Макрон назвав атаки Росії на цивільну інфраструктуру України воєнними злочинами

Президент Франції Еммануель Макрон вважає, що з російського диктатора Володимира Путіна в жодному разі не можна ізольовувати від цивілізованого світу, а з ним треба зберігати прямий контакт. Про це Макрон сказав в інтерв’ю CBS News.

«Я завжди підтримую регулярні дискусії і прямий контакт з Путіним, тому що.. Я думаю, що найкращий спосіб… Відновити відносини – це зберегти цей прямий канал. Ізоляція – це найстрашніше, особливо для такого лідера, як він», – сказав Макрон.

Макрон заявив, що до 24 лютого прилетів до Москви, оскільки думав, що повномасштабної війни можна уникнути.

Водночас він назвав атаки Росії на цивільну інфраструктуру воєнними злочинами і вважає, що Росія зробила величезну помилку, напавши на Україну.

«Перше – не поважати міжнародне право і порушувати всі принципи, які вони підписали. Це смертельно небезпечно для їхнього авторитету. І друге, тому що, напевно, вони допустили багато помилок в оцінці власних можливостей і можливостей України», – сказав він.

Під час війни багатьом людям важко впоратися зі страхом та тривогою. Воно і не дивно, адже майже всі українці сьогодні живуть у перманентному стресі.

Психологиня Марина Іванова у своєму блогу в Instagram поділилася кількома порадами, що робити, якщо ви відчуваєте страх і тривогу.

“Є такі відчуття у людини, як страх і тривога. Вони наче і подібні, але і так само різні. Страх завжди має вектор. Якщо ми відчуваємо страх, то завжди знаємо, чого саме боїмось. А от тривога – це страх без вектору. Вона існує, вижирає багато енергії, народжується в зоні невизначеності. Як можна з нею впоратись?
1. Напишіть собі режим дня, намагайтеся жити за режимом. Це повертає почуття контролю, робить день передбачуваним, заземлює

2. Знайдіть в своєму розкладі час для хвилювань. Наприклад, ввечері, десь після вечері нехай буде пів години або більше для того, аби ви могли сісти і хвилюватись.

3. Випишіть свої тривоги. Цілий список, бажано від руки на аркуші. Випишіть все, що хвилює, і щоразу, коли в голову приходитиме думка з цього списку, згадайте, що вона вже там є, ви не маєте зараз про неї думати, бо у вас є час для хвилювань трохи пізніше.

4. Якщо ви упіймали себе на “катастрофічному” мисленні, скажіть собі “стоп”. Спробуйте подивитись навколо, знайти 5 речей і подумки описати їхні колір, фактуру, запах. Так ви сконцентруйте увагу на реальності, яка вас оточує, де нема нічого катастрофічного. Жахи існують в вашій уяві, а в реальності є щось зовсім інше”, – радить Марина.

19 лютого, у Мюнхені відбулася конференція з безпеки, присвячена загрозам на Сході Європи та ситуації навколо України. Володимир Зеленський закликав скликати консультацію щодо Будапештського меморандуму та ще раз наголосив на мирних намірах України.

Трансляцію його виступу вели на сторінці Офісу президента у Фейсбуці.

Ядерну зброю

Володимир Зеленський заявив, що у 1994 році Україна відмовилася від ядерної зброї та прийняла гарантії безпеки з боку РФ та інших країн, де ядерна зброя є. Але з 2014 гарантії безпеки зникли, а ядерна зброя так і не з’явилася.

Президент наголосив, що за майже вісім років війни на Донбасі Україна тричі намагалася скликати консультації держав-гарантів Будапештського меморандуму.

“З 2014 року Україна тричі намагалася скликати консультації держав-гарантів Будапештського меморандуму. Тричі і безуспішно. Сьогодні Україна зробить це вчетверте. Я робитиму це востаннє. Я ініціюю проведення консультацій у рамках Будапештського меморандуму”, – сказав Зеленський.

Зеленський додав, що якщо і цього разу консультація не відбудеться, то Україна вважатиме, що Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1994 року будуть поставлені під сумнів.

Загострення на Донбасі
Також президент наголосив, що Україна не хоче війни і не має наміру військовим шляхом повертати Крим та Донбас. Це буде зроблено лише мирним та дипломатичним шляхом.

Також Володимир Зеленський заявив, що обстріл у Ростовській області нібито з боку ЗСУ – це чистої вода провокація. Стріляють бойовики своїми ж об’єктами інфраструктури, щоб залякати мирне населення “ЛДНР” і створити привід для вторгнення РФ.

Крім того, Зеленський заявив, що хтось із двох країн бреше, бо ні Україна, ні Росія не хочуть війни, але на кордонах уже стоїть 150 тисяч російських солдатів з автоматами.

“Україна хоче миру. Європа хоче миру. Світ каже, що не хоче воювати, а Росія не хоче наступати. Хтось із нас бреше. Це ще не аксіома, але вже не гіпотеза”, – сказав він.

Щодо ймовірного вторгнення РФ, то Зеленський зазначив, що українці не мають наміру здаватися і захищатимуть свою рідну землю.

“Всі розуміють, що може початися завтра (війна – прим. ред.). Але, вибачте, лягати в труни і чекати на російських військових українці не будуть. Ми ні на кого наступати не будемо, але готові до всього. Ми не можемо бути пасивними. Неможливо постійно жити у страху”, – заявив президент.

Зустріч із Путіним
На Мюнхенській конференції Зеленський вкотре запропонував президентові РФ особисту зустріч. Він сказав, що не знає, чого хоче Путін, тому пропонує зустрітися і все обговорити.

У Кремлі ігнорують подібні слова українського лідера та вимагають конкретних цілей зустрічі.

Очікування від партнерів
Володимир Зеленський наголосив, що санкції проти Росії потрібно вводити вже зараз, а не після збройної агресії. Він заявив, що чекає від країн-партнерів конкретних дій зараз, а не потім, коли буде пізно.

“Нам не потрібні санкції, коли ми не матимемо кордонів чи економіки. Робити можна багато, можемо дати перелік. Головне бажання”, – підсумував президент.

Вчені виявили залежність побічних ефектів вакцини від Covid-19 від страху

Побічні ефекти після вакцинації, зокрема після щеплення від коронавірусу, сильно залежать від негативних очікувань. До таких висновків прийшли вчені, результати дослідження яких опубліковані в журналі Psychotherapy and Psychosomatics.

Автори роботи переконалися, що ризик отримати побічні ефекти від препаратів зростає, якщо людина відчуває страх і заздалегідь очікує негативних наслідків. Саме дослідження представляло собою опитування про очікувані побічні ефекти після вакцинації і порівняння їх слів і емоцій з реальними побічними проявами.

«Ми знаємо, що кількість побічних ефектів залежить від віку, статі та типу вакцини. Але тепер ми також бачимо, що очікування людей із приводу побічних ефектів самі по собі сприяють їх виникненню у конкретної людини», – розповіла Олені Васі, професорка з Орхуського університету.

За її словами, учасники, які очікували складних побічних ефектів, після уколу частіше відчували себе гірше. Така поведінка може пояснюватися ефектом ноцебо.

На відміну від відомого ефекту плацебо, який демонструє, як позитивні очікування від лікування викликають у організму позитивну реакцію на «пустушку», наприклад таблетку кальцію замість реальних ліків, ефект ноцебо працює навпаки. Наприклад, якщо людина заздалегідь налаштована на сильний жар і лихоманку після вакцинації, то ймовірність виникнення у неї таких побічних ефектів підвищується.

«Якщо ви чекаєте, що зараз буде боляче, саме очікування болю активізує багато з тих областей мозку, що задіяні, коли ви дійсно відчуваєте біл», – розповіла Васі.

Найефективніший спосіб знизити ефект ноцебо, за словами вченої, – розумне і відкрите інформування людей про властивості вакцин і ліків. Якщо гармонійно збалансувати подачу даних про препарати, то ризик виникнення психосоматичних побічних ефектів знизиться.

«Якщо ви будете говорити людям, що у 95% щеплених немає ніяких побічних ефектів, ви побачите, що від них стане страждати менше людей», – пояснила експертка.

До слова, існує декілька причин того, що в Україні частина населення не сприймає вакцинацію та не вірить в існування коронавірусу: люди не довіряють владі та все ще перебувають під впливом досвіду радянських часів. Про це у розмові з «Главкомом» розповів політичний психолог Валентин Кім.

Страхи людей про чіпування і що їм «вколюють якусь жижу» не виникають на порожньому місці. «Це прояв недовіри населення та його заляканості», – підкреслив Кім.

Героїня нового випуску ток-шоу Говорить Україна Віка народила, коли була школяркою, передає Ukr.Media.

Тепер до горла її дитини дідусь приставляє ніж! Бабуся виносить з дому іграшки та одяг малюка! Віка не може навіть піти вчитися, адже боїться залишати вдома свою крихітку!

Щоб з’ясувати, що насправді відбувається в цій сім’ї, журналісти проекту Говорить Україна встановили камери. Що вони зафіксували?

Якщо інколи ви не можете пояснити свого пригніченого стану та поганого настрою — можливо, вас поїдає відчуття тривоги та страху. Адже більшість із нас керуються ними в житті, навіть не усвідомлюючи цього.

Замало просто побожно скласти долоньки і ласкавим голосом сказати, що «треба в Боженьку вірити і нічого не треба боятися». Психіка не піддається неглибоким псевдопобожностям. Людей, які насправді глибоко довірились Богові і мають із Ним особливі стосунки, не так багато серед тих, хто ходить до церкви. Й не тому, що решта — «погані» віруючі. В кожного свій шлях зростання у довірі до Бога Великого, Всесильного, Всемогутнього… А доки триває наш розвиток від «гомо вульгаріс» («людини звичайної») до «людини віруючої», всі ми час від часу відчуваємо тривогу й переймаємося, нервуємо через якісь речі. Однак головне — це знати міру. Адже якщо страх почне керувати вашими звичками, згодом він візьме під контроль все ваше життя.

Тож пропонуємо ознайомитись із 11 речами, які люди зазвичай роблять через відчуття тривоги та страху, і навіть не усвідомлюють цього.

Якщо вам здається, що занепокоєння зачастило, час змінювати себе! І, власне, замислитися над тим, що там із вашою довірою до Бога Всемогутнього, але Люблячого.

1. Ви відмовляєтеся від запрошення навіть тоді, коли справді хочете піти

Іноді відчуття тривоги може бути таким виснажливим, аж ви просто не маєте сили кудись піти. І неважливо, наскільки вам хотілося цієї події раніше, бо коли цей день настав і тривога заповнила кожну клітинку вашого тіла, ви кажете «ні». Вам не хочеться бути тягарем для людей, які збираються відпочити, тож ви обираєте найпростіший варіант — відмову.

2. Ви зациклюєтеся на речах, про які люди зазвичай навіть не думають

Швидше за все, вас обсіли думки, які б ніколи не прийшли в голову людині, що не відчуває страху. Можливо, ви все ще роздумуєте над розмовою позаминулого тижня, або над тим, як на вас глянув шеф, або вас турбує те, що ваша друга половинка все ще не написала вам жодного повідомлення за цілий день, бо ви могли сказати їй щось неприємне. Однак хоч би що стало причиною вашого занепокоєння — люди, які не відчувають того ж самого, не зможуть зрозуміти, чому ви переймаєтеся тим, що не має ніякого значення для них.

3. Ви прокидаєтеся рано, навіть якщо почуваєтеся дуже втомленими

Сон — одна з ваших проблем. Вам важко заснути, бо у голові занадто багато думок про день, який минув. Ваш мозок не відпочиває, і щойно ви прокидаєтеся зранку, то розумієте, що потрібно вчасно вирішити всі свої справи.
Сон для вас — справжнє випробування.

4. Ви завжди уявляєте найгірший сценарій розвитку події

Перед першою зустріччю з кимось ви завжди думаєте, що вона буде жахливою. Перш ніж відправитись у подорож, ви уявляєте, як усі плани руйнуються або стається аварія. Якщо ви захворіли, то починаєте думати, що все закінчиться, певно, онкологією.
Цей список можна продовжувати, і головне те, що ці теоретичні побоювання для вас — справжні.

5. Ви прокручуєте розмови в голові — знову і знову

Ви намагаєтесь уникати порівнянь, бо вони викликають паніку. Якщо ви розмовляли з кимось чи, можливо, сперечалися, після цього ви знову і знову прокручуєте це в голові й думаєте, що зробили чи сказали неправильно.
Однак у таких випадках треба не мучити себе, а пам’ятати, що це всього лише ваш страх. Насправді ж ви все зробили добре. «Прийми, що люди роблять те, що роблять, так добре, як можуть». У кожній окремій ситуації. І ви теж.

6. Ви починаєте хвилюватися за себе, коли люди висловлюють своє занепокоєння

Коли люди цікавляться, чи все з вами гаразд, коли ви відчуваєте занепокоєння або у вашій голові безліч негативних думок, тривога набирає ще більших масштабів.
Звісно, ці люди не мали на меті чогось поганого, однак у вас з’являється думка: «Якщо вони стурбовані, то я маю переживати за себе ще більше».

7. Якщо хтось не відповідає миттєво, ви вважаєте, що це ваша провина

Ви переймаєтеся, коли люди не відписують вам одразу. Вам здається, що ви зробили щось неправильно. Однак зазвичай справа в тому, що ці люди просто жахливі співрозмовники. Або ж, зрештою, вони просто зайняті (таке насправді буває).

8. Коли думаєте про майбутнє, у вас стаються нервові зриви

Питання майбутнього для вас болюче. Щойно хтось запитує вас про плани на наступні п’ять років, як вам хочеться панічно заритися під ковдру.
Хтось, наприклад, із нетерпінням чекає на закінчення школи чи університету, але для вас це справжній виклик. Тому вам не подобається, коли інші говорять про майбутнє, адже це змушує вас почуватися гіршим.

9. Ви постійно порівнюєте себе з іншими

Завдяки Фейсбуку ви можете бачити, що інші люди отримали роботу своєї мрії, і через це у вас болить голова. Ви не хочете порівнювати себе з іншими, але інколи відчуття занепокоєння бере гору над вами й ви нічого не можете вдіяти. Ви починаєте перейматися: а що як ви ніколи не досягнете рівня інших людей?! Що буде, якщо ваші мрії ніколи не стануть реальністю?! Відповідь одна: ви у Бога — єдине і неповторне дитя. Не порівнюйте себе ні з ким, а просто живіть чесно у кожній своїй ситуації.

10. Ви повторюєте помилки і «доїдаєте» себе за це

Думки про те, що ви могли припуститися помилки на роботі, можуть зіпсувати цілий день чи навіть тиждень. Ви завжди намагаєтеся все робити якнайкраще, але якщо ви випадково відправили листа, якого би не треба було висилати, чи зробили те, чого не мали б робити, то починаєте дорікати собі, ганити, шпетити і «доїдати». Відчуття тривоги й страх справді можуть бути вашими найлютішими ворогами!

11. Іноді ви занадто виснажені фізично та розумово

Бувають дні, коли ваша тривога така сильна, що вам здається, наче ви не можете нічого робити. Все, на що вистачає сил, це лежати в ліжку тйа плакати. Час від часу ви просто не можете сприймати світ таким, який він є, а тому потребуєте кількох днів для відпочинку.
Відчуття занепокоєння може мати великий вплив на ваше тіло та здоров’я, і це те, на що варто звертати увагу. Адже постійна внутрішня тривога може зруйнувати вам життя. Вже не кажучи про те, що заганяння людини у замкнене коло страхів — це робота злих духів, і не можна дозволяти їм нищити ваше життя. Воно належить Богові й вам, а не страхам! За потреби, не бійтеся проконсультуватися з лікарем, невропатологом чи психіатром. Інколи стани страху пов’язані зі зміною хімію мозку, яка настає від перевтоми, і це не становить духовної загрози.

Ця історія трапилася ще далекого 2011 року. Всю Україну тоді сколихнули кадри оперативної зйомки. Правоохоронці дошкою розривають землю, щоб дістати новонароджене немовля, яке закопала там його мати. Навіть бувалі опери були шоковані, коли з-під землі ледь почувся тонесенький писк. Дитя, яке понад сім годин пролежало в підмерзлому ґрунті , було живе! Його матір відсиділа за скоєне два роки, а коли вийшла з в’язниці, в неї раптом прокинувся материнський інстинкт – жінка намагалася забрати дитину від її прийомних батьків. Далі про все по-порядку…

Приголомшливий злочин стався у селі Городище Березнівського району на Рівненщині. 30-річна Інна Гурин переїхала сюди із сусіднього села Вітковичі, коли вийшла заміж. Подружжя одразу зажило в селі недоброї слави – обидва пиячили, в хаті збиралися сумнівні компанії. Сусіди кажуть, що й без секс-послуг за гроші не обходилося.

За роки подружнього життя у Інни народилося восьмеро дітей від різних чоловіків. Однак жодна дитина не жила з нею: двоє померли маленькими, одного хлопчика забрав його батько із Вінниччини, п’ятеро інших – у прийомних родинах, бо Інну та її чоловіка позбавили батьківських прав.

Про те, що Інна – вагітна дев’ятий раз, знали лише найближчі сусіди. Адже, за пишними формами жінки її вагітність розгледіти було важко, та й на обліку у жіночій консультації вона не стояла. Саме сусіди й допомогли розкрити важкий злочин, від якого пізніше здригнулася вся країна.

Перейми в Інни почалися 26 жовтня. Того дня вона, як зазвичай, пиячила вдома з братом. Дитя народилося недоношеним, на восьмому місяці вагітності. Брат прийняв пологи. Пізніше розповідатиме правоохоронцям, що коли взяв дівчинку на руки, вона заплакала, а потім затихла. Тож породілля вирішила, що маля мертве і вирішила, оскільки про вагітність ніхто не знає, зробити, ніби її взагалі не було.

Над місцем для поховання особливо не заморочувалися – викопали яму біля туалету. Закопали дитину і пішли пиячити далі.

Можливо, все б так і залишилося покрите мороком, якби не пильна сусідка. Вона через вікно побачила, що Інна понесла якийсь згорток, а живота вже не було. Жінка, запідозривши недобре, викликала правоохоронців.

Вони й дістали немовля з-під землі, викликали «швидку» та зателефонували до дружини брата Інни – Наталії Покорської із села Вітковичі.

– Я коли почула, що Інна закопала живу дитину, мало свідомість не втратила, – розповідає кореспонденту PRESS-ЦЕНТР пані Наталія. – Одразу приїхала і чомусь відчула, що ця дитинка має бути моєю. Чоловік тоді був в Москві на заробітках. Я йому зателефонувала, кажу, приїжджай, так і так, я вже подала документи на усиновлення.

Інну засудили на три роки за спробу вбивства своєї новонародженої дитини, хоча вона запевняла слідство, що думала, ніби маля народилося мертвим. А Наталія, в якої і до того було п’ятеро дітей (двоє своїх і троє чоловікової сестри, яка померла), забрала дівчинку собі. Назвала Вікторією, бо, каже, якщо маля зуміло вижити, пролежавши понад сім годин в замерзлій землі, то вона справжня переможниця.

Наталія розповідає, що дівчинка була дуже важкою – кілька годин під землею далися взнаки. Після цього вона місяць пролежала в лікарні, оскільки народилася недоношеною. При виписці важила всього 1 850 грамів. Досі в неї одна ручка трошки тонша, а на грудній клітці біля серця – заглиблення (дитина під землею вдавила ребра ручкою).

– Вона по ночах плакала, з носика та вушок ще деякий час виходила брудна рідина, бо на те місце, де її закопали, висипали попіл. Тож вона й нахапалася того бруду, бо була загорнута лише в шматку, – каже Наталія. – Діти і так по ночах погано сплять, а ця крихітка, після того, що їй довелося пережити – і говорити марне…

Наталія разом із чоловіком та старшими дітьми виходили Вікторію – по ночах чергували, весь час на руках носили, купували дороге дитяче харчування.

Два роки тому, відсидівши не повний термін, з в’язниці вийшла Інна. І згадавши про доньку, вирішила її забрати.

– Ми з чоловіком тоді на весілля поїхали, Віку залишили зі старшими дітьми, а тут вона приходить: п’яна, кричить, малу за руку тягне. Мовляв, «ходи зі мною, я твоя мама», – розповідає Наталія. – Дітей налякала. Віка потім кілька місяців навіть з вихователькою в дитсадку за руку ходила, боялася, казала: «Матусю, тільки не віддавай мене нікому». Добре, що ми вчасно повернулися, то чоловік її як нагнав, досі не приходить. Чула, що десь прибиральницею влаштувалася, живе з черговим співмешканцем і далі пиячить. Ми про неї навіть чути не хочемо. Віка мене називає мамою, я її виховала, стільки ночей недоспала, це моя донька, як я можу її віддати?

Вікторії вже п’ять рочків. Наступного року піде до школи. Зараз ходить в дитсадок. Дуже любить малювати, співати та танцювати і вже уявляє, яку матиме гарну сукню на випускному у садочку, мов у справжньої принцеси. Вона напрочуд розвинена дівчинка – гарно розповідає вірші, запам’ятовуючи їх з першого разу. Дівчинка знає, що народила її інша жінка і живою закопала в землю. Тому найбільше боїться знову опинитися в тій сім’ї.

Справжні патріоти Росії (без Путлера!) – незалежні журналісти, політичні оглядачі та експерти, висловлюють гостру стурбованість з приводу того, що Віктор Золотов, якого Путлер призначив ватажком своєї особистої банди «національна гвардія», стане новим російським диктатором.

Подібні висновки напрошуються виходячи з того, що єдиним інструментом, який Путлер підготував для відступу (після досягнення критичної точки мовчазного несприйняття власним народом кремлівського карлика, досягнення умов революційної ситуації з соціально-економічних причин або можливого викриття фальсифікацій на майбутніх виборах) – йому не знайдеться безпечного місця на планеті Земля окрім росії, котра буде мати нового диктатора.

Для управління своєю бандою Путлер використовує випробуваний у попередні роки свого “царювання” так званий інститут “особистої відданості”, хоча окремі експерти висловлюють сумнів у тому, що кремлівському вожакові вдасться утримати владу над даною структурою в ситуації крайньої соціальної напруженості.

“У мене є питання до путіна: а на підставі чого він вважає, що він утримає це в руках? Ось чому він думає, що, створюючи цю армію, яка підпорядковується тільки йому, у нього є гарантії того, що ця армія буде продовжувати завжди йому підкорятися? Що є тут його інструментом? – задається питанням журналіст Пархоменко і дає на нього відповідь:

“Ну, відповідь зараз тільки одна: особиста відданість Віктора Золотова. Це єдине, за що він тримається”, – підкреслює він.

Журналіст наводить на доказ своєї позиції, перш за все, епізоди з біографії самого Путлера, який, як вказує Пархоменко, сам був викритий у зраді: “Ось путін, наприклад, був багато років особисто відданий Березовському, як всі ми знаємо. І Тані з Валею, сім’ї Єльцина, він був особисто відданий. І Собчаку він був особисто відданий. Ми знаємо, чим це справа кінчилася для Собчака”, – нагадує журналіст.

Експерти, у свою чергу, схиляються до думки, що Березовський є одним з тих, хто забезпечив нинішньому “царю” сходження до влади, в тому числі завдяки медійним ресурсам, які були в олігарха. Однак, після початку конфлікту з Путлером, опальний медіамагнат був змушений тікати з росії, де з 1999 року проти нього було порушено більше десяти кримінальний справ.

Що стосується колишнього мера Петербурга Анатолія Собчака, то ряд джерел, включаючи французький портал Slate, фактично звинуватили Путлера у вбивстві свого “політичного батька”, який помер саме від отруєння, а не через природні причини (судячи за ознаками, Путлер отруїв Собчака полонієм 210).

У свою чергу, особистий і найвірніший охоронець Путлера – Золотов мав тісний зв’язок з одним із лідерів кримінального світу Романом Цеповим: “Золотов був багато років – як теж тепер добре відомо – особисто відданий петербурзькому авторитету Роману Цепову. Є багато фотографій на цю тему і багато різних текстів, які про це написано”.

Про те, що Віктор Золотов допомагав Роману Цепов створювати систему, яка дозволяла їм бути посередниками між владою і криміналом, розповідав раніше журналіст Дмитро Запольський в інтерв’ю “Радіо Свободи”.

“Мені здається, що сьогодні, коли створена національна гвардія, на чолі якої з’явився Віктор Золотов, ми отримали з вами важливу вказівка на те, чим скінчиться путінський режим, і як звуть завтрашнього диктатора росії”, – резюмує Пархоменко.

Нагадаємо, що кілька днів тому Путлер оголосив про створення своєї власної банди – «нациАнальная ґвардія», якій дано «право» розстрілювати на місці без суду і слідства всіх незадоволених, у тому числі жінок і дітей.

Ватажком банди опричників-”вєртухаєв” призначений Віктор Золотов, давній спільник і особистий охоронець Путлер. Згідно з оцінками, наведеними РБК, ринкова вартість нерухомості і земельних ділянок сім’ї Віктора Золотова становить понад 750 млн рублів. Аналогічна власність чоловіка дочки Золотова – Юрія Чечіхіна – коштує від 523 млн до 952,4 млн руб.

За словами історика Бориса Володарського, “за два терміни Путлера він просунувся від полковника до генерал-полковника. Він увійшов в найтісніше, в найближче коло царя”.

Про те, що нова банда створена з метою захисту власної персони і сучасного кремлівського політичного режиму від фізичної ліквідації з боку патріотичних або нелояльних до теперішнього “раскладу” сил, заявили багато експертів. Однак, на їх думку, це не зможе захистити Путлера в ситуації глобального соціального стресу або навіть в умовах конфлікту між конфліктуючими (процес уже розпочався) силовими відомствами.

Джерела:

– http://www.ixtc.org/2016/04/ella-paneyah-esche-odna-armiya/

– http://www.rbc.ru/opinions/society/08/04/2016/5707a4129a79477ed499665e

– http://echo.msk.ru/programs/sut/1743916-echo/

“Окопом з видом на пагорби біля Гранітного йдуть троє бойовиків “ДНР”. У них, окрім “калашів”, ПКМ і протитанкова рушниця Дегтярьова. Це не та зброя, з якою можна брати столиці. А на бампері їхньої перефарбованої в темно-зелений камуфляж “Лади” написано “На Кієв”.

Стале затишшя б

ойовиків вкрай засмучує. “Зливають війну, – категорично каже Женя з позивним “Шахтар”. – Стоїмо тут десять місяців без жодних дій. Багато людей лягло, а кінцівка так і не ясна“.

Це їхні фронтові дві копійки у розмови про те, що Путлер відвернувся від авантюри на Донбасі і шукає спосіб зблизитися із Заходом через сирійську операцію.

Тигран, який сидить поруч – грузин, що приїхав до родичів у Донецьк і залишився воювати. “Ми воювали, щоб звільнити Донбас, щоб росія нас підтримала і забрала нас з собою…” А росія – не підтримує.

“Особливий статус Донбасу дадуть, але їхні силовики в будь-якому разі будуть тут керувати, – Женя намагається уявити, як це буде працювати. – Бойовикам “ДНР” амністія … Яка амністія? Мене по-тихому приберуть, та й все”.

Ці мої співрозмовники переконані, що без російської допомоги тут перемоги не знайти. “Путлер підтримував нас, ми прагнули воювати, зараз хлопці бачать, що росія відвертається, у нас, природно, руки опускаються.

Так може, податися до Сирії? “Я в Сирії жити не збираюся, я збираюся жити на Донбасі. При чому тут Сирія?” – запитує Тигран. “Шахтар” пояснює, навіщо Путлеру знадобилася сирійська операція: “Щоб, напевно, блін, від Донбасу відвести погляди. Перекинутися на Сирію і тут по-тихому відновити Україну“.

Тут вже звикли воювати. “Гудвін”, вожак однієї з банд “ДНР” – не виняток. “Завдання будь-якої війни – це перемога однієї зі сторін. Зараз жодна зі сторін цю задачу не виконала. Момент просто “нульовий”, ми знаходимося в підвішеному стані“.

Перед ним на столі карта Донецької області. Він показує, як відходили із покинутого Стрєлковим Слов’янська, показує, як звужувалася територія самопроголошеної республіки, пояснює, навіщо потрібен був цей маневр. Потім каже, що більшість з операцій “ополченців” були успішними. Шкодує, що зупинили наступ взимку, на самому злеті.

Аргумент про Сирію (Путін намагається зблизитися із Заходом на арабській війні і відвернутися від Донбасу) співрозмовник повертає на 180 градусів. “Можливо, росія зробить із Сирії розмінну монету. Там будуть поступки США для того, щоб вони відвалили від нас”. І ось тоді, слід вважати, бої тут почнуться знову.

Політики далеко від цих місць сподіваються, що затишшя у стрільбі прокладе дорогу до політичних угод.

Але чим ближче до лінії фронту, тим частіше чуєш, що війна зовсім не закінчена. На те, щоб відігнати танк на 15 кілометрів в тил, потрібно пару годин, а пішло в підсумку сім місяців. Питань про “мінський мир” багато, відповідей не видно, і “людям з рушницею” хочеться повернутися до свого основного заняття — стріляти…”.

Джерело – http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/10/151026_donbass_fighters_yg