Один із героїчних захисників Маріуполя на псевдо “Мольфар”, “азовець”, який відповідав за зв’язок у штабі оборони Маріуполя, був тяжко поранений. І став учасником першої секретної операціїї з прориву на гвинтокрилах до заблокованого Маріуполя.

В ексклюзивному інтерв’ю кореспонденці ТСН Оксані Радіоновій боєць розповів: чому росіянам не вдалося заглушити зв’язок у Маріуполі, де командир “Редіс”, та як росіяни відфільтрували “азовців” перед терактом в Оленівці.

– Хто з твоїх найближчих побратимів був в Оленівці?

Я в полку з 2014 року. І я знаю дуже багато людей. Там були офіцери управління. Навіть попередньо в тих списках загиблих, які оприлюднила Росія, є як серед поранених мої хороші друзі і підлеглі, так і серед загиблих. Це як акт публічної страти і ніяк інакше. Це військовий злочин.

Довідка: У ніч проти 29 липня спалахнув один із бараків виправної колонії в окупованому селищі Оленівка на Донеччині. Загинули щонайменше 50 військовополонених, 73 поранено. Росія організувала масове вбиство українських полонених, щоб дискредитувати українські сили, зокрема, щоб нашкодити постачанню ефективної зброї до України.

У нас якраз була інформація про те, що мого хорошого друга вивезли за два дні до цього. Просто їх перевезли в інший барак. Всі були дуже здивовані – навіщо їх перевезли туди. І потім наступного дня – вибух. І там були тільки військовослужбовці “Азова” конкретно в цьому бараку. Здебільшого це були артилеристи, мінометники. От так от вирішили російські військові, хоча військовими їх важко назвати, напевно – терористи.

– Командир “Редіс” живий? Ти знаєш щось про нього?

Він зараз у Москві, але де саме, що зараз там з ним відбувається – ніхто не знає. У нього немає ні зв’язку з рідними, ні зі спецслужбами, взагалі ні з ким.

– Як вас поранили і коли?

На заводі “Азовсталь”. Мені треба було поїхати в місто, завезти хлопцям пальне. Я йшов з двома каністрами бензину до своєї машини і просто в один момент – вибух. І я розумію, що я падаю. Я опускаю голову вниз – моя нога зламана, я просто не можу на неї опертися і падаю на землю. Потім були ще три вибухи. Як потім виявилося, це була авіація. На нас кинули чотири бомби. Мої хлопці мене евакуювали тоді ще в цілий госпіталь – 555 військовий у місті Маріуполі.

– Оперувати було чим?

Мені дуже пощастило, що на той момент госпіталь був ще цілий. Мене привезли і добре прооперували, бо в мене було важке поранення в живіт. Після того, як мене привезли в госпіталь, туди прилетіла авіабомба і госпіталь був знищений. І вже після того шпиталь переїхав у бункер на “Азовсталі”. В бункері перебували 100 осіб – лежачі поранені. Одна операційна. мінімум медиків, вже починалася проблема з медикаментами.

– Як ти дізнався про евакуацію?

Про евакуацію дізнався особисто від командира, від друга “Редіса”. Він підійшов до мене, запитав, як мої справи, як здоров’я, як настрій і сказав, що скоріш за все, зранку буде евакуація, і чи готовий я полетіти на гелікоптері. Я сказав, що, звичайно, я погоджуюся, тому що він озвучив, що потрібно буде у разі найгірших сценаріїв, відновлювати полк тут, на вільній території, і тому ми повинні жити, щоб продовжувати цю справу.

Довідка: 21 березня о 6:00 до оточеногоз усіх боків заводу “Азовсталь” мали прибути гвинтокрили зі зброєю й засобами зв’язку, та евакуювати тяжко поранених “азовців”. Спецоперація проводилася в повній секретності. Пілоти летіли на порятунок, знаючи, що шанс бути збитим первищують всі прийнятні пороги.

– А ви розуміли, наскільки це було ризиково – прориватися так далеко в тил ворога?

Я до останнього не вірив, що можуть долетіти наші гелікоптери. Мали бути о 6-тій, а вони прилетіли о 6:40, на 40 хвилин запізнилися. І за цей короткий проміжок часу по заводу “Азовсталь” було чотири авіанальоти і були чотири артобстріли по місту. Ти просто лежиш і чуєш, як летять артснаряди над тобою, і ти не знаєш, куди вони впадуть. Я був абсолютно впевнений, що тільки-но гелікоптери сядуть, їх зразу знищить артилерія або авіація.

Потім гелікоптери сіли, почалося розвантаження. Я це добре памятаю, тому що перша коробка, яка випала з гелікоптера, це був ящик зі Starlink, який я дуже довго замовляв. І залишилося одне, останнє оптоволокно, яке заходило в місто з боку Розівки, і воно вже майже не працювало. І це було дуже критичне питання, тому ми чекали цих перших бортів, щоб вони доставили Starlink. Зараз вже можна сказити про те, що ми замовляли хоча б 2 Starlink, а завдяки Головному управлінню розвідки нам привезли 22 комплекти. В останній день вже, коли хлопці виходили в тарвні, командир вузла зв’язку доповів про те, що знищили останні два Starlink. Тобто з 22-ох 20 були знищенні ворожою артилерією, авіацією. Завдяки тому, що таку велику кількість привезли, всі змогли побачити відео з “Азовсталі”.

– Це було два гвинтокрили?

Так. У моєму борті було вісім осіб. Нас було троє лежачих і п’ятеро сидячих. Я назвав це американськими гірками на максималках. Максимальна швидкість, мінімальна висота, огинаючи рельєф, ти просто постійно – вниз-вверх, вниз-вверх. Найнебезпечнішим моментом було вийти з цього першого кільца навколо Маріуполя. А потім ще була така ділянка фронту – це на переході у Запорізькій області, де лінія фронту йшла між противником і нами. Там була ймовірність, що можуть вразити і наші сили, оскільки операція була дуже секретна і піхота навіть не знала про всю цю історію.

­– Ти, коли сідав на борт, розумів, що це міг бути твій останній політ?

Звичайно. Я був більш ніж впевнений, що ніхто – як вони, так і ми – не могли повірити в те, що на таку глибину могли залетіти наші гелікоптери.

– Це був перший рейс але не останній?

Орієнтовно, наскільки я знаю, було сім рейсів. Але точної інформації в мене немає.

– Ви готували місто? Як ви його готували?

Був максимлаьний спротив, аж до того, що на околиці міста не дозволяли копати окопи, тому що це ж сільгоспугіддя, на яких мала бути посівна. А це ж приватна власність, і відповідно, це незаконно, не можна.Поки не введено віськовий час, ми не маємо права копати там окопи і готувати місто до оборони. Ніхто не вірив. Просто ніхто не вірив у те, що буде якась війна.

– А що ви думали в полку? Ви вірили?

18 лютого сказав наш командир, Герой України друг “Редіс” про те, що у нас є два варіанти: ми можемо підготуватися, зробити все і війни не буде, і ми будемо молодці, а можемо не підготуватися, а якщо буде війна, то це буде найбільша помилка в нашому житті.

– У Маріуполі яка в тебе була посада?

Я відповідав за весь зв’язок у місті.

– Як вдавалося підтримувати зв’язок в повній блокаді?

Звичайна Motorola, але це ж полійцейські радіостанціїї, які для військових дій не призначені в принципі. Росіяни не змогли заглушити наш зв’язок. Вони пробували, але нічого не вийшло. Ми в полку були одними з перших, хто взагалі використовував автоматичні системи управління військові.

Місто було розділено по секторах, грубо кажучи, по батальйонах, і в кожному штабі була розгортана автоматична система управління, на якій вони бачили поле бою в даний момент. У Маріуполі, коли величезна кількість різних підрозділів, різнихсилових структур, і якщо б у них всіх була ця єдина система АСУ, ми б могли нормально діяти й відповідно реагувати. І немає цих дурних запитань: а хто там? А хто ходить по тій посадці? І хто стріляє? Це досить спрощує всі питання взаємодії.

– Коли і чому ви обрали “Азовсталь”?

“Азовсталь” була вибрана на тій самій нараді 18 лютого. Коли ми почули кількість засобів та сил, які в нас є, і подивилися на карту, то зрозуміли, що задача неможлива для виконання. І тоді було ухвалено рішення, що у разі поганих сценаріїв, всі сили та засоби будуть відтягуватися до заводу “Азовсталь”.

– Завдяки вам вдалося стримати росіян?

Ми всі з самого початку розуміли, наскільки це небезпечна історія. Проте ніхто не опустив руки і не сказав: “Ну, все, раз так – розходимося, переодягаємося в цивільний одяг і їдемо в Європу”. Всі сказали: “Ну, будемо битися, скільки зможемо. Зробимо все, що можемо, щоб сили, які сховалися навколо Маріуполя, не змогли швидко перекинути на інші ділянки фронту”.

– Ви казали, що зброї не вистачало катастрофічно, але і харчів не вистачало, і цивільних треба було годувати?

Працюємо, працюємо і в один момент виявляється, що на заводі вже 800 цивільних і їх треба годувати, бо в них нічого немає з собою. Тому більшість харчів пішла на цивільних. Було важко, коли діти голодами.

Довідка: Захисники Маріуполя, незважаючи на всі труднощі, 82 дні відтягували переважальні сили противника на себе та дали змогу українській армії перегрупуватися, підготувати більше особового складу та отримати велику кількість озброєння від країн-партнерів.

– Чому у росіян від слова “Азов” аж в очах темніє?

Всі називали нас різним словами, але потім стався Маріуполь і всі побачили – хто нацисти і фашисти, а хто – захисники своєї країни. Наші хлопці ризикували власним життям, прикриваючи мирне населення, допомагали людям. А вони навпаки діяли, як нацисти і фашисти, які просто знищували цивільне населення, воювали проти людей і пологових будинків, драмтеатрів, а не проти військових. Вони порушували всі правила і традиції війни.

– Як ти зараз почуваєшся? Збираєшся поверталися на фронт?

Найшвидше відновитися і стати в стрій, щоб продовжити свою роботу, тому що треба повертати хлопців, поки ще є кого повертати.

– Дякую вам за вашу відвагу, незламність.

Дякую за інтерв’ю, за вашу роботу. Всім нам перемоги!

Російська сторона не мала наміру здійснювати обмін військовополоненими та з метою приховування неналежних умов та форм допиту українських військовослужбовців умисно вбила полонених в Оленівці.

Про повідомляється в офіційному Telegram-каналі ГУР МО України.

“Допити полонених проводили слідчі т. зв. “МДБ ДНР” спільно з представниками ПВК “Вагнер” та ФСБ РФ. Під час допитів активно використовувалися фізичні тортури та побої. Такі заходи, у першу чергу, були спрямовані не на отримання певної конфіденційної інформації, а на знущання, фізичне приниження, психологічну деморалізацію з метою зламу морально-психологічних якостей українських воїнів. У разі реалізації зазначеного плану представники ФСБ планували залучити українських полонених до зйомки у проросійських репортажах. Мета ефіру полягала у висвітленні визнання полоненими “скоєних ними злочинів, звірств проти місцевого населення, відречення бійців від своїх поглядів, а також засудження дій керівництва України”, – сказано у повідомленні.

У розвідці зазначили, що ці допити проводилися конвеєрно на регулярній основі, проте не мали успіху. Українські полонені проявили виключну мужність та незламну силу волі.

“Російська сторона не мала наміру здійснювати обмін військовополоненими та з метою приховування неналежних умов та форм допиту українських військовослужбовців (що могли б служити доказовою базою у Гаазькому суді) умисно знищила полонених. За наявними даними, мінування місця утримання українських бійців було здійснено бойовиками ПВК “Вагнер” з використанням легкозаймистої речовини, що призвело до швидкого поширення пожежі у приміщенні”, – повідомили у ГУР.

Теракт в Оленівці: що відомо
Як повідомляв УНІАН, в ніч на 29 липня на території колишньої виправної колонії у смт Оленівка на тимчасово окупованій території Донецької області пролунав вибух. У результаті була знищена будівля, в якій утримувались українські військовополонені, виведені з заводу “Азовсталь”.

Відразу після вибуху Росія звинуватила ЗСУ в обстрілі виправної колонії. За даними російської сторони, загинуло понад 50 українських захисників, кількість поранених невідома. Українські силові структури заявили, що вибух в Оленівці був російським терористичним актом, з метою приховування воєнних злочинів, дискредитації Збройних сил України, зриву постачання зброї. Вони вимагають від Організації Об’єднаних Націй та Міжнародного комітету Червоного Хреста негайно відреагувати на теракт і направити на територію колонії інспекційну місію.

За даними української розвідки, теракт скоїли найманці зі складу ПВК “Вагнера” за особистою вказівкою номінального власника вказаної ПВК – Євгена Пригожина.

Український воїн натякнув, що масове вбивство полонених вплине на психіку всіх полонених.

Російські окупанти після масового вбивства українських військовополонених в Оленівці змусили полоненого командира 36-ї окремої бригади морської піхоти майора Сергія Волинського (“Волина”) коментувати теракт.

Відео поширив пропагандист Андрій Руденко.

Росіянин запитав воїна, для чого вбили українських захисників, “Волина” відповів, що і сам не розуміє для чого вбивати людей, котрі чекали на обмін.

У відповідь на маніпулятивні питання “Волина” натякнув, що українських воїнів вбили росіяни, аби вплинути на психіку та моральний стан інших полонених.

“Дуже страшна трагедія сталася. З нашого барака було видно жовте світло, розрив. Ми чули крики. Ситуація жахлива, знайти слова, щоб описати її, – дуже важко. Я думаю, ця ситуація вплине і на психіку людей, які перебувають у полоні, і на людей, які можуть потрапити в полон. Буде страх і в учасників подій, і у рідних, і у близьких. Зараз наші рідні та близькі дуже переживають через те що трапилося. Досі достеменно не відомо, хто загинув. Усі в шоці. Пояснень ніхто не знаходить, усі в траурі. У бараку тиша. Трапилася велика біда. Люди пройшли через пекло. Грубо кажучи всі чекають вдома довгоочікуваної свободи і на фінішній прямій відбувається така трагедія”, – сказав “Волина”.

Як повідомляв УНІАН, в ніч на 29 липня пролунав вибух на території колишньої виправної колонії у смт Оленівка на тимчасово окупованій території Донецької області. В результаті була знищена будівля, в якій утримувались українські військовополонені, виведені з заводу “Азовсталь”.

Відразу після вибуху Росія звинуватила ЗСУ в обстрілі виправної колонії. За даними російської сторони, загинуло понад 50 українських захисників, кількість поранених невідома. Українські силові структури заявили, що вибух в Оленівці був російським терористичним актом, з метою приховування воєнних злочинів, дискредитації Збройних сил України, зриву постачання зброї. Вони вимагають від Організації Об’єднаних Націй та Міжнародного комітету Червоного Хреста негайно відреагувати на теракт і направити на територію колонії інспекційну місію.

За даними української розвідки, теракт скоїли найманці зі складу ПВК “Вагнера” (Ліга) за особистою вказівкою номінального власника вказаної ПВК – Євгена Пригожина.

У зв’язку з терактом в Оленівці президент України Володимир Зеленський наголосив на необхідності чіткого юридичного визнання Росії державою-спонсором тероризму.

Російська пропаганда настільки проїла його мозок, що, здається, мислити адекватно він вже не може.

У ніч на 29 липня пролунав вибух на території колишньої виправної колонії в смт Оленівка. Було знищено будівлю, в якій утримувалися українські військовополонені, виведені з заводу “Азовсталь”.

Відразу після вибуху Росія звинуватила ЗСУ в обстрілі виправної колонії. В Україні заявили, що вибух в Оленівці був російським терористичним актом з метою приховування військових злочинів та дискредитації ЗСУ.

Пропутінський стриптизер Тарзан, який з’їв велику порцію російської пропаганди, також упевнений, що саме українська армія атакувала Оленівку. Таку думку він висловив в інста-сторіз.

“Ну що, український солдате. Назва хаймерс вам знайома? Ось подяка вам від вашого головкому. Ось і полізла правда про всі інсценівки, влаштовані українськими нелюдами”, – написав Тарзан.

Зазначимо, раніше путініст Тарзан підтримав вбивства українців. Він записав відеозвернення, в якому заявив, що російські солдати ніколи не дозволяли собі знищувати країни, гвалтувати жінок, вбивати дітей і здійснювати інші звірства.

Представників “Червоного Хреста” не допустили до військовополонених з Оленівської колонії.

У МКЧХ наголошують: надання їм доступу до військовополонених є обов’язком сторін конфлікту відповідно до Женевських конвенцій.

Про це йдеться на сторінці “Червоного хреста” у Твітері.

“Наше вчорашнє прохання про доступ до військовополонених з Оленівської колонії не було задоволено. Надання МКЧХ доступу до військовополонених є обов’язком сторін конфлікту відповідно до Женевських конвенцій”, – наголосили в “Червоному хресті”.

Нагадаємо, раніше Росії погодилася запросити представників ООН і Міжнародного Комітету Червоного Хреста в колонію через знущання з українських військовополонених в Оленівці.

Російська пропаганда вранці 29 липня заявила про обстріл колонії в Оленівці Донецької області, де утримуються українські полонені. Джерела УП наголошують, що удару по українцях завдала Росія.

Джерело: росЗМІ, співрозмовники “Української правди” у розвідці та правоохоронних органах

Деталі: Пропагандисти заявляють, що нібито “ЗСУ прицільно били по бараках, де утримуються полонені українські військові”.

“РИА Новости” з посиланням на бойовиків пише, що кількість убитих зросла до 53, ще 75 отримали поранення

Росіяни пишуть, що ЗСУ вдарили по колонії, щоб убити полонених, які “почали свідчити”. Про що саме “показання” – невідомо.

Джерела УП у розвідці повідомили, що зафіксовано артилерійські удари росіян у напрямку Оленівки. Атака була з боку окупантів.

Інше джерело повідомило, що днями українських полонених перевели до промзони, саме у цей барак, по якому 29 липня був удар.

Пряма мова: “Це був барак, у якому були бійці “Азова”, їх перевели до нього за кілька днів до обстрілу, ми ще не могли зрозуміти, чому”.