Як інформувала “Галка”, 13 квітня Івано-Франківська міська рада прийняла рішення про перейменування понад двох десятків вулиць у місті. Щоправда, жодних громадських обговорень на цю тему у місті не проводили.

На цьому зокрема наголосив громадський активіст, депутат Івано-Франківської районної ради Вадим Войтик у фейсбуці.

“Тема вулиць мені близька. Ще коли в Івано-Франківську і не пахло чернігівчанином Марцінківим, я на велосипеді об’їхав всі закапелки Франківська, аби скласти його повну карту. В ті часи не було гуглів, а карти радянські не містили й половини вулиць.

Так от, деякі назви, безумовно, давно просилися до змін. Але саме для цього і закон, і просто здоровий глузд вимагає порадитися. Бо в нас вже було, коли в ранні роки Незалежності вулицю Голубу перейменували на Блакитну, а потім виявилося, що Голуб – це прізвище.

Десь таке ж виявилося перейменування вулиці Миру на вулицю Мирну зараз. Зміна сталінського селекціонера Мічуріна на лауреата сталінської премії Сосюру теж виглядає таким собі.

Толстого перейменували на Героїв Києва. Яка перетинається з вул. Героїв Пожежників. Ок. Дивно, що Героїв Харкова не біля вул. Харківської яка вже в нас є”, – пише Войтик.

Активіст підкреслив, вулиці Героїв — чисто радянська ідея. Недурно Героїв Дніпра чи Сталінграду були і є чи не в кожному місті.

“Ця радянщина міцно сидить у мізках Марцінківа, якого з командою недурно дехто називає комсомольцем.

До речі про націоналізм. Українців Рєпіна, Пржевальського, Чехова не пожаліли в купі з неукраїнцем Лермонтовим і дисидентом Сахаровим. Сумніваюся, що власних трьох дипломів про вищу освіту Марцінків знає хто такий Пржевальський.

Але подивитися бодай у вікіпедію за українського письменника Короленка можна ж? Ворог російського царизму і більшовиків, засланець, тепер став вигнанцем і в українському Франківську.

Кандидат наук Марцінків ясно що не читав ні “Дітей підземелля”, ні “Без язика” про українських мігрантів в Америці. Повість “Сліпий музикант” йому теж ні про що не говорить.

За Короленка мені прикро ще й того, що він багато років дружив з моїм прадідом, директором Житомирської гімназії. Десь є відкритки, які прадід отримував від Короленка до Пасхи чи Різдва…

Така от довга рефлексія на волюнтаризм під маркою патріотизму. Краще б Ви, Руслане Романовичу, як зазвичай просто дерибанили бюджет”, – підсумовує Войтик.