Мешканці села Залукви, що біля Галича, роками знемагають від смороду із забійного підприємства. Він допікає їм щоденно, а особливо у спеку, не дозволяючи ні відчинити вікно, ні вийти з хати. Відтак сільська громада вимагає припинити діяльність бойні та перепрофілювати виробництво. Якщо влада не наведе лад у «смердючому питанні», то доведені до відчаю жителі готові до проведення акцій прямої дії.

Ще з 2002 року громада Залукви виступає проти діяльності забійного підприємства ТзОВ “ГПК-М’ясо” (ПП Михайлюк Л.Р.), яке у різній формі власності діє тут вже понад 30 років, отруюючи село трупним смородом з відходів виробництва. Але донині всі її походи по різних інстанціях були практично безрезультатними, пише Галицький кореспондент.

Недостатня відстань

На запит жителів села від 27.08.2015 р. щодо відповідності діяльності бойні державним санітарним нормам відповідь ГУ Держсанепідслужби в Івано-Франківській області від 1.09.2015 р. була направлена сільському голові Залецькому М.В., яку він передав мешканцям аж у липні 2016 року. У документі СЕС (в.о. начальника В.М. Фіглевський) просто поінформував про норми санітарно-захисної зони згідно з ДСП 173-96 – 500 метрів.

На звернення ж до ГУ ветеринарної медицини в області залуквинці отримали відповідь, що підприємство має експлуатаційний дозвіл на ведення діяльності, виданий у березні 2011 року. Очевидно, що дозвіл цей – явно з порушеннями, адже відстань до найближчих вулиць, згідно з довідкою сільради, становить 200, 300 і 450 м.

Також селянам повідомили, що підприємство уклало два договори: у травні 2015 р. на продаж кісток з ТзОВ “Лисичанський желатиновий завод” Луганської області (!) та у січні 2015 р. з ДП “Укрветсанзавод”.

Донедавна ж, всупереч санітарним нормам, відходи частково спалювалися в печі на території підприємства. Після загострення конфлікту з громадою комин печі знесли і ніби припинили це безчинство у 2015 році. Однак дим і сморід з-за огорожі бойні можна систематично спостерігати і відчувати нюхом донині.

Крім того, підприємець неодноразово за допомогою екскаватора закопував відходи за селом неподалік від річки Лімниця, з якої водозабірна станція бере воду для Галича. Паралельно з цим, згідно з договором, нутрощі систематично викидаються в каналізацію “Галичводоканалу”, звідки вони потрапляють у води річки Луква, яка впадає у Дністер, про що писалося в районній газеті. І вже нещодавно зі шлейфом інфекційного смороду в накритих брезентом вантажівках (а не спеціальних рефрижераторах, як це передбачено санітарними нормами) Михайлюк вивозив відходи в бік Тернопільської області.

Зокрема, завантаження кісткових відходів виробництва на кузов автомобіля і транспортування їх через Галич і Тустань у бік Тернопілля відбувалося 8 липня пообіді й зафіксоване на фото. А 20 липня умови зберігання та завантаження на той самий автомобіль кісткових відходів були вже зафіксовані працівниками поліції, які прибули на місце події…

Тож за останніх два роки громада домоглася ліквідації «вигрібної ями» та печі, підписання договорів про утилізацію відходів, покращення умов роботи для працівників бойні, в яких з’явилися душ і роздягалка. Також відходи перестали спалювати та закопувати на берегах Лімниці. Але санітарна зона з підвітряного боку залишається порушеною, і сморід як був, так і є!

Питання «на контролі»?

На початку літа активісти села написали колективне звернення прокурору Івано-Франківської області В. Братюку та начальнику Управління захисту економіки НП в Івано-Франківській області Р. Кузіву. Від прокуратури отримали відписку, що їхнє звернення направили керівнику Тисменицької місцевої прокуратури, яка, у свою чергу, спрямувала його в різні інстанції: ветеринарії, СЕС, екології, від яких не отримано жодної відповіді.

Від УЗЕ НП в області справу оперативно «провів» слідчий О. Красняк, який опитав сільського голову Залукви та одну (!) активістку, свідчення якої так і не були долучені до матеріалів справи. Судячи з відповіді Кузіва, справу закрили «через відсутність ознак складу кримінального правопорушення» на підставі пояснення сільського голови, що «господарські будівлі побудовано після будівництва та введення в експлуатацію приміщення бойні та за погодження власників вказаних будівель та архітектури району». Це прямо суперечить довідці сільради про відстань будівель до бойні, побудованих до її будівництва, – 200, 300 і 450 м – та скарг 110-ти мешканців села.

Отже, відповідь Кузіва вже потребує правової оцінки. Адже слідчий не витребував у архітектури, сільради чи підприємця технічної документації на введення в експлуатацію будівель бойні, фактично побудованої з порушенням санітарної зони. Не поцікавився результатами перевірок підприємства СЕС та ГУ ветеринарної медицини. Що це – непрофесіоналізм чи небажання виконувати свої обов’язки представниками «оновленої» поліції? А може, ознаки вмотивованого саботажу?

Чи не тому численні письмові та усні звернення сільських активістів у різні владні інстанції району та області, які робилися з 2002 року і донині, не давали результатів, що чиновники міцно тримають це питання «на контролі».

Утилізація відходів спалюванням (2013 р.)

Отож, на думку активістів, охоронцям права, зокрема новопризначеному прокурору області Олександру Стратюку, варто б з’ясувати: чи належною була робота УЗЕ НП в області у вивченні конфлікту громади с. Залуква з ТзОВ «ГПК-М’ясо»; чи відповідає технічна документація будівлі за адресою с. Залуква, вул. Верхня, 1а організації в ній забою тварин; кому належить це приміщення та на якій підставі підприємство веде діяльність (адже підписантами договору оренди землі з сільрадою у 2008 р. виступали Ігор Коробейніков (родом з Криму) та директор «Карпатагропродукту», вже покійний Роман Михайлюк – брат керівника «ГПК-М’ясо» Любомира Михайлюка; чи правомірно було надано дозвіл на діяльність бойні у 2011 р. ГУ ветеринарної медицини в області, судячи з численних порушень, зокрема порушення санітарної зони, непристосованості приміщень, невідповідності способу зберігання й утилізації відходів, та договір на утилізацію відходів після втручання громади аж у 2015-2016 рр.; чи сільська влада Залукви перевіряла відповідність підприємства санітарним нормам при передачі в оренду землі для організації забою тварин та чи відповідає площа огородженої території площі, вказаній у договорі оренди, оскільки новий паркан встановили майже на 4 м дальше від старого!

І, можливо, після з’ясування всіх цих питань ми дізнаємося, чому роками мешканцям Залукви доводиться жити в нестерпному смороді і скільки часу це ще буде тривати.

В Івано-Франківську небайдужі люди вже кілька років б’ють тривогу з приводу наближення екологічної катастрофи в районі міського озера та дачного масиву, а ті, хто мав би її унеможливити, тільки розводять руками – немає грошей.

Звідки сморід

Територією садового товариства «За мир» протікає р. Млинівка, яка підмиває давнє єврейське кладовище, перетинає об’їзну дорогу і впадає у Бистрицю Солотвинську біля газової заправки. Через неконтрольований каналізаційний стік фекалії й нечистоти потрапляють в цю річечку та дошкуляють всім смородом. Раніше вони потрапляли і в озерце, що живить велике озеро, проте зараз цей шлях перекрили. Ще понад півстоліття тому Млинівку прокладали для того, щоб підтримувати рівень води в міському озері. Проте зараз річка стала бідою для всього дачного масиву та людей, які відпочивають на озері, пишеГалицький кореспонент.

Дмитро Фурик, який мешкає на вул. Сухомлинського і бігає навколо озера зранку та ввечері, розповідає, що мікрорайон БАМпобудований на місці болота. Для того, щоб його осушити, ще за радянських часів там створили невелике озерце. Відтак всі води стікали туди і не підтоплювали будинки. А для того, щоб регулювати в тому озерці рівень води, побудували дощовий колектор, який через Млинівку з’єднував його з великим міським озером.

«Вода тече звідси в бік «Сільпо». Між цим озерцем і «Сільпо» є каналізаційний колектор. Там стаються витоки, і ті каналізаційні стоки потрапляють у дощовий колектор. Все змішується, і весь бруд витікає в Млинівку, яка впадає в Бистрицю», – каже пан Дмитро.

Чиновницький «футбол»

Чоловік зазначає, що мікрорайон цей давній і каналізація, відповідно, також. Її слід час від часу ремонтувати, однак займатися цим ніхто не хоче, бо треба тратити час і вкладати гроші. «Влітку ще до острова кохання можна підійти, а далі хочеться бігти, тікати. Але деякі люди думають, що сморід виник через озера для відстоювання води. Проте причина зовсім в іншому», – розповідає він.

Незважаючи на те, що від Млинівки до міського озера приблизно 300-400 метрів, сморід заносить і туди. Дмитро Фурик каже, що завжди намагається пробігти цю частину якомога швидше, а в Бистриці вже давно не купається, бо знає, яка вода туди впадає. «Закрадається думка, що хтось контролює ці процеси, бо ввечері, як біжиш, то неймовірний сморід. І зранку так само. А в обід вже нормально. А деколи буває, що, мабуть, хтось забуде закрити там стоки, і вода тече весь час така чорна, як чорнило, і смердить», – міркує пан Дмитро.

Він розповідає, що багато разів звертався і в міську раду, і в екологічні служби, оббивав пороги «Водоекотехпрому», але все безрезультатно – чиновники тільки розводять руками. «Зробимо, плануємо, знаємо, є така проблема. І на цьому все закінчується», – зітхає він.

Фурик вважає, що фактично причина забруднення і смороду у витоках з каналізаційного колектора, і цим мало б займатися КП «Водоекотехпром». Але скільки він туди не звертався, там кажуть, що це не їхня компетенція, радять звертатися в ЖЕК. А в ЖЕКу кажуть, що треба звертатися у «Водоекотехпром». Такий собі чиновницький «футбол». «Але всі ті мережі, які розміщені поза будинком, є на балансі водоканалу. Отже, їхній обов’язок – зробити там ремонт. Якщо вже пояснювати їм це більш детально, то вони кажуть, що не мають на це коштів», – додає він.

Проте, на думку Дмитра, це можна було б зробити набагато економніше, якби просто дощовий колектор пустити в міську каналізацію. Таким чином нечистоти з БАМу більше не текли бу Млинівку.«Поки пан Саєвич (директор «Водоекотехпрому» – авт.) не дасть вказівки зробити каналізацію, то чисть не чисть річку, але проблема не вирішиться», – переконаний чоловік.

Нульовий результат

На сполох б’ють і члени садового товариства «За мир». Це товариство заснували в 1957 році, коли вода у Млинівці ще була чистою. СТ «За мир» налічує 925 господарств та займає 55 га, з яких 4 га – старий єврейський цвинтар. Млинівка перетинає весь масив і підмиває надгробки.

«Позаду єврейського кладовища паркан впав у річку, і частина тих ящиків – уже в ріці. Паркан треба відновити, бо бетонні стовпи, які впали в річку, перегородили русло і затримують фекалії. А вода не вибирає, куди текти, вона обходить бетони і забирає дороги та береги», – розповідає голова правління СТ «За мир» Богдан Іванишин.

Чоловік каже, що працює на цій посаді з 2008 року і це питання актуальне весь цей час. Мовляв, вже третій раз влада змінилася, але тут нічого не змінилося. Проте він додає, що в окремий період було затишшя, коли прокуратура заборонила водоканалу скидати з БАМу фекалії в так звану дощову каналізацію. Але час від часу вони все одно це роблять, бо не мають куди їх дівати. А нещодавно знову над 55 гектарами СТ запанував сморід.

Бухгалтер СТ «За мир» Марія Гелевська, яка реєструє всю вихідну та вхідну кореспонденцію, відкриває журнал та показує скільки звернень і в які структури вони писали. У переліку – і прокуратора, і екологічна служба, і санстанція, і «Водоекотехпром», і міська рада… Від декого є відповідь, а від декого її так і немає. Але результат все одно нульовий. Жінка каже, що минулого року влада запевняла, що після Великодня буде якось вирішувати їхню проблему, але так ніхто і не приїхав до цього часу.

Захмарна сума

Причин виникнення надзвичайної екологічної ситуації в районі міського озера є декілька, вважає директор департаменту комунальної, житлової політики та благоустрою Михайло Смушак. Одна з них та, що чимало мешканців садового товариства розбудували дачі і власну каналізацію вивели у річку Млинівку. Інша – на Набережній засипали озера-відстійники, а оскільки це земля Крихівецької сільської ради, то й не можна там нічого зробити.

Минулого року була створена спеціальна комісія, яка працювала над виготовленням проектно-кошторисної документації для проведення робіт з порятунку міських рік. Проектом передбачено очистку відкритої канави від цегельного заводу до перетину з вул. Набережною, облаштування берегоукріплення лівого берега потічка на ділянці єврейського кладовища та будівництво локальних очисних споруд.

Тоді пан Смушак анонсував, що проект складається з двох частин. Перша – це прочистка русла річки та його поглиблення, друга – відведення дощових стоків у нещодавно збудований колектор на вул. Набережній. Орієнтовна вартість проекту була понад 3 млн. грн., і зазначалося, що знайти їх дуже непросто. Проте зараз, коли виготовлення проектно-кошторисної документації завершене, ціна питання сягнула вже понад 5 млн. грн., і знайти їх буде ще важче. Головний комунальник міста каже, що за коштами департамент звернувся в обласний фонд охорони навколишнього середовища, але наразі грошей ще не виділено.

«Якщо нема коштів, то ми, відповідно, нічого не можемо й починати, – пояснює Смушак. – Але ми про цю проблему знаємо, це питання на контролі, періодично ми там прибираємо, чистимо, бо наші мешканці також люблять сміття повикидати в ту річку. Проводяться роботи і з очистки каналізації, щоб вона не забивалася. Але поки не буде реалізовано повністю весь проект і все, що там передбачено, це будуть такі перманентні заходи».

На питання, коли ж будуть кошти для реалізації проекту, головний комунальник каже, що йому важко відповісти. Однак він має надію, що цього року «хоч якісь гроші» будуть.

Разом з тим Михайло Смушак запевняє, що з БАМу в річку впадає тільки дощова вода. Хоча, коли є переливання чи затоплюютьсяпідвали, то нечистоти можуть просочуватись і в дощову каналізацію. «Але,щоб була напряму врізка з фекальної каналізації в Млинівку, то такого в цьому мікрорайоні немає», – наголошує він.

Проте Богдан Іванишин не надто вірить, що кошти на реалізацію цього проекту знайдуть. Голова правління СТ «За мир» вважає: якщо просто дощову каналізацію відсікти або включити у будинкову каналізацію, то це було б найпростішим і найдешевшим варіантом вирішення проблеми. «Але вони, як завжди, скажуть, що в них очисні споруди не справляються. Або ще щось придумають. Я вже наперед знаю їхні відповіді», – зітхає він.

Процес гниття

Начальник управління експлуатації мереж КП «Водоекотехпром» Іван Палімон каже, що річка нечищена, відколи вона будувалася (а це щонайменше років 40), тому там відбувається гниття. «Треба коштів для прочистки. Але на сьогодні,крім проекту, немає ніяких змін, – пояснює він. – Треба реалізувати той проект, який є. А якщо підмулений колектор, то зрозуміло, що влітку від нього йде сморід».

Разом з тим Палімон не виключає і того, що каналізаційні стоки можуть потрапляти у дощовий колектор та, відповідно, у Млинівку. Але запевняє, що постійні перевірки цього не виявили.

А поки посадовці чекають на захмарні кошти, члени садового товариства у відчаї жартують, що треба зачерпнути тієї води з Млинівки і вилити перед «білим» та іншими адмінбудинками, щоби сморід дошкуляв не тільки їм, але й чиновникам. Можливо, хоч тоді вони звернуть на це увагу.