Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Шукав відповідь на питання, а що нового у візії майбутнього освіти і науки України, котра учора була нарешті опублікована, порівнюючи її із Державною національною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття»), яка була прийнята у 1992 р., та Національною доктриною розвитку освіти України (2002 р.).

На жаль, крім сучасного сленгу (а у деяких випадках й такого, що складно зрозуміти про що йдеться) та згадок про цифровізацію, чогось принципово нового і реформаторського у баченні майбутнього української освіти не знайшов.

Шкода. Я очікував реформи «від основи і потім…», а не «нової пісні про старе…»

Можливо, справа не у Програмах та слензі, яким вони написані, а у іншому?

P.S. Не встиг порівняти Візію із пʼятьма концептуальними документами розвитку окремих освітніх галузей, котрі були прийняті в останні кілька років.

Однак, думаю, що висновки будуть аналогічними.