Правоохоронець вдарив кийком чоловіка, який сидів у кутку й не чинив ніякого спротиву. Погрожував, що буде бити й далі. Та змусив присідати.

Наразі вже розпочате службове розслідування за діями поліцейського. У facebook з’явилося відео, у якому бачимо, як правоохоронець знущається над чоловіком у відділку поліції. Ролик опублікував на своїй сторінці Анатолій Качур у неділю, 7 липня.

У підписі до відео Анатолій зазначив, що це Ямпільське відділення, а також, що це не перший випадок, коли місцеві поліцейські знущаються над громадянами.

«Ти не додому йдеш, а тут сидиш, поняв?», — чуємо слова поліцейського у відео.

Далі правоохоронець вдарив чоловіка гумовим кийком.

«Зараз будеш по голові брати», — під час цих слів він торкається кийком голови чоловіка, залякуючи його. «Тренеруйся, присідай», — каже поліцейський, вживаючи нецензурну лайку.

«Присідай, я тобі сказав», — чоловік почав присідати, тримаючись за живіт.

«Розрівняйся, рівно присідай», — продовжує примушувати правоохоронець.

Відео на цьому закінчується.

Вчора о 12 годині дня автомобіль в якому їхав Victor Kylymar було зупинено на виїзді з Києва на вулиці Богатирській працівниками поліції.

Один з поліцейських був характерному для беркутівців малиновому береті. На шевроні у нього було написано “поліція спеціального призначення”, це саме той підрозділ в якому продовжують працювати колишні беркутівці. В другого поліцейського виявився цілком стертий номер на жетоні.

Причиною зупинки було названо “антитeрориcтичні заходи”. Водій показав водійське посвідчення, посвідчення журналіста та інші документи на автомобіль. Поліцейський звернувся з вимогою відкрити багажник для огляду.

Одночасно інший поліцейський звернувся до Victor Kylymar з вимогою вийти з автомобіля. Наступною його вимогою стало вивернути все з кишень і сумки. Він почав лізти до кишень та сумки. Victor Kylymar відповів, що ця вимога є незаконною, бо фактично є обшуком, а не поверхневим оглядом, на який має право поліцейський. Поліцейський відповів що він може зробити обшук і що зараз він буде лежати “мордою на асфальті”. Victor відповів що для обшуку є спеціальні підстави і окрема процедура, якщо вона буде дотримана, то жодного спротиву чинити не буде.

Окрім підвищення голосу поліцейський дістав кайданки і почав пoгрoжувати затриманням. Victor Kylymar наголосив на окремих підставах і процедурі затримання. Зрештою він погодився вивернути все з кишень і дістати все з сумки, ще раз наголосивши, що це є порушенням закону.

Після того як усі незаконні вимоги поліцейських були виконані, запаковуючи речі в рюкзак поліцейські розіграли сценку в якій ніби їх назвали “сволочами”, хоча ніхто цього не казав. Після цього вони заламали Victor Kylymar і віднесли його до КПП.

На першому поверсі КПП один поліцейський притиснув його до стіни, інший дістав шокер. Окрім безлічі лaйливиx слів вони сказали, що “таких умніків як ти треба винищyвaти”. Одночасно вони тріщали шокeром близько біля обличчя і тричі замахувалися склавши руку в кулак з метою вдaрити по обличчю, в останній момент промахуючись.

Жодного процесуального документу щодо цього випадку складено не було. Victor Kylymar виштовхнули з КПП. В машині він помітив, що на руках є подряпини та синці і з однієї рани тече крoв. На гарячу лінію ДВБ потeрпілий подзвонив, заяву про злочин в прокуратуру написав. Поки що ніякої реакції на ці дії не було.

Геращенко заявила про свавілля з боку людей Саакашвілі, передає Корупція.Інфо

Мешканці наметового містечка у ВР в балаклавах займаються обшуком особистих речей тих, хто заходить до будівлі парламенту. Резонансне «одкровення» зробила в Facebook віце-спікер Ірина Геращенко.

За словами парламентарія, їй на це свавілля поскаржилися кілька людей. Це як представники неурядових організацій, так і звичайні люди, які прямували до неї, як до депутата. Вона вважає неприпустимим, щоб «невідомі люди в балаклавах в влаштованому біля ВР ” вольєрі “вели себе подібними чином.

Ірина Геращенко підкреслила, що ці дії є незаконними і вона готує запит в поліцію. Відзначимо, на цьому тижні в МВС вирішили зняти додаткові сили охорони у наметового містечка, а екс-глава Одеської ОДА М. Саакашвілі раніше заявляв, що протестуючі залишаться під стінами Ради

Люди, які волею кремлівського параноїка опинилися у біді на власній землі – на тепер окупованих Росією територіях

– стоять перед важким випробуванням: який шлях обрати? Залишатися і надалі в окупованих містах, де панує беззаконня? Де відсутній юридичний простір – печатки «ДНР» ніким у світі не визнані, установи медичних, освітніх, соціальних, пенсійних закладів не мають жодного правового статусу.

Законослухняні українці вирішують усілякими шляхами вибиратися на велику Україну. Для жителів окупованого Донбасу, вибратися із зони правового свавілля стало нестримною жаданою метою. До стимулів ухвалення рішення про виїзд із зони АТО можна додати як труднощі з працевлаштуванням, так і ціни у два-три рази вищі, ніж в неокупованій Україні чи навіть у такій манливій для шанувальників Радянського Союзу та його ковбаси Росії!

Навіть найпалкіші прихильники Росії, які волали «Путін прийди!», замислюються про майбутнє своїх дітей. Чи визнають їхні атестати, дипломи, роки навчання у школах, коледжах, університетах?

Найбільш вагомим стимулом виїхати виступає страх потрапити під обстріл під час артилерійських дуелей чи стати жертвою бандитських з’ясувань стосунків. Важко усвідомлювати, що у будь-яку мить ти чи твоя родина можуть стати жертвами якогось незапланованого обстрілу! Так нервово і виснажливо чекати моменту розіграшу «русской рулетки», коли хтось на підпитку чи обкурившись стрельне у бік твого житла, городу, вулиці.

Іде війна, кожного дня гинуть люди – як мирні жителі Донбасу, так і військові. Замість насіння наша рідна земля засіяна тоннами мін, снарядів, гранат. Який жахливий урожай вони принесуть нам? Мінські домовленості так і залишилися горою паперу. Тому кожному з нас доводиться ухвалювати рішення, наче лицарю на розпутті перед дороговказом.

Перший шлях – залишитися у рідному домі, терпіти беззаконня, стати до роботи на терористів та окупантів, щоб вижити. Другий – податися на легкі хліби до ворожої Росії. Але є і третій – незважаючи на всі препони, «пробитися» на вільну велику Україну.

Джерело – http://www.radiosvoboda.org/content/article/27159456.html

Акції прихильників “ЛНР” викликають ті ж змішані почуття жалю і огиди

, що й мітинги ошуканих вкладників МММ у 1994 році. Люди, які власноруч зруйнували своє благополучне життя, які довірилися відвертим пройдисвітам, тепер вимагають від держави Україна(!), тобто – від інших таких же людей, щоб їм компенсували збитки …

Картина маслом. У Стаханові жителі міста вийшли на мітинг, тому що у них зупинився завод. Ситуація дійсно серйозна. З тих пір як місто захопили козацькі банди (саме так прийнято тепер називати козаків у російських ЗМІ), завод стоїть. Само собою, таке підприємство не може працювати в умовах війни і кримінального свавілля. Уже сім місяців його співробітники знаходяться в безкоштовних відпустках.

Але що вимагають на мітингу робітники? Думаєте, вони хочуть, щоб бандити звільнили Стаханов і дали йому працювати в українському правовому полі, як раніше? Як би не так. Вони просто вимагають від власника в Києві запустити завод, при цьому плакати у них чомусь з попереднього аналогічного мітингу в Луганську.

Як працюватиме завод у невизнаній “державі”? Куди буде дівати свою продукцію? Як буде експортувати її без українських документів та української митниці, якщо навіть росія не візьме такий товар без належного оформлення?

Всі ці питання ми задавали ще минулої весни. Але хіба стануть лохи думати, коли у них перед очима обіцяні пройдисвітами “величезні зарплати, як у Москві”? Звичайно ні. У результаті – сумні і передбачувані наслідки. У 1994 році було МММ, тепер “ЛНР”, але суть та ж. Всі купилися на “фантастіческіе” обіцянки халяви, і в підсумку втратили ВСЕ!

Тепер цей завод, як і багато інших, буде деякий час агонізувати, а потім “піде під ніж” на металобрухт, як Стахановський КХЗ, знищений у свій час Єфремовим. Стаханов буде розграбований бандитами і вимре. А жителі його так нічого і НЕ зрозуміють!

На жаль.

Оригінал – http://frankensstein.livejournal.com/605916.html