20-річний житель окупованого Донецька Богдан Максименко потрапив в полон до бойовиків “ДНР”.

Про це повідомила його хрещена мати, передають “Факти”.

За її словами, 10 квітня до квартири Богдана вдерлися, конфіскували комп’ютер і забрали хлопця, тому 73 дні ніхто не знав, куди його повезли.

За цей час рідні отримували повідомлення від “прокуратури”.

У “МДБ ДНР” офіційно не підтверджували місце утримання Богдана, а лише заявили, що він “заарештований в адміністративному порядку, терміном на 30 діб” за підозрою в “екстремістській діяльності”.

22 червня рідним Богдана дозволили передати в СІЗО життєво необхідні ліки, оскільки у хлопця – вроджений порок серця.

Хрещена офіційно повідомила про те, що сталося, всі головні міжнародні організації, представництво омбудсмена в Донецькій області, людей, які сприяють звільненню багатьох бранців, а також написала заяву в поліцію. Вона має намір звернутися в СБУ і внести хрещеника в список на обмін.

Жінка додала, що Богдан ніколи не приховував безмежної любові до України.

Крім того, він планував цього року вступати до українського ВНЗ.

Відомо, що хлопець писав на своїй сторінці в соціальній мережі пости і пісні українською мовою.

Організувала фестиваль ГО “Івано-Франківська спілка ветеранів АТО”. Співорганізатори – ІФ ОДА, Верховинська РДА, радіо “Західний полюс” та ГО “Івано-Франківська міська асоціація учасників АТО”.

Крім учасників з Прикарпаття, чекають не менш як 50 гостей із Києва, Вінниці, Запоріжжя, Дніпра, Луганська, Хмельницького та Рівного.
“Перший всеукраїнський з’їзд волонтерів та учасників АТО/ООС має на меті молодіжне національно-патріотичне виховання, об’єднання регіонів України на національних культурних традиціях. Крім того, з’їзд стане заходом психологічної реабілітації для ветеранів АТО/ООС та їхніх сімей”, – кажуть організатори.

У програмі фесту, крім пісень, передбачені екскурсії верховинськими музеями, знайомство з карпатськими традиціями та багато спілкування.

У неділю ввечері – “Гуцульські мелодії”. А на третій день з концертом “Пісні, народжені в АТО” виступлять ветерани війни на Донбасі і волонтери.

Довідка. Музичний фестиваль “Пісні, народжені в АТО” стартував у Дніпрі ще у 2016 році. Нині він набуває масштабу та щороку поповнюється новими виконавцями, серед яких військові та волонтери. У грудні 2018 року в Києві презентували вже третій альбом проекту.

Виступ депутати облради Петра Книшука, якого кілька місців тому обрали головою Матеївецької ОТГ, вразив користувачів соцмереж.

Відео виступу запального депутата опублікував в групі Типова Коломия

секретар Коломийської міськради Любомир Жупанський.

Не залишились байдужими до виступу Петра Книшука і користувачі соцмереж:

“Черновецький відпочиває!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!”

“Втер носа Поплавському! Клас!”

“Бідняга, що то зі слухом у нього не альо)
Мабуть кобила наступила йому на обидва вуха!!!
Косить під Миська Поплавського, конкурент!!!”

“Це добре…значить насртій є… основне, щоб громада теж захотіла заспівати….”

Максимко Ткачук з Турійська потрапив у жорна долі відразу після народження. Батьки залишили його немовлям на бабусю, потім розлучилися, створили нові сім’ї і… забули про первістка. 10 літ малюка ставить на ноги жінка, яка до сьогодні навіть не наважувалася оформити опікунство.

Доля подарувала Галині Ткачук двох діток – доньку та сина. Коли вони були зовсім маленькими, в дім «прийшло» ще одне немовля.

— У мене рідна сестра Неля, глyхонiма. Вона була вагітна, наpoдила дівчинку і написала від малечі відмову. Я перейнялася цим, кажу чоловікові: «Де двоє ростуть, третьому місце знайдеться». Він згодився, і ми племінницю Юлю до себе забрали. Догледіли до семи місяців, та сестра схаменулася, доньку забрала до себе. Тепер Юлічка вже має свою сім’ю, у неї все добре. Але коли від нас поїхала, мені стало дуже бракувати тієї третьої дитини. Була думка взяти собі немовля з будинку маляти. Але…

Власна сім’я розпалася, Галина була змушена з дорослими дітьми окремо винаймати житло, їздити по заробітках. Ніколи не опускала рук і шукала можливості, щоб забезпечити дітям нормальне існування.

Син Саша, як закінчив школу, вирішив не продовжувати далі навчання і подався шукати щастя-долі до Києва. Мати не перечила. Хоч хотіла, звісно, щоб хлопець отримав вищу освіту й вибився в люди. Але вибрав заробітки. Та не побув й кількох місяців, як повідомив: буде одружуватися! Й влітку привіз зі столиці студенточку з животиком, яка наpoдила сина.

У той час молодята ще не узаконили своїх стосунків. Але у свідоцтві про народження записали імена і тата, і мами. Зробили хрестини, назвали хлопчика Максимком і… поїхали назад до Києва.

На моє здивування «чому?», Галина Володимирівна лише знизує плечима:

— Невістка Люба закінчила із золотою медаллю, добре вчилася в інституті. Її мама мені дорікнула: «Ваш син змарнував моїй дитині життя». Я покинула роботу, попросила Любу перевестися на заочне й пообіцяла, що глядітиму Максимка, як вона їздитиме на сесії. Але мене ніхто не послухав.

Молоді батьки поїхали в Київ, залишивши дитину в селі, і… більше по неї не повернулися.

Жінці важко даються ці спогади. Спочатку мала надію, що все налагодиться. Брала внука на ручки, співала йому колискових й напувала розведеним коров’ячим молоком. Та з кожним місяцем надія на повернення сина з невісткою танула. Не тьохнуло їхнє серце ні тоді, коли бабуся споряджала Максима у перший клас, ні тоді, коли їхала з ним на перший конкурс талантів…

Доля обділила хлоп’я материнським теплом, але щедро обдарувала незвичайної краси голосом. Бабуся змалечку стала помічати, що малий підспівує усім рекламам, що йдуть по телевізору. Якось зустріла свого вчителя музики Віктора Скулинця й попросила хлопця прослухати. Той відразу взяв маленького таланта під своє крило. І вже у вісім років Максим здобув свою першу перемогу на всеукраїнському конкурсі!

Сьогодні за плечима хлопчика не один фестиваль не лише загальнодержавний, а й міжнародний. Слухати ліричні мелодії у виконанні Максимка Ткачука неможливо спокійно. Душа співає й плаче разом з ним…

— Хто допомагає з поїздками на конкурси в столицю? – запитую бабусю хлопчика, яка тримається за роботу двірника, аби мати хоч якісь засоби для існування.

— Ніхто, – ніяковіє. – Якщо конкурс організовує освіта, то, звісно, нам це нічого не коштує. Але ж більшість фестивалів не бюджетні. Аби зібратися на один, потрібні кошти і на одяг, і на дорогу, і на проживання з харчуванням. А в кого маю просити?

— Хоча б у батьків дитини.

Галина Володимирівна змовкає. А тоді зізнається:

— Син нічим не допомагає, а невістка, як вже дуже попрошу, перешле пару сотень гривень.

Видно, що жінка думає над кожним словом, бо не хоче нічого поганого казати про Максимових батьків, не засуджує їх – ні сина, ні невістку… Але мимохідь згадує факти, які красномовно показують їхнє ставлення. Як одного разу поїхала з внуком на конкурс у столицю, а в Києві саме був батько. На зустріч не прийшов. Іншим разом жінка у період відпустки на основній роботі поїхала на заробітки з внуком і дочкою і в супермаркеті зустріла Любу. Рідна ненька… відвернулася, вдала, що не впізнала сина зі свекрухою! Що ні тата, ні мами ні разу не бачили у школі (Максим навчається в турійській гімназії), а «мамою» називає тьотю…

— Але ж ви, як опікун, повинні мати якісь гроші, – випитую у жінки.

— А опікунство не оформлене, – відповідає.

Виявляється, за усі десять років, відколи жінка сама виховує внука, не отримала від держави ні копійки. Чому? Каже, цікавилася цим питанням, але її налякали, що раз не має власного житла, а тулиться на найманій квартирі, то дитину їй не дадуть. Навіть можуть в інтернат забрати! І вона більше не ходила й не питала. Влаштувалася на роботу двірником, аби мати постійний, хоч і мізерний дохід, й бути біля дитини.

Та виявляється, побоювання жінки були марними. Бо, як пояснив начальник служби у справах дітей Луцької міської ради Федір Шульган, ніде в законі не прописано, що наймане житло може бути перешкодою в оформленні опікунства. Порадив звернутися в службу у справах дітей за місцем проживання про підготовку висновку про доцільність позбавлення батьківських прав тата і мами, далі – в суд. Тоді клопотати про опікунство. Підтримка держави соціальних сиріт непогана – гріх від неї відмовлятися. Жінка уже почала збирати відповідні документи.

Тим часом щасливий Максимко повертається з нагородою з чергового конкурсу – отримав друге місце на міжнародному фестивалі «Перлина-фест». Мріє про наступні перемоги. Усі їх присвячує бабусі.

Волинська область

Черговий шедевр!

Гумористи-блогери «Чоткий паца» створили черговий гумористичний ролик, головним героєм якого став лідер РПУ Олег Ляшко і його коронне «скотиняки». Хіт вже встиг сподобатися користувачам Мережі і ми поспішаємо поділитися ним з вами!

Не така вже груба німецька мова!

Ці кралечки виконали дитячу пісеньку про тварин та відзняли яскравий «селянський» кліп про велике сільське господарство.

Зрозуміло, далеко не кури і корови привернули до себе увагу! Ці кралечки тоненькими голосами заспівали пісеньку, продемонструвавши і себе, і можливості німецької мови,

яка, як не дивно, може звучати зовсім по-іншому, ніж усім відомі композиції гурту Ramstein.

Різні народи в різні історичні періоди ставилися до своїх правителів по-різному.

Для одних суспільств влада сакральна і недоторканна – це архаїчне бачення влади все ще дуже сильне в деяких країнах – наприклад, в Росії. У просунутих західних суспільств – набагато більш прагматична модель: влада – це ми, ми її формуємо, контролюємо, ми ж її і міняємо, за чітко розписаною процедурою.

Ми, українці, напевно, все-таки унікальні – якраз у своєму ставленні до влади. З одного боку, вона в наших очах десакралізувалася вже, здається, остаточно: це дно, яке вже неможливо пробити. З іншого боку, народ наш категорично відмовляється визнавати, що влада – це його плоть від плоті. І в піснях українських музикантів (а вони ж теж народ) ця особливість відчувається дуже добре.

Жадан и Собаки – «За#бали»

Сергій Жадан дотепно підсумовує вимоги виборця-патріота до кандидатів в президенти і депутати («Не жлоба, що не ліберала, що не єврея, що не агента» і т.д.), після чого дивується, як швидко «нові обличчя» виявляються такими ж злодюгами і негідниками, як і старі. Висновок – просте людське «За#бали!», під яким підпишеться мало не кожен перший житель України.

Скрябін – «Кинули»

Втім, посил пісні Жадана швидше позитивний: треба вибирати і вибирати нових і нових – бо хіба є інший вихід? А от у Кузьми в його знаменитому треку – взагалі жодного просвіту. Ідеальний гімн #зради: нехай в 2011-му це слово ще й не було мемом, але інтонаційно («розвели за спинами», «злили нас з тобою в унітаз») – це та ж сама нервово-паралітична рідина, яку рясно розливають у соцмережах і в коментарях на новинних сайтах песимістично налаштовані громадяни.

Sasha Boole – «Дупа депутата»

«Український Ділан» Sasha Boole співає про незмінюваність злодіїв і циніків у владі, простежуючи історію окремо взятого «народного обранця» від Союзу до нашого часу. «Спокійно, братан, вже є бізнес-план, як жити з тою війною» – ця фраза однопартійців героя пісні всерйоз тягне на слоган, який міг би об’єднати взагалі всю українську політичну еліту – і владу, і опозицію. Епос закінчується в недалекому майбутньому хеппі-ендом – таким, яким бачить його автор. Якісний студійний запис треку можна послухати тут.

Тостер – «Вбий депутата»

Ця пісня ветеранів українського панку, чесно кажучи, зовсім не така страшна, як її назва: це радше ще одна скарга на несправедливість, ніж заклик до повалення конституційного ладу. Втім, на концертах, представляючи пісню, фронтмен групи дозволяє собі дещо більше.

Хамерман Знищує Віруси – «Янукович»

Це відео було знято на сусідній з Хрещатиком вулиці в останню мирну ніч Євромайдана – наступної ночі був кривавий розгін студентів «Беркутом». Пісня з давньою історією: колись давно в ній співалося про Кучму, а вже влітку 2014-го Віктор Федорович був замінений на Порошенко. Тож «Янукович» – це зовсім не про Януковича, а про замкнуте коло, яким ходять українські влада та народ.

Ані Лорак і Лері Він – «Голосуй за Кучму»

А це – щоб згадати, що ще відносно недавно все було інакше. Ще недавно був мирний, навіть любовний симбіоз: українським музикантам, не тільки поп-, а й цілком рок-, було не в западло ненадовго продати себе політикам. Наприклад, покійний Кузьма Скрябін, який кілька років потому заспівав «Кинули», їздив, як і багато інших, в турне на підтримку тодішнього кандидата в президенти Януковича, і не тільки його. Гастролювати не за ідею, а за гроші взагалі вважалося нормою.