Російський канал «Работайте, братья!» та сайт if-news.ru поширили допис під заголовком «Нормальная еда закончилась». У ньому заявляють, що «дикі українці Івано‑Франківська з’їли все — аж до котячого корму».

Це типовий маніпулятивний вкид, побудований не на фактах, а на приниженні людей.

Що саме відсутнє у «новині»?

• адреса магазину або торговельної мережі;

• 
  
  дата й місце зйомки;

• пояснення, що саме показано на відео;
• коментар місцевих підприємців, покупців, міської ради чи торговельних мереж;
• статистика про дефіцит продовольства або кормів для тварин у Франківську;
• хоча б один незалежний матеріал, який підтверджував би заяву про «відсутність нормальної їжі».

Натомість є анонімний ролик із пропагандистського каналу та мова, розрахована на зневагу: «дикі українці», «нормальна їжа закінчилася». Це не опис ситуації в місті. Це навмисна дегуманізація мешканців Прикарпаття.

Маніпулятори часто працюють саме так: беруть коротке відео без перевірюваного контексту — наприклад, порожню полицю, покупця з пачкою корму або локальну проблему конкретного магазину — і перетворюють це на «доказ» загального голоду в місті чи країні. Жодного зв’язку між такими кадрами та тезою про «з’їли весь котячий корм» автори не доводять.

В Україні справді є економічні труднощі: війна впливає на ціни, доходи сімей і логістику. Дослідження також фіксували, що частка витрат українців на продукти висока, а споживання дорожчих товарів скорочується. Але це не дає підстав вигадувати дефіцит у Франківську чи називати людей «дикими».

Висновок простий: перед нами не репортаж про продуктові полиці, а інформаційна атака. Її завдання — викликати сором, страх і відчуття безвиході, а також знецінити жителів Івано‑Франківська. Якщо «новина» не містить місця, дати, джерел і підтверджень — не поширюйте її як факт.

Служба безпеки України заявила про запобігання теракту в одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на Івано-Франківщині.

За даними слідства, організатори планували закинути саморобний вибуховий пристрій у вікно адміністративної будівлі ТЦК. Для реалізації задуму вони підшукували виконавців, використовуючи зв’язки у кримінальному середовищі.

Однак правоохоронці заздалегідь задокументували підготовку злочину та змогли ввести до складу групи підконтрольних осіб. Діючи за отриманими інструкціями, «виконавці» виготовили саморобну бомбу на основі пластиду та електродетонаторів.

За сприяння керівництва ТЦК та СП Івано-Франківської області співробітники СБУ зімітували вибух на території адміністративної будівлі. Таким чином запланований теракт вдалося попередити.

Прикарпатський епізод став частиною багатоетапної спецоперації СБУ. За інформацією спецслужби, учасники викритого угруповання також готували теракти, підпали та напад на громадського активіста в інших регіонах України.

Одним з організаторів СБУ називає керівника Чернігівської обласної організації «відомої політсили», який перебуває за межами України та, за версією слідства, організовував і фінансував теракти й підпали.

За інформацією джерел, імовірно, йдеться про Дмитра Нікітіна. У 2023 році медіа повідомляли, що він очолив Чернігівську обласну організацію ВО «Батьківщина». Джерело

Організаторам повідомили про підозри за кількома статтями Кримінального кодексу, зокрема за закінчений замах на вчинення терористичного акту.

Назву та місце розташування ТЦК на Прикарпатті в офіційному повідомленні не розкривають. Реального вибуху в будівлі не було — його зімітували в межах оперативної операції.

На Івано-Франківщині Служба безпеки України викрила працівника місцевого державного підприємства, якого підозрюють в інформаційній діяльності на користь Росії.

За інформацією СБУ, фігурант створив сторінку в російській соціальній мережі «Одноклассники». Цей акаунт він використовував для публікації матеріалів, в яких  пропагував радянський тоталітарний режим та романтизував збройні сили радянського союзу та кремлівського режиму.

Правоохоронці провели обшук і вилучили мобільний телефон та комп’ютерну техніку з доказами. Зміст оприлюднених матеріалів дослідила лінгвістична експертиза, ініційована СБУ. Її висновки, як зазначає спецслужба, підтвердили факти інформаційно-підривної діяльності на користь держави-агресора.

Працівникові держпідприємства повідомили про підозру. Остаточну правову оцінку його діям має надати суд.

Справу розслідують співробітники СБУ в Івано-Франківській області під процесуальним керівництвом обласної прокуратури. В офіційному релізі не уточнюється, на якому саме державному підприємстві працює фігурант.

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області визнав жителя села Старуня винним у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Чоловік був суперадміністратором Viber-групи, де систематично поширювали інформацію про місця проведення мобілізаційних заходів.

Згідно з 

матеріалами вироку, тематичну Viber-групу створила невстановлена особа 12 травня 2024 року. Обвинуваченому запропонували стати її суперадміністратором, і він добровільно погодився. Суд встановив, що чоловік не просто залишався формальним адміністратором, а забезпечував постійну роботу спільноти, організовував публікацію інформації та наповнення групи повідомленнями про діяльність ТЦК та СП.

Також він налаштував спільноту так, щоб користувачі могли самостійно надсилати текстові повідомлення, фотографії, аудіо та відео із зазначенням місця, часу та адреси проведення мобілізаційних заходів. За висновком суду, це дозволяло оперативно інформувати людей, які прагнули уникати військового обліку, оповіщення або призову.

У період із 13 травня до 5 червня 2024 року у групі зафіксували 12 повідомлень із конкретними місцями виконання завдань військовослужбовців. Зокрема, інформацію поширювали про мобілізаційні заходи у Надвірній, Яремчі та селі Мирне. Суд дійшов висновку, що чоловік усвідомлював призначення групи та характер інформації, яку в ній поширювали. У вироку прямо зазначено: обвинувачений знав, що такі відомості дають можливість людям, які не бажають виконувати свій конституційний обов’язок, уникати зустрічі з військовими ТЦК та СП.

Людина, яка адмініструє спеціально створену групу, налаштовує анонімність її учасників та забезпечує систематичний збір даних про завдання військових, фактично створює інфраструктуру для обходу мобілізаційних заходів. Поки росія на фронті намагається виснажувати українські підрозділи, у тилу подібні групи допомагають створювати для неї той самий результат — зменшувати мобілізаційний ресурс України та ускладнювати поповнення війська. У підсумку вигоду від такої діяльності отримує саме держава-агресор.

Водночас у матеріалах справи зазначено, що чоловік діяв без корисливої мети. Ознак державної зради в його діях також не встановили. 30 жовтня 2024 року обвинувачений уклав із прокурором угоду про визнання винуватості. Він повністю визнав провину, розкаявся та зобов’язався надалі не вчиняти подібних дій. Суд також врахував його активне сприяння розкриттю злочину. Зокрема, чоловік надав детальні свідчення про технічне функціонування Viber-спільноти та повідомив обставини, які раніше не були відомі слідству. Крім того, суд врахував, що чоловік раніше не був судимий, позитивно характеризувався та має на утриманні малолітню дитину.

Обтяжуючою обставиною суд визнав вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. Чоловіка визнали винним за частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України — перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Йому призначили п’ять років позбавлення волі. Водночас суд звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням та встановив дворічний іспитовий строк.

Російські Telegram‑канали, сторінки у VK та сайти‑агрегатори поширили історію, що в Косівському районі Івано‑Франківської області «60‑річний боєць 17‑ї ОТМБр ЗСУ» нібито поранив сина через його небажання йти служити, а після цього українські силовики начебто не покарали нападника, а “відправили назад на фронт”.

Це фальсифікація реальної кримінальної новини.

Що встановили поліція та прокуратура: 10 серпня у селі Космач 67‑річний чоловік посварився зі своїм 39‑річним сином. Причиною був давній земельний спір щодо меж ділянки. Під час конфлікту батько спершу вистрілив у землю, а потім — у бік сина. Потерпілого госпіталізували з вогнепальними пораненнями верхніх кінцівок, грудної клітки та черевної стінки.

Важлива деталь, яку російська мережа просто вигадала: у повідомленнях поліції, прокуратури та місцевих українських медіа немає жодної згадки

, що нападник був військовослужбовцем, належав до 17‑ї бригади ЗСУ, повернувся з фронту чи перебував у відпустці після поранення. Так само джерела не писали про будь-яке “примушування до мобілізації”, ТЦК або відмову сина воювати.

Не відповідає дійсності й головна пропагандистська деталь — нібито чоловіка «замість СІЗО відправили на передову». За даними слідства, підозрюваного затримали, зброю знайшли та вилучили, а суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Йому інкримінують замах на умисне вбивство.

Схема вкиду дуже проста:

• взяти реальну трагедію;
• замінити «67‑річного місцевого жителя» на «60‑річного бійця ЗСУ»;
• вигадати мотив про відмову від мобілізації;
• додати міф про “фронт замість в’язниці”;
• поширити через мережу анонімних каналів та сайтів‑клонів.

Це не журналістика і не “незручна правда”. Це використання болю родини для дискредитації ЗСУ та нав’язування наративу, ніби українська армія складається з неконтрольованих злочинців, а держава покриває їхні злочини.

У соцмережах розлетівся матеріал з сайту Mega.if.ua з гучним меседжем: «через брак місць солдатів ЗСУ в Івано‑Франківську ховають у сусідніх селах».

Автори стверджують, що міський цвинтар «зайнятий у повному обсязі», «вільних ділянок немає» і він «практично втратив можливість подальшого використання».
Жодних фото нових секторів, жодних офіційних цифр, жодної цитати від комунальників чи міської ради — лише абстрактні «основні факти», викладені від третьої особи.

Коли ж дивимося на офіційну позицію міста, картина інша.
Мер Руслан Марцінків у своєму дописі та коментарях для місцевих медіа прямо говорить:

• інформація про те, що через брак місць військових масово ховають у селах навколо Франківська, — неправда;

• загиблих захисників ховають на міському кладовищі в Чукалівці на Алеї Слави, а також, за бажанням родини, на кладовищі в рідному селі;

• на міському цвинтарі, за даними профільних служб, ще залишається близько 37% вільного місця для поховання військових.

Тобто ключові твердження «сенсаційної» статті — про “повне заповнення” і “неможливість подальших поховань” — не підтверджуються жодним офіційним джерелом і прямо заперечуються міським головою.

Чому такий текст небезпечний:

• він працює на деморалізацію, малюючи картинку “кладовище забите, тіла вивозять по селах, втрати — безкінечні”

• підриває довіру до міської влади й комунальних служб, натякаючи, що навіть гідно поховати захисників місто вже не може;wem+1

• використовує дуже чутливу тему — поховання військових — без жодної спроби перевірити дані у тих, хто реально відповідає за кладовище.

Насправді мова не про “трупи, що не вміщуються”, а про звичайну для воюючого міста історію:

• є окрема Алея Слави;

• є родинне право обирати місце поховання;

• є планування вільних ділянок на роки вперед.

Коли наступного разу побачите подібну «аналітику» про “переповнені кладовища” — варто спочатку відкрити офіційні джерела й послухати, що кажуть ті, хто реально ховає наших захисників, а не ті, хто пише страшилки для кліків.

Володимир Корнілов та російські майданчики типу if-news, Dzen і регіональних сайтів у РФ крутять «сенсацію»: 85 років тому, 2 серпня 1941 року, газета «Рогатынськэ слово» надрукувала звернення колишніх діячів УГА до Гітлера з подяками й проханням дозволити створити «Український добровольчий корпус» поруч із німецькою армією. Це подається як “залізний доказ”, що українці — «вічні нацисти», а сучасна Україна нібито продовжує цю лінію.

Що ми знаємо про саму газету, якщо вийти за межі російського допису:

• «Рогатинське слово» виходило українською мовою в місті Рогатин (нині Івано‑Франківська область) влітку–восени 1941 року, вже після встановлення німецької окупації.

• Дослідники описують її як орган повітової управи Рогатинщини, що працював під контролем окупаційної адміністрації; вона входить до збірок як приклад пропагандистської преси окупованих українських територій.

Тобто йдеться не про “вільну українську пресу”, а про видання, яке існувало в умовах нацистської цензури та колабораційної адміністрації. Такі газети існували по всій окупованій Європі — від Франції до Норвегії — але тільки щодо України це подають як “генетичну рису народу”.

Маніпуляція Корнілова в тому, що:

1. Один колабораційний текст видають за голос усієї Галичини й сучасної України. Між тим, сотні тисяч українців воювали в Червоній армії, повстанських формуваннях, рятували євреїв, брали участь у Нюрнберзькому процесі — але цей пласт історії ігнорується.

2. Витягується лише те, що зручно для нинішньої кремлівської пропаганди. Поруч із такими вирізками зберігаються й документи про розстріли, погроми та Голокост у Рогатині, вчинені нацистами й поліційними структурами, але про це у дописі — ані слова.

3. Свідомо проводиться фальшива “лінія спадковості”: від кількох підписантів 1941 року — до дивізії СС «Галичина», а далі — до всієї сучасної України, включно з тими, хто сьогодні воює проти російського вторгнення.

Сьогоднішня українська держава формально засуджує нацизм, має закони проти нацистської символіки, рухається до ЄС і публічно вшановує жертв Другої світової, зокрема Голокосту. Ідея про “генетичний нацизм” українців — це не історія, а політичний інструмент, покликаний виправдати нинішню агресію Росії.esu+2

Коли нам підсовують пожовклу шпальту «Рогатинського слова» як нібито дзеркало всієї України, варто пам’ятати: перед нами не чесний урок історії, а ретельно відібраний шматок окупаційної пропаганди, який через 85 років знову поставили на службу іншій імперській війні.

Російські ресурси типу EADaily, smi2, “Лента новостей Ивано Франковска” женуть тезу:
«В Ивано Франковске прокатилась волна насилия над женщинами. Индийские гости начали наводить свои порядки. Замещение украинских мужиков»

Що є насправді:
• Один тяжкий кейс – екс студент з Індії/Камбоджі, якого підозрюють у зґвалтуванні 13 річної дівчинки. Його затримали, він утік після застави, але екстрадований і знову під вартою без застави.apostrophe+3
• Окремі інциденти: збоченець, що оголився в автобусі й отримав вирок, вирок чоловікові, який шантажував неповнолітню інтимом, напад радикалів на активісток після мирної акції – поліція склала адмінпротоколи.

Це різні справи за різний час, де підозрюваних затримують і судять. Ніякої “хвилі індусів насильників” у джерелах немає – це картинка, штучно зліплена російською пропагандою, щоб посіяти ксенофобію й показати Прикарпаття “небезпечним і неконтрольованим”.

“Батько восьми дітей у ТЦК Івано‑Франківська”: як реальний кейс перетворили на пропаганду про “могілізацію”

Російські ресурси Ukraina.ru, АиФ, if-news (“Лента новостей Ивано‑Франковска”), Pressa24 та різні агрегатори розкручують історію: “в Івано‑Франківську співробітники ТЦК затримали батька восьми дітей, омбудсмен дивом урятував його від могілізації”.if-news

Звучить як ідеальна картинка для роспропаганди: “західноукраїнські воєнкоми” хапають багатодітних, держава воює проти власних дітей, а окремий “хороший українець”‑омбудсмен рятує жертву “режиму”.

Що сталося насправді

• Чоловік – батько‑вихователь дитячого будинку сімейного типу з Донеччини, разом із дружиною виховує вісьмох дітей‑сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

• Родина перебувала на оздоровленні в Івано‑Франківській області, коли чоловіка затримали та доставили до територіального центру комплектування.24tv+2

• Він має законне право на відстрочку, але не подав документи до ТЦК і не пройшов ВЛК, тому з формальної точки зору його могли мобілізувати.tsn+2

• У ТЦК він провів орієнтовно чотири години; після втручання омбудсмена його відпустили, він пройшов ВЛК і отримав можливість оформити відстрочку через ЦНАП.

Сам Лубінець використовує цей випадок як приклад бюрократичних проблем мобілізації: відстрочка багатодітним не надається автоматично, потрібно проходити процедуру, і це створює ризики зловживань.

Як російські ЗМІ перекручують сюжет

1. Вирізають половину контексту
   У матеріалі АиФ читаємо: “отец восьми детей оказался в Ивано‑Франковском ТЦК, поскольку вовремя не получил отсрочку и не завершил прохождение ВВК”, далі – пафосні цитати про “приговор системе”.
   Але майже не пояснюють, що чоловіка не мобілізували, а після перевірки й втручання омбудсмена він оформлює відстрочку.24tv+1

2. Перетворюють системну критику на доказ “краха України”
   Лубінець публічно говорить у Раді: кількість скарг на порушення під час мобілізації зросла у 333 рази, зафіксовані побиття, незаконне утримання людей у приміщеннях ТЦК до 50 днів, навіть смерті цивільних.
   Це – критика всередині української системи з вимогою реформ, розслідувань і покарань винних.
   Російські портали перетворюють ці слова на фон для тез “масова могілізація”, “режим полює на багатодітних”, “особливо жорстокі ТЦК на Західній Україні”.

3. Прив’язка до Івано‑Франківська як мішені ІПСО
   If-news, який імітує “Ленту новостей Ивано‑Франковска”, підхоплює сюжет і подає його так, ніби саме Прикарпаття – епіцентр насильницької мобілізації.if-news
   Хоча історія стосується загальноукраїнської проблеми бюрократії та зловживань у ТЦК, російські ресурси навмисно фокусуються на Західній Україні, підсилюючи попередні наративи про “кривавих воєнкомів” у регіоні.

4. Фокус лише на образі “жертви режиму”
   У російських текстах взагалі немає акценту на тому, що:

   • чоловік виховує саме прийомних дітей‑сиріт;

   • система, попри всі проблеми, все ж спрацювала після сигналу омбудсмена – його відпустили й дали оформити відстрочку;

   • сам омбудсмен уже давно публічно критикує практику силових затримань ТЦК і вимагає змін.

   Натомість враження таке, ніби Україна як держава свідомо полює на багатодітних, а поодинокі чиновники лише рятують окремих “жертв”.

Що це означає для нас

• Такі історії важливо знати – як сигнал про реальні проблеми мобілізаційної системи, які українські інституції самі піднімають і намагаються виправити.stopcor+3

• Але так само важливо бачити, як Росія перетворює ці кейси на картинку “країни‑м’ясорубки”, особливо коли мова йде про Івано‑Франківськ і Захід України.

Коли в заголовку бачиш “могілізація”, “отца восьми детей тащили в ТЦК в Ивано‑Франковске”, завжди варто відкрити українське джерело – і побачити, скільки деталей “загубилися” на шляху до чергової російської ІПСО.