В Україні вже багато років постає питання відсутності базової поваги до роботи вчителя. Батьки перестали відчувати важливість шкільної освіти. Чи дійсно все почалося з початком пандемії COVID-19, чи корінь неповаги до вчителя з’явився набагато раніше?!

Поговоримо про наболіле, або чому професія вчителя перетворюється на обслуговуючий персонал.
Проблема №1. Діти розумніші за учителів.
Всі батьки вважають, що їхні діти найрозумніші в класі. Звичайно, двійка з математики не тому, що дитина не старається та ігнорує предмет, а тому, що дитина занадто обдарована для математики, дитині цей предмет у житті не знадобиться, а в дорослому житті так взагалі всі гроші стали електронні, їх навіть не треба вміти рахувати руками. Одразу згадується жарт про альтернативну математику, де 2+2=22

Сьогодні батькам забагато предметів у середній та старшій школі. Батьки радять скасувати мистецтво, музику, основи здоров’я, фізкультуру. Не дивина, якщо вже завтра стане зайвою алгебра та геометрія, бо це саме ті предмети, де потрібно вміти зосереджуватися та виконувати Д/З.

Проблема №2. Домашні завдання.
Батьки б’ють на сполох — школа заважає їхнім дітям розвиватися. Одні батьки говорять, що школа заважає їм відвідувати секції плавання шість днів на тиждень, а інші наводять приклад, що діти мало приділяють часу власним захопленням, на кшталт ігор у відеоігри чи відвідування друзів після школи. Батькам не подобається, що дитина повинна виконати Д/З після школи та переконують, що вчителі зобов’язані працювати з кожним учнем індивідуально в класі під час уроку. Після запрошення від міністра освіти у ФБ обговорити кількість шкільних предметів із коментарів стало очевидно, що школа менш важлива за секції з футболу чи плаванню.

Проблема №3. Оцінки в школі травмують на все життя.
Після отримання двійки дитина впадає в депресію та має повне право пожалітися батькам на низьку педагогічну компетентність вчителя. Батьки буквально переконують, що погана оцінка псує майбутнє дитини. Експерти, своєю чергою, наголошують, що система оцінювання може бути доцільною, починаючи лише з шостого класу, а гарна альтернатива оцінкам — розлогий зворотній зв’язок. Вчитель, де в класі 30 учнів, має детально розказати кожній дитині про її сильні та слабкі сторони. Сьогодні у 1–4-х класах НУШ вже немає оцінок, але батьки пропонують рухатись далі та прибрати чітку інформацію про успішність дитини (оцінки) і в середній та навіть старшій школі. Тут постає єдине питання: на якому етапі нашого розвитку суспільство почало сприймати оцінки вороже, а не як показник результатів та стимул для їхнього поліпшення?! Не виключено, що після школи такі тенденції у відсутності оцінювання перейдуть і на спортивні змагання. Оцінювання олімпійських чемпіонів відбуватиметься без золотих медалей, а відзнакою слугуватимуть таблички «зараховано» хоча б за те, що увімкнули камеру і був присутній на майданчику.

Проблема №4. Освітні експерти.
Найліпшими експертами в освіті стали слюсарі-електромеханіки російської мови та літератури. Освітні реформи набувають такого рівня реформування, що проводяться буквально у соціальних мережах під пильним наглядом ще більш освічених експертів — батьків. Більше не потрібно залучати науковців чи вчителів практиків до громадських обговорень, цю наукову спільноту відтепер з легкістю може замінити один висококваліфікований експерт, що має досвід у психології, сексології, науці, екології та економіці. Наприклад, Спартак Суббота — ідеальний радник для міністерства освіти. Реформи в Україні почали проводитися чи не за каденції кожного нового міністра освіти, єдине, що лишається без змін — це радники міністрів. Чи є діло таким радникам до розвитку освіти та підняття авторитету вчителя?

Проблема №5. Закордоном ліпше.
Закордоном все ліпше. Краще обладнанні шкільні лабораторії, кращі кабінети хімії, математика зовсім інакша, навіть закони фізики діють по-іншому. А класи мистецтва ви вже бачили? В Америці у вчителів мистецтва навіть є власні печі для випалювання глини. Не здивуюся, якщо тамтешні діти вивчатимуть на уроках навіть Марію Примаченко.
І зарплати у вчителів закордоном набагато кращі, згідно з дослідженнями, наприклад, вчителі в США у 2020–2021 навчальному році отримували в середньому $65 090, а у Нью-Йорку — на 26% більше ($87 738). Тож все закордоном ліпше, навіть українці там податки сплачують, бо там «закордон». Тому поїхали туди батьки, провчилися їхні діти в місцевих школах два роки і вже точно знають, що треба змінювати у шкільній програмі в Україні, добре дають поради і чітко контролюють, щоб вчитель спочатку був «як закордоном», а потім може і до інших питань час дійде.

То що з реформами?
Дорогі освітяни та здобувачі освіти, Всеосвіта нагадує, що в Україні вже запроваджена освітня реформа довжиною в 12 років — «Нова українська школа». #НУШ впроваджена задля створення школи, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням знання й уміння застосовувати їх у повсякденному житті. У такій школі вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку, вчать бути відповідальним та розумним громадянином. Ця реформа передбачає створення саме такого освітнього простору, як закордоном.

«Учитель – це людина, на якій тримається реформа», — написано на сторінці #МОН.

Чи дійсно, ми як суспільство допомагаємо та підтримуємо вчителів у впровадженні цієї реформи? Чи дійсно батьки є партнерами у цьому складному процесі змін? Чи батьки сприйняли партнерство, як заклик керувати вчителями та встановлювати власні вимоги? Чи були зацікавлені попередні міністри освіти у продовженні шкільної реформи НУШ та пошуку інвестицій для підтримки нових програм?

В освіті має бути чітка межа — вчитель завжди правий! Не тому, що вчителю все дозволено, а тому, що вчитель має відчувати довіру та підтримку з боку батьків. Робота вчителя надскладна, емоційно виснажлива та відповідальна, у тому числі за життя дитини. І саме робота вчителя є основою для майбутнього держави України!

Як підвищити якість навчання?
Підсумовуючи цей допис, Всеосвіта знайшла беззаперечне рішення, як підвищити якість навчання у школі, не змінюючи кількість предметів та не впроваджуючи нові реформи. Потрібно, щоб вже сьогодні батьки змусили своїх дітей вчитися! Тільки-но батьки самостійно попрацюють зі своїми дітьми та пояснять їм важливість освіти та поваги до вчителя, ми одразу матимемо кращі результати навчання навіть без нових підручників. Не підручники, не вчителі, не міністерство, а саме батьки є відповідальними за залученість до навчання своїх дітей. Якщо дитина спить на уроці, демонструючи неповагу до вчителя — батьки мають займатися вихованням такої дитини, а не вчителі.

В Україні вже багато років постає питання відсутності базової поваги до роботи вчителя. Батьки перестали відчувати важливість шкільної освіти. Чи дійсно все почалося з початком пандемії COVID-19, чи корінь неповаги до вчителя з’явився набагато раніше?! (Портал ВСЕОСВІТА  ТОВ «Всеосвіта»).

Поговоримо про наболіле, або чому професія вчителя перетворюється на обслуговуючий персонал.
Проблема №1. Діти розумніші за учителів.

Всі батьки вважають, що їхні діти найрозумніші в класі. Звичайно, двійка з математики не тому, що дитина не старається та ігнорує предмет, а тому, що дитина занадто обдарована для математики, дитині цей предмет у житті не знадобиться, а в дорослому житті так взагалі всі гроші стали електронні, їх навіть не треба вміти рахувати руками. Одразу згадується жарт про альтернативну математику, де 2+2=22

Сьогодні батькам забагато предметів у середній та старшій школі. Батьки радять скасувати мистецтво, музику, основи здоров’я, фізкультуру. Не дивина, якщо вже завтра стане зайвою алгебра та геометрія, бо це саме ті предмети, де потрібно вміти зосереджуватися та виконувати Д/З.

Проблема №2. Домашні завдання.
Батьки б’ють на сполох — школа заважає їхнім дітям розвиватися. Одні батьки говорять, що школа заважає їм відвідувати секції плавання шість днів на тиждень, а інші наводять приклад, що діти мало приділяють часу власним захопленням, на кшталт ігор у відеоігри чи відвідування друзів після школи. Батькам не подобається, що дитина повинна виконати Д/З після школи та переконують, що вчителі зобов’язані працювати з кожним учнем індивідуально в класі під час уроку. Після запрошення від міністра освіти у ФБ обговорити кількість шкільних предметів із коментарів стало очевидно, що школа менш важлива за секції з футболу чи плаванню.

Проблема №3. Оцінки в школі травмують на все життя.
Після отримання двійки дитина впадає в депресію та має повне право пожалітися батькам на низьку педагогічну компетентність вчителя. Батьки буквально переконують, що погана оцінка псує майбутнє дитини. Експерти, своєю чергою, наголошують, що система оцінювання може бути доцільною, починаючи лише з шостого класу, а гарна альтернатива оцінкам — розлогий зворотній зв’язок. Вчитель, де в класі 30 учнів, має детально розказати кожній дитині про її сильні та слабкі сторони. Сьогодні у 1–4-х класах НУШ вже немає оцінок, але батьки пропонують рухатись далі та прибрати чітку інформацію про успішність дитини (оцінки) і в середній та навіть старшій школі. Тут постає єдине питання: на якому етапі нашого розвитку суспільство почало сприймати оцінки вороже, а не як показник результатів та стимул для їхнього поліпшення?! Не виключено, що після школи такі тенденції у відсутності оцінювання перейдуть і на спортивні змагання. Оцінювання олімпійських чемпіонів відбуватиметься без золотих медалей, а відзнакою слугуватимуть таблички «зараховано» хоча б за те, що увімкнули камеру і був присутній на майданчику.

Проблема №4. Освітні експерти.
Найліпшими експертами в освіті стали слюсарі-електромеханіки російської мови та літератури. Освітні реформи набувають такого рівня реформування, що проводяться буквально у соціальних мережах під пильним наглядом ще більш освічених експертів — батьків. Більше не потрібно залучати науковців чи вчителів практиків до громадських обговорень, цю наукову спільноту відтепер з легкістю може замінити один висококваліфікований експерт, що має досвід у психології, сексології, науці, екології та економіці. Наприклад, Спартак Суббота — ідеальний радник для міністерства освіти. Реформи в Україні почали проводитися чи не за каденції кожного нового міністра освіти, єдине, що лишається без змін — це радники міністрів. Чи є діло таким радникам до розвитку освіти та підняття авторитету вчителя?

Проблема №5. Закордоном ліпше.
Закордоном все ліпше. Краще обладнанні шкільні лабораторії, кращі кабінети хімії, математика зовсім інакша, навіть закони фізики діють по-іншому. А класи мистецтва ви вже бачили? В Америці у вчителів мистецтва навіть є власні печі для випалювання глини. Не здивуюся, якщо тамтешні діти вивчатимуть на уроках навіть Марію Примаченко.
І зарплати у вчителів закордоном набагато кращі, згідно з дослідженнями, наприклад, вчителі в США у 2020–2021 навчальному році отримували в середньому $65 090, а у Нью-Йорку — на 26% більше ($87 738). Тож все закордоном ліпше, навіть українці там податки сплачують, бо там «закордон». Тому поїхали туди батьки, провчилися їхні діти в місцевих школах два роки і вже точно знають, що треба змінювати у шкільній програмі в Україні, добре дають поради і чітко контролюють, щоб вчитель спочатку був «як закордоном», а потім може і до інших питань час дійде.

То що з реформами?
Дорогі освітяни та здобувачі освіти, Всеосвіта нагадує, що в Україні вже запроваджена освітня реформа довжиною в 12 років — «Нова українська школа». #НУШ впроваджена задля створення школи, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням знання й уміння застосовувати їх у повсякденному житті. У такій школі вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку, вчать бути відповідальним та розумним громадянином. Ця реформа передбачає створення саме такого освітнього простору, як закордоном.

«Учитель – це людина, на якій тримається реформа», — написано на сторінці #МОН.

Чи дійсно, ми як суспільство допомагаємо та підтримуємо вчителів у впровадженні цієї реформи? Чи дійсно батьки є партнерами у цьому складному процесі змін? Чи батьки сприйняли партнерство, як заклик керувати вчителями та встановлювати власні вимоги? Чи були зацікавлені попередні міністри освіти у продовженні шкільної реформи НУШ та пошуку інвестицій для підтримки нових програм?

В освіті має бути чітка межа — вчитель завжди правий! Не тому, що вчителю все дозволено, а тому, що вчитель має відчувати довіру та підтримку з боку батьків. Робота вчителя надскладна, емоційно виснажлива та відповідальна, у тому числі за життя дитини. І саме робота вчителя є основою для майбутнього держави України!

Як підвищити якість навчання?
Підсумовуючи цей допис, Всеосвіта знайшла беззаперечне рішення, як підвищити якість навчання у школі, не змінюючи кількість предметів та не впроваджуючи нові реформи. Потрібно, щоб вже сьогодні батьки змусили своїх дітей вчитися! Тільки-но батьки самостійно попрацюють зі своїми дітьми та пояснять їм важливість освіти та поваги до вчителя, ми одразу матимемо кращі результати навчання навіть без нових підручників. Не підручники, не вчителі, не міністерство, а саме батьки є відповідальними за залученість до навчання своїх дітей. Якщо дитина спить на уроці, демонструючи неповагу до вчителя — батьки мають займатися вихованням такої дитини, а не вчителі.

Ви погоджуєтеся, що у суспільстві відсутня базова повага до роботи вчителя! Портал Всеосвіта ТОВ «Всеосвіта».

В Україні вже багато років постає питання відсутності базової поваги до роботи вчителя. Батьки перестали відчувати важливість шкільної освіти. Чи дійсно все почалося з початком пандемії COVID-19, чи корінь неповаги до вчителя з’явився набагато раніше?!

Поговоримо про наболіле, або чому професія вчителя перетворюється на обслуговуючий персонал.
Проблема №1. Діти розумніші за учителів.

Всі батьки вважають, що їхні діти найрозумніші в класі. Звичайно, двійка з математики не тому, що дитина не старається та ігнорує предмет, а тому, що дитина занадто обдарована для математики, дитині цей предмет у житті не знадобиться, а в дорослому житті так взагалі всі гроші стали електронні, їх навіть не треба вміти рахувати руками. Одразу згадується жарт про альтернативну математику, де 2+2=22

Сьогодні батькам забагато предметів у середній та старшій школі. Батьки радять скасувати мистецтво, музику, основи здоров’я, фізкультуру. Не дивина, якщо вже завтра стане зайвою алгебра та геометрія, бо це саме ті предмети, де потрібно вміти зосереджуватися та виконувати Д/З.

Проблема №2. Домашні завдання.
Батьки б’ють на сполох — школа заважає їхнім дітям розвиватися. Одні батьки говорять, що школа заважає їм відвідувати секції плавання шість днів на тиждень, а інші наводять приклад, що діти мало приділяють часу власним захопленням, на кшталт ігор у відеоігри чи відвідування друзів після школи. Батькам не подобається, що дитина повинна виконати Д/З після школи та переконують, що вчителі зобов’язані працювати з кожним учнем індивідуально в класі під час уроку. Після запрошення від міністра освіти у ФБ обговорити кількість шкільних предметів із коментарів стало очевидно, що школа менш важлива за секції з футболу чи плаванню.

Проблема №3. Оцінки в школі травмують на все життя.
Після отримання двійки дитина впадає в депресію та має повне право пожалітися батькам на низьку педагогічну компетентність вчителя. Батьки буквально переконують, що погана оцінка псує майбутнє дитини. Експерти, своєю чергою, наголошують, що система оцінювання може бути доцільною, починаючи лише з шостого класу, а гарна альтернатива оцінкам — розлогий зворотній зв’язок. Вчитель, де в класі 30 учнів, має детально розказати кожній дитині про її сильні та слабкі сторони. Сьогодні у 1–4-х класах НУШ вже немає оцінок, але батьки пропонують рухатись далі та прибрати чітку інформацію про успішність дитини (оцінки) і в середній та навіть старшій школі. Тут постає єдине питання: на якому етапі нашого розвитку суспільство почало сприймати оцінки вороже, а не як показник результатів та стимул для їхнього поліпшення?! Не виключено, що після школи такі тенденції у відсутності оцінювання перейдуть і на спортивні змагання. Оцінювання олімпійських чемпіонів відбуватиметься без золотих медалей, а відзнакою слугуватимуть таблички «зараховано» хоча б за те, що увімкнули камеру і був присутній на майданчику.

Проблема №4. Освітні експерти.
Найліпшими експертами в освіті стали слюсарі-електромеханіки російської мови та літератури. Освітні реформи набувають такого рівня реформування, що проводяться буквально у соціальних мережах під пильним наглядом ще більш освічених експертів — батьків. Більше не потрібно залучати науковців чи вчителів практиків до громадських обговорень, цю наукову спільноту відтепер з легкістю може замінити один висококваліфікований експерт, що має досвід у психології, сексології, науці, екології та економіці. Наприклад, Спартак Суббота — ідеальний радник для міністерства освіти. Реформи в Україні почали проводитися чи не за каденції кожного нового міністра освіти, єдине, що лишається без змін — це радники міністрів. Чи є діло таким радникам до розвитку освіти та підняття авторитету вчителя?

Проблема №5. Закордоном ліпше.
Закордоном все ліпше. Краще обладнанні шкільні лабораторії, кращі кабінети хімії, математика зовсім інакша, навіть закони фізики діють по-іншому. А класи мистецтва ви вже бачили? В Америці у вчителів мистецтва навіть є власні печі для випалювання глини. Не здивуюся, якщо тамтешні діти вивчатимуть на уроках навіть Марію Примаченко.
І зарплати у вчителів закордоном набагато кращі, згідно з дослідженнями, наприклад, вчителі в США у 2020–2021 навчальному році отримували в середньому $65 090, а у Нью-Йорку — на 26% більше ($87 738). Тож все закордоном ліпше, навіть українці там податки сплачують, бо там «закордон». Тому поїхали туди батьки, провчилися їхні діти в місцевих школах два роки і вже точно знають, що треба змінювати у шкільній програмі в Україні, добре дають поради і чітко контролюють, щоб вчитель спочатку був «як закордоном», а потім може і до інших питань час дійде.

То що з реформами?
Дорогі освітяни та здобувачі освіти, Всеосвіта нагадує, що в Україні вже запроваджена освітня реформа довжиною в 12 років — «Нова українська школа». #НУШ впроваджена задля створення школи, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням знання й уміння застосовувати їх у повсякденному житті. У такій школі вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку, вчать бути відповідальним та розумним громадянином. Ця реформа передбачає створення саме такого освітнього простору, як закордоном.

«Учитель – це людина, на якій тримається реформа», — написано на сторінці #МОН.

Чи дійсно, ми як суспільство допомагаємо та підтримуємо вчителів у впровадженні цієї реформи? Чи дійсно батьки є партнерами у цьому складному процесі змін? Чи батьки сприйняли партнерство, як заклик керувати вчителями та встановлювати власні вимоги? Чи були зацікавлені попередні міністри освіти у продовженні шкільної реформи НУШ та пошуку інвестицій для підтримки нових програм?

В освіті має бути чітка межа — вчитель завжди правий! Не тому, що вчителю все дозволено, а тому, що вчитель має відчувати довіру та підтримку з боку батьків. Робота вчителя надскладна, емоційно виснажлива та відповідальна, у тому числі за життя дитини. І саме робота вчителя є основою для майбутнього держави України!

Як підвищити якість навчання?
Підсумовуючи цей допис, Всеосвіта знайшла беззаперечне рішення, як підвищити якість навчання у школі, не змінюючи кількість предметів та не впроваджуючи нові реформи. Потрібно, щоб вже сьогодні батьки змусили своїх дітей вчитися! Тільки-но батьки самостійно попрацюють зі своїми дітьми та пояснять їм важливість освіти та поваги до вчителя, ми одразу матимемо кращі результати навчання навіть без нових підручників. Не підручники, не вчителі, не міністерство, а саме батьки є відповідальними за залученість до навчання своїх дітей. Якщо дитина спить на уроці, демонструючи неповагу до вчителя — батьки мають займатися вихованням такої дитини, а не вчителі.

В Україні універсальний прояв ввічливості до вчителя – це коли учні встають під час того, як педагог заходить до класу. Виявляється, у більшості країн все ще цікавіше – учителю можуть кланятися або навіть цілувати руки. Де найбільше поважають вчителів – читайте у статті.

Джерело: “Освіторія”

До святкування Дня вчителя, яке проходить 5 жовтня, подивіться приклади різних культурних традицій у ставленні до педагогів.

Де найбільше поважають вчителів
Китай: поклони і помпезний День вчителя
У Китаї вчителів цінують, а професію педагога називають “священною”. Коли учні зустрічають викладача, вони обов’язково вклоняються, незалежно від того, чи викладає в них цей вчитель.

А в законі для вчителів вказано, що середня зарплата вчителів повинна бути не меншою або більшою за середню зарплату держслужбовця. Наразі зарплата вчителя в Китаї стартує від 1000 доларів на місяць.

Окрім того, у Китаї помпезно святкують День вчителя. Там 10 вересня проводять мітинги, урочисті зустрічі та церемонії нагородження. Учні дарують вчителям подарунки та квіти. Цікавий факт: у давнину діти на знак поваги до свого вчителя мили йому ступні.

Туреччина: вчителю цілують руки
Турецькі батьки, коли приводять дитину до школи, кажуть учителеві: «Він увесь ваш». Вони намагають завести дружні стосунки з педагогами, запрошують їх до себе в гості, а під час свят відправляють до них дітей з подарунками.

Тут прийнято звертатися “Мій учителю/Моя вчителько”. Випускники цілують учителям руки, щоб висловити вдячність і любов. Особливо якщо їм за 50 років. Ніхто не здивується, якщо учень і просто так поцілує руку старенькому педагогу.

Але за низькі оцінки більше соромитимуть учителя, що не навчив учня. А адміністрація школи може змусити займатися з ним понаднормово.

США: вчителі мають мільйонну страховку та відпочивають 2 місяці
Середня зарплата педагога в США на місяць — 4800 доларів, Але щоб отримати роботу в школі, треба не лише закінчити університет, а й отримати спеціальну ліцензію на викладання.

Відпочивають американські вчителі два місяці влітку, а медична страховка покриває 70% витрат. Середнє навантаження освітянина – 40 годин на тиждень. При цьому вчитель зобов’язаний спілкуватись із батьками учня через електронну пошту чи сайт школи.

Проте учні можуть подавати в суд на вчителя. Діти й підлітки запросто можуть звинуватити педагога в сексуальних домаганнях, расизмі чи булінгу. Саме тому профспілки страхують викладачів на суми від мільйона доларів.

Ізраїль: учні сперечаються і перекрикують педагога
В цій країні авторитет учителю ще треба заслужити. Він має зацікавити дітей чимось незвичним, щоб його слухали. Цікаво, що в Ізраїлі, як і в Україні, у молодших класах учителів зустрічають, підводячись з місць. Але діти при цьому можуть голосно розмовляти.

А під час уроку вчителям доводиться їх перекрикувати. Окрім того, ізраїльські учні постійно сперечаються та дискутують із педагогом, їх за це навіть хвалять.

Цікаво! У Ізраїлі дітям змалечку не забороняють казати дорослим все підряд. Наприклад, “Ти мене дістав”, щоб не тримати нічого в собі. Адже заборони на природні прояви заважають дитині розвиватися. Як доводять опитування, у школярів в Ізраїлі один з найвищих рівнів впевненості у собі та стресостійкості.
Японія: авторитет вчителя похитнувся
В цій країні учні вклоняються вчителям під час вітання зранку. А можуть і просто сказати: «Доброго ранку/до побачення, сенсею!» (сенсей — учитель). Можуть ще прізвище додавати. Вчитель звертається до учнів на «ти», може і насварити.

У Японії високо шанують вчителів, але останнім часом з’явилася тенденція їх критикувати. Деякі батьки взяли за звичку конфліктувати у школі, якщо в їхніх дітей проблеми.

Франція: учні з учителем на “ти”, але обіймашки заборонені
У Франції до вчителя прийнято звертатися “мадам” або “месьє”, можуть навіть на “ти” спілкуватися. Перше, чого вчать учнів молодшої школи — вчителя не можна перебивати або встрявати в його розмову.

Тим не менше, панібратства у Франції немає. Школярі не гасають коридорами й питають дозволу, якщо хочуть вийти. Окрім того, педагогу не прийнято обіймати дитину, навіть якщо вона плаче. Натомість прийнято зустрічати учнів біля входу до школи.

Дивний факт! Вчителі та учні в школах Франції курять окремо, в спеціально відведених місцях. Так, педагог не може заборонити палити підлітку, якщо в нього є письмова згода батьків. Такий “дозвіл на куріння” є у більшості старшокласників.
Німеччина: голос на учня підвищувати не можна, подарунки вчителю – до 10 євро
У школі Німеччини навіть до першачків вчителі звертаються на «ви». Учні не встають, коли педагог заходить до класу, але обов’язково вітаються хором.

Для педагогів є кілька чітких правил, за недотримання яких можуть звільнити. Найважливіше — на дітей не можна підвищувати голос, не можна їх порівнювати, не можна розповідати стороннім про оцінки.

Щодо подарунків учителям – презент вартістю понад 10 євро вважатиметься хабарем, тож педагоги не звикли до розкішних подарунків. Навіть якщо це клас випускників — віддячити вчителю крутим подарунком неможна.

Дослідження про статус вчителя
Останнє глобальне дослідження про статус вчителів у різних країнах проводив фонд The Varkey Foundation у 2018 році (серед українців опитування не проводили).

Виявилося, що в більшості країн вчителі вважають власний статус вищим, ніж думає громадськість. Статус залежить також від рівня: директорів сприймають престижнішими за вчителів. А вчителі середньої школи “крутіші” за вчителів початкової.

Що показало дослідження про вчителів:

В Азії вчителів шанують більше, ніж в європейських країнах. Найвища престижність вчителів у Китаї, Малайзії і Тайвані.
Найнижчі за статусом педагоги в Бразилії та Ізраїлі.
Середній показник поваги до вчителя — на 7 місці з 14 професій, що свідчить про середній рейтинг професії у світі.
Більшість європейських країн вважає, що учні переважно не поважають вчителів. А от у Китаї думають навпаки (80% впевнені у шанобливому ставленні школярів).
До вибору освітньої професії дітей спонукають понад 50% батьків у Китаї, Індії, Гані та Малайзії, і тільки 8% роблять це в Ізраїлі та Росії.
У більшості країн опитані вважають, що фактична заробітна плата вчителів нижча за справедливу.
Також в опитування було завдання “Слово-асоціація”, щоб виміряти спонтанне, несвідоме сприйняття вчителів. Виявилося, що несвідомо вчителів сприймають переважно дуже позитивно. У багатьох країнах більшість опитаних відчувають, що вчителі дбайливі, працьовиті, впливові, розумні, надійні та надихають.

Чи впливає статус вчителя на успішність учнів? Є позитивний зв’язок між статусом вчителя і міжнародною успішністю учнів. Країни, в яких високий статус вчителя — Китай, Тайвань і Сінгапур, мають кращі навчальні результати, ніж країни, в яких статус викладача низький.

Країни-винятки – Туреччина та Індонезія. Статус викладача тут відносно високий, але навчальні результати дуже низькі.

Автор: Марія Бондар

Схоже на те, що новоспечений президент Володимир Зеленський так і не усвідомив, президентом якої держави він є.

Проце написав на своїй сторінці в мережі Фейсбук голова Волинської «Свободи» Анатолій Вітів.

Зі слів Анатолія Вітіва, президент держави зобов’язаний демонструвати повагу до атрибутів держави, виборених цілими поколіннями українців. У тому числі – мати повагу і до державної мови, яка є одним із таких атрибутів.

«Проте Зеленський дозволив собі привселюдно зневажити нашу державну мову вже під час свого першого офіційного публічного заходу в ролі президента. Демонстративно і безсоромно перейшовши під час інтернет-форуму на мову нашого одвічного ворога й окупанта – російського агресора. І це – в той час, коли йде війна, в якій теперішнє покоління українців жертвує своїми найкращими синами й доньками», – йдеться в дописі.
На думку голови Волинської «Свободи», цим самим Зеленський принизив десятки мільйонів українських громадян, для яких державна мова і культурна традиція – не просто гарні слова, а святі речі.

«Я розумію, що для нього українська мова і українські традиції є ментально чужими. Але він – президент моєї держави, і тому зобов’язаний, хочеться йому того чи ні, послуговуватися мовою українського народу. Це – той рубікон, переступати через який він не має права», – .

«Така публічна демонстрація зневаги до державної мови – це плювок в обличчя кожному, хто чекав від нової влади насамперед поваги, у тому числі й до закону про мову. Зеленський показує, що в нього немає поваги ні до держави, ні до її мови, ні до законів. Хоча який сенс вимагати поваги до державної мови від людини, яка спроможна просто перекреслити закон та призначити главою АП люстрованого чиновника уряду епохи Януковича-Азарова?» – задається риторичним запитанням Анатолій Вітів.