’явилася інформація, що мінування йде не тільки цього автобуса, а ще в Луцьку є такі місця”, – розповів український лідер.

Президент зазначив, що пропонувалося провести спецоперацію, проте тоді могли загинути люди.

“Це був би штурм, я впевнений, що він був би результативним, але завжди є небезпека, що можуть загинути люди. І це дуже небезпечно. Я захотів поговорити з цією особою телефоном і спробувати мати можливість, щоб він відпустив людей”, – сказав він.

За словами Зеленського, його попередили, що терорист говорить з усіма 10-15 секунд і трохи довше він розмовляв із журналістами, а потім кидає трубку.

“Ми з ним говорили 7-10 хвилин і домовилися, що він зробить перший крок і відпустить кількох людей. Я попросив його відпустити вагітну жінку, пораненого, у нас була така інформація, і дитину. Він сказав, що пораненого немає, що це був блеф. Ми домовилися, що він відпустить три людини, і після цього я запишу відео”, – зазначив Зеленський.

Терорист обіцяв президенту відпустити всіх заручників через півгодини після того, як відео вийде в соцмережах.

“Приблизно так і сталося – десь 30-40 хвилин було, як він відпустив заручників. Це для мене очевидні кроки, якщо ми можемо щось зробити без штурму, якщо не можемо ризикувати життям навіть однієї людини… Ми маємо результат – всі живі”, – сказав президент.

Росія та прихильники її окупаційних ідей готували сценарій створення терористичних “Л/ДНР” на сході України ще у 2008 році.

У якості доказу давніх злочинних планів країни-агресорки офіцер ЗСУ Анатолій Штефан (Штірліц) опублікував у Facebook фото статті в українській газеті за 2008 рік.

“Спеціально для тих, хто досі думає, що винен Майдан. Ні, це меседж Росії, який вони вам влили у вуха. Винна Росія, а також керівники всіх силових відомств. Наприклад, з 14 лютого 2008 року, з часу, коли вийшла ця публікація в газеті “Експрес”, – зазначив захисник України.

Зокрема, в матеріалі 12-річної давності мер Сєверодонецька скаржився на погрози вбивством на його адресу через те, що він відмовив у проведенні в місті з’їзду депутатів півдня і сходу України. Йшлося про збори сепаратистів, які вже тоді відстоювали ідеї “ДНР”.

“Я офіційно заявив, що недоцільно проводити з’їзд, якщо на ньому будуть звучати гасла і ідеологеми сепаратизму або ж федеративного устрою України. А “Донецька республіка” закликає до повного відділення півдня і сходу України та їх відходу до Російської Федерації”, – говорив тоді очільник міста.

Терористи “ДНР” передали українським військовим тіло нібито Романа Беспалого, якого було затримано разом із іншими бійцями 22 травня 2019 року поблизу Новотроїцького, коли водій вантажівки з важливими документами помилково повернув у бік ворога і їх усіх – вісьмох людей – взяли у полон.

Військові супроводжували автомобіль з позначкою “Вантаж-200” до останнього українського блокпосту. До Донецька цивільний водій поїхав сам. Він забрав тіло загиблого в полоні українського військового. Бойовики повідомили, що мовляв боєць – Роман Беспалий – укоротив собі віку. Чорний мішок з тілом без довгих церемоній перенесли до вантажного відсіку українського авто, – повідомляє ТСН.

За словами начальник відділу цивільно-військового співробітництва ООС Юрія Гуменного, окупанти не надали відповідних документів і речей. Досі тіла бранців на український бік не передавали у чорному пластику і без одягу.

До Дніпра на процедуру упізнання прибули дружина Романа Беспалого Анжела і його батько. Анжела Беспала теж військовослужбовець. Із Романом вони побралися в Мангуші і звідти він рушив у свій останній фронтовий рейс. “Я його довго добивалася і сказала йому: “Я твоя третя і остання жінка”. Як сказала, так воно і було”, – пригадала Анжела Беспала.

Однак ні дружина, ні батько не впізнали Романа. “Це не він. Чий це солдатик, я не знаю, але родичам я співчуваю”, – сказала жінка.

Після того восьмеро військових потрапили до полону “ДНР”, з ними півроку не було зв’язку. Першим інформацію про самогубство Романа викинув у соцмережі колишній бойовик Євген Тінянський. 15 жовтня він написав про те, що один з восьми полонених повісився в одиночній камері, нібито не витримавши тортур “МГБ “ДНР”.

Згодом стало відомо – йдеться про бійця, якого з Донецького СІЗО перевели до макіївської в’язниці. Потім бойовики оприлюднили ім’я – Роман Беспалий. Він був найактивнішим з групи полонених, і саме його, “ідейного”, жорстко схиляли до співпраці з окупантами. Та чи насправді старший сержант Беспалий вирішив піти з життя? Дружина відкидає версію самогубства – Роман вірив у Бога. “Під будь-яким тиском, він би що завгодно, тільки не вкоротив віку. Я більше схиляюсь, що навіть, якщо мій чоловік, то його вбили, але сам би він собі віка не вкоротив”, – додала Анжела Беспала.

На український бік тіло без документів потрапило лише через місяць після оголошеної загибелі, але бракувало не лише документів. Від поліцейських стало відомо: перед тим, як передати тіло, померлого буквально випатрали – розітнули і вилучили органи, за якими можна встановити причину смерті.

“Попередній розтин було зроблено в місті Донецьк. Жодних висновків не було надано. Тому розтин в місті Дніпро не дає нам розуміння про причини смерті”, – заявила Ганна Старчевська, речниця ГУ Нацполіції у Дніпропетровській області.

Схоже, насильницьку смерть цієї людини намагались замаскувати. Тож, хто лежить в морозильній камері дніпровського моргу – героїчний боєць чи невідома людина? Не виключено, навмисно вбита для того, аби видати її за українського солдата? У нас є фотографії померлого. Вони надто жахливі, аби показувати їх на екрані. Але є той, хто мусить їх побачити. Наприкінці червня бойовики раптово випустили з полону чотирьох українців. Віддали Віктору Медведчуку. Серед них був й старший солдат Максим Горяїнов, який був одним із тих, кого взяли у полон бойовики. Він розповів, що в перші дні полону їх всіх розсадили по “одиночках”. “Кімнатки, як середня спальня за розміром. Не було санвузла, металеві нари. Полки колись були – на них нари переробили. Кинули матрац, подушку, ковдру”, – пригадав він.

Люди, які допитували полонених, вважали Романа Беспалого неформальним лідером групи. Відтак, його прагнули зламати першим. Горяїнов вважає, що ті, хто проводив допит, отримували моральне задоволення від того, тиснули.

Утім, Максим не впізнав Беспалого. Залишається ще одна можливість перевірити. Батько Романа здав зразки своєї крові для генетичного аналізу ДНК. Утім, яким би не був результат – це лише початок історії. Якщо в дніпровському морзі лежить тіло Романа – чому бойовики зробили все можливе, аби не дати встановити причину його смерті? Якщо на український бік оманом відправили іншого загиблого – де зараз Роман?

Окупанти на Донбасі показали в мережі понівечене тіло українського молодшого лейтенанта Національної гвардії.

Про це написав у Facebook перший заступник голови Національної поліції України В’ячеслав Аброськін.

“Мерзотники із псевдореспублік, насміхаючись над нами, викинули в соціальні мережі фото вбитого нашого хлопця, молодшого лейтенанта Національної гвардії України, у свої 25 років загинув, захищаючи Україну”, – підкреслив він.

Аброськін також звернув увагу на те, що фото розмістили в оригіналі, де “весь жах можна детально розглянути”.

“Жодного співчуття до батьків хлопця, повна відсутність людяності і співчуття до загиблої людини. Фото вже сам заретушував. На жаль, гинуть наші найкращі громадяни, для яких на першому місці наша країна Україна. Слава Героям!” – написав Аброськін.

В Івано-Франківськ відбувається перша фаза планових тактико-спеціальних навчань під керівництвом координаційної групи Антитерористичного центру при регіональному управлінні Служби безпеки України.
Як раніше інформувало МІСТО, упродовж 23-25 жовтня 2018 року Координаційна група Антитерористичного центру при Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області проведе планові тактико-спеціальні антитерористичні навчання.

25 жовтня в міжнародному аеропорту Івано-Франківськ відбулася активна фаза антитерористичних навчань. За сценарієм “Альфа” штурмувало терористів, які забарикадувалися у бічному приміщенні.

За сценарієм навчань група озброєних диверсантів намагалася встановити вибухівку в аеропорту. Під час тренувань правоохоронці виявили два макети саморобних вибухових пристоїв, розшукали та затримали зловмисників.

У мережі опублікували відео допиту терористами “Л/ДНР” українського військового Павла Котенка, який потрапив до полону в серпні 2014 року.

Відповідний ролик оприлюднив в Twitter “Інформатор ЗСУ”. Під час допиту він не видав інформацію, яку вимагали проросійські бойовики, і відмовився співпрацювати, (щоб подивитися відео, проскрольте сторінку до кінця).

Котенко Павло Ігорович, старишй лейтенант #ЗСУ, 25 бригада: "Я давав клятву на вірність Україні. Краще розстрілюйте, проти своїх не піду!".

Ось за яких чоловіків потрібно виходити заміж, дівчата, а не за сраних мажорів. На емоціях! pic.twitter.com/5aKf9QKynO

— Інформатор ЗСУ (@UA_ARMY_INFO) August 18, 2018

“Котенко Павло Ігорович. Старший лейтенант ЗСУ, 25 бригада: “Я давав клятву на вірність Україні. Краще розстрілюйте, проти своїх не піду!”. Ось за яких чоловіків потрібно виходити заміж, дівчата, а не за с*аних мажорів”, – сказано в повідомленні.

Варто відзначити, що Котенко звільнили з полону, після чого він повернувся на службу. Указом президента України від 13 серпня 2015 року його нагороджено орденом “За мужність” третього ступеня.

Нагадаємо, терористи вносили Котенко в список з обміну полоненими в вересні 2014 року.

Як повідомлялося раніше, 17 серпня терористи “ДНР” оприлюднили постановочне визнання полоненого журналіста Станіслава Асєєва (Васіна) в шпигунстві. Він розповів, що працював на українську розвідку, а Данбасс вважає українською територією.

Для тих, хто досі  хоче вирішити все “мирним шляхом”…

У мережі з’явилося відео звірячого вбивства українського військовослужбовця проросійськими бойовиками.

Ролик опублікував сепаратист, посібник НВФ і член терористичної організації «ДНР» Владислав Бердичівський, який пише під псевдонімом Владислав Грюнвальд, Владислав Бриг і Владислав Голуб.

 Це створіння «потурбувалося» про психічне здоров’я глядачів, підписавши відео:

«Як в ДНР карають ВСУ за порушення режиму припинення вогню? Хлопці-снайпера скинули відео. 18+. Людям з ламкою психікою протипоказано».

На кадрах показано вбивство бойовиком українського гранатометника.

19-тирічний Ігор Лещишин з Івано-Франківщини віддав 23 000 грн. на потреби військових. Ці гроші він збирав на придбання будинку для себе.

Про це розповіла Людмила Онищенко на сторінці “Країни Іншої не вимагає” в соцмережі Facebook, пише Фіртка з посиланням на rbc.ua

Сам хлопчина – сирота,що виховувався у дитячому будинку.

Ігор хотів поїхати на Схід воювати, але інваліду ІІІ групи у військкоматі відмовили. Тим не менш, у зону бойових дій хлопець все-таки відправився як волонтер. Парубок кілька разів возив до батальйону «Айдар» продукти першої необхідності, поки не потрапив у полон до чеченців, які його били й катували.

“Дротами крутили ноги, били паском, копали, катували, повибивали зуби”, – розповідає про знущання терористів Ігор.

Після обміну полоненими, хлопець повернувся додому. Спершу він кілька тижнів пролежав у лікарні, а коли рани загоїлися, знову почав допомагати українським солдатам.

На потреби солдатів Ігор віддав усі свої заощадження – 23 тисячі гривень, які збирав на власне житло.

У Лондоні нові подробиці про дії поліції проти терористів оприлюднив представник Скотленд-Ярду. Підтверджено, що всі троє терористів мали при собі «пояси смертників», проте в них не було вибухівки. Очевидно, що нападники хотіли посіяти якомога більше паніки і розгубленості.

За словами представника Скотленд-Ярду, стрілянину по злочинцях вели вісім поліцейських. Вони зробили близько 50 пострілів по терористах, убивши всіх трьох. При стрільбі був випадково поранений один перехожий, його поранення, на щастя, не є тяжкими, зазначив представник поліції.

Підтверджено смерть семи людей, 48 отримали поранення, багато хто з них залишаються в лікарні, деякі з «надзвичайно важкими пораненнями».

Фахівці стверджують, що 50 пострілів з боку поліцейських, які навчені вражати цілі з першого пострілу, – це вражаючий показник. Така інтенсивна стрілянина, мабуть, пояснюється тим, що поліцейські побоювалися, що поранені терористи приведуть в дію вибухівку.

Що стосується можливих організаторів або причетних до планування теракту, то представник поліції заявив, що до сих пір немає свідчень причетності до теракту кого-небудь ще, крім трьох убитих.

More Police at scene, helicopters and civil police #LondonBridge pic.twitter.com/8UbG8XscY0

— Kaine Pieri (@PieriKaine) June 3, 2017

Про те, як колишні учасники терористичних бандформувань ОРДЛО повертаються в Україну, розчарувавшись у “руSSком мірє”, повідомляє портал Deutsche Welle. Додому, на підконтрольну Києву територію, повернулися майже 300 колишніх бійців так званих “ЛНР” і “ДНР”. Із двома з них поспілкувався кореспондент DW.

Від серпня 2015 до жовтня 2016 майже 300 українських громадян, які були учасниками незаконних збройних формувань – бойовиками самопроголошених “ДНР” та “ЛНР” – повернулись додому, на підконтрольну Києву територію, за програмою СБУ “На тебе чекають вдома”.

Із двома колишніми бійцями кореспондентові DW вдалось зустрітися і поговорити. Зоя і Володимир (імена і місце проживання героїв змінені), розповіли, як це було, попросивши не розкривати усіх деталей спецоперації щодо їхнього повернення.

Як розповідає “Кулеметниця Зоя”, у 2015 вона півроку служила кулеметницею у так званому “народному ополченні ДНР”. На підконтрольну Києву територію повернулась слідом за чоловіком, який також був у лавах проросійських бойовиків. “Хтось із товаришів розповів йому про програму повернення.Ми сумнівались, боялись. Думали, що повернемось, а потім ще рік безкоштовно працюватимемо на Україну – копатимемо окопи, вантажитимемо набої. Ну так, як це все в “Новоросії” розповідали. Але чоловік не повірив і поїхав. І ось уже два місяці, як ми вдома”.

До війни Зоя працювала швачкою, пекаркою, мила машини. На запитання, чому вона з чоловіком опинилась у лавах проросійських бойовиків, відверто відповідає, що у самопроголошеній “ЛНР” для цивільних не було роботи. У розпал конфлікту на Донбасі так звана “військова адміністрація” її міста, що опинилось під контролем сепаратистів, добре платила бойовикам і видавала харчові пайки.

“Чоловік каже, пішли. П’ятнаха (15 тисяч рублів) халявна. Рублями, – веде далі Зоя. – Там у нас знайомий був. Розповідав, що сидять на позиції, стоять з автоматами на блокпості, картоплю чистять у їдальні – і все. Ну ми й пішли. Платили нам регулярно. Двічі виїздили на полігон по мішенях постріляти. Бойових немає”.

Спецоперація “Повернення”. “Бойові” – це участь у боях зі зброєю в руках, пояснює полковник СБУ Ігор Кутєпов. Улітку 2015 до СБУ звернулися чимало українських громадян, які хотіли повернути на підконтрольну Києву територію членів їхніх родин. “Виникла ідея – повертати. Не потрібно жодних спеціальних амністій. Сьогодні в рамках Кримінального кодексу України для цього передбачено 258 і 260 статті, – пояснює правоохоронець. – Ідеться або про публічні заклики до здійснення теракту, або про створення чи участь у незаконному збройному формуванні”. Коли людина потрапляє на підконтрольний Києву бік, проти неї порушують кримінальну справу, факти участі в боях ретельно перевіряють, опитують свідків.

“Мені дали спеціальний бланк, – розповідає Зоя. – Я написала, коли і в якому підрозділі була, що розумію свої помилки, крові не проливала, хочу скористатися програмою СБУ і повернутися додому. Віддала папери слідчому – і все”. За два місяці суд звільнив Зою і її чоловіка від кримінальної відповідальності. Тепер вона хоче забрати з “того боку” рідних.

Колишні учасники незаконних збройних формувань розповідають, що їхнє повернення додому лише виглядає просто. Насправді ж це – багатомісячна спецоперація СБУ з маскуванням, перевдяганнями, тривалими переговорами. Якщо противник дізнається, що хтось хоче дезертирувати, людину можуть убити.

Другий співрозмовник DW – Володимир – зізнається, що повернутися йому було важко. “Спочатку не вірив, що мене виправдають. Піти на блокпост до сепаратистів було простіше, – пригадує чоловік. – Тоді тут ще не було ані бойових дій, нічого. Сиділи собі, плювали насіння, пили пиво і не думали про війну”.

Володимиру ще немає тридцяти. Одружений, має дітей. До війни був шахтарем і заробляв до п’яти тисяч гривень. Навесні 2014 агітатори так званої “Новоросії” просили місцевих чоловіків чергувати біля пам’ятників радянським діячам – і Володимир відгукнувся.

“На площі говорили, що із Західної України приїдуть “правосеки” пам’ятники наші валити. Потихеньку ця пропаганда діяла”, – пригадує чоловік. Каже, ті, хто мав мисливські рушниці, почали чергувати разом із ним. “Потім з’явились блокпости, а коли сформувались загони самооборони, з Росії почала надходити бойова зброя”, – розповідає Володимир. Коли розпочались бої, він відправив родину до родичів у Росію, а сам підрядився ремонтувати автомобілі проросійських бойовиків. “Навіщо їхати в шахту, коли можеш залишитися на поверхні? Я погодився. Зарплата була та сама”, – пояснив він.

Повернутися додому майже через рік його переконав брат. Він же повідомив до СБУ про бажання Володимира здатися. СБУ провела спецоперацію і вивела чоловіка з підконтрольної бойовикам території. Його родина повернулася ще раніше. Суд Володимира виправдав.

І Зоя, і Володимир кажуть, що головною причиною їхнього повернення на підконтрольну Києву територію стало розчарування “русским миром” і бажання жити вдома. Зоя зізнається, що коли російські військові почали “перепідпорядковувати” бойовиків своїй армії, це стало останньою краплею. Із приходом “влади” так званих “ДНР” та “ЛНР” люди пішли масово скаржитись на командирів бойовиків, і їх почали кидати за ґрати. “Ми дивились на них, як на ідолів, а вони, виявляється, повбивали стільки людей, “повіджимали” машини, квартири, – розповідає Зоя. – Один отримав довічний термін. Незадовго до того він за 20 тисяч доларів купив собі ставок у Стаханові. Звідки в людини такі гроші?”

Серед тих, хто допомагає колишнім учасникам незаконних збройних формувань, отець Василь. Священик української греко-католицької церкви живе у цій місцевості уже 25 років і добре знає тутешнє населення. Він вважає програму правильною. Але головне, на його думку, – не лише вивести людей з підконтрольної бойовикам території, а дати їм можливість прогодувати родини. “Найважливіше – працевлаштувати людину. Тут так і говорять, мовляв, нам би роботу і щоби не було війни, – розповідає отець Василь. – Відвертих антиукраїнських поглядів уже майже немає. Але якщо людей вивести й залишити на поталу долі – усі зусилля виявляться марними”.

©Natali – спеціально для “Український простір Прикарпаття”

За матеріалами публікацій:

http://dw.com/p/2SXjE

https://www.youtube.com/watch?v=qm1OXC1OiFY