На жаль, наша держава майже не звертає уваги на хворих з обмеженим прогнозом життя, які потребують догляду й адекватного знеболювання. Більшість таких пацієнтів залишена напризволяще. Про це повідомив проректор КВНЗ “Житомирський інститут медсестринства” Павло Яворський, передає УНН з посиланням на газету МОЗ України.

“Щорічно кожен 5-й сільський мешканець помирає від онкологічного захворювання і, на превеликий жаль, — у страшних муках. Щороку в Україні близько 2 млн осіб потребують паліативної та хоспісної допомоги (ПХД)”, – сказав він.

За словами П. Яворського в Україні до цього часу не вирішено питання підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації відповідних працівників для роботи у сфері паліативної допомоги.

“відсутня спеціалізація за напрямком “Паліативна допомога”. Потрібно сприяти розширенню організації навчального процесу для медичних і соціальних працівників, психологів і волонтерів, які на практиці забезпечуватимуть паліативний дог­ляд за хворим”, – додав він.

На переконання П. Яворського, десятки тисяч інкурабельних хворих не можуть отримати адекватного знеболювання, оскільки в Україні відсутня національна політика щодо доступу смертельно хворих пацієнтів до відповідних наркотичних препаратів.

“Останнім часом у цьому напрямку зроблено важливі кроки на державному рівні: суттєво спрощено застосування наркотичних анальгетиків, що на практиці поліпшує доступність знеболювання для хворих із хронічним больовим синдромом, особливо в амбулаторних умовах. Але поки в Україні відсутня чітка національна політика щодо забезпечення адекватного доступу до наркотичних препаратів для пацієнтів, які їх потребують, що відповідає сучасним цивілізованим міжнародним підходам до організації системи ПХД, — десятки тисяч інкурабельних хворих не можуть отримати адекватного знеболювання і страждають від інтенсивного хронічного больового синдрому”, – зазначив він.

Нагадаємо, як повідомляв

УНН, за словами експерта Дункана Вілсона, саме надмірний страх щодо призначення опіоїдів позбавляє людей в Україні доступу до знеболення.

При цьому думка церковнослужителів з цього приводу однозначна та одностайна – людина не повинна страждати від тілесних мук.

За словами священика, керівника відділу соціальних питань Патріаршої Курії УГКЦ Андрія Нагірняка, часом шукати знеболення для смертельно хворого доводиться усіма правдами і неправдами.

“Оскільки я безпосередньо залучений до питання розвитку паліативної допомоги в Україні, знаю, що стан із доступом до знеболення є цілковито незадовільним, знаю, що, насправді, отримати знеболення для людей, які терплять біль, зокрема, через онкологічні захворювання, досить складно.

Тобто, багатьом людям, і мені самому, як священнослужителю, доводилося із тим мати справу, оскільки я відвідую хвору людину, яка є онкологічно хворою, і вона терпить страшенні муки, і вона не має можливості елементарного доступу до знеболення.

Доводиться усіма правдами і неправдами шукати якісь шляхи для того, аби хтось погодився виписати рецепт, а хтось погодився на цей рецепт відпустити ліки.

Насправді, це ситуація, коли ми не лише не робимо елементарні кроки назустріч людині, яка страждає, а навпаки ставимо додаткові перешкоди. І ця ситуація, очевидно, має багато причин і є багато нюансів, які можуть змінити ситуацію”, – сказав він.

Також нагадаємо, що за словами нардепа К. Яриняча, аптеки відмовляються брати в реалізацію ліки для паліативних хворих через тиск правоохоронців.