Інфікуватися COVID-19 можна й за допомогою однієї каплі з вірусом, яка потрапить в організм.

Це з’ясувала група вчених під керівництвом дослідника Крістофера Чіу з Імперського коледжу Лондона, повідомляє Live Science.

Учені спеціально заразили молодих здорових добровольців коронавірусом, що спричиняє COVID-19, і поділилися першими результатами експерименту.

Для дослідження вчені набрали 34 здорових людей у віці від 18 до 30 років, які, за їхніми даними, ніколи не були інфіковані коронавірусом SARS-CoV-2 та не були вакциновані проти COVID-19.

Попередньо в учасників також не виявили антитіл до коронавірусу.

Дослідження, опубліковане у Springer Nature, ще не отримало незалежну експертну оцінку, але може дати уявлення про те, як розвивається легка форма COVID-19 з моменту потрапляння вірусу в організм.

В рамках дослідження кожен доброволець отримав мінімально можливу дозу вірусу, що приблизно еквівалентна кількості вірусу, який є в краплі рідини, що виділяється з носа людини, інфікованої COVID-19, коли вона найбільш заразна.

Після контакту з вірусом інфікувалося 18 учасників, у 16 ​​з них розвинулися симптоми від легких до помірних, як-от біль у горлі, головний біль, біль у м’язах та суглобах, втома та лихоманка.

Приблизно третина (13) інфікованих втратили нюх. У десятьох він повернувся до норми за три місяці, у трьох – ні.

“На щастя, у нашій моделі інфікування здорових молодих дорослих учасників не було серйозних симптомів чи клінічних проблем”, – заявив доктор Крістофер Чіу, лікар-інфекціоніст та імунолог з Інституту інфекцій в Імперському коледжі Лондона.

Тому, за його словами, результати дослідження найбільш показові для легкого перебігу інфекції, а не для важкого.

Команда повідомила, що у 18 інфікованих учасників середній інкубаційний період – період від початкового зараження до виявлення вірусу за допомогою тестування – склав 42 години.

Вчені також виявили, що кількість вірусу в учасників швидко зростала після інкубаційного періоду.

У середньому вірусне навантаження досягло піку через 5 днів після контакту вірусом. Науковці повідомили, що рівень вірусу в горлі зазвичай залишався нижчим, ніж у носі, а також досягав піку раніше.

Версія SARS-CoV-2, яку використали в дослідженні, передувала штаму Альфа (або B.1.1.7, який вперше виявили у вересні 2020 року), але відрізнялася від вихідної версії мутацією під назвою D614G.

Ця мутація впливає на шипоподібний білок, який потрібен вірусу для зараження клітин, і, як вважається, збільшує трансмісивність вірусу.

Тепер команда планує з’ясувати, чому одні учасники не заразилися коронавірусом, а інші заразилися; вони також планують провести аналогічне дослідження із COVID-варіантом Дельта.

“Хоча існують відмінності в трансмісивності через появу таких варіантів, як-от Дельта та Омікрон, по суті, це те саме захворювання, і за захист від нього відповідатимуть одні й ті ж фактори”, – сказав Чіу.