З 2027 року в Україні запровадять реформу середньої профільної освіти.

Заклади освіти повинні мати не менш як 600 учнів.
Мережу початкових шкіл збережуть, а до 2027 року планують укомплектувати громади шкільними автобусами.
Мережу ліцеїв і професійних коледжів реконструюють, обладнають соціальними просторами, спортивною інфраструктурою, майстернями, лабораторіями.

В Україні готуються до пілотування реформи середньої профільної освіти з наступного року. Саму реформу втілюватимуть у життя з 2027 року.

Очільник Міносвіти України Оксен Лісовий під час презентації результатів соціологічного дослідження щодо реформи повідомив, що до мережі старшої профільної школи входитимуть заклади освіти, в яких навчатимуться не менш як 600 учнів.

Скільки учнів навчатимуться у старшій профільній школі
Посадовець зауважив: в областях вже де-факто сформували мережу старшої профільної школи.

Деякі регіони сформували якісну мережу, де в кожній школі буде 600 учнів і більше. Це той мінімум, який має бути. Це виклик для нас, тому що плече під’їзду (до закладу освіти – ред.) має бути 30 хвилин,
– заявив міністр.

І додав, що мережу початкових шкіл збережуть, аби учні початкової школи могли вчитися ближче до дому.

Лісовий також розповів, що заклади освіти, з яких сформують мережу ліцеїв, реконструюють. У них будуть соціальні простори, спортивна інфраструктура, майстерні, лабораторії тощо. Важливим є і питання довезення учнів на навчання.

Сподіваємося, до 2027 року, а може і раніше, ми стовідсотково укомплектуємо наші громади автобусами, у тому числі інклюзивними,
– додав міністр.

За його словами, розглядають також питання організації при окремих ліцеях гуртожитків для учнів.

«Не хочеш добре вчитися – підеш у ПТУ». Ці учительські слова із 70–80 років минулого століття не раз згадував, коли вчора довго розмовляв із керівником одного з місцевих органів управління освітою, який зараз працює над планом формування мережі профільних закладів освіти.

За завданням, яке отримав із області, у громадах району буде створено лише кілька академічних ліцеїв, а решта випускників 9-х класів мають «піти» навчатися у коледжі або заклади професійної освіти – колишні ПТУ.

Щоправда, порівняно молодий керманич освіти району не може знайти відповідь на одне важливе питання: «А як примусити / умовити / переконати випускника «піти» туди, куди йти в нього ніякого бажання немає?»

Бо якби таке бажання у дев’ятикласників реально було, то уже б сьогодні ми мали бум серед бажаючих навчатися у цих закладах. А його немає…

І я особисто, дуже добре знаючи, як-то кажуть, «із середини» систему коледжів та закладів професійної освіти, не думаю, що до 2027 року таке бажання зʼявиться у 45% випускників 9-х класів, як то планує МОН.

Навіть якщо теперішні владні структури зможуть організувати справедливий та валідний відбір бажаючих навчатися у академічних ліцеях. У будь-якому випадку угадайка у формі НМТ такий відбір не забезпечить…

Стратеги, котрі сьогодні планують запровадити профільну школу у 2027 році, дуже люблять посилатися на досвід зарубіжних країн, у яких здобуття професійної освіти (робітничої спеціальності) є дуже престижним серед молоді.

Так, але вони при цьому не хочуть розмірковувати над тим, а що мотивує закордонних випускників із великим бажанням йти здобувати професії будівельників, електриків, сантехніків, швачок і т. ін.

Мої невеликі розвідки з цього питання свідчать про кілька таких мотиваційних чинників. Перший – ставлення в суспільстві до людей робітничих професій та їхній соціальний статус. Другий – заробітна плата та умови праці тих, кого називаємо ми ще й сьогодні називаємо «робітничим класом». Третій – умови здобуття професійної освіти…

Чи є такі мотиваційні чинники в Україні? Немає… І цьому є багато причин, зокрема й тих, на які освітянські реформатори та агенти змін аж ніяк не вплинуть, скільки б вони не говорили про престижність, важливість, потрібність здобуття робітничих професій.

Навіть зміна назви «професійно-технічне училище» на «професійний ліцей» на мотивацію навчатися в них не вплине… І наша недавня освітня історія це підтверджує.

Бо ми вже називали колишні ПТУ й вищими професійними училищами, і центрами професійної освіти, і модульними центрами…, а шеренг бажаючих навчатися в них, як не було, так і немає…

А тут іще й кілька чергових реформаторських меседжів. Перший – отримати документ про присвоєння робітничої кваліфікації можна без навчання у закладі професійної освіти. Другий – здобувати робітничу спеціальність у закладі професійної освіти можна без здобуття загальної середньої освіти…

Ось тут і виникає елементарне питання: «А для чого, образно кажучи, протирати штани, у професійному ліцеї, якщо навіть молода людина і дуже захотіла здобути робітничу кваліфікацію?»

Тим більше, що за моїми підрахунками 95% закладів професійної освіти, які вже є чи стануть професійними ліцеями, сучасних умов, обладнання, механізмів, верстатів, транспорту для навчання робітничим професіям не мають.

Вони їх не мали у мирні роки, а у роки війни та повоєнні роки і не матимуть. То який сенс йти навчатися у професійний ліцей молодій людині?

Для того щоб навики водіння авто здобувати за кермом ГАЗ-53, який я нещодавно бачив з табличкою «У» на дорогах Київщини? На дверцятах кабіни цього раритету була емблема одного з місцевих центрів професійної освіти… От чим не мотивація?

А гуртожитки цих закладів? Адже, якщо академічних ліцеїв буде обмежена кількість, а у кожному селі чи містечку професійний ліцей з «нуля» створити неможливо, то учні матимуть їхати до іншого населеного пункту і жити там. Чи кожна сімʼя буде готова відпустити свою дитину в ті гуртожитки, з тими умовами проживання і харчування, які на сьогодні є в існуючих закладах професійної освіти? Не думаю, що таке бажання у них буде.

Це і про рівність умов для здобуття освіти, між іншим. І про мотивацію також. А перелік професій, які можна здобути в сучасних закладах професійної освіти?

У моєму рідному місті обидва заклади готують, в основному, кухарів… А якщо мотивації куховарити немає? У сусіднє містечко, де є аналогічний заклад? Там також, в основному, кухарі…

Таким чином, якщо мотивації навчатися у закладах професійної освіти у тих, хто не зможе стати учнем академічного ліцею, не буде, то фраза «Не хочеш гарно вчитися – підеш у ПТУ» може знову актуалізуватися. Як і другосортність закладів професійної освіти.

І тоді академічні ліцеї стануть місцевими елітними (у гіршому розумінні цього слова) закладами освіти. То ж чи потрібна нам така профільна школа?

Чи реформаторам принципово важливо знову терміново спробувати пересадити закордонну пальму в український ґрунт? Щоб знецінити саму ідею профільної школи…

То можливо, перш ніж впроваджувати таку профільну школу, потрібно запитати у людей, чи потрібна їм вона така? І лише потім приймати рішення та в черговий раз робити «реформи» мережі…

Автор:  

Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Україна попри війну продовжуватиме реформу профільної середньої освіти.

Сьогоднішнім 4-6-класникам після дев’ятого класу доведеться обирати між академічним та професійним навчанням на останні три шкільні роки, – пише Telegraf

Українська держава вирішила попри війну продовжувати реформу профільної середньої освіти. Згідно з нею, вибір — йти до вишу чи навчатись «прикладній» професії, — учні робитимуть вже у старших класах. Фактично серед українських дітей і їх батьків популяризуватимуть професійну освіту, що відповідає потребам ринку праці.

Сьогодні 35% випускників 9 класу в Україні обирають професійну освіту, тоді як у Швейцарії, Німеччині та Австрії ця частка доходить до 70%.

Більшість країн ЄС ставлять собі за мету випускати понад 50% студентів із професійною освітою — цього потребує ринок праці.

В Україні профільне міністерство прогнозує: відсоток учнів, що обиратимуть профтехучилища, має становити не менше 45%.

Щоб зробити зрушення в цей бік, в Україні має змінитись система шкільної освіти.

Наша мета — щоб діти отримали насправді якісну освіту по тих предметах і профілізації, які їх цікавлять, — розповіла секретар Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій, нардеп Наталія Піпа. – Завдання початкової і середньої школи – дати загальні базові знання.

А після йтиме профілізація — те, що в Америці називається High School, що є і в Британії, Польщі, Німеччині тощо

У нас попереду відновлення України, нам все більше потрібні робочі спеціальності, – говорить нардепка. І додає, що ця освіта і робочі професії мають стати такими ж шанованими суспільством, як і професія маркетолога чи юриста.

За її словами, навантаження на дітей має зменшитись. Сьогодні за програмою вони вивчають в старших класах 17 предметів, а будуть — не більше 11-12.

Якими будуть професійні ліцеї – поки що питання для дискусій.

Велика ймовірність, що ліцеї будуть створюватись на базі училищ, адже там має бути професійна складова. Це може бути два-три дні навчання, потім два-три дні учень працює на робочому місці. Це дає можливість зрозуміти, чи справді ця робота тобі цікава — розповіла нардеп.

Що в професійному, що в академічному ліцеях учні зможуть змінити обраний напрямок. в наступному класі, якщо обрана спеціалізація не до снаги.

Таким чином буде зменшуватись кількість випускників вишів та училищ, які не працюють за спеціальністю, тому що тільки під час навчання зрозуміли, що вона їм не до душі. І витрати держави на підготовку потрібної кількості спеціалістів теж знизяться, якщо більшість випускників працюватиме за фахом.

“Чинне законодавство передбачає можливість мати в структурі академічного ліцею заклади базової середньої [5-9 класи, – ред.] та навіть у виняткових випадках початкової освіти [1-4 класи, – ред.]”, – пояснив директор Директорату шкільної освіти Ігор Хворостяний під час форуму “Реформування старшої профільної середньої освіти (академічні ліцеї)”.

Однак, на його думку, “початкова освіта в академічних ліцеях – це контрпродуктивний шлях”. Зокрема, Міністерство освіти і науки зараз активно працює з народними депутатами над поправками до законодавства, які передбачатимуть відокремлення початкової школи від старшої профільної.

Ігор Хворостяний також нагадав, що до 1 вересня 2024 року територіальні громади мають сформувати проєкти мережі академічних ліцеїв. Тобто визначити й відокремити ті заклади освіти, де зможуть навчатися учні 10-12 класів.

Зокрема, за його словами, 8 перших областей уже майже завершили цей процес. Зараз триває робота з органами місцевого самоврядування, управліннями й закладами освіти в інших регіонах.

В Україні з 2027 року втілять у життя реформу старшої профільної школи. А вже з наступного року МОН реалізовуватиме пілотний проєкт реформи.

У МОН кажуть, що 25 шкіл цього року стануть менторами для 100 – 150 пілотних ліцеїв. У них і почнуть випробовувати зміни наступного року, розповів очільник Директорату шкільної освіти Міносвіти Ігор Хворостяний під час форуму.

Як триватиме пілотування реформи старшої профільної школи
У Міносвіти також розповіли про етапи підготовки до пілотування реформи:

перший – розроблення й обговорення концепції академічних ліцеїв;
другий – створення мережі закладів-амбасадорів;
третій – добре стратегування.
Зараз МОН перебуває на першому-другому етапі, зазначає НУШ.

Ігор Хворостяний також наголошує на втіленні таких важливих чинників у межах підготовки реформи як обговорення, аналіз запитів, пріоритетів, можливостей, урахування думок різних спільнот – вчительства, учнівства, батьківства, органів місцевої влади.

На другому етапі стратегування кожен пілотний заклад освіти має оцінити власні спроможності та сформувати власне бачення, знайти свою “родзинку”, орієнтуючись на свої сильні сторони. І фінальний етап стратегування – вихід на цілісну концепцію, визначення профілів, напрацювання чернеток із навчальними планами,
– уточнив чиновник.

І додав, що далі цю стратегію варто розкласти в конкретний план дій. А МОН та партнери на всіх етапах підтримуватимуть шкільні команди.

Зрештою у 2027 році на нас чекає загальнонаціональне впровадження. Ми б дуже хотіли, щоби воно ґрунтувалося на “доказовій педагогіці”. Аби це була не гіпотеза когось із міністерства, чи когось із міжнародних партнерів, а перевірений, ґрунтований на аналізі даних результатів пілотування глобальний запуск реформи у 2027 році,
– резюмував Хворостяний.

Шоу, мильні бульбашки та гарні фотки у соцмережах – це наше «всьо» в освіті… А якщо ще шоу присмачується іноземними «звьоздами», які не знають і не розуміють ні української освіти, ні української ментальності, то і результати відповідні.

Як згадаю, скільки таких «звьозд» за останні роки нас переконували і навчали, як, образно кажучи, пересадити в український освітній ґрунт чужоземну освітню пальму, то у нас давно в освіті мали б рости гігантські пальмові ліси з освітніми бананами. Але пальмових лісів немає, а в освіті розруха є, і велика.

Тож не знаю, як кого, але на мене аргумент про зарубіжних експертів давно не діє. Їм радити – не проблема. Балакати вміють.

Проблема у нас – будувати профільну школу в країні, яку ворог системно знищує багато років. І невідомо, що буде до 2027 року. І якою ціною нам дістанеться Перемога, у яку я щиро вірю і якої щиро чекаю. Як і ми всі.

А ще, мабуть, варто не забувати і про те, що профільної школи ніколи не буде, якщо не буде мотивації в учнів навчатися в ній, а у вчителів – працювати.

Тому хвилює питання: «А чи суспільний запит на профільну школу хтось бачив? Хтось проводив загальнонаціональні дослідження, вивчав суспільну думку, думки батьків дітисьок, які гіпотетично будуть навчатися в профільній школі? Де вони?»

Чи готове наше суспільство до необхідності сприйняти ідею та впроваджувати профільну школу? Адже хотіння чиновників і суспільства – далеко не одне й те саме.

Або… Можливо, хтось знає, чи є у нас черга бажаючих стати студентами педуніверситетів, а теперішні їхні випускники уже біжать у заклади освіти, щоб швидше стати до учительської кафедри?

Я такої інформації не маю. Але точно знаю, що до 2027 кількість вчителів-пенсіонерів та педагогів передпенсійного віку, на яких ще якось тримається сьогоднішня освіта, скоротиться дуже потужно.

Хто працюватиме в профільній школі? Ті, хто під час цьогорічного сертифікаційного іспиту шукали правильну відповідь на питання, які вазони потрібно ставити на підвіконня в класі при палючому сонці? Чи ті, хто задля полегшеного проходження атестації, подався у т. з. «освітні експерти»?

Щось я не чув, чи у нас вже почали підготовку вчителів для профільних шкіл? Як мені здається, більшість педуніверситетів готують вчителів, образно кажучи, до роботи в школі, котра за духом і стилем лишилася «совєтською».

Бо іншого не вміють робити. Та і студентів – катма. А підготовка вчителів для роботи в профільній школі – це зовсім інше, якщо, звичайно, розуміти, що профільна школа – не поєднання дитячого садка, початкової школи, гімназії та ліцею під одним дахом, як воно є сьогодні, і буде ще дуже довго. Адже окремих приміщень для профільних шкіл ще довго будувати не зможемо…

Іншими словами: то про що розмова? Чи це буде чергова красива презентація чергових ідей заїжджих «звьозд» і доморощених агентів змін?

Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.