Вона покахала одруженого чоловіка. А чому не вдівця з дітьми чи розлученого? Тоді б стала турботливою дружиною і люблячою мачухою. Тоді б не було жодного гріха за нею. А Ксенія вже десять років кривдить чужу сім’ю та чуже щастя, краде чужого чоловіка і батька в дітей, хоча тепер уже дорослих.

Ксенія вирішила написати про законну дружину коханця до поважної газети. У у відповідь отримала повчальний коментар, від читальниці:

– Судите жінку свого коханця, що вона сяка-така-перетака… А ви яка? Виходить, ви вся «в шоколаді»: і сорочку коханцеві вмієте випрасувати, і подати їсти так, як треба. Ви скористалися з чужої біди, відривали від рота чужих дітей кусень хліба й за їхній рахунок виводили в люди себе. То чому дружина вашого коханця має бути доброю до підлості, яку ви продовжуєте чинити проти її родини? Як ви можете вимагати, щоби вона відпустила до вас свого чоловіка і батька своїх дітей? Ви — цинічна злодійка, бо обкрадаєте їх матеріально і ще й лізете їм у душу. Та ніколи в світі ця жінка не відпустить свого чоловіка. Хіба би дурна була. Ще добре, що не обірвала вам патли.

Ви чомусь вирішили, що вона не кохає свого чоловіка. А звідки знаєте? Вам казав про це ваш слабохарактерний коханець?

Саме через таких, як ви, розпадаються сім’ї, при живих батьках діти залишаються сиротами. Знайте: рано чи пізно ваш коханець повернеться в свою сім’ю і бавитиме своїх внуків — не чужих. Залиште родину, яка стала нещасною через вас. Шукайте собі до пари чоловіка, як я вам порадила, — розлученого чи вдівця.

Подумайте над моїми словами і йдіть сповідатися. Не перед людьми, а перед Богом. На чужому горі щастя не збудуєте.