Марія знову йшла по темній вулиці сама. Знову з невидимим болем у серці і дуже помітними сльозами на очах. В голові майоріла лише одна думка. ”Вже закінчилися сили все це терпіти. Завтра ж покладу цьому край”

Марія виросла у багатодітній сім’ї. Була працьовитою і старанною. Гарно вчилася в школі. Часто просила батьків відпустити її на навчання в міську школу, але батьки гостро відповідали: ”Нічого тобі там робити, коли дома справ повно”. Мовчки, витираючи сльозу, Марія казала: ”Ось побачите, я буду багатою і щасливою і всього досягну сама.”Батьки, не вірячи у слова доньки, мовчки хитали головою.

Марія натомість виросла і на здивування всім поступила до омріяного вишу.  А там закрутилася у вирі міського життя. Навчалася гарно та зразково, поки не зустріла його. Андрій був на 17 років старшим, двічі одруженим бізнесменом.

Це було кохання з першого погляду, як запевняла подруг Марія. Тоді на її руці уже була дорога каблучка. Як не просили дівчину батьки не одружуватися, почекати хоча б до закінчення університету. Але нікого не слухала Марія. Вона була впевнена, що коли одружиться, не потрібна буде їй ні гроші, ні освіта. Адже Андрій багатий, заможний ще й з квартирою в Києві.

Спочатку життя молодих було щасливим і безхмарним. Але скоро все це закінчилося. Андрій приходив додому пізно, заклопотаний і все менше часу приділяв молодій дружині. Згодом почав випивати і піднімати руку на жінку. Однак для знайомих, друзів і колег по бізнесу вони і далі залишалися щасливою і закоханою парою. Марія все терпіла, мовляв одумається, порозумнішає, а вона жити без нього не може.

І зараз знов змушена втікати від дуже n’яного і сердитого чоловіка. Марія ховалася по під’їздах. Там її побачила сусідка:

– Невже це ти Марічко? Що ти тут робиш

– Та нічого, вирішила повітр’ям свіжим подихати, витираючи сльозу сказала дівчина.

Тої ночі Марія повернулася до чоловіка, а на ранок знову грала перед сусідкою закохану і щасливу.