Українці до запроваджених заходів поставилися зневажливо.

У боротьбі із коронавірусом нам точно доведеться міняти свій розпорядок життя. Залишитись без чималого шматка комфорту, який ще вчора не викликав сумнівів. І на який працювала ціла розгалужена мережа індустрії сервісу.

Щоправда, переконувати українців відмовитись від звичних речей – не легко. Навіть коли йдеться про небезпеку для здоров’я, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

Слово карантин й досі для багатьох як мале непорозуміння. Так – по телевізору показують якісь закордонні жахіття. Але це десь далеко. З усіх усюд закликають мити руки і забути про магазини – але в мене свій розум і свої звички. Просять літніх людей ізолюватися, але  вони в автобусах, на дитячих майданчиках у масових чергах на комуналку. Першим серйозним дзвіночком стали обмеження на транспорті.

А першою сиреною – зупинка метро. Міста мільйонники були ошелешені. Зі свого першого потяга 1960 року Київський метрополітен не знав, що таке повне припинення руху. Були інколи перекриті станції, навіть лінії. Але щоби вимкнути головну пасажирську артерію столиці зовсім – досі на це не наважувався ніхто.

1 мільйон 370 тисяч людей на день – ось скільки щодня перевозить підземний транспорт. Це більше ніж усіх жителів у Житомирській чи Сумській, Закарпатській чи Чернігівській областях. Без підземки уявити життя Києва поки що не може ніхто. Але о 23 годині 17 березня метро зачиняють.Дозволити і далі скупчувати мільйон людей щодня в одному місці означало б створення гарантованої біологічної бомби.

За рішенням про 20 людей у трамваях, автобусах та тролейбусах, яких ніхто не хотів дотримуватись, Київ від завтра повністю зупиняє перевезення. Виняток тільки для медиків, силовиків і працівників критичної інфраструктури.

На в’їздах до Києва, Чернівців, Дніпра, Дніпропетровської та Житомирської областей виросли стаціонарні пости. Поки що лиш профілактичні. Але медики, які чергують на них інколи ледь не в розпачі.

“Населення повинно розуміти, що вони повинні бути ізольовані! А люди їдуть! От сім’ю зупинили, вони з дітьми їдуть в місто! Чого їхати в місто?! В магазин! Ну, я не розумію цього! Карантин є карантин! Все!” – каже лікар солонянської лікарні Андрій Явдошляр.

Утім, потроху загроза штрафу може змінити ситуацію. За порушення умов карантину можна втратити від 17 до 34 тисяч гривень. І в Києві вже є прецедент – жінку оштрафували за продаж фруктів та овочів із рук.

І поки одні пробують хитрувати та заробляти на біді, спекулюючи на дезінфекторах і масках, відповідальний бізнес готовий підставити плече. В Одесі, Києві, Львові, Дніпрі, Харкові, Запоріжжі, Вінниці – в усіх українських містах, де працює онлайн-сервіс таксі, МОЗ домовилося на 10 тисяч безкоштовних поїздок для лікарів.

“Те, як ми реагуємо у важких ситуаціях і показує, наскільки ми – сильне суспільство і відбулися як країна. Коли я попросив бізнес допомогти зібрати гроші на ШВЛ – відгукнулося стільки людей, що гроші зібрали за годину. За дві години я отримав пропозицій на 25 мільйонів гривень”, – розповів співзасновник monobank Олег Гороховський.

У результаті в Офісі Президента вже змогли забезпечити країні 10 мільйонів тестів, які розподілять по всіх регіонах. І не доведеться чекати результатів із Києва. Мільйон масок, які надійдуть в аптеки. 100 тисяч масок підвищеного захисту – це для медиків та поліції. 400 тисяч експрес-тестів, 10 нових апаратів штучної вентиляції легень. І 10 000 літрів дезінфекційної рідини. Це при тому, що ми маємо потужного гіганта в цій галузі – Укрспирт. Який лиш кілька днів тому призупинив продаж спирту іншим країнам. І за прикладом відомих парфумерних брендів нарешті стане забезпечувати спиртом вітчизняних виробників антисептика.

Приготувати антисептик до речі просто. Як рекомендує ВООЗ. Вам знадобиться:

Спирт медичний. Якщо берете самогон, то не менше шістдесяти процентів. Нехай буде 100 мілілітрів.
Перекис водню тривідсотковий (хлоргексидин) – чайна ложка.
Гліцерин 98% пів чайної ложки.
Дистильована або кип’ячена вода – 115 мілілітрів.
Усе це змішати. Та залишити на 72 години настоятися. Окрім дезінфектора, пам’ятаємо, що на сходовий майданчик, ліфт, магазин – скрізь, де маленький простір і є люди – вдягаємо рукавички і маску. Так, масок у наявності немає. Але їх можна пошити самому і прати. По-друге, можна зробити з паперових рушників. На один раз точно вистачить. Пам’ятайте про півтора, а краще два метри від інших людей. Навіть знайомих. Ніяких обіймів, поцілунків та рукостискань. Особиста гігієна та додержання умов карантину – допоможе виграти такий зараз для нас необхідний час. Аби не повторити італійського досвіду.

Не сподівайтеся на те, що це просто грип. Сезонний. Експерти ВООЗ прогнозують, що літо не стане рубежем епідемії. На осінь буде новий спалах. Фактично попереду карантинний рік. І нам треба міняти звички і весь свій штиб життя. Зупинити епідемію до появи вакцини не вийде, тож її намагаються бодай сповільнити, аби бодай мобілізувати медичні й технічні ресурси. Саме це не встигла зробити Італія і тепер у шпиталях лікарі змушені обирати кому жити, а кому вмерти так і не отримавши доступу до штучних легень. Як правило вибір не на користь літніх людей.

Згідно зі звітом вітчизняного МОЗу, в державі в наявності: 12 700 ліжок у відділеннях в інфекційних лікарнях, 2300 інфекційних боксів, 300 реанімаційних ліжок в інфекційних стаціонарах. Але ж людей, кому за 65 – 7 мільйонів 34 тисячі 600 – тобто це по 500 пацієнтів на місце. Лиш тих, хто теоретично в групі найвищого ризику.

Тож подумайте про своїх стареньких. Про сусідку на поверсі. І сходіть за продуктами для неї. Але торбинку з хлібом – тільки під двері. Бо статистика свідчить, те що у вас немає симптомів іще нічого не означає.

Медики зараз тільки готуються до приймання хворих на COVID-19. Бо тільки зараз ми відновлюємо систему медзакладів, які спроможні і будуть реагувати на  епідемічну хвилю.

“Просто люди повинні зрозуміти, що це, по-перше, ще не карантин. Це просто обмежувальні заходи, а карантин – це воєнізована охорона. Це відповідальність така – жодних конституційних свобод, прав людини – він абсолютно не передбачає”, – пояснює інфекціоністка, заслужена лікарка України Ольга Голубовська.

І те, що є зараз – це реально тільки початок. Чи дійде до надзвичайного стану – стане зрозуміло впродовж перших днів наступного тижня.

Маю велику надію, що прочитання цієї історії змусить когось задуматися, і, може бути, змінити свій спосіб життя. Це зовсім нескладно — почати жити інакше. Тільки чомусь мало хто здатний це зробити.

Ми з чоловіком вже досить давно проживаємо за кордоном. Нещодавно змогли вибратися на батьківщину, в гості до моєї мами. На радощах я зібрала всю рідню, і ми вирушили на пікнік, щоб відпочити на природі, з шашликами.

Ми вирішили далеко не ходити — вирушили на галявину, яка знаходиться недалеко від будинку моєї мами. Місце там просто ідеальне — галявина, невеличкий лісок, озеро.

Прийшли на місце.

Польові трави перетворилися в жорсткий високий бур’ян, багато місць випалені або закидані пластиковим сміттям. Я була так розчарована!

Ми ледь знайшли більш-менш чисту галявину біля озера, прибрали сміття та недопалки, щоб можна було сісти, розвели вогонь в мангалі. Шашлик вийшов смачний, але вигляд моєї улюбленої галявини мене пригнічував — все таке брудне, жалюгідне. Озеро — і то помутніло. Зайти в нього поплавати я не ризикнула.

З самого початку я наказала рідним не кидати сміття в траву і кущі, а збирати в спеціальний пакет. Сама перевірила, щоб після нас нічого не залишилося. Вже дуже шкода мені було галявинки.

І я голосно обурювалася, як можна так загадити місце, де самі ж і відпочивають. На виході з галявини в ста метрах є сміттєві баки — невже так важко туди донести?

Коли ми вже збиралися йти, я виявила, що пакету зі сміттям ні у кого в руках немає. Я стала питати, у кого він.

І мама від мене відмахнулася — мовляв, ми вже викинули.

Я здивувалася: «Як викинули, куди?» — «Туди, в очерети. А що, ми крайні? Всі там кидають!» Я дуже сильно стримувалася, щоб не матюкатися. Дістати сміття звідти було вже неможливо — воно застрягло в очереті над урвищем.

Я усвідомила велику істину: вони заслуговують того, як вони живуть. Вони заслуговують потрісканого асфальту, ліхтарів без ламп, брудних вулиць, смердючих річок, злочинного уряду, жебрацьких зарплат і пенсій.

Їм самим плювати на себе, так чому б уряду не плювати на них? Вони самі себе не поважають — хто буде їх поважати у відповідь?

Це не уряд смітить на вулицях і громить дитячі майданчики. Це не президент краде лампочки і дроти. Я більше не вірю вашим скаргам. Земляки, ви самі собі створили пекло, і вам в ньому жити. Міняйтеся самі, тоді вимагайте іншого ставлення до вас.