У неділю, 24 грудня, представники католицької та протестантської церков, а також парафіяни більшості помісних православних церков відзначають Святвечір, який передує одному з головних християнських свят – Різдву Христовому.

“Апостроф” пише, що заборонено робити у ніч перед Різдвом.

У це свято категорично не можна займатися звичайними домашніми справами – прибирати, прати, шити, не можна стригтися та голитися.

За святковий стіл не можна сідати в темному, брудному та старому одязі. Зустріч Різдва передбачає нові речі, які ще жодного разу не були одягнені.

Не можна гасити свічки та камін до світанку.

Готуючись до цього великого свята, не можна заощаджувати, оскільки вважається, що через це весь наступний рік буде бідним. При цьому обов’язково подавати милостиню.

Навіть за рясним столом не можна переїдати, тому що гріх обжерливості не знімається на це свято.

Згідно з народними прикметами, хуртовина напередодні Різдва – до ранньої весни, а от якщо Різдво буде теплим – то весна навпаки, буде холодною. Сніг, що йде на Різдво, вважається до вдалого року. Якщо у цей день будуть морози, то це до богатого врожаю.

18 січня віряни святкують Водохресний Святвечір (Надвечір’я Богоявлення або Голодна кутя). Що відомо про це свято та які традиції в українців існують — читайте в матеріалі ТСН.ua.

Водохресний Святвечір — святковий вечір, який завжди припадає на 18 січня, тобто напередодні великого церковного свята Богоявлення Господнього (Водохреща). В цей час починають проводити обряди, які пов’язані із освяченням води.

В народі Водохресний Святвечір отримав назву “Голодна кутя”. А все тому, що святковий стіл повинен бути пісним, а ще цього дня закінчувалися всі застілля й гучні розваги.

Водохресний Святвечір: що він означає
Назва “Святвечір” у церкві пов’язана з традицією ставити на святковий стіл кутю або сочиво. Страву обов’язково готують із пшениці або рису, додають родзинки та інші сухофрукти. Також обов’язковими атрибутами вважаються перетертий мак і запашний мед.

18 січня — пісний день. Тому до вечора дозволяється лише пити воду. Після святкової вечері, яка також складається лише з пісних страв, продовжують поститися, поки в церкві не освятять воду.

Віряни обов’язково йдуть на святкову ранкову літургію, а коли повертаються, починають займатися прибиранням в оселі, приготуванням страв. Ввечері знову йдуть до храму на вечірнє богослужіння, після якого господар дому окроплює освяченою водою всі кімнати, дає кожному членові родини випити ковток рідини і запрошує всіх до столу.

Традиції та обряди

В народі Водохресний Святвечір вважали розгулом нечистої сили. Існувала думка, що вона найбільш небезпечна для людей у певний час доби, а саме від опівночі до 3 години ночі. Ці години ще навіть називали “диявольськими”.

Для вірян цей день — день суворого покаяння та посту. Вони готують людей до світлого та важливого свята — Хрещення Господнього, яке святкується з особливою урочистістю. В церкві проводять одразу два обряди, які пов’язані з освяченням води:

напередодні Хрещення Господнього (тобто на Водохресний Святвечір) — всередині храму;
в день самого Хрещення Господнього — на річці, озері чи іншому джерелі.
Здавна вірили, що водохресна вода допомагає очиститися від хвороб і гріхів, дає благословення Господнє. Цікаво, що наші предки наділяли особливою силою і сніг, зібраний напередодні Водохреща. Ним умивалися, а потім довго зберігали та використовували для різних господарських потреб. Дівчата обтирали обличчя талим снігом, щоб залишатися молодими і гарними весь рік.

Перед Водохресним Святвечором господар будинку малював крейдою хрест на дверях. Це береже оселю від нечистої сили.

Народні прикмети на 18 січня
йде сніг на Водохресний Святвечір — буде хороший врожай зернових;
небо вночі тьмяне, зірок не видно — восени буде мало грибів;
на небі яскраві зірки — будуть добре плодитися ягнята;
багато снігу на деревах — до хорошого урожаю меду та плодів;
йде сніг вранці — буде багато хліба та гречки.
Страви на Водохресний Святвечір
Традиційно на столі повинні бути лише пісні страви:

Голодна кутя — головна страва на святковому столі, готується з пшениці, перетертого маку, родзинок, меду. Додавати масло заборонено.
Пісний борщ — традиційна українська страва, яка готується цього дня без м’яса.
Запечена риба — найкраще готувати її на грилі чи в духовці. Можна додати гарнір з овочів.
Пісні пироги — начинка може бути різною (від картоплі до яблук).
Компот із сухофруктів — також його називають узваром. Найчастіше використовують сушені груші, яблука, чорнослив і курагу.

Найкращі привітання на Різдвяний святий вечір!

***

Святий вечір настає
Зірочка моргає,
До вечері кличе всіх
В вікно заглядає.

На столі дванадцять страв
Та з медом кутя,
Славимо колядкою
Народження Христа!

***

Про святе Різдво Господнє
Колядуємо сьогодні,
Всім звіщаєм новину
Що poдила Діва Сина!

Звістку радісну й веселу
Нам зоря несе в оселі,
Йде вечеронька свята
Славимо Різдво Христа!

***

Сядемо до столу всі на Святий вечір.
Сяйво загориться в кожному вікні.

І на Україні, і в краю далекім,
Там, де б’ється серце нашої рідні.

Та заколядуєм, славлячи Христа!
Смачної куті вам! Веселого Різдва!

***

Опустилася на землю
Темнесенька нічка,

Засіяла на столі
Мов зірочка свічка,

Посідали до вечері
Вкраїнські родини,

Щоби славити в вертепі
Рождену дитину!

Народивсь Ісус на сіні,
Не в царських палатах,

Бо важливим є для Бога
Що душа багата.

Ми душею багатієм
Христа прославляєм

Колядками й віншуванням
З Різдвом вас вітаєм!

***

Пшениця розсипається,
Медом поливається,

Вечір наближається,
Настрій піднімається,

Колядуйте та радійте,
Бо Христос Рождається!

***

Різдвяна зірка в небі сходить,
Вже час вечеряти підходить,

Квасоля, риба,огірочки,
Кутя, вареники, грибочки,

Нехай лунає коляда та сміх,
З Різдвом Христовим Вас усіх!

***

Хай вам зоря незгасно світить,
І радісно лунає в вашім домі коляда,
Хай на столі стоять дванадцять страв і свічка,
Бо Україна славить вже Різдво Христа!

***

Різдвяна ніч, зоря і тиха свічка!
Святковий стіл, колядка і дідух!
Нехай любов Вас зігріває вічно,
Добро і мир до хати увійдуть!

Христос рождається!

***

Нехай у Вашій домівці радість панує,
Христос рожденний, мир Вам дарує.

Бажаєм щастя і здоровя,
Бажаєм мудрості і сил,

Щоб кожен день уже сьогодні,
Лиш тільки радість приносив!

***

До столу в Святвечір сіда Україна,
Зібравши свій рід на честь Рождества,
Вітає колядками Божого Сина —
Малого Ісуса Христа!

Даруй нам, Ісусе, і щастя, і долю,
Дай сили творити добро!
Здолати недолю, відстояти волю,
Відкинувши кpивдy і зло!

Нехай від яскині по всій Україні
Нам сяє Різдвяна зоря!
І, правдою сильні, в єднанні родиннім
Небесного славмо Царя!

У давнину наші предки дуже ретельно готувались до Різдва, зокрема, до Святого Вечора. Люди вважали, що саме ці дні є початком нового господарського року. Тому у переддень Різдва було прийнято виконувати низку обов’язкових обрядів, які б, за повір’ям, мали забезпечити щастя, мир та багатство усій родині.

Про забуті обряди та звичаї “ZAXID.NET” погодилась розповісти Леся Горошко-Погорецька, етнолог, кандидат історичних наук, старший співробітник інституту народознавства НАН України. Народні традиції та звичаї України, зокрема, Галичини, пані Леся досліджує близько 20 років.

Чому зв’язували ланцюгами ніжки столу?

Перш ніж приступати до Святої Вечері, господарі дому зв’язували ніжки столу залізними ланцюгами і скріплювали міцними замками. Це робили для того, щоб усі члени сімейства у прийдешньому році жили мирно та були одним цілим.

«Вірили також, якщо обмотати ніжки столу ланцюгами, то і худоба не буде губитись, і вовки не будуть на неї нападати», — розповідає етнолог.

Для чого на стіл на Святвечір ставили м’ясні страви?

Попри те, що на Святий Вечір дозволено їсти тільки пісні страви, колись на стіл господиня ставила усе, що встигла приготувати на свята. Опісля господар сідав за багатий стіл і запитував у дітей, чи бачать вони його за наїдками.

«Діти ж у відповідь мали сказати, що не бачать. Тоді голова родини казав, щоб і у наступному році ми були такими ж багатими, як і цього року. Звісно, господаря було видно за стравами, але такі були звичаї. І всі цього дотримувались», — розповідає дослідниця.

Чому на Святвечір купались у крижаній річці?

Якщо тепер прийнято купатись в ополонці лише на Водохреща, то колись у крижаній воді вмивались і перед Різдвом.

«Ця традиція була поширеною переважно у гірських місцевостях. У переддень Різдва Христового люди йшли до потоку, вмивались там у холодній воді. Брали із собою свічку та хліб. Цікаво, що було заборонено витиратись. Вважалось, що вода у цей день має особливо цілющу силу», — розповідає пані Леся.

У крижаній воді купались не тільки дорослі, а й діти, зокрема, немовлята. Наші предки вірили: ця вода не може нашкодити. Якщо скупатись на Святвечір, зможеш вилікувати будь-яку хворобу і будеш здоровий цілий рік.

У деяких місцевостях Західної України було прийнято митися у посудині із копійками.

«Хтось це робив для того, щоби грошей було як води, хтось — щоб бути здоровими як гріш», — розповідає дослідниця.

Копійки, які кидали у воду, згодом віддавали найменшому із дітей. Були й такі повір’я, що купуватись у грошах — гріх. Бо гроші, то зло. На Святвечір також була традиція обкурювати хату димом та посвячувати її святою водою. Також на стіл подавали освячену воду, яку треба було випити перед вечерею.

Про що розповідала підкинута до стелі ложка куті?

У системі різдвяних звичаїв є низка ворожінь, які давали змогу зазирнути у майбутнє.

«Ворожили насправді не тільки на Андрія чи на Меланку, а й на Святий Вечір. Підкидали ложку з кутею до стелі і, якщо зерно не впаде, то врожай буде добрим. Якщо ж кутя впаде на долівку — поганим. Вираховували також кількість снопів, яких вдасться зібрати і те, чи роїтимуться бджоли», — розповідає Леся Горошко-Погорецька.

У деяких місцевостях ложку з кутею підкидав не лише господар дому, а й почергово усі члени сім’ї. У такий спосіб намагались визначити, що чекає на кожного у прийдешньому році, чи буде та людина живою, здоровою та бадьорою.

Ложкою куті не лише ворожили, а й проводили обряд на врожайний та багатий рік. Першу ложку куті господар підкидав до стелі – «щоб так ягнята стрибали, як ця пшениця скаче від землі до стелі!» Другу ложку куті підкидав – «щоб телята рикали так, як це зерно стрибає від землі до стелі», а третю – «щоб бджоли роїлися».

Для чого дівчата трусили сливове дерево?

На Святвечір дівчата також намагались спрогнозувати свою долю через ворожіння. Брали шкаралупи волоських горіхів і різали свічку на маленькі шматочки. Вставляли свічку у шкарлупи і запускали плавати на воду. Чия свічка згорить швидше, та дівчина раніше вийде заміж. А якщо свічка потоне, то в цьому році ніхто до дівчини свататися не буде.

Однак у такому випадку засмучуватись дівчата не поспішали і бігли трусити дерева. Вірили, розхитавши дерево, пришвидшать заміжжя.

«По селах мені розповідали, що колись незаміжні дівчата на Святвечір трусили дерева, зокрема, сливу. Плодів узимку, звісно, не було, але дівчата вірили, що таким чином зможуть спонукати коханого посвататись», — розповідає Горошко-Погорецька.

Також дівчата вмивали обличчя калиновим соком, щоб завжди бути рум’яними. Крім молоді, ворожили й старші люди. Ставши між лампадкою і свічкою, дивилися, чи буде подвійна тінь: якщо тільки одна, то це на швидкий відхід у вічність.

Чому дмухали на лавку, перш ніж сісти?

Люди вірили, що на Святий Вечір у хаті збираються також душі покiйних. Їх хоч і не видно, але вони присутні. Тому, перш ніж сісти до столу, дмухали на лавку — щоб не придyшити душі покiйних. Після вечері на столі або на підвіконні для них залишали кутю, інші страви та ложки.

До слова, ложкою куті було прийнято «пригощати» і дідуха, якого заносили до хати на Святвечір. Ложку встромляли у копицю сіна — у такий спосіб люди намагались нагодувати покiйного родича, якого якраз і символізував дідух.

Для чого хліб катуляли на підлозі?

У Галичині на Різдво випікали величезну буханку хліба — крачун. Його ставили посередині столу серед інших страв і обкладали маленькими крачунами.

«Крачун, кречун або навіть крейчун — цей хліб називали по-різному. У Карпатах крейчун брали із собою до річки, куди йшли вмиватись перед Святвечором. Повертаючись додому, хліб котили від порога до хати. Якщо буханка переверталася опуклою стороною до підлоги, то це трактувалось як сповіщення про хворобу», — розповідає пані Леся.

Цікаво, що конкретного рецепту цей обрядовий хліб не мав, тому господині у різних місцевостях випікали його на свій лад.

Чому заборонялось підмітати після Святвечора?

Перед Святим Вечором господар підкладав сіно на лавки та часто застеляв соломою підлогу. Під столом господар також клав «заліззя» – наприклад, сокиру. Діти по кілька разів торкалися цих речей босоніж – «щоб ноги були тверді, як залізо».

Після того, як до хати заносили «діда» із соломи та бабу із «сіна», заборонялось підмітати.

«Дідух і сіно на столі символізували покiйних родичів, тому підмітати те, що осипалось на підлогу, не можна було. Бо вважалось, що душі мають бути присутні у хаті впродовж свят», — каже дослідниця.

Підмести підлогу господиня могла лише після того, як свята закінчувались. Сміття переважно спалювали.

Чому було соромно не впустити колядників?

Сьогодні часто люблять жартувати, якщо колядники ходять, то люди вимикають у хаті світло. Правда це чи жарт — знати тільки людям. Але цікаво, що колись навпаки — колядників усілякими способами припрошували прийти заколядувати.

«Якщо під час свят до хати приходило багато колядників, то цим гордились. Якщо ж колядники з певних причин оминали чиюсь оселю, то це вважалось великою ганьбою і соромом. І про це ще півроку гомоніло все село», — розповідає Леся Горошко-Погорецька.

З її слів, у деяких місцевостях колядки починали розучувати після Введення, 4 грудня. Дехто ж починав колядувати після першої зірки на небі на Святий Вечір.

«Конкретних настанов насправді ніде не прописано. Тому кожне село дотримувалось своїх звичаїв колядування», — каже вона.

Для прикарпатців християнські звичаї – то святе. Завтра кожна господиня буде поратися на кухні, щоб до першої зорі заповнити родинний стіл дванадцятьма стравами. Здавалось би, що страви пісного столу не мають витягати з кишень українців великі суми. За логікою – ні. На ділі ж все інакше.

«Вільне.Інфо» порахувало, у що обійдеться прикарпатцям Святвечір.

Серед 12 страв традиційного столу на Святій Вечері найпопулярнішими є вареники, риба, борщ з пампушками, гриби та пісні голубці.

Головною на столі є кутя. Для її приготування знадобиться пшениця (12-15 грн), мак (15-18 грн), мед (20 грн за 200 гр), горіхи і халва (біля 20 грн на порцію), родзинки (5 грн). Отож макітра куті обійдеться нам приблизно в 75 гривень.

Для вареників і пампушків треба 2 кг муки (20-25 грн), олії (30-36 грн), солі. Начинка до вареників трьох видів – а це може бути тушена капуста, картопля, гриби, сливи, вишні, афини чи інші ягоди – в середньому обійдеться в 35 грн. У деяких селах Коломийського району популярні так звані креплики – варенички із оселедцем. Вартість їх трохи вища, але їх з’їдають не так багато, як традиційних вареників, тому середня ціна буде приблизно однакова. А до пампушків треба додати часнику (3-5 грн). Отож мучні вироби на стіл обійдуться нам в 90 з лишком гривень.

Чи не найдешевше вийде приготування пісного борщу. За 25 гривень можна купити по півкілограма капусти, картоплі, буряку, трохи цибулі й навіть спеції.

На пісні голубці також не доведеться багато витрачатися: круп піде приблизно на 10 грн, одна капустина (до 7 грн), гриби, цибуля, олія і трохи муки на підливу (за все про все 20 грн). Загальна вартість – біля 35 грн.

Найдорожчими стравами на столі буде риба і гриби. Банка маринованих білих грибочків витягне з ваших кишень 70-80 гривень. Кілограм оселедцю з головою в таку ж ціну, а три-чотири хека мороженого обійдуться приблизно в 85 гривень. Отож на рибні страви і гриби загалом доведеться витратити біля 210 грн.

Ще один незамінний символ Святої Вечері – узвар. На одну порцію узвару (2,5 л) треба купити сушениць на 50 грн і цукру на 25 грн.

Відтак загальна вартість святкового столу на Святвечір сягає понад 500 гривень. Сума чимала, проте вже наступного дня на столі з’являться м’ясні смаколики, ціна яких буде в рази перевищувати вартість страв пісного столу.

Наталя Сандецька