У Міносвіти розповіли, чи запровадять у школах України курс статевого виховання. Про це мовиться у відповіді МОН громадській організації “Політична дія жінок”.

Джерело: УП
Однак, що цікаво, вона є доволі неоднозначно: міністр освіти Оксен Лісовий та гендиректор Директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Олег Єресько надали різні відповіді. Про це повідомила Ірина Тишко – співавторка петиції про статеве виховання, яка надсилала запит у МОН.

Чи запровадять у школах статеве виховання
Міністр освіти заявив, що МОН розробляє проєкт стандартів, які передбачають впровадження окремого курсу статевого виховання у школах. Він враховуватиме подібний досвід європейських країн. Зараз триває розробка “просвітницьких програм, курсів, інформаційних та методичних матеріалів” для дітей та молоді, батьків, вчителів.

Водночас у Директораті дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти МОН повідомили, що статеве виховання уже є в програмі як складник системи національного виховання дітей та молоді.

Теми включені у зміст таких обов’язкових навчальних предметів:

“Я досліджую світ” (1 – 4 класи);
“Основи здоров’я”/ “Здоров’я, безпека та добробут” (5 – 9 класи);
“Біологія” (8 – 11 класи)”.
Також учням пропонують такі факультативні курси:

“Я – моє здоров’я – моє життя”;
“Дорослішай на здоров’я”;
“Повага. Любов. Секс”;
“Захисти себе від ВІЛ”/”Школа проти СНІДу”.
За словами чиновника, МОН схвалило для використання також посібник для тренера “Репродуктивне здоров’я та відповідальна поведінка учнівської молоді”, “Здоров’я молоді та його складові” – для проведення інтерактивних занять, “7 кроків назустріч” – для роботи з батьками з питань статевого виховання.

Єресько додав, що для реалізації програм статевого виховання потрібна підготовка педагогів, розроблення сучасних навчальних і методичних матеріалів, а також інформаційна підтримка на рівні громад, ЗМІ, суспільства.

Українці підтримали петицію про обов’язкове статеве виховання у школах
Петицію з вимогою запровадити обов’язкове статеве виховання в систему освіти оприлюднили 9 лютого.
Українці підтримали її. За місяць ця петиція набрала понад 25 тисяч підписів.
Автори вважають, що статеве виховання дітей важливе.
Статеве виховання допоможе учням зрозуміти, як дбати про своє здоров’я і попереджувати ризики статевих захворювань.
Також те, що сексуальність є природним аспектом людського існування. І має допомогти дітям підготуватися до дорослого життя.
Статеве виховання також навчає дітей та підлітків про здорові стосунки. Це може допомогти їм уникнути ситуацій насильства, зокрема сексуального.
Петицію про впровадження обов’язкового статевого виховання у систему освіти України розглянув глава нашої держави Володимир Зеленський. Він доручив опрацювати відповідні пропозиції уряду.

Сексуальна освіта та статеве виховання повинні бути частиною освітньої програми в Україні, оскільки дозволяють запобігти сексуальному насильству та поширенню захворювань, що передаються статевим шляхом.

Про це в ефірі загальнонаціонального телемарафону “Єдині новини” розповів освітній омбудсман Сергій Горбачов.

“Якби я запитав людину, чи треба вивчати правила дорожнього руху? Відповідь буде очевидною. Треба, бо це — питання безпеки. Так само треба дбати про безпеку людини — а це є найголовнішим правом людини, право на життя і здоров’я. І те, що ми маємо неприємні випадки, пов’язані зі злочинами на статевому ґрунті і захворювання, дуже часто це пов’язано з тим, що багато людей просто не знають, як себе правильно поводити”, — зазначив він.

Посадовець наголосив, що саме для того і потрібне статеве виховання і сексуальна освіта.

“Ці терміни використовують практично нарівні, хоча вони дещо відрізняються. Статеве виховання — це більше про фізіологію. А сексуальна освіта — це більше соціальний аспект, як людина має себе поводити у стосунках з іншими людьми”, — пояснив омбудсман.

Він зауважив, що певні елементи обох дисциплін є в українських шкільних програмах — зокрема, у курсі природничих наук, біології.

“Є певні елементи правил поводження та ставлення до себе, елементи громадянської освіти, там, де йдеться про повагу до прав іншої людини. Дещо робиться, але доволі роздрібнено. А петиція пропонує це структурувати”, — розповів Горбачов.

Посадовець нагадав, що тема сексу й міжстатевих стосунків була табуйована в СРСР, оскільки тоталітарний режим все намагався тримати під контролем.

“А секс — це область людської свободи. Те, де людина є собою. 32 роки в історичній перспективі — дуже короткий термін. Насправді в українському суспільстві дуже багато що залишається від СРСР в ставленні до прав людини, до самого себе, до влади. Навіть українська освіта не здолала поки що цей негативний спадок радянської тоталітарної освіти. Ми, стаючи цивілізованим суспільством, починаємо більше поваги приділяти правам людини в найбільш важливих для неї компонентах, в тому числі в сексуальному житті”, — підсумував Сергій Горбачов.

Що відомо про впровадження статевого виховання в Україні
У лютому на сайті президента була зареєстрована петиція із закликом запровадити в Україні в систему освіти обов’язковий курс статевого виховання. Вона набрала 25 тисяч голосів, необхідних для її розгляду. Автори петиції наголошують, що обов’язкове статеве виховання дітей і молоді, починаючи з початкової освіти, має значно знизити ризики насильства, рівень злочинності, кількість підліткових вагітностей тощо.

У квітні президент Володимир Зеленський звернувся до Кабінету міністрів із проханням опрацювати питання впровадження обов’язкового статевого виховання у закладах освіти.

Також дітям розповідали про операції зі зміни статі.

Батьки дітей, які навчаються в у середній школі імені королеви Єлизавети II в місті Піл, острові Мен у Великій Британії, розлючені, бо школярам на уроках статевого виховання розповіли про види нетрадиційного сексу та про те, що існує 73 статі.

Про це пише dailymail.co.uk.

Батьки нарікають, що їхні діти стали “травмованими” після того, як їм розповіли про операції зі зміни статі і про сексуальні акти. Уроки статевого виховання вони назвали “більше порнографією, ніж освітою”.

Мати 11-річної дівчинки розказала, що не могла повірити, коли її донька повернулася додому і розповіла їй, що вона дізналася на уроці.

“Коли моя донька розповіла мені про те, що сталося, я одразу ж зателефонувала до школи і запитала, що вони робили, розповідаючи про це з такою наочністю. Моїй доньці лише 11 років і вже вивчає анальний та оральний секс. Про що думали в школі? Це не відповідає віку дітей і, звичайно, не потрібно їм. Було б добре, якби школа точно повідомила батькам про зміст уроків, але ми не отримали жодного попередження. В 11 років діти ще недостатньо зрілі, щоб чути про такий контент, це виховує дітей, і ми повинні відвертати їх від порнографії, а тут вони чують про неї все”, – каже мати дівчинки.

11-річна дівчинка розповіла, що почуте на уроці викликало у неї “огиду”.

“Все було дуже наочно, і чути про оральний і анальний секс у моєму віці було не дуже приємно. Мені стало погано, і я захотіла піти з уроку. Це було огидно і жахливо, і багато моїх друзів просто відключилися, тому що не хотіли чути про це. Навіщо нам це знати в 11 років? Ми занадто малі для таких речей. Я знаю, що ми повинні навчитися робити дітей, і це нормально, але я не хочу дізнаватися про те, як чоловіки цілуються з чоловіками, а жінки цілуються з жінками, що було частиною уроку”, – каже дівчинка.

Тим часом мати 14-річного хлопчика сказала, що на уроках її сину розповідали про операції зі зміни статі та про те, що існує 73 різних статей.

“Я за те, щоб люди були різними, і не зрозумійте мене неправильно, кожному своє, але ця гендерна маячня просто смішна. Я вважаю, що біологію не можна змінити, і я була вражена, коли зателефонувала до школи, щоб дізнатися, чому мого сина залишили після уроків”, – каже інша інша обурена мати.

До розмов про статеве виховання повинні бути залучені не тільки діти, а й батьки та педагоги, зазначила сексологиня.

Тема сексуального виховання у закладах освіти часто спричиняє бурхливі дискусії. Одні категорично проти, інші – навпаки підтримують. Так чи інакше, в ході дискусії виникає багато запитань, на які батьки та вчителі хочуть отримати відповіді.
Деякі з них розкрила сексологиня та заступниця директора Асоціації сексологів та сексотерапевтів України Святослава Федорець в ефірі Кабінету Експертів.

Чим відрізняється сексуальна освіта від статевого виховання?

Хочеться підкреслити правильність розуміння цього процесу, що статева освіта це лише частина статевого виховання, зазначила психологиня:

Статеве виховання орієнтоване на парність, на сімейні цінності. Таке виховання буде враховувати єдність біологічного, психологічного і соціального, без відриву одного від іншого. Діти повинні отримувати методично правильну інформацію, яка не носить характеру сексуалізації підлітків, як це відбувається зараз. І якщо інформацію про статетеве виховання правильно подати, то ми зможемо запобігти впровадженню небезпечних тенденцій гендерно-нейтрального виховання.

Розробленої систематизованої програми, яка могла б бути розповсюджена на всю Україну наразі на рівні Міністерства освіти і науки немає.

У якому віці варто говорити з дітьми про статеве виховання?

Психологиня підкреслила, що говорити про статеве виховання варто розпочинати у дошкільному віці.

За її словами до цього повинні бути залучені не тільки діти, а й батьки та педагоги, тобто весь соціум, який оточує дитину повинен транслювати одну й ту саму інформацію:

Помилково починати це робити в підлітковому віці, адже він є для дітей особливим, це треба робити значно раніше. У віці після 13 років дітей цікавить фізіологія і у них виникають питання про сексуальність.

По сьогоднішній день не всі дорослі знають як правильно реагувати, коли дитина торкається до своїх статевих органів, просто проявляючи інтерес до свого тіла, його вивчення.

За словами сексологині статеве виховання розпочинається зі взаємин між батьками:

Якщо батьки думають, що як тільки дитина вступить у підлітковий вік і лише тоді почнуть займатись статевим вихованням, то вони дуже помиляються. Це треба робити значно раніше.

Святослава Федорець зазначає, якщо дітям розповідаємо про певні еталони поведінки, зразки, але коли дитина приходить і не бачить тих поведінкових зразків між батьками, то ця інформація дітьми практично не засвоюється.

Наприклад, із 3-х років ми привчаємо дитину, що оголювати статеві органи у присутності сторонніх людей не потрібно, говорить сексологиня:

Правильно сказати дитині, що знімати трусики можна на прийомі у лікаря, а інші люди не повинні торкатися цих частин, які знаходяться під ними. У такий спосіб ми здійснимо і профілактику можливого сексуального насилля.

Про що потрібно говорити з дітьми різних вікових категорій?

Насамперед пані Федорець зазначила основні етапи психосексуального розвитку.

І етап – триває від 1,5(3) років до 6(7).

ІІ етап – з 8 до 10 (11) років. Для дітей цього вікового періоду найцікавішими є теми про дружбу, кохання у всіх його проявах. Дитина повинна визначитись зі статевими ролями, які вона виконуватиме у родині та суспільстві.

ІІІ етап – підлітковий.

Якщо дитина соромиться запитати у батьків про сексуальність – це свідчить про недовіру. Правильно побудоване сексуальне виховання з дитинства визначає у відносинах дитини з батьками відчуття безпеки.

Святослава Федорець наголошує, що статеве виховання підлітків, це не просто розмови про секс, а перш за все гармонійний розвиток особистості:

Це розвиток через розуміння цінності свого життя, свого репродуктивного здоров’я, вміння будувати гармонійні стосунки з протилежною статтю та приймати усвідомлені рішення щодо свого сексуального життя.

Сексологиня зазначає, якщо дитина у віці 13–14 років приходить до батьків і ставить питання про сексуальність, то вони все робили правильно, адже є контакт.

Статевим вихованням та вкладанням всіх моральних якостей, цінностей варто займатись до того, коли дитина починає займатись статевим життям, наголошує Оксана Федорець:

Якщо підліток уже живе статевим життям, то щось пояснювати чи надавати інформацію, що стосується статевого виховання вже пізно.

Секс експертка додає, що якщо ця вся інформація органічно додана у загальний виховний процес, то дитина її засвоює легше і немає так званого «залякування».