Дорога оренда — реальна проблема. «Українці штурмують Франківськ» — уже пропагандистська подача

Російські ресурси підхопили матеріал про ринок житла напередодні зими. «Украина.ру» пише, що українці «штурмують Івано-Франківськ», а ТАСС пропонує формулу «плати або замерзай» і звинувачує українців в експлуатації співвітчизників.ukraina+1

Тут важливо не заперечувати очевидного: оренда дорожчає, а знайти доступне житло справді складно. Маніпуляція починається там, де конкретні показники перетворюють на картину загальної паніки, а житлові труднощі — на привід посварити українців.

Ось що показує порівняння з матеріалом УНІАН, де наведені відповідні цифри та коментарі експертів.

«60 людей на квартиру» — не середня статистика міста.

Рієлтор Олександр Бойко сказав: «У Франківську на одну квартиру претендує щонайменше десять охочих, на гарні варіанти — до 50–60 охочих». Це експертна оцінка, причому максимальне число стосується саме привабливих пропозицій. У заголовку if-news цей показник поставили поряд із посиланням на DIM.RIA, хоча в українському матеріалі його джерелом є рієлтор, а не аналітика платформи.unian+1

105% — зростання попиту на будинки, не подорожчання квартир.

УНІАН повідомляє про збільшення попиту на оренду будинків в Івано-Франківській області на 105% порівняно з минулим роком. Це не означає, що квартири подорожчали на стільки ж або що населення міста подвоїлося. У «Украина.ру» цю цифру включили до загального опису «житлової лихоманки», без важливого уточнення про тип житла.ukraina+1

«Масова втеча» суперечить застереженням співрозмовників першоджерела.

В УНІАН Бойко прямо пояснює: тенденція переїздів є, але вона «помірна, не масова». Юрій Піта також називає некоректними твердження про масовий відтік зі столиці й нагадує, що частина людей переїжджає між районами самого Києва. Російські матеріали натомість використовують формули «массово пакуют чемоданы» та «украинцы побежали на запад».ukraina+2

ТАСС переходить від економіки до регіональних стереотипів.

Автор описує орендодавців-«западенців», які нібито отримують європейські соціальні виплати й наживаються на співвітчизниках. Далі стверджує, що до вихідців із південного сходу «зачастую относятся как к людям второго сорта». Однак у матеріалі не наведено дослідження, яке підтверджувало б поширеність цих практик. Окремі можливі випадки подаються як характеристика суспільства.tass

Показово й те, як змінюється пояснення причин переїздів. Український матеріал починається з російських обстрілів цивільної та енергетичної інфраструктури. У ТАСС головний емоційний акцент зміщується на нібито «жорстоку й лицемірну систему» та взаємну експлуатацію українців.tass+1

Отже, заперечувати подорожчання житла було б неправильно. Але так само неправильно видавати максимальну оцінку за типовий показник, змішувати попит із цінами та робити з житлової кризи доказ ворожості між регіонами. Саме ці підміни й варто помічати за тривожними заголовками.

Межі перевірки

Повністю прочитано матеріали if-news, «Украина.ру», ТАСС та відповідну публікацію УНІАН. Telegram, VK і два посилання Dzen не відкрилися, тому їхній зміст окремо не підтверджую. Доступні тексти дозволяють показати конкретні маніпуляції, але самі собою не доводять координацію всіх наведених майданчиків.

Книгу «Історія України» рекомендують на окупованій частині Херсонщини як посібник для навчальних закладів.

Нещодавно один з співавторів книги, одіозний російський пропагандист Олександр Малькевич, представив її на установчих зборах так званого «Херсонського регіонального відділення «Російського товариства «Знання». Малькевич віднедавна є очільником «відділення». А саме товариство не має нічого спільного з однойменною просвітницькою організацію, яка існувала за часів СРСР.

В Росії товариство «Знання» самоліквідувалося у 2016 році, а взамін утворилася «всеросійська громадсько-державна організація» з такою ж назвою. Організація працює в царині просування кремлівської імперської ідеології, фінансується з держбюджету РФ. Нещодавно анонсовано створення під патронатом організації «центрів військово-патріотичного виховання дітей і молоді».

«Історія України» – монографія колективу авторів на чолі з Максимом Григор’євим – директором «фонду дослідження проблем демократії», членом громадської палати Російської Федерації, кандидата політичних наук, професора російського державного гуманітарного університету.

Колектив авторів – дуже різношерстий, але неможна не звернути увагу на присутність там так званого «колишнього міністра закордонних справ ЛНР» Владислава Дейнего – людини, яка не має вищої освіти (закінчив три курси Алчевського гірничо-металургійного інституту) і навіть за словами людей з його оточення «не зробила в житті нічого серйозного, а лише вдавала з себе когось».

Керівник авторського колективу, Максим Григор’єв – людина з відверто україноненависницькою позицією, відповідно з якою він публікує дописи і передруки в своєму Телеграм-каналі.

Що кажуть окупанти
Книжка «Історія України», можна сказати, від першої до останньої сторінки просякнута імперськістю від першої до останньої сторінки, а також містить безліч тверджень, які можна охарактеризувати як маніпулятивні і як брехливі.

Ось – кілька цитат з передмови видання:

«Спільність українського та російського народів не підлягає сумніву, є науковим фактом. Колективна монографія «Історія України» базується саме на цьому об’єктивному науковому фундаменті».

«Території, у 1922–1954 p. p. увійшли до складу Української РСР, а згодом, 1991 р., — до складу української держави, мають різний етнічний склад та різну історію. Однак більшість цих територій протягом більш ніж тисячолітньої історії була південно-західною частиною російських земель, пов’язаною в культурному, мовному та релігійному відношенні з Росією».

Частина матеріалу в монографії викладена з позицій, які зберіглися з часів СРСР, але більшість тексту створена вже з позицій не радянської, а російської імперської історіографії, яка остаточно відмовляє Україні не те що в державності, а в будь-якій самобутності.

Одне з підтверджень цього – фрагмент з розділу книжки про XIX сторіччя. В цьому розділі автори «підручника» фактично погоджуються з російським міністром внутрішні справ (1861-1864) Петром Валуєвим, який видав сумнозвісний «Валуєвський циркуляр»:

«У розпал польського повстання 1863 р. царський уряд побачив у малоросійському національному русі загрозу. При цьому Петербург виходив із питань збереження під контролем внутрішньополітичної ситуації на Правобережжі, побоюючись польського впливу в регіоні. З ініціативи Київського цензурного комітету в 1863 р. був розісланий припис керуючого міністерством внутрішніх справ Росії П. А. Валуєва, «щоб дозволялися у пресі лише твори малоросійською мовою, що належать до витонченої літератури». Перепустка цензурою «книг тією мовою релігійного змісту, навчальних і взагалі призначених для первісного читання народу» припинялася аж до подальших розпоряджень.

Припис, хоч і це таємно лише у певної інстанції, було високо схвалено імператором Олександром II. «Жодної окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може», оголошувалося в документі. Є тільки малоросійська говірка, якою користуються простолюдини і яка не що інше, як російська мова, зіпсована поляками. Спроби створення «української мови», перекладу на неї Нового Завіту і т. д. розглядалися «прагненням, що породжуються метою відокремити українську мову, щоб тутешній народ обходився без уживання загальноросійської мови».

Розділ книжки, присвячений Другій світовій війні (автори переважно згадують про «велику вітчизняну війну» – штучно відокремлені радянською пропагандою події Другої світової), також являє собою суміш радянської і російської імперської історіографій. В цьому розділі можна побачити дуже прозорий натяк на начебто велику кількість колаборантів серед українців.

Зокрема, є таке:

«Крім дивізій СС «Галичина» та СС «Вайсрутенія» німецькою окупаційною адміністрацією з-поміж українських колабораціоністів було створено численні охоронні підрозділи, що боролися проти партизанів та підпільників, що здійснювали каральну та репресивну політику щодо населення України. В охоронних підрозділах («куренях») служили близько 250 тисяч українських колабораціоністів.

22 березня 1943 р. українські колабораціоністи взяли участь у знищенні мешканців білоруського села Хатинь. Населення села було спалено живцем і розстріляно у відповідь на вбивство партизанами кількох німецьких солдатів. Усього загинуло 149 мешканців села.

Населення Хатині було знищено 118-м батальйоном шуцманшафту, який складався переважно з поліцаїв-українців. Командував батальйоном колишній польський майор Костянтин Смовський, який до цього служив полковником в армії Української народної республіки, начальник штабу — колишній старший лейтенант Червоної армії Григорій Васюра, командир взводу – колишній лейтенант Червоної армії Василь Мелешко. Німецьким «шефом» 118-го допоміжного батальйону був майор поліції Еріх Кернер. Керував каральною операцією Григорій Васюра, уродженець міста Чигирина Черкаської області, який 28 червня 1941 р. добровільно здався в полон і перейшов на бік фашистів».

Окупація Росією українських територій у 2014-2022 роках подається в книзі як «захист населення» і «відновлення історичної справедливості». Глава 2 навіть має назву: «Додержавний період історії територій, що тимчасово входили до складу України у 1991–2014 p. p.».

Є в книзі і брехня про «американські біолабораторії», яку, до речі, ще у 2015 році розповсюджувала Тетяна Томіліна – окупаційна «ректорка Херсонського держуніверситету», яка українськими правоохоронними органами підозрюється в колабораціонізмі.

Ось що написано про це в «підручнику»:

«Ще однією серйозною загрозою для безпеки Росії є біологічні лабораторії США на території України. Тут було розгорнуто 30 військово-біологічних лабораторій, з них вісім у Києві, п’ять – в Одесі, три – у Львові, по дві – у Харкові та Херсоні. За даними Міноборони, з українських лабораторій за кордон вивозилися зразки тканини та сироватки крові людей, а також небезпечні патогени та їх переносники. За словами начальника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних сил [Росії] Ігоря Кирилова, американські біолабораторії в Україні залучені до повномасштабної військово-біологічної діяльності».

У лабораторіях України вивчали можливості поширення холери, черевного тифу та гепатиту через водні шляхи, заявив начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗС Росії Ігор Кирилов. Він заявив таке:

«Під час робіт українськими фахівцями під контролем американських вчених систематично проводився відбір проб води у низці великих річок України, включаючи Дніпро, Дунай, Дністер, а також у Північно-Кримському каналі з метою встановлення наявності особливо небезпечних патогенів, включаючи збудників холери, черевного тифу. гепатитів А та Е, та зробити висновки про можливість їх поширення водним шляхом».

Таким чином, військові загрози, що походять від України і НАТО, носили комплексний характер і включали як мілітаризацію України, озброєння та підготовку її армії під керівництвом НАТО до війни з Росією, так і розробку зброї масового ураження».

Загалом Херсон і Херсонська область згадуються в «підручнику» 44 рази, переважно – як «російський» або проросійський регіон.

Чому це брехня
Якщо навести всі маніпуляції та всю брехню з цієї книжки і спростувати їх, то може вийти текст, співставний за обсягом з самою книжкою, які налічує 650 сторінок. Тому зупинимося лише на деяких випадках брехні і маніпуляцій.

Твердження російських політиків і пропагандистів про «спільність українського і російського народів» давно вже визнано маніпулятивним, спекулятивним та багато разів спростовано. Як і твердження про українські землі, які нібито «справді» є російськими. До речі, саме це твердження в Кремлі використали як одне з обґрунтувань російської агресії проти України.

Ми про це раніше писали і спростовували цей пропагандистський фейк.

Щодо «Валуєвського циркуляру», то головна мета цього документу – закріплення російської колонізації українських земель. І підставою для виходу циркуляру стало не стільки Польське повстання, скільки переклади на українську мову чотирьох Євангелій, надіслані відставним інспектором Ніжинського ліцею Пилипом Морачевським на розгляд Святійшого Синоду для отримання дозволу на друк.

Спочатку київський генерал-губернатор Микола Анненков, а потім і петербурзькі чиновники побачили в цьому загрозу колоніальному політичному становищу України, з якої вже тоді, у XIX сторіччі, відчайдушно намагалися зробити територію «руського миру».

Про ці факти автори книжки «Історія України» не згадують.

Щодо висвітлення в книжці такого історичного періоду, як Друга світова війна, то автори, «сором’язливо замовчують», що загалом в лавах Вермахту воювало близько 1,5 мільйона радянських громадян.

А стосовно участі українців в підрозділах СС і Вермахту, то загальновідомо і підтверджено в багатьох історичних працях, що неблагонадійні з точки зору німецького командування українці практично не задіювалися під час каральних акцій.

Також в книзі згадуються «українські підрозділи в складі СС». Але вже давно доведено, що підрозділи «Нахтіґаль» та «Роланд» діяли у складі Вермахту, ніколи не входили до структури СС, а їхні вояки не мали есесівських звань. На початку німецько-радянської війни обидва батальйони виконували допоміжні функції, а восени 1941 були переформовані у 201-й охоронний батальйон поліції порядку. Дивізія «Галичина», створена у 1943 році, належала не до загальних СС, а до військ СС, і використовувалася передусім як бойова частина, але там її теж майже не задіювали через всю ту ж недовіру до українців.

Хоча в офіційній назві формування до квітня 1945 року була присутня абревіатура «СС», однак від самого початку дивізія була суто військовим формуванням. Тому вона входила до структури не загальних СС (Allgemeine SS), а до так званих військ СС (Waffen-SS). Таких дивізій існувало більше сорока, в основі половини з них був особовий склад із населення окупованих і союзних Німеччині держав (хорвати, латиші, естонці, угорці, французи тощо). Дивізія «Галичина» була призначена для бойових дій на фронті поруч з Вермахтом.

Українці вступили до лав дивізії, маючи різні мотиви. Частина розглядали перебування у «Галичині» як можливість здобути військовий досвід та зброю для того, аби у подальшому перейти до УПА, яка на той час не мала можливості вишколити та озброїти таку кількість людей. Інші сподівалися, що дивізія стане основою для формування українських військових частин для боротьби з СРСР, нехай навіть на боці німців. Були й такі, що вступали до лав дивізії, аби уникнути примусового вивезення на роботу до Німеччини чи не залишитися на території, на яку мали невдовзі прийти радянські війська. Певну частину вояків до «Галичини» мобілізували примусово.

Але ці «тонкощі» пропагандисти теж не вказували.

Щодо «провини українців» у масовому вбивстві мешканців білоруського села Хатинь, то і це – давно спростований пропагандистський фейк. Білоруське село Хатинь, де нацистами та колаборантами у 1942 році було вбито 149 мирних громадян, стало символом радянської пропаганди. Трагедію пропагандисти використовували проти українського підпілля, і як бачимо, використовують і досі. Справа в тому, що у каральній акції проти мирного населення брали участь бійці з батальйону СС «Дірлевангер» і 118-го поліцейського охоронного батальйону. В останньому служили українські та російські колаборанти, які ніякого відношення до УПА та українського підпілля не мали. Але їх вперто називали «бендерівцями», хоча жодного доказу участі ОУН або українських військових формувань у цьому злочині не існує.

Щодо «американських біолабораторій», то з цього приводу було спростування посольства США в Україні, де обвинувачення назвали такими, що містять «російську дезінформацію». ‎‎

Чому це важливо
Росія давно намагається довести, що немає ніяких української нації, української мови і української історії, усе це – «спотворення», «вигадки» і «маніпуляції» з метою позбавити певні території «російськості». Тоді, на думку прокремлівських пропагандистів, виглядатиме переконливіше балаканина про «повернення історичних територій», якою російська пропаганда намагається виправдати окупацію українських земель.

З особливою старанністю насаджують росіяни цю псевдо-історію на окупованих територіях, щоб переконати людей, особливо – дітей та молодь, що вони – «росіяни», які до окупації були «неправильними».

До речі, у окупантів є різні методи досягнення потрібного їм рівня «правильності» населення загарбаних територій. Тих, кого не вдасться переконати або залякати, вони погрожують вбивати. Цього не приховував, наприклад, Павло Губарєв – колишній «народний губернатор Донецької області», а зараз – бойовик незаконних збройних формувань, чоловік колишньої «заступниці» глави окупаційної адміністрації Херсонської області Катерини Губарєвої.

«Вб’ємо, скільки потрібно: мільйон, п’ять мільйонів, хоч усіх винищимо, поки ви не зрозумієте, що ви біснуваті і вам потрібно лікуватися», – погрожував він українцям.

Нав’язування створеної з брехні та маніпуляцій псевдо-історії – частина політики окупантів, спрямованої на викорінення національної ідентичності людей, які живуть на поневолених територіях.

В’ячеслав Гусаков

В інтерв’ю російському пропагандисту вона обурилася, що НУШ передбачає, що вчитель просто дає знання

У соцмережах набирає обертів відео, в якому колишня вчителька з Маріуполя розповідає про Нову Українську школу.

Жінка обурена, що концепція НУШ передбачає «просто дати знання» вчителем учню. А ще, звичайно ж тим, що нова програма не викладалася російською.

Також жінка обурена, що дітям у молодших класах не можна ставити оцінки, натомість треба хвалити і підбадьорювати їх.

А ще нерозуміння в неї викликає той факт, що учень молодших класів, може відпочити на диванчику, якщо втомився під час уроку, наприклад послухати музику у навушниках.

Російський пропагандист з іронією розповідає про навчання в Україні, концепцією якого є «щаслива дитина». Він щиро не може осягнути цього і в негативному контексті порівнює нашу освіту зі скандинавською, яка насправді вважається однією з провідних у світі:

Як у Скандинавії… якійсь…

Пропагандист продовжує перераховувати інші «недоліки» реформи української освіти:

заборона на публічне порівняння успішності дітей
заборона робити зауваження
заборона «виганяти нероб із класу»

Ось сам допис та деякі з численних коментарів до відео:

Роспропаганда остаточно проїла мозок російської актриси

Російська актриса Олеся Железняк прийшла на шоу путініста Бориса Корчевнікова, де підтримала всі пропагандистські наративи. Вона згадала зйомки в популярному серіалі “Свати” і знайомство з Володимиром Зеленським, і додала, що зараз він хоче вбити її дітей.

“Мені хочеться сказати: “Невже ти так мене ненавидиш, що ти хочеш вбити моїх дітей?” Я пам’ятаю, що в суботу та неділю ми йшли Хрещатиком, і там висіли американські прапори. Я думаю, можливо, зло так і приходить”, – видала чергову маячню артистка.

Железняк не розуміє, чому весь світ називає Росію країною-терористом, а не “рятівником”. Її не напоумило навіть те, що саме Росія напала на Україну, що саме країна-агресор вбиває мирне населення.

Більш того, актриса заявила, що в обличчях захисників України бачить злобу, а в обличчях окупантів – світло.

“Я бачу, що у людини (воїна ЗСУ, – УНІАН) недобре на душі, вони не готові пробачити. А коли я бачу наших – у них обличчя спокійні, і це правда. Як вони ставляться до життя, там правди більше. Я бачила людину, яка лежить без руки, без ноги. Вона лежить, і вона світла”, – видала актриса.

Співачка родом з Буковини Ані Лорак, яка замовчує геноцид українців, у новорічну ніч зателефонувала брату в Україну, де саме відбувалася чергова терористична атака росіян. Почуте з вуст співрозмовника засмутило виконавицю, але не наскільки, щоб розповісти шанувальникам в РФ, який кривавий режим вони підтримують.

Натомість Ані Лорак назвала жорстоку, злочинну війну “цією ситуацією”. Відповідний допис з’явився на її сторінці в Instagram (щоб подивитися фото, доскрольте до кінця сторінки).

Цікаво, що своє жалісливе повідомлення артистка вперше після 24 лютого 2022 року написала українською мовою, яку пересічні читачі зірки з Росії, вочевидь, повністю не зрозуміють.

“Минула ніч для мене – роздвоєність почуттів. Мені було болісно спілкуватися з братом в той час як він ховався у підвалі з пляшкою Jack Daniels під звуки бомб. Страх, гнів і безсилля від усієї цієї ситуації затьмарили момент, який мав би стати святом”, – написала зрадниця України, яка продовжує жити та працювати в РФ.

Співачка побажала в 2023 році усім родинам, які розділила війна, зібратися разом. Як і раніше, виконавиця підіграла російській пропаганді, змовчавши про винуватців обстрілів в Україні.

Цікаво, що українськомовний допис не розчулив читачів Ані Лорак з України. Їх розізлило, що артистка чітко не назвала те, що відбувається, війною.

“Кароліна колись скаже, хто ж насправді бомбить брата в Україні, чи так і буде вимахуватись?” “Ви не маєте права розмовляти навіть українською. Співайте далі для вбивць, спонсоруйте війну”, “Це була 311-та ніч, коли люди ховаються і без пляшок. Хіба що можна твоїх друзів Колю і Філю на пляшку посадити. Попроси брата тобі її вислати”, – написали в коментарях.

Головний розвідник країни запевнив, що згідно з його попередніми прогнозами, Україна “рухається по графіку”.

Російські пропагандисти змінили риторику: критикують генералітет та обговорюють своє небажання програти війну, проте поразка Росії – вже вирішене питання.

Про це очільник ГУР Міноборони України Кирило Буданов заявив в ефірі телемарафону 6 грудня.

“Україна вже перемогла. Це вже відчувають всі у світі, та й у нас це розуміють. Так, буде важко ще певний період часу, але глобально це нічого не змінить”, – запевнив голова військової розвідки.

Він звернув увагу на те, що риторика всіх кремлівських пропагандистів різко змінилася за останні три місяці.

“Спочатку вони почали обережно критикувати своє керівництво, потім – вищий генералітет і зараз вони вже дійшли до того, що про перемогу не йде мова, аби не програти, але всі розуміють, що це нереально”, – розповів Буданов.

Він додав, що поразка РФ вже очевидна.

“Ще раз кажу, будуть іще трохи певні важкі часи, але програш Росії – це уже вирішене питання, і вони самі це чудово знають”, – наголосив голова ГУР.

Він також повідомив, що згідно з його попередніми прогнозами, Україна “рухається по графіку”.

Окрім того, Буданов розповів, що на сьогодні в Росії відбувається поділ не просто на лібералів і не лібералів, а поділ за принципом, “яка група прийде до влади наступною”. Водночас на внутрішній конфлікт в РФ із мітингами у великих містах сподіватися на варто, зазначив голова розвідки. Він пояснив, що “Росія – не така країна”.

Нагадаємо, на початку листопада Буданов прогнозував, що після поразки у війні влада в Москві може змінитися дуже швидко, проте ймовірність держперевороту в РФ зараз дуже мала.

Поразка Росії у війні
Радник Офісу президента Олексій Арестович переконаний у перемозі України та вважає, що Росія на сьогодні вже воює за ціну своєї поразки.

Арестович також прогнозує, що до лютого в Росії не залишиться нікого, хто б вірив у якісь перспективи війни, там зрозуміють, що з тріском програли цю “кампанію”.

Щодо тривалості війни, то президент Володимир Зеленський сподівається, що все завершиться у найближчі місяці. За його словами, війна завершиться або коли Україна здобуде перемогу, або ж коли закінчення війни захоче Росія.

Аналітики очікують провокації в Бєлгородській області..

Москва створює інформаційне підґрунтя для атаки “під чужим прапором” в Бєлгородській області Росії.

Про це 23 листопада пишуть у звіті Інституту вивчення війни (ISW).
Дiзнатися бiльше
Експерти наголошують, що провокацією Кремль намагається збільшити підтримку бойових дій в Росії, де останнім часом вона різко падає.

Кремлівські пропагандисти почали висувати гіпотези про те, що українські сили прагнуть вдертися в Бєлгородську область, просувається, що російським силам необхідно відновити контроль над Куп’янськом Харківської області, щоб “мінімізувати загрозу українського нападу”.

“Ці заяви давно циркулюють серед воєнкорів, які критикували російське військове командування за залишення позицій у Вовчанську на північному сході Харківської області після виведення російських військ з цього регіону у вересні. Зараз вони посилили свої заклики до РФ повернути території в Харківській області, заявивши, що такі превентивні заходи зупинять українців від проведення штурмових операцій на Куп’янському і Вовчанському напрямках”, – відзначають аналітики.

Аналітики підтверджують, що заяви про неминучий напад України на Бєлгородську область абсурдні і покликані тільки лише залякати населення, щоб воно підтримало війну. Україна не має стратегічного інтересу у вторгненні в Росію і не здатна зробити це в таких масштабах.

Російські опозиційні видання пишуть, що з кінця жовтня родичі мобілізованих чоловіків почали протести в 15 російських регіонах, причому найбільш помітні протести пройшли в прикордонних з Україною регіонах.

Однак, за інформацією ГУР, 75% росіян підтримують війну Росії проти України. Такі показники є результатом пропаганди Кремля.

Раніше Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк звернувся до російського військового командування щодо дезінформації про начебто “підготовку до наступу ЗСУ на прикордонні міста РФ”. Він наголосив що найкраще місце для оборони РФ – за кордоном України, адже українці точно не мають наміру туди просуватися.

Російський диктатор нафантазував маячню про формування в Україні чорного ринку зброї.

Президент Росії Володимир Путін також озвучив брехню про “брудну бомбу” України, якою держава нібито планує влаштувати провокацію і звинуватити Москву.

Свої заяви Путін зробив на зустрічі з очільниками спецслужб країн СНД.

“Відомо і про плани використати для провокацій так звану “брудну бомбу”, – повторив пропагандистську тезу очільник Кремля.

Путін також поділився своїми вигадками про те, що в Україні нібито формується якийсь чорний ринок зброї. Диктатор висловив і брехню про те, що “є ризик потрапляння до рук зловмисників переносних зенітних ракетних комплексів та високоточної зброї”.

Президент РФ, вочевидь, вирішив не стримувати уяви та озвучив маячню про те, що Україну нібито перетворили на “полігон для біологічних експериментів, а тепер накачують зброєю”. А ще Путіну примарилося, що Україна” стала інструментом зовнішньої політики США, практично втратила суверенітет”.

Ще кілька заяв Путіна
“На наших очах світ змінюється та стає багатополярним”;

“Деякі країни використовують тактику шантажу та прямого залякування на просторах СНД”;

“США використовують Україну як таран проти Росії”;

“Диверсія на “Північних потоках” – це знищення загальноєвропейської енергетичної інфраструктури”.

Фейк Росії про “брудну бомбу”
Російські пропагандисти вигадали фейк про те, що Україна начебто виготовила “брудну бомбу” та готується застосувати її на власній території і звинуватити в цьому Москву. Голова Міноборони РФ Сергій Шойгу узявся поширювати цю брехню, телефонуючи колегам з ледь не всіх країн світу.

Проте вигадкам РФ про “брудну бомбу” України у світі не вірять. Зокрема, генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що мета цього фейку – ескалація конфлікту.

Росія вигадала фейк про “брудну бомбу”, аби таким ядерним шантажем домогтися переговорів диктатора Володимира Путіна з президентом США Джо Байденом. Таку думку висловив російський опозиціонер та юрист Марк Фейгін.

А на думку екскомандувача військ США в Європі генерала Бена Годжеса, Росія вигадала фейк про “брудну бомбу” задля здійснення операції під чужим прапором.