Журналістам проєкту KibOrg та «Схем» (Радіо Свобода) вдалося встановити особу лікаря, якого українські полонені знали під прізвиськом «Коновал». Ним виявився 48-річний В’ячеслав Миколайович Черданцев – співробітник колонії особливого режиму №7 у селищі Пакіно Володимирської області РФ.

За свідченнями колишніх в’язнів, Черданцев влаштовував принизливі «медичні огляди» з роздяганням, змушував полонених імітувати сексуальні дії, відпускав образливі сексуалізовані жарти та постійно чинив психологічний тиск. Він системно відмовляв у медичній допомозі, що призвело до спалаху епідемії корости в колонії.

Колонія №7 спочатку була призначена для російських рецидивістів. З літа 2022 року частину корпусів звільнили для утримання українських полонених – військових і цивільних. За даними Офісу Генерального прокурора, звідти повернулися 259 українських військових та 3 цивільних.

У колонії панував жорстокий режим. Полонених били, принижували, змушували повзати коридорами і застосовували сексуалізоване насильство як регулярну практику. Саме це вирізняє Пакіно серед інших російських в’язниць.

«Більше діставалося молодим хлопцям, – згадує журналіст Дмитро Хилюк, який також перебував у цій колонії. – Вони отримували кайф: «Ти молодий і здоровий? Ми тебе поламаємо».

Катівник «Коновал» – це В’ячеслав Черданцев, який народився в Киргизстані. У 2006 році він працював фельдшером у дитячій виховній колонії, де, за офіційними звітами, часто не вистачало ліків, а кабінет медчастини був зачинений. Підлітки страждали від інфекційних і шкірних захворювань.

У 2013 році він переїхав до Росії, оселився в селищі Первомайське біля Пакіно. У 2014-му отримав російський паспорт, а з 2015 року влаштувався до колонії №7, де працює вже понад 10 років.

У соціальних мережах Черданцев намагається бути непомітним, проте в контактах друзів і колег підписаний як «лікар колонії». Він одружений, має двох дітей, які теж закінчили медичний коледж і пішли його стопами.

Журналісти намагалися зв’язатися з ним для коментаря, але відповіді не отримали.

Звільнені полонені розповідають, що Черданцева часто супроводжував російський в’язень на ім’я Ярік. Він мав широкі повноваження: відкривав камери, виводив людей, бив полонених і нацьковував охорону. Іноді, залежно від настрою, міг і захистити.

У 2025 році українські правоохоронці повідомили про підозру двом іншим співробітникам колонії – заступнику начальника та оперативнику – у катуванні та сексуалізованому насильстві щодо українських полонених.

Український військовий отримав від коханої фото та записку.

Український військовий, який повернувся з російського полону, зворушив українців першим дзвінком своїй коханій. Наш захисник п’ять місяців чекав цього моменту.

Щемливе відео оприлюднила керівник Центрального представництва координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Юлія Приймак. На оприлюднених кадрах відображена перша розмова змученого українського бійця з коханою.

“Привіт. Як ти там? Як у тебе справи? Я вже вдома… Як я радий тебе бачити! Я мріяв про це всі п’ять місяців”, – каже військовий під час дзвінка додому.

Також він отримав конверт з фото, на якому він зображений з коханою, та запискою від дівчини, що весь цей час чекала його повернення додому.

Обмін полоненими – останні новини
З 24 лютого 2022 року і до кінця березня Україна повернула додому 1993 українців з російського полону. При цьому Москва постійно ускладнює процес обміну. Окупанти не погоджується на обмін полоненими за принципом “всіх на всіх”, а також часто зриває вже узгоджені домовленості.

16 квітня керівник офісу президента Андрій Єрмак повідомив, що Україна повернула з російського полону ще 130 військових в рамках великого пасхального обміну.

Закохані встигли побути щасливими у шлюбі всього три дні.

З полону повернулася українська прикордонниця, захисниця “Азовсталі” Валерія Карпіленко (“Нава”). Її трагічна історія кохання зворушила Україну.

“Наву” видно на відео зустрічі українських захисників з полону. На кадрах прикордонниця вкрита українським прапором, тримає квіти та посміхається.

У травні минулого року історія кохання “Нави” зворушила всю Україну. Захисниця втратила коханого-воїна.

Історія “Нави” та “Бороди”

Захисниця Маріуполя Валерія Карпіленко (“Нава”) вийшла заміж за свого коханого Андрія (“Борода”) у підвалі оточеного окупантами заводу “Азовсталь”. Закохані встигли побути щасливими лише три дні. Потім чоловіка вбили російські загарбники під час штурму.

Наречені побралися 5 травня – у день створення Окремого загону спеціального призначення “Азов”. У присутності побратимів Андрій та Валерія обмінялися імпровізованими обручками із фольги.

“Ми встигли одружитися. Встигли бути щасливими. Не встигли набутися разом. Я кохатиму тебе вічно, мій Герой”, – написала тоді жінка.

Моя Нава ❤️ pic.twitter.com/YPkebt6Eer

— Орест (@kztsky) April 10, 2023

У селі Рожнів на Прикарпатті поховали прикордонника, який загинув у російському полоні в Оленівці, Дмитра Кияненка. З початку повномасштабного вторгнення РФ військовослужбовець захищав країну в Маріуполі, де служив у прикордонному загоні.

Воїн був поранений на “Азовсталі”, згодом потрапив у російський полон під час виходу із заводу. Дмитро Кияненко два місяці не дожив до свого 26-ліття.

Про те, як прощалися з воїном на Прикарпатті, читайте у матеріалі Суспільного, передає Фіртка.

Дмитра Кияненка поховали на Прикарпатті, адже тут, у селі Рожнів Косівського району, у березні 2022 року знайшли прихисток від війни батьки та дружина бійця з тримісячним сином. Прийняла їх у себе місцева жителька Христина Смадич. Жінка каже, їх спочатку об’єднала війна, а тепер — і спільне горе.

“Так сталося, що і мій чоловік пішов воювати. Мого чоловіка не стало 9 серпня, і вони були зі мною поруч. Вони вже жили в нас, завжди допомагали, підтримували як могли.

А 18 вересня і їхнього сина не стало. І так сталося, що наше горе, наша біда об’єднала з людьми, яких я не знала зовсім. Вони стали для мене рідними”, — розповідає Христина Смадич.

Батько загиблого Василь Кияненко пригадує, як за кілька днів до повномасштабного вторгнення син попросив забрати з Маріуполя дружину із сином та матір’ю в село Урзуф, де вони проживали. Дмитро хвилювався, що може розпочатися наступ на місто.

Після 24 лютого з іншими прикордонниками перебував на заводі “Азовсталь”, де отримав поранення. Наприкінці березня під час бойового завдання він з побратимами потрапили у засідку. 19 травня він вийшов у російський полон разом із іншими військовими, що були на заводі. З того часу перебував у колонії в Оленівці.

“Я знаю, що мій син помер достойно.

Я себе втішаю тим, що через тиждень після того, як він загинув, хлопців вивели з Оленівки”, — каже Василь Кияненко.

Провести в останню дорогу захисника Дмитра Кияненка вийшли близько сотні жителів. Люди на колінах зустріли траурний кортеж, що прибув до площі Незалежності у Косові, де відбулася заупокійна панахида.

Далі траурна колона вирушила до села Рожнів Косівського району. Живим коридором жителі села зустріли загиблого героя. Серед них була і Лариса Кричун.

“Ми отримали цю звістку таку важку, такі молоді люди гинуть. Дуже прикро. Ми не можемо бути осторонь і прийшли віддати йому останню шану.

Коли ще прочитали, що він був на “Азовсталі”, в Оленівці замучений був”, — каже Лариса Кричун.

Прийшла віддати шану загиблому військовому і жителька Рожнева Мар’яна Дутка.

“Ми маємо віддавати шану нашим воїнам, які зараз гинуть за нас, які захищають мене, моїх дітей, завдяки яким ми можемо тут спокійно спати”, — говорить Мар’яна Дутка.

Після живого коридору похоронна процесія рушила до каплички, де священники відслужили панахиду за захисником з “Азовсталі”. Дмитра Кияненка поховали у Рожневі на Прикарпатті.

Під час контрнаступу ЗСУ на східному фронті у полон потрапила велика кількість нещодавно мобілізованих росіян. Частина з них – “провоювала” аж 12 днів.

Нещодавно мобілізований до війська РФ житель Удмуртської республіки після 12 днів перебування в Україні здався до полону ЗСУ. Окупант вражений підготовкою українських військових і запевняє, що бійці знищили російський взвод лише за 1 хвилину.

Свідчення полоненого оприлюднила СБУ.

“13 вересня прибув до Міллерова, здався в полон 25 вересня, воював 12 днів”, – розповідає він слідчим СБУ.

Він також шокований тим, як українські бійці з неймовірною швидкістю ліквідували російських солдатів.

“Ми побачили людей озброєних нормально, навчених нормально, у кожного другого рація, у всіх тепловики, у всіх приціли нічного бачення… Вони перестріляли цілий взвод за 1 хвилину. За 1 хвилину загинули 20 людей” – бідкається окупант.

Тепер він вважає, що “краще у в’язниці сидіти живим, аніж в українській землі лежати мертвим”.

“Шкода, що цей “доброволець” тільки зараз зрозумів цю просту істину. Нагадуємо російським окупантам про “Гарячу лінію” для здачі в полон: +380665803498, +380931192984″, – зазначили в СБУ.

Мобілізація в РФ

21 вересня президент Росії Володимир Путін оголосив про так звану “часткову” мобілізацію.

Заступник міністра оборони України Ганна Маляр повідомила, що мобілізовані росіяни не дуже хочуть воювати в Україні, а тому здаються в полон.

У перші тижні після оголошення мобілізації понад 2 тисячі росіян подзвонили на “Гарячу лінію” українського проєкту “Хочу жити”, щоб здатися в полон.

Медик Мар’яна Мамонова, яку всі пам’ятають із часів оборони Маріуполя, була у російському полоні з 4 квітня. 21 вересня жінку звільнили з російського полону і от вона вже в Україні народила здорову дитину у Волинському обласному перинатальному центрі.

Про це в коментарі Інформаційному агентству Волинські Новини повідомила генеральний директор КП «Волинське обласне територіальне медичне об’єднання захисту материнства і дитинства» Ірина Горавська.

Дівчинка народилась вночі 25 вересня з вагою 3255 грамів та зростом 56 сантиметрів. Мама з дитиною перебувають у задовільному стані.

Кілька днів тому Україна повернула з російського полону 215 захисників, більшість із них – “азовці”. Усі військовослужбовці перебувають у складному як моральному, так і фізичному стані, тому що росіяни застосовували до них тортури.

Про це розповів заступник полку “Азов” із позивним “Мольфар” в ефірі “Експресо”.

За його словами, українським захисникам, яких вдалося повернути з полону, потрібна відповідна реабілітація, щоб їхній стан стабілізувався. Частину командирів, як розповідає “Мольфар”, тримали в Москві, але більшість полонених перебувала в СІЗО в Донецьку, а також в окупованій російськими військами Оленівці.

Найстрашнішим місцем виявилося Донецьке СІЗО, там до всіх українських військових застосовувалися тортури. Наших бійців морили голодом, вони на 50% втратили від своєї колишньої ваги, а також не давали їм навіть простої води.

Кілька хвилин тому стало відомо, що Михайла звільнили з полону. Відповідні фото опублікував відомий український журналіст Володимир Золкін.

Фото із захисником Маріуполя облетіло весь світ. Зробив цей кадр Дмитро Козацький (позивний «Орест») — голова прес-служби полку «Азов». Фото якраз було зроблене перед виходом українських бійців із Азовсталі.

У кадрі — чоловік після складної операції на правій руці. Проте він зберігає позитив. Це український військовий Михайло Діанов. Йому лише 42 роки, але виглядає він на років 20 старше — настільки складні випробування йому довелося пережити. У мережі його вже встигли наректи «людиною із сталі».

Михайло Діанов — один із захисників “Азовсталі”, який до останнього перебував у фортеці Маріуполя. Відомий багатьом завдяки знімку, на якому поранений боєць усміхається, незважаючи на тяжке поранення та металеві конструкції у руці.

Боєць полку Азов Дмитро Козацький показав останні фото з території Азовсталі: Місце моєї смерті та мого життя У мережі також знайшли фото з Михайлом, коли українські бійці здавалися у полон.

Герой Михайло Олександрович Діанов — український військовослужбовець, старший сержант, морський піхотинець Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Родом він з Тернополя.

Незадовго до початку повномасштабної війни, 20 лютого, він написав такі слова: “Ніколи, нікому не вдасться зламати морпіха! Але, справжнього!”

Крім того, Михайло – професійний музикант. Він грає на гітарі та фортепіано.

Вдома на захисника чекає доросла донька Катя. Дівчина знає про поранення батька: його нога була пробита, а рука та стопа сильно травмовані. На «Азовсталі» був гострий дефіцит ліків.

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України планує відновити роботу Міжвідомчої комісії з виплат політв’язням. Звільненим із полону українцям та тим, хто ще в неволі, виплачуватимуть 100 тис. грн.

Про це повідомляє прес-служба міністерства у Facebook. Виплату зможуть отримати:

українці, позбавлені волі через злочинні дії агресора;

сімейства українців, позбавлених особистої свободи на тимчасово окупованих територіях та території РФ з політичних мотивів, а також через громадську, політичну чи професійну діяльність таких осіб.

Українці (стосовно яких ухвалять позитивне рішення) зможуть отримати одноразову грошову підтримку. Сума – 100 тис. грн.

Раніше повідомлялося, що ПриватБанк 27 червня розпочав виплати переказів Western Union з грошовою допомогою внутрішньо переміщеним особам від міжнародних організацій. Гроші можуть отримати українці, які через війну змушені були шукати притулок у безпечних регіонах і яким на момент отримання допомоги виповнилося від 14 до 18 років.

Про це йдеться на сайті Приватбанку. Щоб отримати допомогу (ООН World Food Programme, WFP), неповнолітні українці мають відкрити картку для виплат ПриватБанку. Зробити це можна у будь-якому відділенні банку, при оформленні картки присутність батьків чи опікунів не обов’язково. Зарахування та зняття грошової допомоги – без комісії.

Паєвська розповідає, що у Донецькому СІЗО, де її утримували, залишилося дуже багато українських полонених.

Нещодавно звільнена з російського полону парамедикиня Юлія “Тайра” Паєвська розповіла про пережите і про те, що допомогло їй не зламатися у нелюдських умовах неволі.

Про це інформує Deutsche Welle.

“Тайра” розповіла, що окупанти закликали її здійснити самогубство.

“Через психологічний вплив вони діють дуже професійно. І дуже важко фільтрувати, де брехня, а де правда. Мені одразу сказали: жити ти не будеш і краще тобі самій покінчити з життям. Звичайно, для них це було б дуже зручно, але я не надала їм такого шансу”, – каже Паєвська.

За її словами, все, що росіяни говорили їй під час перебування у полоні, виявилося брехнею. Парамедикиня зазначає, що їй допомогла вижити хороша фізична форма, позитивні новини з фронту, зокрема новина про відступ окупантів з-під Києва, та відчуття, що українці її підтримують.

“Тайра” розповідає, що ставлення до неї у полоні було жахливе.

“За весь час у мене не було не те, що якихось комфортних для жінки речей, у мене нічого не було. У чому я була – це один комплект білизни, одні штани, кросівки та трохи одягу, і все. Все інше у мене відібрали, нічого не було. Мені не надали ні телефонний зв’язок, ні медичну допомогу. Якось пізніше фельдшер мені допомогла, і це було дуже гідно, але одного разу. Я не говоритиму про тортури та психологічний тиск, хоча він був страшним, поки не завершиться слідство”, – говорить вона.

Паєвська розповідає, що у Донецькому СІЗО, де її утримували, залишилося дуже багато українських полонених.

“Ставлення жахливе. Годують більш-менш, померти з голоду не вдасться. Але в останній тиждень нам навіть мила не дали. У камері 22 жінки, камера три на шість метрів, десять ліжок. Інші також не мали жодної інформації про сім’ї та дітей. Їхній психологічний стан був просто жахливим. Але більшість із них трималися дуже гідно. Це були українки з лав Збройних сил та Нацгвардії, там були дівчата з “Азова” і були також цивільні”, – зазначає “Тайра”.

Нагадаємо, українська парамедикиня й волонтерка Юлія Паєвська потрапила в полон до російських військ у Маріуполі ще в березні, а 17 червня її звільнили з полону.