Лідер “Батьківщини” Юлія Тимошенко, яка балотується у президенти України на майбутніх виборах подала електронну декларацію про прибутки за 2017 рік.

Відповідна інформація оприлюднена у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Тимошенко не має власного житла, а орендує в Козині під Києвом будинок площею 588 квадратних метрів, який належить її сестрі. Вона також користується 4 суміжними земельними ділянками, які разом мають площу більше 6 тисяч метрів квадратних.

Дві земельні ділянки належать двоюрідній сестрі лідерки “Батьківщини” Шараповій Тетяні Валеріївні та перебувають під орендованим будинком. Двома іншими ділянками, які “межують з об’єктом оренди”, володіє тітка політикині Ульяхіна Антоніна Миколаївна.

Кандидатка у президенти має майже десяток ювелірних виробів від елітних японських та французьких марок Mikimoto, Chanel, Cartier, а її чоловік Олександр Тимошенко носить швейцарські годинники Vacheron Constantin та Corum.

Власного автомобіля, як і житла, у Тимошенко згідно з декларацією немає. А от її чоловік їздить на іномарці Mercedes-Benz 2014 року випуску за 1,2 мільйона гривень та раритетному ГАЗ 1983 року за 80 тисяч гривень.

Олександр Тимошенко є власником компанії “Геофорс” та “Леді Ю”.

Дохід лідерки “Батьківщини” за минулий рік становив 560 тисяч гривень, з яких 225,5 тисяч – депутатська зарплатня, 252,8 тисяч кошти на виконання депутатських повноважень та 81 тисяча процентів з Ощадбанку. Її чоловік задекларував майже 3,4 мільйона гривень доходу від підприємництва.

Загальний дохід подружжя Олександра та Юлії Тимошенко у 2017 році склав понад 4 мільйони гривень.

Кандидатка у президенти тримає готівкою лише 290 тисяч гривень, а її чоловік 194 тисячі євро, 358 тисяч доларів та 360 тисяч гривень. Окрім того, на рахунку в Ощадбанку Юлія Тимошенко зберігає 614 тисяч гривень, а Олександр Тимошенко в українських банках має 22 тисячі гривень і 28 тисяч доларів.

Що варто знати про Юлію Тимошенко: відео

У людей часто проявляється стадний інстинкт. Ще зі школи пам’ятаю, що хотів робити лише те, що робили мої однокласники: ходив на спортивні секції, хоча мені те самбо не подобалось, збирав марки, хоча не зрозумів навіщо…

І якісь дурні вчинки робили разом, а батьки завжди казали: “Усі будуть стрибати з даху, і ти також стрибнеш?” Я обурено відповідав: “Звісно, ні!” Зараз чудово розумію, якщо всі стрибнули б – я також, адже люди – стадні істоти і зазвичай радо повторюють за оточуючими їхні дії.

Не знаю, як зветься цей феномен в психології, проте впевнений, що знають назву цього явища політтехнологи, які розробляють політикам стратегію перемоги на виборах. Їм відомо, що люди, зазвичай голосують так, як їхні друзі, знайомі та родичи.

Знаю про сім’ї, що розпадалися через різні політичні вподобання чоловіка та дружини, знаю про родичів, які розварилися й роками не розмовляють через те, що хтось з них колись проголосував не так. Але все це радше поодинокі виипадки. Якщо говорити про тенденції – виборці, які натепер не мають власних симпатій чи антипатій до політиків, а тому вагаються і не знають, за кого саме їм голосувати. Такі люди спираються на думку оточуючих, або ж розпитують, за кого хто буде голосувати й повторюють за ними, або ж просто йдуть у фарватері суспільної думки.

Отже, для політтехнолога завданням №1 у боротьбі за голоси тих, хто не визначився – формування суспільної думки, що підсвідомо нав’язала б виборцю так званий правильний вибір.

Чому не варто вірити рейтингам
Про що мова? Про рейтинги, звісно. Адже якщо людина робитиме так, як інші, їй простіше. Виходить, що треба лише дати людині підказку, розказати їй за кого будуть голосувати інші й за кого варто голосувати, щоб бути як усі.

Біда в тому, що рейтинги можуть бути фейковими і не відображати реальних вподобань українців. Таким чином, нами намагаються маніпулювати, переконуючи, що кандидат дійсно має чималу підтримку, тому вартий уваги, адже мільйони не можуть помилятися.

Проте насправді немає там мільйонної підтримки. Все, що є – фейкове соцопитування з намальованими результатами, яке запускають у підконтрольні ЗМІ та поширють у соцмережах через продажних блогерів. Фейкове соцопитування потому обговорюють по численних ток-шоу, яким немає чим свій ефірний час забити.

Така інформаційна атака зрештою й формує у голові виборця думку, що умовний Іваненко вартий його голоса, адже, начебто за нього пів-України. Це лише маніпуляція. По-перше, не варто вірити опитуванням від невідомих соціологів і рейтингам на кшталт: “Кого б українці обрали президентом, якби вибори відбулися найближчої неділі”. Варто пам’ятати, що будь-які оцінки кандидатів можуть складатися на чиюсь користь, щоб ввести нас в оману.

А по-друге, навіщо взагалі ті рейтинги? Не треба на них орієнтуватися, не треба голосувати так, як начебто проголосують інші. Ви ж не будете стрибати з даху, якщо інші стрибнуть?