У Франківську вкотре не знайшли охочих реставрувати фасад – торги з реставрації пам‘ятки архітектури по вул. Чорновола двічі не відбулися.

Тож тепер департамент містобудування та архітектури укладе договір на власний розсуд, пише “Репортер“.

Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Франківської міської ради в онлайн платформі закупівель Prozorro двічі оголошував допорогові закупівлі на реставрацію фасаду на Чорновола, 28 як єдиного комплексу з фасадом від вул. Гординського.

Очікувана вартість робіт – 1 171 898 грн. Планується, що реставрацію мають завершити до 14 вересня 2018 року. Торги оголошували 3 і 18 травня, але вони так і не відбулися.

16 лютого цього року на розі Чорновола-Гординського обвалився балкон. На тротуар впала частина бетонних перил разом із металевим поручнем. Решту рятувальники демонтували від гріха подалі. На щастя, ніхто не постраждав.

Пам’ятка потребує протиаварійних та будівельно-реставраційних робіт, а також негайних консерваційних заходів. Але до цієї кам’яниці, що на розі, тобто Чорновола, 28, дійшли лише тепер.

Нагадаємо, у жовтні 2017 року департамент архітектури уклав одразу два прямі договори на реставрацію фасадів – на Шевченка, 44 та Курбаса 5 – 7 – 9 – з новоствореною фірмою ТзОВ «Планетабуд». Фірма лише недавно отримала ліцензію на реставраційні роботи. Згідно з договорами, заробить вона 756 138 грн і 941 695, 20 грн відповідно.

А в грудні 2017 – два договори на реставрацію фасадів кам’яниць по вулиці Шевченка, 24 і Шевченка, 30 – як єдиний комплекс з фасадом від вулиці Гординського. Договори уклали з ТОВ “Експерт-реставрація” на суму 314 056, 60 грн і 635 959, 20 грн відповідно.

Роботи за цими договорами тривають й досі.

Більшість знає, що Тисмениця — одне з найстаріших міст Галичини, але мало хто здогадується, наскільки ж вона давня. За вірменськими церковними документами, перша згадка сягає 1062 (!) року. І нині один із символів тисменицької історії тихо руйнується прямо в центрі міста.

Колишній домініканський монастир виглядає сумно. Його в Тисмениці нечасто згадують серед пам’яток і гостям не показують, бо ж тут нема чим хвалитися. Усе сіре й занедбане. Купа сміття під стінами, хоча поряд стоять сміттєві контейнери. Збоку ще є вуличні туалети. Та, напевно, ними вже давно ніхто не користується, бо треба пильно дивитись під ноги…

Колись тут була міська поліклініка, яка у 2008 році переїхала в нове приміщення. А в монастирі зараз Тисменицька районна організація Червоного Хреста. Звісно, вони не займають усі приміщення, лише облаштували для себе кілька кімнат.

Директор музею історії Тисмениці Лілія Лишега каже, що монастир — це найстаріша споруда в місті. Побудували його ще в XVII столітті. Місцевий магнат Микола Потоцький

всіляко намагався поширити католицьку віру, а допомагали йому в цьому отці-домінікани. У 1631 році Потоцький подарував ордену землю під будівництво, цвинтар, город і ставок. Невеличкий дерев’яний монастир і костел з’явились у 1634-му.

Протягом століття споруди кілька разів палили. Спершу антипольські повстанці, на чолі яких були православні священики — воювали за віру. Потім татари з турками — «звільняли» українців від польської окупації. А далі ще й московські війська. Домініканці щоразу відновлювали споруди, а в 1736 році побудували костел і монастир із цегли.

Монастир проіснував у Тисмениці понад 300 років, а ліквідували його на вимогу керівництва Домініканського ордену у 1936-му. Костел був зруйнований, а в приміщенні монастиря радянська влада пізніше облаштувала поліклініку.

Міський голова Тисмениці Степан Сворак каже, що цей будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення, належить місту, але перебуває на балансі районної лікарні.

«Якщо райдержадміністрація прийме рішення передати його на баланс міської ради, то тоді ми зможемо починати якісь роботи, — говорить мер. — Я коли тільки прийшов на посаду, то вирішив розробити проект реставрації. Та наразі в нас є лише креслення».

Втім, одного рішення РДА теж замало для відновлення монастиря — потрібні гроші і то чималі. Спершу треба повністю перекрити будівлю — на це треба десь 1,5 млн грн. Потім уже можна братися за фасад, який потягне не менш 10 млн, а це п’ятирічний бюджет цілої Тисмениці.

«Ми вже обговорювали, що кошти на реставрацію мають бути спільними — з міського та районного бюджетів, а також з області, — каже Степан Сворак. — Я навіть зв’язувався з домініканськими отцями. Але їхній орден зараз дуже бідний, фінансово вони допомогти не зможуть».

Мало того, для початку будь-яких робіт завжди потрібна проектно-кошторисна документація. І тільки її розробка коштуватиме приблизно 1,5 млн грн, яких у міста нема.

«У мене як історика серце болить, коли бачу, що то все розвалюється, — говорить мер. — Там же підземелля, які йдуть через всю Тисменицю, прекрасні арки, а в середині товщина стін може сягати до півтора метра. Втратити цю будівлю ми просто не маємо права. Наразі готується лист у Міністерство культури, щоб вони допомогли нам зберегти цю пам’ятку».

«За законом, за збереження пам’ятки відповідає її власник, — каже Володимир Федорак, начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА. — На жаль, у нас не вистачає коштів на реставрацію об’єктів такого плану. В нашій області є 4000 об’єктів культурної спадщини і для нас це питання дуже болюче. Останні 10 років ми пишемо листи в Міністерство культури щодо необхідності створення державної програми підтримки. У нас є програма «Культура Івано-Франківщини», і гроші на збереження культурної спадщини виділяються, але то об’єкти національного значення».

Отже, першим завданням є гроші на проект, потім — на відновлення. Роботи можна завершити за рік, вважає міський голова Степан Сворак. Облаштувати там культурно-освітній центр — платформу для розвитку молодіжних та громадських організацій. Там побудувати Співоче поле та поставити пам’ятник голові Держсекретаріату ЗУНР Костю Левицькому, який народився в Тисмениці. Але поки що це лише плани міського голови.

В Івано-Франківську за адресою Січових Стрільців,18 зводять будинок на місці зруйнованого.

Спочатку мова йшла про реконструкцію, але виявилося, що це не так. Будинок на Січових Стрільців,18 завалився 11 лютого 2012 року (обвалилися перекриття між поверхами). Будівля була найдавнішою кам’яницею за межами середмістя. В 2014 році почали роботи начебто з реконструкції будинку. Обіцяли відновити автентичний фасад, за рахунок збережених елементів старовинної ліпнини, пишуть Версії.

Та про збереження автентичного вигляду будинку вже не йдеться з того моменту, як в проект несподівано “додався” зайвий поверх.

А зараз з’ясувалося, що й ліпнина, яку врятували скульптори-реставратори брати Пилипонюки, нікому не потрібна.

“Рік тому ми з братом зняли ліпнину з будинку, почали реставрацію за власною ініціативою.На ліпнині нарахували 14 шарів фарби, акуратно знімали їх, щоб побачити істину красу ліпнини. Працювали ми без авансів. Пройшов рік від замовників ні слуху ні духу, руки опустились, бажання продовжувати пропало”, – розповідає один з братів, Дмитро Пилипонюк.

Нагадаємо, що замовником будівництва є Галина Богославець з якою міська рада Івано-Франківська уклала інвестиційний договір взамін на 75,6 квадратних метрів у відреставрованому приміщенні. Напевно зайвий поверх і повинен “закрити” цю площу.

В Івано-Франківську сьогодні підсвітили ще одну пам’ятку архітектури – колишній готель “Київ”.

Будівля знаходиться на вулиці Незалежності, 4. Раніше в ній був розміщений відомий готель “Уніон”, пізніше – готель “Київ”, зараз – це офісні приміщення, бізнес-центр “Київ”.

В Івано-Франківську продовжують втілювати в життя муніципальну програму освітлення історичних пам’яток архітектури.

Як повідомляв КУРС, у місті підсвітили вже кілька пам’яток: міську ратушу, Художній музей, Дитячу бібліотеку, адмінбудинок, управління СБУ, будинок на Мазепи, 7-9 і телевізійну вишку.

Нагадаємо, нещодавно в рамках програми відновлення пам’яток архітектури, запровадженої Івано-Франківською міською радою, встановили ілюмінацію для фасаду будинку на вулиці Незалежності, 7.

Цікаву підсвітку має будівля обласної дитячої біліотеки на площі Міцкевича та будинок СБУ на вул. Сахарова.

Першою у Франківську художню підсвітку отримала пам’ятка архітектури на Сахарова.

Пам’ятка архітектурного значення в центрі Івано-Франківська під загрозою руйнації. Терміново необхідний ремонт, однак хто його робитиме, поки що не зрозуміло.

Рятувати фундамент

Ігор Майгутяк, директор івано-франківської книгарні «Сучасна українська книга», що за адресою вул. Вічевий Майдан, 3, б’є на сполох. Старовинна будівля австро-угорської доби, на першому поверсі якої розташована крамниця, мало не в аварійному стані. Чоловік стверджує, що давня господарська недбалість тепер призвела до вельми невтішних наслідків.

«Ще десь зо 15 років тому, коли тодішній мер Зіновій Шкутяк реставровував місто, – розповідає Ігор Майгутяк, – водовідну трубу будинку замінили, причому встановили її, не врахувавши деяких важливих нюансів, як-от правильних кутів нахилу. Труба майже відразу забилася. Вода почала бити фонтаном. Прийшли майстри з ЖЕКу і «для відчіпного» доробили до труби «коліно», через яке вода витікає на стіну і землю й, таким чином, систематично підтоплює всю будівлю».

Як зауважує Ігор Майгутяк, камінь, з якого зведена основа споруди, може простояти сотні років, але цей матеріал дуже боїться води. На цій площині вже утворилася неглибока яма, а це призвело до того, що не лише на стіні будівлі, але й навіть на вікні крамниці утворилися тріщини. Підвал гниє. Загалом, будинок осідає, і вже дійшло до того, що необхідно терміново рятувати фундамент.

Потрібні збори

Ігор Майгутяк запевняє, що протягом багатьох років надсилав звернення щодо прочистки ринви та встановлення водостічної труби – спершу в ЖЕК, потім у ЄРЦ. Проте отримував лише відписки, що немає коштів. Остання відповідь надійшла у березні від КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія», де повідомлялося, що відповідно до статті 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники на зборах приймають рішення щодо вибору управителя будинку. Тож для позитивного рішення стосовно встановлення водостічної труби необхідно спочатку надати рішення таких зборів.

Як запевняє Ігор Майгутяк, його сусіди, яким належать помешкання на вищих поверхах будівлі, здають ці квартири в оренду і загалом не особливо цікавляться ремонтом будинку. Поки що верхня частина споруди ще не відчула наслідків багаторічного підтоплення. «Й досі тримається завдяки міцності австрійських будівель», – пояснює Ігор Майгутяк.

Директор книгарні каже, що самотужки не потягне реконструкцію. Лише заміна труби коштуватиме кілька тисяч гривень, а ще ж немалі витрати підуть на діагностику, розробку проекту і решту ремонтних робіт. «Бодай би якась допомога від управлінських органів міста, адже ця будівля є важливим архітектурним об’єктом», – наголошує чоловік.

Як пояснив керівник КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» Мирон Джус, з 1 липня минулого року набрав чинності закон, згідно з яким жителі багатоквартирного житлового будинку самі обирають, хто піклуватиметься про їхню будівлю – комунальне чи приватне підприємство, або ж самотужки проводитимуть увесь необхідний догляд за будинком. Закон не передбачає автоматичного припинення договорів про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що були укладені раніше. Крім того, вказано, що «послуги такого утримання надає суб’єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом» – до визначення співвласників форми  управління багатоквартирним будинком, але не більше року з дня набрання чинності зазначеним законом. Тобто вже до 1 липня цього року жителі остаточно мусили визначитися із управителем. Після цього строку для будинків, що так і не прийняли відповідного рішення, управителя призначить Івано-Франківський міськвиконком.

«Жителі будинку за адресою вул. Вічевий Майдан, 3 не визначили КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» своїм управителем, тому вже з 1 липня цей будинок знято з нашого обслуговування, – каже Мирон Джус. – Відповідно, наразі підприємство не має жодних юридичних підстав для проведення там ремонтних робіт».

Щодо того, чому комунальне підприємство не реагувало на запити Ігоря Майгутяка всі попередні роки, Мирон Джус пояснює просто і вичерпно: він обіймає посаду директора лише з грудня 2015-го.

Важливо зберегти

Начальник відділу охорони культурної спадщини департаменту архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Володимир Ідак зауважує, що будівля за адресою вул. Вічевий Майдан, 3 належить до пам’яток архітектурного значення, тому її відновлення та збереження є вкрай важливим для Івано-Франківська. Споруда зведена на початку минулого століття і є складовою квартальної забудови, що формує історичну частину міста.

«Однозначно, вже зараз треба вживати превентивних заходів, – продовжує Володимир Ідак. – Статус пам’ятки архітектури накладає значну відповідальність та обов’язки не лише на мешканців будинку, але й на управлінські органи».

Можливо, рівень цивілізованості суспільства визначається не тим, наскільки багато воно спроможне звести нових будівель, а тим, чи здатне воно опікуватися наявними архітектурними пам’ятками.